Рішення

від 19.07.2011 по справі 56/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/92

19.07.11

Господарський суд міста Києва, у складі колегії суддів: головуюча суддя: Джарти В.В., судді Бойко Р.В., Ягічева Н.І. при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом     

Приватного підприємства  "Виробничо –торгова фірма "Вільха"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - промислове підприємство "Металіст"

про

стягнення  23118,90 грн.

Представники сторін:                     

від позивача  

   не з‘явились;

від відповідача

   не з‘явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги  Приватного підприємства  "Виробничо – торгова фірма "Вільха" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо –промислове підприємство "Металіст" про розірвання договору купівлі –продажу товару –кругу Ф40 мм ст. 20Х13 від 23.09.2010; стягнення 23118,90 грн. вартості оплаченого, але не поставленого товару.

Позивач заявою від 24.05.2011 року уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача вартості оплаченого, але не поставленого товару на суму 23118,90 грн.

За таких обставин, спір розглядається в межах уточнених вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо поставки оплаченого позивачем на підставі рахунку № СФ-0002446 від 23.09.2010. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що товар, який був позивачем оплачений на підставі рахунку –фактури від 23.09.2010 № СФ-0002446, відповідачем поставлений, в підтвердження чого надає до матеріалів справи копію накладної від 24.09.2010 № РН-0000437 разом з копією довіреністю на отримання товаро –матеріальних цінностей.

В процесі розгляду справи, позивач заперечував проти доводів відповідача та зазначав, що відповідач не поставляв позивачу товар, а позивач самостійно його отримував від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсталь" та Приватного підприємства "Міленіум -Центр". Для з‘ясування вказаних обставин, судом було витребувано від   Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсталь" та Приватного підприємства "Міленіум -Центр" пояснень відносно виготовлення та відвантаження  позивачу металопрокату.

07.07.2011 року від Приватного підприємства "Міленіум -Центр" надійшов лист, в якому підприємством зазначено, що жодних правовідносин з  Приватним підприємством  "Виробничо –торгова фірма "Вільха" у вересні місяці не мало.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши подані  позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з поданих позивачем до матеріалів справи документів, 23.09.2010 Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо –промислове підприємство "Металіст" (відповідач)  виставлено на користь Приватного підприємства "Виробничо –торгова фірма "Вільха" (позивач) рахунок –фактуру від 23.09.2010 № СФ-0002446 на товар –круг ф40 ст.20*13 у кількості 0,470 тон на загальну суму 23188,90 грн.

Вказаний рахунок –фактура був оплачений позивачем 23.09.2010, що підтверджується платіжним дорученням № 221, копія якого є в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що відповідач товар, який був оплачений на підставі рахунку –фактури  від 23.09.2010 № СФ-0002446, не поставив, у зв‘язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою від 18.02.2010 № 33, яка була надіслана 21.02.2011 року про повернення сплачених коштів у розмірі 23118,90 грн.

Відповідач в підтвердження своїх заперечень на позов надав суду копію накладної від 24.09.2010 № РН-0000437, відповідно до якої відповідач передав а позивач прийняв товар –круг ф.40 ст. 20*13 у кількості 0,470 тон на загальну суму 23118,90 грн. Вказана видаткова накладна  підписана та скріплена печатками позивача та відповідача. Крім того, відповідачем надано копію довіреності від 23.09.2010 № 219, що видана позивачем на ім‘я ОСОБА_1 на отримання цінностей від відповідача, на підставі рахунку –фактури від 23.09.2010 № СФ-0002446. Також відповідачем надано лист –відповідь від 18.03.2011 № 1803/1ю на вимогу позивача повернути кошти у розмірі 23118,90 грн., в якому повідомлено позивача про те, що зобов‘язання щодо поставки товару виконані.

Обов’язок доказування відповідно до пункту  4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують  його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести  належними засобами доказування факт наявності порушення зобов‘язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

Позивачем жодних доказів в спростування відомостей повідомлених відповідачем не надано.

Враховуючи наявні матеріали справи, судом відхиляються посилання позивача,  на відсутність належних доказів поставки товару, оскільки в матеріалах справи наявні накладна 24.09.2010 № РН-0000437 разом з довіреністю, які скріплені круглими печатками позивача.

Судом відмічається, що наказом міністерства внутрішніх справ від 11.01.1999 року № 17 затверджена Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів".

Відповідно до п. 3.4. вказаної Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями.

Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. Про перевірки наявності печаток і штампів робляться відмітки в журналі обліку та видачі печаток і штампів після останнього запису. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації.

Позивачем не надано жодних доказів неправомірного використання печатки підприємства.

На підставі зазначених вище обставин, господарський суд дійшов висновку про існування між сторонами у справі договірних відносин стосовно поставки кругу ф 45                ст. 20*13, підтвердженням чого є рахунок –фактура від 23.09.2010 № СФ-0002446, накладна від 24.09.2010 № РН-0000437, платіжне доручення від 23.09.2010 № 221, які містять умови про предмет та ціну договору та свідчить про досягнення сторонами згоди з зазначених істотних умов, з чого витікає наявність обставин, з якими ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України пов’язує факт укладення договору.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вчинення відповідного правочину підтверджується накладною, наявною в матеріалах справи.

Поставка товару, який був оплачений на підставі рахунку –фактури від 23.09.2010            № СФ-0002446, відбулась на повну вартість оплаченого товару.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поставка товарів відповідачу, прийняття товару останнім та оплата свідчить про виникнення між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо договором встановлений обов‘язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі –продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ст. 693 Цивільного кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов‘язання щодо поставки товару на загальну суму 23118,90 грн. виконав у повному обсязі, товар поставив, позивач належних та допустимих доказів зворотнього не надав.

Згідно частини першої статті  612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті  610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність  з боку відповідача порушення зобов‘язання щодо поставки товару.

За таких обставин, вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на  позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:  

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя

Судді

                   В.В.  Джарти  

                   Р.В. Бойко

                   Н.І. Ягічева

Дата складення повного рішення 20/07/2011