Постанова

від 02.10.2024 по справі 761/35226/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 761/35226/21

провадження № 61-3939св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фреш ЛТД»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Коваленко Олександр Дмитрович, на постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року у склалі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш ЛТД» (далі - ТОВ «Фреш ЛТД») та з урахуванням збільшених позовних вимог від 12 грудня 2022 року (ухвала Ірпінського міського суду Київської області про прийняття заяви про збільшення розміру позовних вимог від 14 грудня 2022 року) просив:

- визнати положення Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 121-Р/2 від 23 серпня 2018 року, а саме пункт 4.6., пункт 4.7 Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 121-Р/2 від 23 серпня 2018 року в частині утримання ТОВ «Фреш ЛТД» на свою користь 10 % від фактично сплачених ОСОБА_1 коштів, недійсними з моменту укладання Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 121-Р/2 від 23 серпня 2018 року;

- стягнути з ТОВ «Фреш ЛТД» 330 493,00 грн неповернутої своєчасно суми грошових коштів, 91 687,18 грн інфляційних втрат, суму 11 761,93 грн нарахованих 3 % річних та пеню, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», в розмірі 4 393 653,00 грн;

- стягнути з ТОВ «Фреш ЛТД» 150 000,00 грн як відшкодування завданої моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фреш ЛТД» був укладений Договір № 121-P/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру.

Як передбачено пунктом 1.1. цього Договору, у відповідності зі статтею 656 Цивільного Кодексу України Продавець (Відповідач) взяв на себе зобов`язання передати у власність Покупця (Позивача) майнові права на квартиру, яка буде збудована в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2 , а Покупець взяв на себе зобов`язання прийняти майнові права на цю квартиру та оплатити ціну майнових прав відповідно до умов Договору купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 2.3. Договору купівлі-продажу орієнтовний строк завершення будівництва будинку, вказаного в пункті 1.1. цього Договору, є IV квартал 2018 року. Орієнтовний строк здачі будинку в експлуатацію є ІІ квартал 2019 року.

Цим же пунктом передбачено, що Продавець має право в односторонньому порядку змінити строк будівництва будинку, а також термін прийняття в експлуатацію Об?єкта будівництва (будинку) на строк до чотирьох місяців, і це не буде вважатися порушенням умов Договору купівлі-продажу. Таким чином, навіть за умови зміни Відповідачем в односторонньому порядку терміну будівництва, а також прийняття в експлуатацію Об?єкта будівництва (будинку) на строк до чотирьох місяців, кінцевим терміном здачі будинку в експлуатацію мало би бути 31 жовтня 2019 року.

Відповідно до пункту 3.1. Договору купівлі-продажу ціна майнових прав на квартиру складає 694 100,00 грн. Підпунктом 3.3.1. Договору купівлі-продажу передбачено, що частина ціни майнових прав на квартиру в сумі 282 340,00 грн має бути сплачена Покупцем на користь Відповідача протягом 10 банківських днів з дати підписання Договору. Решта суми в розмірі 411 760,00 грн має бути сплачена Покупцем на користь Продавця на його банківський рахунок до 23 липня 2021 року, щомісячно з 20 по 30 число, рівними частинами, але не менш 11 437,78 грн.

Згідно із пунктом 4.3. Договору купівлі-продажу у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань однією із Сторін Договір купівлі-продажу може бути розірваний Сторонами.

Пунктом 4.6. Договору купівлі-продажу встановлено, що Продавець в разі розірвання цього Договору протягом тримісячного терміну має повернути Покупцю всі фактично отримані від нього кошти, стягнувши при цьому із Покупця штраф в розмірі 10 % від суми коштів, фактично отриманих від Покупця на момент розірвання цього Договору.

Пунктом 5.2.4. Договору купівлі-продажу встановлено, що Продавець зобов`язується своєчасно та у повному обсязі виконувати свої зобов`язання за цим Договором.

Проте, у встановлений пунктом 2.3. Договору купівлі-продажу термін прийняття цього будинку в експлуатацію не відбулося.

Будь-якої інформації про причини того, з яких будинок не введений в експлуатацію у визначені Договором купівлі-продажу строки, Позивачеві не надано. Про конкретні строки та перспективи введення будинку в експлуатацію не повідомлено.

Будь-яких змін до Договору купівлі-продажу в частині подовження строків будівництва будинку, а так само в частині зміни строків введення будинку в експлуатацію сторонами цього Договору не внесено.

28 травня 2020 року між позивачем та відповідачем укладено Договір про розірвання Договору № 121-P/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру. Пунктом 1 цього Договору розірвання сторони досягли згоди про припинення дії Договору купівлі-продажу з 29 травня 2020 року. Пунктом 2 Договору про розірвання Відповідач підтвердив, що Позивачем на умовах Договору купівлі-продажу сплачено загальну суму ціни майнових прав на квартиру в сумі 514 930,00 грн. Пунктом 3 Договору про розірвання Відповідач взяв на себе зобов`язання повернути всі фактично отримані від нього кошти із одночасним стягнення із Позивача штрафу в розмірі 10 % від суми коштів, фактично отриманих від Покупця на момент розірвання Договору купівлі-продажу. Отже, кошти мали би бути повернуті Відповідачем на користь Позивача 01 вересня 2020 року (29 серпня 2020 року випало на суботу, яка є вихідним днем).

Проте, у встановлений строк відповідачем грошові кошти позивачеві у повному обсязі повернуті не були, що є порушенням взятих на себе відповідачем зобов`язань за укладеними договорами та порушенням прав позивача як споживача в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру.

Станом на день звернення з позовом відповідачем частково погашено зобов`язання із повернення коштів у розмірі 184 437,00 грн. Неповернута сума складає 330 493,00 грн(514 930,00 грн (фактично сплачена позивачем сума) - 184 437,00 грн (повернута відповідачем сума)), що є підставою для її стягнення та для стягнення 91 687,18 грн інфляційних втрат і 11 761,93 грн 3 % річних, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

При цьому позивач вважав, що з відповідача має бути стягнута в судовому порядку сума сплачених і не повернутих відповідачем коштів без врахування положення пункту 4.6. Договору купівлі-продажу та пункту 3 Договору про розірвання в частині накладення відповідачем штрафу в розмірі 10 % від фактично сплачених на його користь сум коштів в разі розірвання цього Договору з ініціативи Покупця виходячи із наступного. Так, відповідно до пункту 4.6. Договору купівлі-продажу встановлено умову, згідно до якої в разі розірвання цього Договору за ініціативи Покупця (Позивача), повернення коштів Продавцем здійснюється за вирахуванням ним з Покупця штрафу в розмірі 10 % від розміру фактично сплачених коштів Покупцем на користь Продавця. Позивач вважає пункт 4.6. Договору купівлі-продажу в частині права Відповідача повернути Позивачеві сплачені на його користь кошти за вирахуванням 10% від загальної суми сплачених коштів у вигляді штрафу таким, що підлягає визнанню його судом недійсним.

Як випливає із пункту 4.6. Договору купівлі-продажу стягнення ним 10 % від розміру фактично сплачених коштів Покупцем на користь Продавця визначається як «штраф».

Таким чином, вказував про те, що пункт 4.6. Договору купівлі-продажу суперечить статтям 509, 549 Цивільного кодексу України в частині визначення поняття «штраф» та підставам його застосування, а тому в цій частині пункт 4.6. Договору купівлі-продажу є недійсним.

Крім того, позивач звертав увагу суду, що окрім пункту 4.6. Договору купівлі-продажу в частині права відповідача на стягнення ним з позивача 10 % від розміру фактично сплачених позивачем коштів в разі розірвання Договору купівлі-продажу за ініціативою Покупця, подібна за змістом та юридичними наслідками для Покупця як споживача міститься у пункті 4.7. цього Договору.

Так, пунктом 4.7. цього Договору передбачено аналогічне право Відповідача у випадку розірвання в односторонньому порядку Договору купівлі-продажу за ініціативи Відповідача останній також стягує із споживача (покупця) суму в розмірі 10 % від розміру фактично сплачених коштів.

Отже, за будь-яких умов, припинення Договору купівлі-продажу (незалежно за чиєю ініціативою чи незалежно від причин такого припинення дії Договору) дає право відповідачу не повертати споживачеві суму в розмірі 10 % від фактично сплачених таким споживачем коштів. Позивач вважає, що передбачена пунктом 4.6. Договору купівлі-продажу в частині встановлення відповідачем умови про повернення коштів в разі припинення дії Договору купівлі-продажу із стягненням із Позивача 10 % від фактично отриманих коштів несправедливою умовою Договору купівлі-продажу в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Також ОСОБА_1 просив застосувати до відповідача відповідальність, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», стягнувши з нього пеню в розмірі 4 393 653,00 грн.

Крім того, вважав, що протиправними діями ТОВ «Фреш ЛТД» йому була спричинена моральна шкода, яку він оцінив у 150 000 грн та просив стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано положення Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 121-Р/2 від 23 серпня 2018 року, а саме пункт 4.6., пункт 4.7 Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 121-Р/2 від 23 серпня 2018 року в частині утримання ТОВ «Фреш ЛТД» на свою користь 10 % від фактично сплачених ОСОБА_1 коштів, недійсними з моменту укладання Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 121-Р/2 від 23 серпня 2018 року.

Стягнуто з ТОВ «Фреш ЛТД» на користь ОСОБА_1 330 493,00 грн неповернутої своєчасно суми грошових коштів та пеню в розмірі 4 393 653,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що положення пунктів 4.6., 4.7. Договору купівлі-продажу є несправедливими, вони суперечать статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому підлягають визнанню їх недійсними згідно до статей 203, 215 Цивільного Кодексу України. При цьому, визнання недійсними пунктів 4.6, 4.7 Договору купівлі-продажу не тягне за собою зміну інших положень цього Договору, через що визнанню недійсним підлягають положення Договору купівлі-продажу, викладені у пунктах 4.6., 4.7. в частині можливості утримання Відповідачем на свою користь 10 % від фактично сплачених позивачем коштів.

З врахуванням суті порушеного відповідачем права позивача ефективним способом судового захисту буде стягнення на користь позивача з відповідача суми неповернутих коштів в розмірі 330 493,00 грн (514 930,00 грн (фактично сплачена позивачем сума) - 184 437,00 грн (повернуті відповідачем гроші)) згідно Договору купівлі-продажу.

При цьому, відповідно до пункту 3.1. Договору купівлі-продажу ціна майнових прав на квартиру складає 694 100,00 грн. Таким чином, позивач має право вимагати від відповідача сплати пені за кожний день затримки у розмірі 3% вартості роботи (послуги). Таким чином, на думку суду першої інстанції, пеня, на яку має права позивач, складає: період нарахування пені з 01 листопада 2019 року до 29 травня 2020 року - 211 днів, розмір пені за один день - 20 823,00 грн (694 100,00 грн х 3 %), загальний розмір пені - 4 393 653,00 грн (20 823,00 х 211 днів).

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності обставин, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

19 липня 2023 року до Ірпінського міського суду Київської області від представника ОСОБА_1 - адвоката Коваленка О. Д. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 761/35226/21, в якій заявник просить стягнути з відповідача на користь позивача 91 687,18 грн інфляційних втрат та суму в розмірі 11 761,93 грн нарахованих 3 % річних, а також сплачений судовий збір в розмірі 1 984,80 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 23 000,00 гривень. Заявник, зокрема, посилався на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2023 року не вирішені. Крім того, не вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем при розгляді цієї справи.

Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 серпня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - Коваленка О.Д. про ухвалення додаткового рішеннязадоволено.

Ухвалено додаткове рішення у справі № 761/35226/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фреш ЛТД» про захист прав споживачів.

Стягнуто з ТОВ «Фреш ЛТД» на користь ОСОБА_1 91 687,18 грн інфляційних втрат та суму в розмірі 11 761,93 грн нарахованих 3 % річних.

Стягнуто з ТОВ «Фреш ЛТД» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, у розмірі 23 000,00 грн та 1 984,80 грн судового збору.

Постановляючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при ухваленні рішення 11 липня 2023 року судом першої інстанції не було враховано заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 12 грудня 2022 року та не вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача 91 687,18 грн інфляційних втрат та суми в розмірі 11 761,93 грн нарахованих 3% річних.

Враховуючи наведене, суд першої інстанцій дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 91 687,18 грн інфляційних втрат та суму в розмірі 11 761,93 грн нарахованих 3 % річних.

Ухвалюючи судове рішення в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що 10 вересня 2020 року між адвокатом Коваленком О. Д. та позивачем укладено договір про надання правничої допомоги № 033/2020. Факт надання правової допомоги підтверджується належними та допустимими доказами.

Також суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з відповідача суму судового збору в розмірі 1 984,80 грн.

Не погоджуючись з рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2023 року та додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 серпня 2023 року, ТОВ «Фреш ЛТД» звернулось з апеляційними скаргами на них.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Фреш ЛТД» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2023 року задоволено частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2023 року в частині стягнення з ТОВ «Фреш ЛТД» на користь ОСОБА_1 пені у розмірі 4 393 653,00 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення пені відмовлено.

В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2023 року залишено без змін.

Апеляційну скаргу ТОВ «Фреш ЛТД» на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 серпня 2023 року задоволено частково.

Додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 серпня 2023 року в частині стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та витрат на правову допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цій частині відмовлено.

В частині стягнення з ТОВ «Фреш ЛТД» судового збору в розмірі 1 984,80 грн додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 серпня 2023 року залишено без змін.

Компенсовано за рахунок держави на користь ТОВ «Фреш ЛТД» судовий збір у розмірі 15 833,25 грн.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про визнання положень Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 121-Р/2 від 23 серпня 2018 року недійсними, апеляційний суд зазначив, що оспорювані пункти 4.6 та 4.7. Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру в частині встановлення штрафу суперечать сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору.

Також суд погодився зі стягненням з відповідача на користь позивача суми неповернутих коштів в розмірі 330 493,00 грн згідно Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 121-Р/2 від 23 серпня 2018 року.

Разом з тим, оскільки Договір № 121-Р/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру не відноситься до договору підряду або до договору про надання послуг, апеляційний суд вважав, що підстави для нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», відсутні. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та безпідставно стягнув з відповідача пеню розмірі 4 393 653,00 грн відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Водночас, суд апеляційної інстанції послався на те, що рішенням від 11 липня 2023 року суд першої інстанції вирішив усі вимоги, які заявлялися позивачем, зокрема про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних. При цьому апеляційний суд зазначив, що місцевий суд не розподілив судові витрати, що є підставою до постановлення додаткового рішення виключно в частині судових витрат.

Вказуючи, що судом першої інстанції не вирішено вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, позивач при поданні заяви про ухвалення додаткового рішення не звернув уваги, що суд, задовольнивши вимоги про визнання недійсним пунктів 4.6, 4.7 Договору купівлі-продажу, стягнувши з відповідача пеню згідно Закону України «Про захист прав споживачів», вирішив в задоволенні іншої частини позову відмовити. Зазначене, на думку апеляційного суду, свідчить, що місцевий суд відмовив в задоволенні усіх без винятку вимог позивача, окрім тих, які були задоволені. В даному випадку відсутність в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд відмовив в задоволенні решти позовних вимог, свідчить виключно про недотримання судом першої інстанції норм процесуального права в частині мотивування судового рішення.

За таких обставин апеляційний суд вважав, що у суду першої інстанції підстав для ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних не було і позивач не був позбавлений можливості оскаржити судове рішення в частині відмови в задоволенні позову, чого не зробив.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що акти виконаних робіт, акти приймання-передачі наданих послуг у матеріалах справи відсутні, що унеможливлює визначення розміру витрат на правничу допомогу судом з метою розподілу цих витрат.

При подачі апеляційної скарги відповідачем було сплачено 17 025,00 грн судового збору. Оскільки апеляційний суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, тому вважав за необхідне сплачений відповідачем при апеляційному зверненні судовий збір відшкодувати пропорційно до відхилених позовних вимог (93%), а саме у розмірі 15 833,25 грн.

При цьому, апеляційна скарга ТОВ «Фреш ЛТД» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2023 року не містила доводів щодо незаконності чи не обґрунтованості вказаного судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, а апеляційна скарга відповідача на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 серпня 2023 року не містила доводів щодо незаконності чи не обґрунтованості вказаного судового рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 984,80 грн судового збору.

ОСОБА_1 рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2023 року та додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 серпня 2023 року в апеляційному порядку не оскаржував.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15 березня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Коваленка О. Д. через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2023 року та додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 серпня 2023 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухваленаз порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 12 квітня 2024 року ТОВ «Фреш ЛТД» просить суд касаційну скаргу відхилити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

У відповіді на відзив від 19 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коваленко О. Д. заперечив проти доводів ТОВ «Фреш ЛТД» та підтримав вимоги касаційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданими касаційними скаргами та витребувано матеріали цивільної справи.

29 травня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що 23 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фреш ЛТД» був укладений Договір № 121-P/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру.

Як передбачено пунктом 1.1. цього Договору купівлі-продажу у відповідності зі статтею 656 Цивільного Кодексу України Продавець (Відповідач) взяв на себе зобов?язання передати у власність Покупця (Позивача) майнові права на квартиру, яка буде збудована в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2 , а Покупець (Позивач) взяв на себе зобов?язання прийняти майнові права на цю квартиру та оплатити ціну майнових прав відповідно до умов Договору купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 2.3. Договору купівлі-продажу орієнтовний строк завершення будівництва будинку, вказаного в пункті 1.1. цього Договору, є IV квартал 2018 року. Орієнтовний строк здачі будинку в експлуатацію є ІІ квартал 2019 року. Цим же пунктом передбачено, що Відповідач (Продавець) має право в односторонньому порядку змінити строк будівництва будинку, а також термін прийняття в експлуатацію Об?єкта будівництва (будинку) на строк до чотирьох місяців, і це не буде вважатися порушенням умов Договору купівлі-продажу. Таким чином, кінцевим терміном здачі будинку в експлуатацію є 31 жовтня 2019 року.

Згідно із пунктом 4.3. Договору купівлі-продажу у випадку невиконання або неналежного виконання зобов?язань однією із Сторін Договір купівлі-продажу може бути розірваний Сторонами.

Пунктом 4.6. Договору купівлі-продажу встановлено, що Продавець (Відповідач) в разі розірвання цього Договору протягом тримісячного терміну має повернути Позивачеві (Покупцю) всі фактично отримані від нього кошти, стягнувши при цьому із Покупця штраф в розмірі 10 % від суми коштів, фактично отриманих від Покупця на момент розірвання цього Договору.

Пунктом 4.7. цього Договору встановлено, що у випадку розірвання Договору в односторонньому порядку Продавцем, через невиконання Покупцем своїх зобов`язань за цим Договором, Продавець письмово повідомляє про це Покупця та повертає Покупцеві у тримісячних термін всі отриманні від нього кошти та стягує штраф у розмірі 10 % від суми, фактично отриманої від Покупця на момент розірвання цього Договору.

Пунктом 5.2.4. Договору купівлі-продажу встановлено, що Продавець зобов?язується своєчасно та у повному обсязі виконувати свої зобов?язання за цим Договором.

Відповідно до пункту 3.1. Договору купівлі-продажу ціна майнових прав на квартиру складає 694 100,00 грн. Підпунктом 3.3.1. Договору купівлі-продажу передбачено, що частина ціни майнових прав на квартиру в сумі 282 340,00 грн має бути сплачена Позивачем (Покупцем) на користь Відповідача протягом 10 банківських днів з дати підписання Договору. Решта суми в розмірі 411 760,00 грн має бути сплачена Покупцем (Позивачем) на користь Відповідача на його банківський рахунок до 23 липня 2021 року, щомісячно з 20 до 30 число, рівними частинами, але не менш 11 437,78 грн.

На підставі укладеного Договору купівлі-продажу Позивач перерахував на користь Відповідача суму коштів за майнові права на квартиру в загальній сумі 514 930,00 грн, що стверджується відповідними копіями квитанцій.

У встановлений пунктом 2.3. Договору купівлі-продажу термін прийняття цього будинку в експлуатацію не відбулося. Будь-яких змін до Договору купівлі-продажу в частині подовження строків будівництва будинку, а так само в частині зміни строків введення будинку в експлуатацію сторонами цього Договору не внесено.

28 травня 2020 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про розірвання Договору № 121-P/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру. Пунктом 1 цього Договору розірвання сторони досягли згоди про припинення дії Договору купівлі-продажу з 29 травня 2020 року. Пунктом 2 Договору про розірвання Відповідач підтвердив, що Позивачем на умовах Договору купівлі-продажу сплачено загальну суму ціни майнових прав на квартиру в сумі 514 930,00 грн. Пунктом 3 Договору про розірвання Відповідач взяв на себе зобов?язання повернути всі фактично отримані від нього кошти із одночасним стягнення із Позивача штрафу в розмірі 10 % від суми коштів, фактично отриманих від Покупця на момент розірвання Договору купівлі-продажу.

Станом на день звернення ОСОБА_1 з цим позовом ТОВ «Фреш ЛТД» частково виконані зобов?язання із повернення коштів, а саме позивачу сплачено 184 437,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування завданої моральної шкоди не було предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, а тому, в силу положень частини другої статті 17 ЦПК України, рішення місцевого суду в цій частині вимог не є предметом перегляду і в суді касаційної інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - адвокатом Коваленком О. Д., не містить доводів в частині вирішення судами позовних вимог про визнання положень Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 121-Р/2 від 23 серпня 2018 року недійсними, стягнення з ТОВ «Фреш ЛТД» 330 493,00 грн неповернутої своєчасно суми грошових коштів, відповідач вказану постанову апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржив, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, у вказаній частині вимог постанова Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає не у повному обсязі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо вирішення вимог про стягнення пені

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктами 18, 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що продавець - це суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Статтею 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено певних меж його дії, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних споживчих правовідносинах такої слабшої сторони, як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), виконання робіт, надання послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать закону.

Встановивши, що укладений 23 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фреш ЛТД» Договір № 121-P/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру був укладений фізичною особою з метою набуття у кінцевому результаті права власності на квартиру у багатоквартирному житловому будинку для власних потреб, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18.

Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (стаття 3 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Апеляційним судом встановлено, що 23 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фреш ЛТД» був укладений Договір № 121-P/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру.

Як передбачено пунктом 1.1. цього Договору купівлі-продажу у відповідності зі статтею 656 Цивільного Кодексу України Продавець (Відповідач) взяв на себе зобов`язання передати у власність Покупця (Позивача) майнові права на квартиру, яка буде збудована в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2 , а Покупець (Позивач) взяв на себе зобов`язання прийняти майнові права на цю квартиру та оплатити ціну майнових прав відповідно до умов Договору купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 2.3. Договору купівлі-продажу орієнтовний строк завершення будівництва будинку, вказаного в пункті 1.1. цього Договору, є IV квартал 2018 року. Орієнтовний строк здачі будинку в експлуатацію є ІІ квартал 2019 року. Цим же пунктом передбачено, що Відповідач (Продавець) має право в односторонньому порядку змінити строк будівництва будинку, а також термін прийняття в експлуатацію Об?єкта будівництва (будинку) на строк до чотирьох місяців, і це не буде вважатися порушенням умов Договору купівлі-продажу.

Звертаючись до суду з позовом у справі, що є предметом касаційного перегляду, ОСОБА_1 посилаючись на порушення встановленого у Договір № 121-P/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 23 липня 2018 року строку здачі будинку в експлуатацію (пункт 2.3 Договору), просив, зокрема, застосувати до відповідача відповідальність, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, уразі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Слід зауважити, що приписи статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлюють права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. Поряд з цим, продавець - це суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації (пункт 18 частини першої статті 1 зазначеного закону).

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Робота - це діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 21 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У зобов`язаннях по виконанню робіт на одного з контрагентів покладається обов`язок виконати роботу, яка б завершувалась досягненням певного матеріального результату, а у зобов`язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не породжують матеріальних наслідків або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками, тобто споживання послуги має місце в процесі її надання, на відміну від роботи, споживання результатів якої зазвичай не збігається з часом її виконання.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Водночас, відсутні підстави для поширення на правовідносини сторін дії Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Як передбачено пунктом 1.1. цього Договору купівлі-продажу № 121-P/2 від 23 липня 2018 року у відповідності зі статтею 656 Цивільного Кодексу України Продавець (Відповідач) взяв на себе зобов`язання передати у власність Покупця (Позивача) майнові права на квартиру, яка буде збудована в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2 , а Покупець (Позивач) взяв на себе зобов`язання прийняти майнові права на цю квартиру та оплатити ціну майнових прав відповідно до умов Договору купівлі-продажу.

Зазначене цілком відповідає характерним ознакам договору купівлі-продажу. Отже спірний договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 121 -P/2 від 23 липня 2018 року не є договором підряду чи договором про надання послуг.

Сторони погодилися з такими умовами договору, заперечень щодо їх формулювань не висловлювали.

Таким чином, зміст договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 121 -P/2 від 23 липня 2018 року дозволяє дійти висновку про те, що між сторонами не виникло правовідносин з надання послуг або виконання робіт, предметом договору були майнові права на квартиру. Зі змісту договору не вбачається, що відповідач здійснював будівельні роботи з будівництва житла для позивача або виступав замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку.

Враховуючи те, що за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 121 -P/2 від 23 липня 2018 року відповідач не брав на себе зобов`язань виконати певні будівельні роботи чи надати певні послуги позивачу, не є замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку та не має повноважень на прийняття спірного будинку в експлуатацію, строк введення будинку в експлуатацію є орієнтовним та, з огляду на визначення термінів у вступній частині договору, залежить лише від дій замовника будівництва й органів державного архітектурно-будівельного контролю, суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ТОВ «Фреш ЛТД», яке виступає продавцем майнових прав у спірних правовідносинах, до відповідальності, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 759/9026/21 (провадження № 61-10154сво22) та такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 369/10606/17, від 15 червня 2022 року у справі № 711/1032/21, від 25 березня 2024 року у справі № 759/9026/21.

Щодо додаткового рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 серпня 2023 року

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин (частина перша статті 265 ЦПК України).

У відповідності до пункту 7 частини другої статті 265 ЦПК України у вступній частині рішення зазначаються, зокрема вимоги позивача, а, згідно пункту 1 частини третьої вказаної статті, в описовій частині рішення зазначаються стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Разом із тим, у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування (частина четверта статті 265 ЦПК України).

Водночас, у відповідності до пункту 1 частини п`ятої статті 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог.

Відповідно до частин першої-третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Із матеріалів справи убачається, що у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фреш ЛТД» та з урахуванням збільшених позовних вимог від 12 грудня 2022 року (ухвала Ірпінського міського суду Київської області про прийняття заяви про збільшення розміру позовних вимог від 14 грудня 2022 року) просив:

- визнати положення Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 121-Р/2 від 23 серпня 2018 року, а саме пункт 4.6., пункт 4.7 Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 121-Р/2 від 23 серпня 2018 року в частині утримання ТОВ «Фреш ЛТД» на свою користь 10 % від фактично сплачених ОСОБА_1 коштів, недійсними з моменту укладання Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 121-Р/2 від 23 серпня 2018 року;

- стягнути з ТОВ «Фреш ЛТД» 330 493,00 грн неповернутої своєчасно суми грошових коштів, 91 687,18 грн інфляційних втрат, суму 11 761,93 грн нарахованих 3 % річних та пеню, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», в розмірі 4 393 653,00 грн;

- стягнути з ТОВ «Фреш ЛТД» 150 000,00 грн як відшкодування завданої моральної шкоди.

Разом із тим, при ухваленні 11 липня 2023 року рішення у справі Ірпінський міський суд Київської області позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Фреш ЛТД» 91 687,18 грн інфляційних втрат та 11 761,93 грн нарахованих 3 % річних не вирішив.

Так, про звернення позивача з вказаними вимогами суд не зазначає як у вступній, так і в описовій частинах рішення. При цьому в описовій частині не зазначено стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача щодо зазначених вимог.

Крім того, у мотивувальній частині рішення суд першої інстанції жодним чином не зазначив своїх міркувань щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Фреш ЛТД» інфляційних втрат та 3 % річних, а у резолютивній частині рішення не зазначив висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо цих вимог.

При таких обставинах, оскільки суд першої інстанції стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річнихрішення не ухвалив, апеляційний суд, дійшовши помилкового висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення в цій частині, доводи сторін щодо обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог (у вказаній частині) або заперечень, не дослідив та висновки місцевого суду щодо вирішення зазначених позовних вимог в апеляційному порядку по суті не перевірив.

При цьому, посилання суду апеляційної інстанції на те, що місцевий суд відмовив в задоволенні усіх без винятку вимог позивача, окрім тих, які були задоволені, є безпідставним та таким, що суперечить приписам пункту 1 частини п`ятої статті 265 ЦПК України.

Приймаючи до уваги викладене, постанова Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року в частині скасування додаткового рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 серпня 2023 року (в частині стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних) підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий апеляційний розгляд, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Оскільки, судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша, друга статті 141 ЦПК України), постанова апеляційного суду в частині розподілу судових витрат також підлягає скасуванню з метою подальшого вирішення питання щодо розподілу судових витрат після ухвалення відповідного судового рішення по суті всіх позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції не в повному обсязі встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду в частині скасування додаткового рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 серпня 2023 року (в частині стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та витрат на правову допомогу), в частині ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та в частині компенсації ТОВ «Фреш ЛТД» за рахунок держави судового збору у розмірі 15 833,25 грн

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фреш ЛТД» про стягнення пені в розмірі 4 393 653,00 грн постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Коваленко Олександр Дмитрович, задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року в частині скасування додаткового рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 серпня 2023 року (в частині стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та витрат на правову допомогу), в частині ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та в частині компенсації Товариству з обмеженою відповідальністю «Фреш ЛТД» за рахунок держави судового збору у розмірі 15 833,25 грн.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш ЛТД» про стягнення пені в розмірі 4 393 653,00 грн постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов