Постанова

від 18.10.2011 по справі 56/92

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2011 № 56/92

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Яковле ва М.Л.

суддів:

при секретарі:

за участю представників с торін: згідно протоколу судо вого засідання від 18.10.2011 року по справі № 56/92 (в матеріалах спра ви)

розглянувши у відкритому с удовому засіданні апеляційн у скаргу приватного підприєм ства «ІНФОРМАЦІЯ_1», м. Рів не на рішення господарськог о суду м. Києва від 19.07.2011 року (оф ормленого відповідно до ст. 84 ГПК України 20.07.2011 року) у справі № 56/92 (головуючий суддя - Джар ти В.В., судді - Бойко Р.В., Ягіч ева Н.І.)

за позовом приватного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ _1»,

м. Рівне

до товарис тва з обмеженою відповідальн істю «Виробничо-

промислове п ідприємство «Металіст», м. Ки їв

про розірвання договору та стягнення 23 118,90 грн .

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва в порядку позовн ого провадження звернулося п риватне підприємство «ІНФ ОРМАЦІЯ_1», м. Рівне до товари ства з обмеженою відповідаль ністю «Виробничо-промислове підприємство «Металіст» про розірвання договору та стяг нення 23 118,90 грн.

В процесі розгляду спр ави, позивач звернувся із зая вою в порядку ст. 22 ГПК України , якою уточнив позовні вимоги та просив стягнути з підприє мства відповідача 23 118,90 грн. вар тості сплаченого, але не пост авленого товару. Заява місце вим господарським судом прий нята до розгляду.

Рішенням господарського с уду міста Києва від 19.07.2011 року в задоволенні позову відмовле но повністю.

Не погоджуючись з ріш енням місцевого суду, позива ч, приватне підприємство «І НФОРМАЦІЯ_1» звернувся з ап еляційною скаргою до Київськ ого апеляційного господарсь кого суду та просить скасува ти рішення господарського су ду міста Києва і прийняти нов е, яким позовні вимоги задово льнити повністю та стягнути з відповідача вартість сплач еного, але не поставленого то вару на суму 23 118,90 грн.

Апеляційну скаргу скаржни к мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з' ясова но обставини, що мають значен ня для справи та має місце нев ідповідність висновків, викл адених у рішенні місцевого с уду обставинам справи. Скарж ник зазначає, що місцевим гос подарським судом було визнан о допустимими доказами ксеро копії документів, однак скар жником жодних документів не підписувалося.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 25.08.2011 року по справі № 56/92 вказа ну вище апеляційну скаргу пр ийнято до провадження та при значено перегляд рішення у с удовому засіданні за участю повноважних представників с торін на 20.09.2011 року.

Відповідно до розпоряджен ня Секретаря палати Київсько го апеляційного господарськ ого суду від 20.09.2011 року у зв' яз ку з виробничою необхідністю та з метою дотримання строкі в розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії судд ів, відповідно до якого перег ляд рішення здійснюється гол овуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Жук Г.А., Майдане вичем А.Г.

Ухвалою від 20.09.2011 року перегл яд рішення господарського су ду міста Києва був відкладен ий на 18.10.2011 року в зв' язку з нео бхідністю витребування дода ткових документів.

Відповідно до розпоряджен ня Секретаря палати Київсько го апеляційного господарськ ого суду від 18.10.2011 року у зв' яз ку з виробничою необхідністю та з метою дотримання строкі в розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії судд ів, відповідно до якого перег ляд рішення здійснюється гол овуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Жук Г.А., Тарасен ко К.В.

Представник відповідача в судове засідання не з' явив ся, причини неявки не повідом ив, про час та місце розгляду с прави повідомлений належним чином, що підтверджується по відомленням про вручення пош тового відправлення.

До того ж, представник відпо відача не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 96 ГПК України, відсутність якого не перешкоджає перегл яду рішення суду першої інст анції.

Колегія суддів апеляційно го суду, врахувавши думку пре дставника позивача та з мето ю дотримання строків розгляд у апеляційної скарги, прийня ла рішення про розгляд апеля ційної скарги за відсутністю представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ предст авника позивача, перевіривши матеріали справи, обговорив ши доводи апеляційної скарги , проаналізувавши застосуван ня судом першої інстанції но рм матеріального та процесуа льного права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляцій на скарга задоволенню не під лягає, а рішення господарськ ого суду міста Києва від 19.07.2011 р оку по справі № 56/92 - залишаєт ься без змін, виходячи з насту пного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справ и переглядаються за правилам и розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням осо бливостей, передбачених у ро зділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповід но ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційни й господарський суд не зв' я заний доводами апеляційної с карги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення м ісцевого господарського суд у у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місце вим господарським судом, 23.09.2010 року товариством з обмежено ю відповідальністю «Виробни чо - промислове підприємств о «Металіст» (відповідач) вис тавлено на користь приватног о підприємства «ІНФОРМАЦІ Я_1» (позивач) рахунок-фактур у від 23.09.2010 року № НОМЕР_1 на т овар - круг ф 40 ст. 20*13 у кількості 0,470 тон на загальну суму 23 118,90 грн . (враховуючи ПДВ).

Згідно ст. 11 Цивільного коде ксу (далі по тексту ЦК) України , цивільні права та обов' язк и виникають із дій осіб, що пер едбачені актами цивільного з аконодавства, а також із дій о сіб, що не передбачені цими ак тами, але за аналогією породж ують цивільні права та обов' язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов' язкі в, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК Україн и договором є домовленіст ь двох або більше сторін, сп рямована на встановлення, зм іну або припинення цивільних прав та обов' язків. Договір є двостороннім, якщо права ми та обов' язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 181 Господарського к одексу України встановлено загальне правило для укладе ння договорів, що передбачає , що господарський договір ви кладається у формі єдиного д окумента, підписаного сторон ами та скріпленого печатками . Допускається укладення гос подарських договорів у спро щений спосіб, тобто шляхом об міну листами, факсограмами, т елеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтверд ження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не вс тановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладенн я даного виду договорів.

Вказаний рахунок-фактура б ув оплачений позивачем 23.09.2010 ро ку, що підтверджується платі жним дорученням № 221 (а.с.13).

Згідно ст.ст. 207, 626, 629, 638 Цивільно го кодексу України правочин вважається таким, що вчинени й у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у лис тах, телеграмах, якими обміня лися сторони. Цивільно-право вий договір вважається уклад еним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх іс тотних умов (ціна, строк, предм ет).

Відповідно до встановлени х обставин та досліджених ма теріалів справи, судом апеля ційної інстанції встановлен о, що внаслідок вчинення стор онами (контрагентами) відпов ідних дій, як виписка рахунку -фактури та оплата товару, заз наченого в рахунку-фактурі, с торонами було досягнуто згод и щодо істотних умов договор у, а саме предмету та ціни.

Позивач зазначає, що відпов ідач товар, який був оплачени й на підставі рахунку-фактур и від 23.09.2010 року № НОМЕР_1, не поставив, у зв' язку з чим поз ивач звернувся до відповідач а з вимогою від 18.02.2010 року № 33, яка була надіслана 21.02.2011 року про п овернення сплачених коштів у розмірі 23 118,90 грн.

Однак, зазначена вимога сто сується передачі підприємст ву позивачу круг ф 45 мм ст. 08*18Н10Т у кількості 0,5 тон, що не є пред метом договору купівлі-прода жу за рахунком-фактурою від 23. 09.2010 року № НОМЕР_1.

Як досліджено судом першої інстанції та підтверджуєтьс я матеріалами справи, в підтв ердження своїх заперечень ві дповідач надав суду копію ви даткової накладної від 24.09.2010 ро ку № РН-0000437, відповідно до якої в ідповідач передав, а позивач прийняв товар - круг ф.40 ст. 20*13 у кількості 0,470 тон на загальну суму 23 118,90 грн. Вказана видатков а накладна підписана та скрі плена печатками позивача та відповідача. Крім того, відпо відачем надано копію довірен ості від 23.09.2010 року № 219, що видана позивачем на ім' я ОСОБА_1 на отримання ціннос тей від відповідача, уповнов аженого саме на отримання то вару на підставі рахунку-фак тури від 23.09.2010 № НОМЕР_1, тобт о круг ф.40 ст. 20*13 у кількості 0,470 то н на загальну суму 23 118,90 грн. До т ого ж, відповідно до Статуту п риватного підприємства «І НФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_1 є вл асником підприємства.

В судовому засіданні суду а пеляційної інстанції на пита ння, яким чином доручення на і м' я директора приватного пі дприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_1 опинилося у відп овідача, представник позивач а пояснити колегії суддів ап еляційного суду не зміг.

Обов' язок доказування ві дповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарс ького процесуального кодекс у України розподіляється між сторонами виходячи з того, хт о посилається на певні юриди чні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, яки й повинен був довести належн ими засобами доказування фак т наявності порушення зобов' язання.

Враховуючи наявні матеріа ли справи, колегія суддів апе ляційного суду вважає, що суд ом першої інстанції правомір но відхилено посилання позив ача, на відсутність належних доказів поставки товару, оск ільки в матеріалах справи на явні накладна 24.09.2010 року № РН-0000437 разом з довіреністю, які скрі плені круглими печатками поз ивача.

Наказом міністерства внут рішніх справ від 11.01.1999 року № 17 за тверджена Інструкція про пор ядок видачі міністерствам та іншим центральним органам в иконавчої влади, підприємств ам, установам, організаціям, г осподарським об' єднанням т а громадянам дозволів на пра во відкриття та функціонуван ня штемпельно-граверних майс терень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок вид ачі дозволів на оформлення з амовлень на виготовлення печ аток і штампів, та затверджен ня Умов і правил провадження діяльності з відкриття та фу нкціонування штемпельно-гра верних майстерень, виготовле ння печаток і штампів".

Відповідно до п. 3.4. вказаної Інструкції відповідальніст ь і контроль за дотриманням п орядку зберігання печаток і штампів, а також законністю к ористування ними покладаєть ся на керівників підприємств , установ і організацій, госпо дарських об' єднань, суб' єк тів господарської діяльност і.

Обов' язковому обліку під лягають печатки і штампи з по вним найменуванням організа цій. Порядок обліку, зберіган ня і використання інших виді в печаток, штампів визначаєт ься відповідними відомчими і нструкціями.

Печатки і штампи повинні зб ерігатися в сейфах або метал евих шафах.

Перевірка наявності печат ок і штампів здійснюється що річно комісією, призначеною наказом керівника організац ії. Про перевірки наявності п ечаток і штампів робляться в ідмітки в журналі обліку та в идачі печаток і штампів післ я останнього запису. У разі по рушення правил обліку, збері гання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, рез ультати якого оформлюються а ктом довільної форми та дово дяться до відома керівника о рганізації.

Позивачем не надано жодних доказів неправомірного вико ристання печатки підприємст ва, тим більше, що ОСОБА_1, к им підписана видаткова накла дна та на ім' я якого видана д овіреність, і є керівником пі дприємства позивача.

Враховуючи викладене, коле гія суддів апеляційного госп одарського суду вважає, що мі сцевий господарський суд дій шов правомірного та обґрунто ваного висновку про існуван ня між сторонами у справі дог овірних відносин стосовно по ставки кругу ф 40 ст. 20*13, підтверд женням чого є рахунок-фактур а від 23.09.2010 року № НОМЕР_1, нак ладна від 24.09.2010 року № РН-0000437, плат іжне доручення від 23.09.2010 року № 221, які містять умови про предм ет та ціну договору та свідчи ть про досягнення сторонами згоди з зазначених істотних умов, з чого витікає наявніст ь обставин, з якими ч. 1 ст. 638 Циві льного кодексу України пов' язує факт укладення договору .

Щодо твердження скаржника , що рішення суду першої інста нції прийнято без дослідженн я оригіналів, то як зазначив п редставник відповідача, ориг інали документів, зокрема, ви даткова накладна № РН-0000437 від 24. 09.2010 року, були відправлені поз ивачу, а відтак у відповідача знаходять лише копії. Клопот ання про призначення експерт изи позивачем не заявлялося, а відтак у суду не має підстав вважати копію видаткової на кладної підробленим докумен том.

Відповідно до положень ста тті 205 Цивільного кодексу Укра їни правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Ст орони мають право обирати фо рму правочину, якщо інше не вс тановлено законом. Правочин, для якого законом не встанов лена обов' язкова письмова ф орма, вважається вчиненим, як що поведінка сторін засвідчу є їхню волю до настання відпо відних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодек су України та ч. 2 статті 180 Госп одарського кодексу визначен о, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі дос ягли згоди з усіх істотних ум ов договору.

Істотними умовами договор у є умови про предмет договор у, умови, що визначені законом , як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а т акож усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторі н має бути досягнуто згоди.

Вчинення відповідного пра вочину підтверджується накл адною, наявною в матеріалах с прави.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарсько го кодексу України до викона ння господарських договорів застосовуються відповідні п оложення Цивільного кодексу України з урахуванням особл ивостей, передбачених цим Ко дексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільно го кодексу України зобов' яз ання має виконуватися належн им чином відповідно до умов д оговору та вимог цього Кодек су, інших актів цивільного за конодавства, а за відсутност і таких умов та вимог - відпові дно до звичаїв ділового обор оту або інших вимог, що звичай но ставляться.

Незрозумілим та безпідста вним є посилання позивача (ск аржника) на відносини відпов ідача з ПП «Міленіум-Центр» т а ТОВ «Спецсталь», оскільки в ідвантаження могло бути вчин ено як іншою організаціє пос тавщиком, з яким договір укла в сам позивач, так і на умовах самовивозу, так як сторонами умови поставки не обговорюв алися. Тим більше, що відпові дач стверджує, що поставка то вару відбулася на умовах сам овивозу зі складу в місті Киє ві по вулиці Алма-Атинська, 8, т ранспортом ПП «ІНФОРМАЦІЯ _1». Позивачем зворотнього н е доведено.

Дослідивши матеріали спра ви, вислухавши пояснення пре дставника позивача, суд апел яційної інстанції підтримує висновок місцевого суду про те, що відповідач зобов' яза ння щодо поставки товару на з агальну суму 23 118,90 грн. виконав у повному обсязі, товар постав ив.

За таких обставин, вимоги по зивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

За правилами ст. 4-7 ГПК Україн и, судове рішення приймаєтьс я колегіально за результатам и обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господар ського процесуального кодек су України, кожна сторона пов инна довести ті обставини, на які вона посилається як на пі дставу своїх вимог і запереч ень та подати до суду відпові дні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК Укра їни, господарський суд оціню є докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьс я на всебічному, повному і об' єктивному розгляді в судовом у процесі всіх обставин спра ви в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму В ерховного суду України від 18.1 2.2009 року № 14 «Про судове рішенн я у цивільній справі», рішенн я є законним тоді, коли суд, ви конавши всі вимоги цивільног о судочинства, вирішив справ у згідно з нормами матеріаль ного права, що підлягають зас тосуванню до даних правовідн осин, а також правильно витлу мачив ці норми. Обґрунтовани м визнається рішення, ухвале не на основі повно і всебічно з' ясованих обставин, на які сторони посилаються як на пі дставу своїх вимог і запереч ень, підтверджених доказами, які були досліджені в судово му засіданні і які відповіда ють вимогам закону про їх нал ежність та допустимість, або обставин, що не підлягають до казуванню, а також якщо рішен ня містить вичерпні висновки суду, що відповідають встано вленим на підставі достовірн их доказів обставинам, які ма ють значення для вирішення с прави.

Виходячи з викладеного вищ е, колегія суддів Київського апеляційного господарськог о суду дійшла висновку, що апе ляційна скарга задоволенню н е підлягає, а рішення господа рського суду міста Києва від 19.07.2011 року у справі № 56/92 - залиш ається без змін.

З огляду на вищезазначене, к еруючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК У країни, Київський апеляційни й господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу при ватного підприємства «ІНФ ОРМАЦІЯ_1», м. Рівне на рішенн я господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року у справі № 56/92 залишити без задоволення .

2. Рішення господарського с уду міста Києва від 19.07.2011 року у справі № 56/92 зал ишити без змін.

3. Матеріали справи № 56/92 пове рнути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інс танції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді

21.10.11 (відправлено)