Рішення

від 18.10.2010 по справі 56/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/92

18.10.10

Господарський суд міста Києва, у складі колегії суддів: Джарти В.В.,  при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю  "БМ Плюс"  

до

третя особа

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт -Пром"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт -Плюс"

Фізична особа ОСОБА_1

про

стягнення 1006201,75 грн.

Представники сторін:                     

від позивача  

Стасюк Р.Ф. –представник;

від відповідачів

від третьої особи

1) Лєвін В.Б. - представник;

2) не з‘явились;

ОСОБА_2 –представник.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Плюс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Пром" збитків у складі: упущеної вигоди у розмірі 358127,75 грн., реальних збитків в розмірі 648074,00 грн..

13.08.2010 позивачем подано клопотання про залучення в якості відповідача -2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліріт -Плюс", а також зміни до позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2010 було залучено іншого відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт- Плюс".

Відповідно до поданої позивачем заяви про зміну  позовних вимог, позивач просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Пром" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт - Плюс" збитки у складі: упущеної вигоди у розмірі 358127,75 грн., реальних збитків в розмірі 648074,00 грн..

Позовні вимоги, з урахуванням змін, мотивовані тим, що в результаті незаконних дій відповідачів, які полягають в недопущенні позивача до орендованого ним у відповідача -1 приміщення, позивачем понесені збитки у складі реальних збитків та упущеної вигоди. Розмір реальних збитків позивач обґрунтовує вартістю вкраденого майна, витратами необхідними на ремонт пошкодженого устаткування та розміром штрафу, який позивач сплатив на користь третьої особи. Розмір упущеної вигоди позивач обґрунтовує доходами, які він отримав від виробництва  піно полістирольних плит, та які мав намір отримувати, якщо б відповідач не чинив перешкоди. Керуючись ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 1166 Цивільного кодексу України позивач просить позов задовольнити.

18.10.2010 позивачем у судовому засіданні подані уточнення до позовної заяви, в яких просить суд:   

визнати недійсним договір найму нерухомого майна від 01 вересня 2007року №б/н, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аларіт Пром", як наймодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Плюс", як наймачем;

зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт Пром" (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Р. Люксембург, 66, код ЄДРПОУ 33968140) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт Плюс" (09000, Київська область, Сквирський район, місто Сквира, вулиця Р.Люксембург, будинок 66, літ. Б. Ідентифікаційний код 33689516) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "БМ Плюс" (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 34, к.16, код ЄДРПОУ 34806209, р/р 26005000105299 в ПуАТ "СЕБ Банк" м. Києва, МФО 300175) устаткування для виробництво піно полістирольних плит, а саме:

блок-форму STR-500, вспінувач, пакувальний стіл, систему силосу і пневмотранспортування загальною вартістю 563 436(п'ятсот шістдесят три тисячі) чотириста тридцять шість)гривень;

повітрозбірник 2 куб.м. та парозбірник 3 куб.м.. загальною вартістю 29400(двадцять дев'ять тисяч чотириста)гривень;

паровий котел марки Е-1, 0-0,9 Г-3 (Е), загальною вартістю 95645(дев'яносто п'ять тисяч шістсот сорок п'ять)гривень;

парову котельню (приміщення) N22557 загальною вартістю 158 122 (сто п'ятдесят вісім тисяч сто двадцять дві)гривні 37копійок;

теплообмінний апарат ТТАИ П 50/1100 вартістю 3300 (три тисячі триста) гривень;

градирню Ива 1-150 вартістю 13146 (тринадцять тисяч сто сорок шість) гривень;

агрегат водогрійний парогенеруючий електричний АВПЕ 1000/780 (електропарогенератор) та Насосна станція MVI загальною вартістю 143340 (сто сорок три тисячі триста сорок)гривень;

компресор SK 18,5-15, Масло Моrул VDL46, Фільтр масляний W 962 загальною вартістю 41550 (сорок одна тисяча п'ятсот п"ятдесят)гривень;

модульну котельню вартістю 117 922 (сто сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять дві) гривні 67копійок;

будівельні матеріали загальною вартістю 119 105,54грн, а саме: Церезит СТ-83 (в кількості 70мішків по 25кг/1мішок), Артісан С-40 (в кількості 20мішків по 25кг./1 мішок), Церезит СТ-126(в кількості 15мішків по 25кг./1 мішок), Церезит СТ-127(в кількості 15мішків по 25кг./1 мішок), Екогіпс старт (в кількості 45 мішків по 25кг/1мішок), Екогіпс старт (в кількості 45 мішків по 25кг./1 мішок), Кнауф HP фініш (в кількості 18 мішків по 25кг./1 мішок), Фюгефюлле гіпсовий (в кількості 25 мішків по 25кг./1 мішок), Полирем 101 для плитки (в кількості Юмішків по 25кг./1 мішок), Артісан С-11 (в кількості 40мішків по 25кг./1 мішок), Артісан С-18 (в кількості 50мішків по 25кг./1 мішок), Кнауф гіпсовий монтажний (в кількості 20мішків по 25кг./1 мішок), Артісан С-31 (в кількості 60мішків по 25кг./1 мішок), Церезит СТ-60 (в кількості Юмішків по 25кг./1 мішок), Ceresit в асортименті (в кількості 112штук), Стакани скляні в асортименті Star Glass (в кількості 10 260штук), Склоблоки в асортименті (в кількості 2 500штук);

стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Пром" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Плюс": дохід в розмірі 716 255 (сімсот шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят п'ять)гривень 50копійок, який TOB "Аларіт Пром" та TOB "Аларіт Плюс" могли отримати від використання безпідставно набутого устаткування по виробництву піно полістирольних плит; збитки в розмірі 59 620 (п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень 48копійок (вартість робіт по газифікації нежитлових приміщень по вулиці Радистів, 3 в місті Бровари); збитки в розмірі 160000 (сто шістдесят тисяч)гривень (витрати TOB "БМ Плюс" по демонтажу та монтажу устаткування по виробництву пінополістиролу); безпідставно отримані кошти, сплачені TOB "БМ Плюс" за найм нежитлових приміщень, в розмірі 164 960 (сто шістдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят)гривень; проценти за користування безпідставно отриманими коштами в розмірі 30 303 (тридцяти тисяч триста трьох)гривень 25копійок; збитки в розмірі 500 000(п'ятсот тисяч) гривень, які TOB "БМ Плюс" поніс сплативши штраф ФОП ОСОБА_1; збитки в розмірі 58 074(п'ятдесят вісім тисяч сімдесят чотири)гривні (вартість вкраденого майна); збитки в розмірі 90 000(дев'яносто тисяч)гривень (розміру витрат необхідних на ремонт пошкодженого устаткування); моральну шкоду в розмірі 300000(триста тисяч) гривень.

Розглянувши подані 18.10.2010р. позивачем уточнення до позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття вказаних уточнень з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 порушено провадження у справі № 56/92 розгляд справи призначено на 02.08.2010 та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –фізичну особу ОСОБА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2010, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи № 56/92 було відкладено на 16.08.2010.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.08.2010 було залучено іншого відповідача -  Товариство з обмеженою відповідальністю  "Аларіт Плюс" , а розгляд справи було відкладено на 06.09.2010.

У судове засідання 06.09.2010, представник відповідача 2 не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не попередив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2010  розгляд справи відкладено на 27.09.2010.

Відповідно до протоколу судового засідання від 27.09.2010, в судовому засіданні представники позивача та третьої особи з’явилися у судове засідання, та надали пояснення по справі, представники відповідачів в судове не з‘явились.

Отже, в судовому засідання призначеному на 27.09.2010р., справа № 56/92 розглядалась по суті.

Крім того, згідно абз. 2 п. 3.7 Роз’яснення Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97 № 02-5/289 зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві –така дія кваліфікується як зміна предмету позову.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Зміна підстав позову –це зміна фактичних обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Предметом позову у справі № 56/92 є стягнення збитків, які поніс позивач, в результаті незаконних дій відповідачів. В заяві про уточнення до позовних вимог позивач просить визнати недійсним договір оренди, застосувати наслідки недійсності договору, зобов‘язати відповідачів повернути обладнання, стягнути з відповідачів проценти за користування коштами, стягнути дохід та збитки, оскільки вважає, що договір оренди є недійсним, власник має право витребувати своє майно, оренда плата, яку позивач сплачував необхідно повернути з урахуванням процентів за користування коштів, незаконні дії відповідачів призвело до понесення позивачем збитків.

У п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 № 01-8/1228 Вищий господарський суд України відповів, що під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Тому, збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Отже, у поданих до суду заявах про зміну (уточнення) позовних та про збільшення позовних вимог позивачем заявлено додаткові вимоги та змінено матеріально-правові вимоги і фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги.

У п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 Вищий господарський суд України відповів, що за змістом норми ст. 22 ГПК зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

За таких обставин, заява позивача про уточнення до позовних вимог підлягає відхиленню.

Відповідач –1 письмового відзиву на позов не надав, представник в судовому засіданні 06.09.2010 заявив клопотання про витребування у позивача належних доказів щодо повноважень директора позивача, інших клопотань та пояснень не надав.

Відповідач -2 відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвали суду у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці були отримані відповідачем.

За таких обставин, відповідач –2 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа надала письмові пояснення по суті позовних вимог, в яких підтвердила факт існування між позивачем та третьою особою правовідносин щодо зберігання належного тертій особі майна, яке після закінчення договору зберігання третій особі повернуто не було, у зв‘язку з чим позивачем на користь третьої особи сплачено 500 000,00 грн.

Представник позивача 13.08.2010року, подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 16.08.10року, вищевказане клопотання було задоволено, а саме:   забороннено Товариству з обмеженою відповідальністю  “Аларіт Плюс” (09000,київська обл., Скирський район, м. Сквира, вул. Рози Люксембург,66, літ Б. Ідентифікаційний код  33689516) вчиняти будь-які дії щодо відчуження будь-яким чином та/або передачу в найм (оренду) нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Бровари по вул. Радистів, 3.

Представники учасників процесу клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

01.09.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аларіт Пром", як наймодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Плюс", як наймачем укладено договір оренди найму нерухомого майна, відповідно до умов якого наймодавець передає, а наймач приймає в тимчасове платне користування (найм)  частину будівлі Гаражу (літера "В"), а саме: нежилі приміщення №№1,6,8,9,10 та прибудова, загальною площею 841,7 кв.м., що розташовані за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Радистів, 3.  

Відповідно до п. 1.2 Договору, наймодавець свідчить, що на момент укладання цього договору. Предмет оренди не перебуває під арештом чи забороною відчуження, в заставі не перебуває, не є внеском до статутного фонду юридичних осіб, відносно нього не укладено будь –яких договорів по відчуженню.

Даний договір вступає в законну силу з 01.09.2007 та діє до 01.09.2008 (п. 2.1 Договору).

Орендна плата вноситься сторонами в розмірі 16240,00 грн. в місяць.

Під час розгляду справи судом було з‘ясовано, що згідно реєстрових книг бюро технічної інвентаризації право власності на Гараж "В" по вул. Радистів, 3 в м. Бровари зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аларіт Плюс", згідно договору купівлі –продажу, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу від 23.11.2005 за № 6343 (лис Комунального підприємства Броварської міської ради "Броварське бюро технічної інвентаризації" від 09.08.2010 № 434).

За таких обставин, за клопотанням позивача, до участі у справі залучено відповідача -2 –Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт Плюс".

У зв‘язку з чим позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути солідарно з відповідачів збитки, завдані позивачу.

Як зазначає позивач, в нежитлових приміщеннях, які позивач орендував згідно договору найму нерухомого майна, останній організував виробництво піно полістирольних плит та складування готової продукції.

Як зазначає позивач, починаючи з  23.11.2009, відповідачі позбавили  його права користуватись орендованим приміщенням в результаті, чого позивач поніс збитки у формі не отриманого прибутку та реальних збитків, які відповідно до ст. 16, ст. 1166, ст. 1190, ст. 1214 Цивільного кодексу України підлягають стягненню з відповідачів.

Розмір реальних збитків, позивач обґрунтовує розміром штрафу, який він сплатив на користь третьої особи у розмірі 500 000,00 грн., вартістю вкраденого майна у розмірі 58074,00 грн. та витратами, що необхідні для проведення ремонту пошкодженого устаткування у розмірі 90 000,00 грн..

Розмір упущеної вигоди позивач обґрунтовує  тим, що протягом серпня –вересня 2009 року позивач виготовив та продав продукції на загальну суму 143305,09 грн., відповідно за місяць позивач отримав дохід у розмірі 71625,55 грн., та відповідно за 5 місяців, коли позивач не міг користуватись приміщенням отримав б дохід у розмірі 358127,75 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази та враховуючи підстави позову, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування  збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в іншій спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, можу відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Обов’язок відшкодувати збитки є способом захисту цивільних прав та мірою відповідальності.

Обов’язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

В якості доказів протиправності дій відповідачів та їх вини,  позивач надає наступні документи: акт про фізичне недопущення Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Плюс", відповідно до якого директором та працівниками ТОВ "БМ Плюс" складено акт про те, що 23.11.2009, прийшовши о 8 год. 30 хв. на роботу вони не змогли попасти в приміщення, що знаходяться за адресою: м. Бровари, вул. Радистів, 3, оскільки вхід в орендовані приміщення було заблоковано будівельними блоками, на вхідних дверях були навішені навісні замки, охорона фізично не допустила працівників ТОВ "БМ Плюс" в орендовані приміщення, пояснивши свої дії наказом керівництва ТОВ "Аларіт Пром"; довідку Броварського МВ (по обслуговуванню и. Бровари та Броварського району) ГУМВС України в Київській області без дати та без номеру, про те, що 06.03.2010 до МВ Броварського МВ ГУМВС України в Київській області надійшла заява від громадянина Черняка Ю.П. (директор Позивача) про те, що 06.03.2010 о 16 год. 45 хв. в м. Бровари по вул. Радистів, 3 зі складського приміщення невідома особа скоїла крадіжку будівельних матеріалів, довідку Броварського МВ ГУМВС України в Київській області від 15.03.2010 про те, що 26.01.2010 до МВ Броварського МВ ГУМВС України в Київській області надійшла заява від громадянки Безлюдної І.О., про те, що 26.01.2010  зі складського приміщення в м. Бровари по вул. Радистів, 3  невідома особа таємно викрала скляні стакани та два обігрівачі марки "Скарлет"; довідку Броварського міського відділу від 22.09.2010 № 07/13903 про те, що звернення ТОВ "БМ Плюс" з приводу фізичного недопущення ТОВ "БМ Плюс" до орендованих приміщень по вул. Радистів, 3 в м. Бровари були зареєстровані в ЖРПЗ Броварського МВ Київської області: 01.02.2010 №680, від 06.03.2010 № 1428, від 05.05.2010 № 2938. № 2954.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано жодного належного доказу того, що саме відповідачі –Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт Плюс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт Пром" або їх працівники вчиняли дії щодо викрадення майна, а також дії,  направлені на обмеження позивача в доступі до орендованих приміщень.

Таким чином, позивачем не доведено протиправність дій чи бездіяльності відповідачів та відповідно наявність їх вини.

Також, суд сприймає критично розрахунок розміру понесених позивачем збитків.

Так, позивач зазначає, що ним понесені збитки, у вигляді вартості вкраденого майна, у розмірі 58 074,00 грн.

В якості доказів втрати майна, позивач надає інвентаризаційні описи цінностей від 03.02.2010 та від 09.03.2010, відповідно до яких, відсутній наступний товар: стакани у кількості 6500 штук, драбина у кількості 1 шт., мін. вата у кількості 10 рулонів, клей для плитки у кількості 30 мішків, обігрівач у кількості 2 штуки, ваги товарні у кількості 1 штука, компресор у кількості 1 шт., всього на загальну суму 44364,00 грн., а також стакани 2108 штук, пінопласт у кількості 7 м. куб, піна монтажна у кількості 18 штук, всього на загальну суму 13710,00 грн.  

Однак, позивачем не надано жодних  належних доказів того, що такий товар взагалі колись знаходився в приміщенні в м. Бровари по вул. Радистів, 3, не надано доказів придбавання позивачем такого товару, обліку таких товарів в  бухгалтерському обліку позивача, а також не надано належних доказів звернення до органів міліції щодо втрати такого товару, окрім 2 –х обігрівачів та скляних стаканів.

Крім того, позивач посилається на понесені збитки у розмірі 90 000,00 грн. як витрати необхідні на ремонт пошкодженого устаткування.

В якості доказів пошкодження устаткування позивач надає акт від 01.03.2010 складений директором позивача та завідуючою складом, яким встановлено, пошкодження водопідготовчої установки ВПУ, вакуум генератора Блок форма, системи паро постачання, системи внутрішнього опалення, всього пошкоджень завдано на 90000,00 грн.

Такий акт не може бути прийнятий судом як належний, оскільки позивачем не надано жодних доказів в підтвердження, як зазначено в акті оціночної вартості ремонту. Позивачем не була проведена відповідна експертиза.

Також, в якості доказу того, що позивачем понесені реальні збитки, останнім надано до суду договір зберігання, укладений між позивачем та третьою особою, відповідно до якого третя особа передала на зберігання по акту приймання –передачі від 04.10.2009, позивачу товар на загальну вартість 119105,54 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору зберігання у випадку неповернення майна третій особі за першою вимогою, позивач повинен сплатити третій особі штраф у розмірі 5% від вартості майна за кожен день затримки.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа звернулась до позивача з вимогою повернути майно до 05.12.2009 року, однак позивач майно не повернув, а тому третя особа направила на адресу позивача претензію від 26.04.2010  з вимогою сплатити штраф у розмірі 845649,33 грн. за 142 дня прострочки. Вказана претензія була частково задоволена позивачем, у зв‘язку з чим позивач платіжними дорученнями від 07.05.2010 сплатив на користь третьої особи 500 000,00 грн.

Позивачем надано до матеріалів справи інвентаризаційні описи цінностей від 03.02.2010р. та від 09.03.2010р., в підтвердження того, що зі складу по вул. Радистів, 3 у м. Бровари викрадені речі.

Судом враховуються те, що згідно договору зберігання, позивачу були передані скляні стакани у кількості 10260 шт., відсутність яких була встановлена позивачем у кількості 8608 шт.

Однак, документами, які надані позивачем та третьою особою, не підтверджується, що майно було передано на зберігання та зберігалось саме в приміщенні по вул. Радистів, 3 у м. Бровари.

В якості доказів понесення позивачем збитків, як упущеної вигоди, позивачем надано до матеріалів копію договору поставки від 10.09.2009 № 7, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦК -Будцентр", відповідно до умов якого позивач зобов‘язався поставити товар; копії видаткових накладних від 11.09.2009 № БМ-0000006, від 16.09.2009 № БМ -0000009, від 09.10.2009 № БМ-0000011, від 20.010.2009 № БМ -0000017, згідно яких позивач здійснив поставку пінопласту на користь ТОВ "ЦК - будцентр" на загальну суму 113272,69 грн.; копію платіжного доручення  від 30.09.2009 про оплату ТОВ "ЦК - Будцентр" згідно договору № 7 на загальну суму 3300,00 грн.

Посилання позивача на укладений договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна" та поставка останньому та оплата продукції на загальну суму 30027,40 грн., жодним документом не підтверджується. Також, не підтверджується оплата Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦК -Будцентр" отриманого товару на суму 109972,69 грн.

Розглядаючи вимоги про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, судом відзначається, що  пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.

Таким чином та в розрізі обставин справи, розмір упущеної вигоди розраховується не на підставі договорів, які були виконані позивачем, а на підставі тих договірних зобов‘язань, які існували у позивача на виготовлення та поставку продукції протягом періоду, коли позивач був обмежений у доступі до приміщення, однак в результаті незаконних дій відповідачів  не зміг їх виконати і тому поставка товарів не відбулась, хоча відносини з майбутніми покупцями вже існували.

За таких обставин, розмір упущеної вигоди позивачем належними доказами не підтверджується та розрахований не вірно.

Враховуючи вищевикладене, розмір та факт понесення позивачем як реальних збитків так і упущеної вигоди, позивачем не доведений.

Також, при вирішенні даного спору, суд бере до уваги, що відшкодування збитків має характер універсального засобу захисту цивільних прав та є мірою відповідальності. Тому слід відрізняти обов‘язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов‘язання, що випливає з договору, від позадоговірної шкоди, тобто від зобов‘язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди. Якщо сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією зі сторін другій стороні не пов‘язане з виконанням зобов‘язання, що випливає з цього договору, то підлягають застосуванню правила глави 82 Цивільного кодексу.

Як вже було встановлено судом, між позивачем та відповідачем-1 укладено договір оренди приміщень, однак відповідач-1 який виступав в якості орендодавця не є власником приміщення, яке він передав в орендну позивачу. Власником приміщень, що перебували в оренді у позивача є відповідач -2.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму.

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин можу бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 83 Цивільного кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, у тому числі  виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, позивачем не подавалось (подані уточнення позивачем до позовних вимог не прийняті у зв‘язку зі зміною і предмету і підстав позову,а інших клопотань позивач не заявляв) та у зв‘язку з тим, що недійсність укладеного між позивачем та відповідаче-2 договору прямо законом не встановлена, то такий договір є оспорюваний, а отже у суду відсутні правові підстави самостійно виходити за межі позовних вимог та розцінювати договір з позиції його недійсності.

Крім того, судом враховується, що визнання недійсним договору оренди в межах цієї справи про стягнення збитків, не є необхідним заходом для захисту права позивача на відшкодування  збитків які сам позивач розцінює в позовній заяві як шкоду та керуючись ст. 1166 Цивільного кодексу України просить суд їх стягнути.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування заподіяної шкоди можливе за наявності обов'язкових умов, якими є: протиправна поведінка або бездіяльність, наявність прямої дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діянням та заподіянням шкоди та вини.

При цьому саме на позивача покладено обов'язок доведення факту неправомірної поведінки, невиконання або неналежного виконання зобов'язання відповідачем, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Проте, враховуючи те, що позивач просить стягнути збитки солідарно з відповідачів, з одним з яких у позивача існують договірні зобов‘язання, то для повного та об‘єктивного розгляду справи, суд також враховує правові підстави для притягнення до відповідальності у формі стягнення збитків за порушення договірних зобов‘язань.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України   боржник,   який  порушив  зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір   збитків,   завданих   порушенням    зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під  збитками розуміються  витрати,  зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимоги про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.

Обов’язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки –це об’єктивне зменшення яких-небудь майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних  кредитором доходах, які він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов’язань наступає об’єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов’язань та яке ґрунтується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання кредитором доходів у разі, якщо зобов’язання було би виконано.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Таким чином, основний обов‘язок орендодавця полягає саме в передачі об‘єкту оренди орендарю.

Позивач не заперечує, що об‘єкт оренди по договору був переданий відповідачем -1.

Відповідно до п. 2.1 Договору договір укладено на 1 рік з 01.09.2007 по 01.09.2008.

Оскільки в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано докази припинення договору оренди, його розірвання або відмови орендодавця від договору, то керуючись ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу, договір оренди неодноразово був продовжений.

Крім того, суд відзначає, що в  договорі оренди сторони не передбачили цільове призначення приміщення, що надається в оренду, у тому числі з метою організації виробництва піно полістирольних плит, як його використовував позивач.

В п. 4.3.2 Договору оренди передбачено, що позивач зобов‘язаний користуватись предметом оренди відповідно його цільового призначення, забезпечувати його збереження та підтримувати у належному стані. Перевлаштування та реконструкцію проводити тільки за письмової згоди на це наймодавця –відповідача -1.

Позивачем не надано будь –якої письмової згоди відповідача -1 на перевлаштування приміщення гаражу у виробниче приміщення з виробництва піно полістирольних плит.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає недоведеним факт порушення відповідачем -1 зобов‘язання, факт протиправних дій відповідачів, факт понесення позивачем збитків, наявності вини відповідачів, наявність причинного зв‘язку між збитками та діями відповідачів  з підстав та в розмірі заявлених в позовній заяві.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідачів збитків є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, понесені по справі господарські витрати, відповідно до  вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України  покладаються на позивача.

В судовому засіданні оголошена вступна та резулятивна частина

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

У задоволенні  позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його  підписання та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                       В.В. Джарти

Дата підписання25.10.10