Ухвала

від 24.10.2024 по справі 400/1465/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №400/1465/20

адміністративне провадження №К/990/38437/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 400/1465/20 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа: Департамент архітектури та містобудування Миколаївської міської ради про визнання нечинними рішень від 18.06.2009 р. № 35/18, від 17.05.2018 р. № 36/13 в частині, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Миколаївської міської ради, в якому просила суд визнати нечинними рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2009 р. №35/18 «Про затвердження Генерального плану міста Миколаєва» та рішення Миколаївської міської ради від 17.05.2018 р. №36/13 Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого в частині віднесення до зони С-6 - зона зелених насаджень в санітарно - захисних зонах земельної ділянки загальною площею 0,1 га, що розташована у місті Миколаєві по АДРЕСА_1, зарахувавши її до земель зони Ж-1 - зони садибної забудови.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та нечинним рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2009 р. №35/18 «Про затвердження Генерального плану міста Миколаєва» в частині щодо земельної ділянки загальною площею 0,1 га, що розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4810136900:04:052:0008. Визнано протиправним та нечинним рішення Миколаївської міської ради від 17.05.2018 р. №36/13 «Про затвердження Плану зонування території міста Миколаєва» в частині віднесення до зони С-6 - зона зелених насаджень в санітарно - захисних зонах земельної ділянки загальною площею 0,1 га, що розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4810136900:04:052:0008.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задоволено. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року по справі № 400/1465/20 скасовано. Прийнято нову постанову, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням суду апеляційної інстанцій позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі №400/1465/20, ухвалити нове рішення та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що підставою для звернення із касаційною скаргою є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) скаржник повинен вказати:

1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом;

2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним;

3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права;

4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

При цьому норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 400/1465/20, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначену скаргу належить залишити без руху з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, у касаційній скарзі скаржник не зазначає, щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду.

Суд зазначає, що формальне посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Отже, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати підстави касаційного оскарження судового рішення.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відтак, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенню пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, позаяк не містить чітко зазначених підстав касаційного оскарження з відповідним обґрунтуванням.

Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Враховуючи вищезазначене, скаржнику необхідно зазначити підстави для касаційного оскарження судового рішення, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.

У випадку не усунення недоліків касаційної скарги, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 та частини 2 статті 332 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 400/1465/20 - залишити без руху.

Надати скаржнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали є підставою для її повернення заявнику.

Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій