Ухвала

від 20.11.2024 по справі 400/1465/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа №400/1465/20

адміністративне провадження №К/990/38437/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 400/1465/20 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа: Департамент архітектури та містобудування Миколаївської міської ради про визнання нечинними рішень від 18.06.2009 р. № 35/18, від 17.05.2018 р. № 36/13 в частині, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Миколаївської міської ради, в якому просила суд визнати нечинними рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2009 р. №35/18 «Про затвердження Генерального плану міста Миколаєва» та рішення Миколаївської міської ради від 17.05.2018 р. №36/13 Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого в частині віднесення до зони С-6 - зона зелених насаджень в санітарно - захисних зонах земельної ділянки загальною площею 0,1 га, що розташована у місті Миколаєві по вулиці 2-й Повздовжній №2/9, зарахувавши її до земель зони Ж-1 - зони садибної забудови.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та нечинним рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2009 р. №35/18 «Про затвердження Генерального плану міста Миколаєва» в частині щодо земельної ділянки загальною площею 0,1 га, що розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4810136900:04:052:0008. Визнано протиправним та нечинним рішення Миколаївської міської ради від 17.05.2018 р. №36/13 «Про затвердження Плану зонування території міста Миколаєва» в частині віднесення до зони С-6 - зона зелених насаджень в санітарно - захисних зонах земельної ділянки загальною площею 0,1 га, що розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4810136900:04:052:0008.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задоволено. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року по справі № 400/1465/20 скасовано. Прийнято нову постанову, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням суду апеляційної інстанцій позивачка направила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі №400/1465/20, ухвалити нове рішення та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення та обґрунтувань щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року скаржником подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Як підставу касаційного оскарження скаржниця вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 17, статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Обґрунтовуючи наявність підстави оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 400/1465/20, скаржниця зазначає, що судом апеляційної інстанції не застосовано норми матеріального права, а саме - частину другу статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про планування та забудову територій», що підлягали застосуванню.

Скаржниця звертає увагу, що вказані норми закону визначають, що приватні інтереси осіб повинні враховуватись при затвердженні генерального плану міста нарівні із державними та громадськими інтересами, а при затвердженні плану зонування мають враховуватись попередні рішення міської ради.

Крім того, касаційна скарга містить посилання й на інші порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції.

Наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підставу на якій подано касаційну скаргу у справі № 400/1465/20, колегія суддів вважає за необхідне здійснити касаційний перегляд постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у цій справі.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328-331, 334, 335, 338, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 400/1465/20.

2. Витребувати з Миколаївського окружного адміністративного суду справу № 400/1465/20.

3. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Встановити учасникам справи строк протягом 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали, для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій