Ухвала

від 04.11.2024 по справі 490/4863/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.11.24

88-ц/812/4/24

Провадження № 88-ц/812/4/24

У Х В А Л А

іменем України

01 листопада 2024 року м. Миколаїв

справа №490/4863/19

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Тищук Н.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Травкіною В.Р.,

за участі представника заявника ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

заяву

ОСОБА_3 , подану її представником адвокатом Калашниковим Павлом Володимировичем,

про перегляд постанови Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у цивільній справі

за позовом

ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа Садово-виноградське товариство «Зоря» про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, припинення права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації, за нововиявленимиобставинами,

у с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У червні2019року ОСОБА_3 звернулася зпозовом доМиколаївської міськоїради (далі ММР), ОСОБА_2 ,третя особаСадово-виноградськетовариство «Зоря» (далі СВТ«Зоря») про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, припинення права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації.

Позивачка зазначала, що з серпня 2017 року є членом СВТ «Зоря» та має в користуванні земельну ділянку № НОМЕР_1 орієнтовною площею 615 кв.м. Відповідно до рішення ММР № 42/76 від 18 жовтня 2018 року їй надано дозвіл для виготовлення проекту землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки № НОМЕР_1 орієнтовною площею 615 кв.м, із земель комунальної власності, з метою передачі у власність для ведення садівництва в СВТ «Зоря».

Рішенням ММР № 14/12 від 17 січня 2017 року також наданий дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки із земель комунальної власності з метою передачі у власність для ведення садівництва в СВТ «Зоря».

Згідно з протоколом загальних зборів членів СВТ «Зоря» № 27 від 14 травня 2016 року ОСОБА_2 було відмовлено у прийнятті в члени до СВТ «Зоря».

Під час виготовлення позивачкою необхідних документів для подальшого надання їй у власність вказаної земельної ділянки, їй стало відомо про прийняття ММР рішення № 51/108 від 09 квітня 2019 року «Про передачу у власність земельної ділянки громадянину по Інгульському району», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність та надано у власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку для ведення садівництва у складі СВТ «Зоря».

Згодом позивачці стало відомо, що відповідач здійснив реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку.

Посилаючись на те, що вказане рішення ММР прийняте з порушенням вимог законодавства, ОСОБА_2 не мав права на отримання у власність спірної земельної ділянки, так як ця земельна ділянка не перебуває у його користуванні, а використовується позивачкою, а наявність рішення ММР позбавляє її, як законного землекористувача, права користуватись зазначеною земельною ділянкою, а також можливості виготовити технічну документацію з метою передачі у її власність для ведення садівництва у СВТ «Зоря», позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила суд: визнати незаконним та скасувати рішення ММР від 09 квітня 2019 року № 51/108, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 619 кв.м. для ведення садівництва у складі СВТ «Зоря»; припинити право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2020 року позов задоволено. Постановлено визнати незаконним та скасувати рішення ММР від 09 квітня 2019 року № 51/08 «Про передачу у власність земельної ділянки громадянину по Інгульському району», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 4810136900:03:070:0008) та надано ОСОБА_2 у власність земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 619 кв.м. для ведення садівництва у складі СВТ «Зоря». Припинити право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 на момент передачі спірної земельної ділянки у власність не був та не є членом СВТ «Зоря», натомість, позивачка є членом цього товариства та спірна земельна ділянка перебуває у її фактичному користуванні. Оскаржуване рішення ММР прийняте з порушенням законодавства, порушує право позивачки на оформлення права власності на спірну земельну ділянку, внаслідок чого рішення міської ради не можна вважати законним. Позивачка довела, що відповідач набув право власності на земельну ділянку з порушенням встановленого законом порядку.

Постановою Миколаївськогоапеляційного судувід 06жовтня 2020року апеляційнускаргу ОСОБА_2 задоволено.Рішення Ленінськогорайонного судум.Миколаєва від01липня 2020року скасованеі ухвалененове судоверішення,яким узадоволенні позову ОСОБА_3 до ММР, ОСОБА_2 ,третя особаСВТ «Зоря» про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, припинення права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації відмовлено. Крім того, апеляційний суд розподілив судові витрати.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 не доведено наявності у неї майнових прав на спірну земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, набутої в передбаченому законом порядку, тобто не встановлено порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу позивачки, на захист якого подано позов.

Постановою Верховного Суду від 19 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року - без змін.

Судове рішення мотивоване тим, що встановивши, що ОСОБА_2 звернувся до міської ради із заявою про передачу йому у власність спірної земельної ділянки у порядку, передбаченомустаттею 118 ЗК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що останній набув право власності на спірну земельну ділянку у порядку та на підставах, визначених законодавством. Крім того, судом установлено, що ОСОБА_2 є власником об`єкта незавершеного будівництва, розташованого на спірній земельній ділянці, який набув у власність у порядку спадкування після смерті сина, який був користувачем цієї ділянки. У пункті 2.10 статуту СВТ «Зоря» визначено, що при переході права власності на будови та споруди разом з цими об`єктами переходить і право власності чи право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

У вересні 2024 року ОСОБА_3 через свого представника адвоката Калашникова П.В. подала заяву про перегляд постанови Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року за нововиявленими обставинами.

Обґрунтовуючи заяву представник заявника зазначав, що після ухвалення судового рішення Миколаївським апеляційним судом та набрання ним чинності, позивачу стали відомі обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути відомі під час розгляду цієї справи. Ці обставини, на думку заявника, мають значення для вирішення справи і є істотними для постановлення правильного рішення у справі, так як на їх підставі можна зробити висновок про обґрунтованість позовних вимог.

Так, Миколаївським районним управлінням поліції ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020150040002934 від 05 листопада 2020 року за частиною 3 статті 190 КК України.

В ході досудового розслідування у якості свідків були допитані: головний інженер Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації (протокол допиту від 23 серпня 2024 року); ОСОБА_2 (протокол допиту від 03 вересня 2024 року); ОСОБА_4 , який до 10 квітня 2017 року працював на посаді начальника управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради (протокол допиту від 17 вересня 2024 року).

Зазначені протоколи, на думку заявника, підтверджують, що відповідач набув право власності на земельну ділянку з порушенням встановленого законодавством порядку, а саме статті 35, 116, 118 ЗК України.

В судовому засіданні апеляційного суду заявник надав також протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 23 жовтня 2024 року.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення, у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто, ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду.

В своїй заяві про перегляд постанови Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року за нововиявленими обставинами, представник позивачки посилався як на нововиявлені обставини, на протоколи допиту свідків, які були допитані в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020150040002934 від 05 листопада 2020 року, а саме головного інженера ММБТІ ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та колишнього начальника Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради Мороза О.І.

Обґрунтовуючи заяву заявник зазначив, що цими протоколами підтверджуються, що відповідач набув право власності на земельну ділянку з порушенням встановленого законодавством порядку, а саме статей 35, 116, 118 ЗУ України.

Із протоколу допиту свідка ОСОБА_6 (головний інженер ММБТІ) від 23 серпня 2024 року вбачається, що на питання слідчого чи виготовляла вона технічний паспорт щодо садівництва «СВТ «Зоря» земельної ділянки № НОМЕР_1 , свідок відповіла, що підприємство ММБТІ дійсно виготовляло копію паспорту за заявою ОСОБА_2 , але станом на момент останньої інвентаризації, проведеної 29 вересня 2017 року, бо доступу, до проведення технічної інвентаризації по замовленню 2019 року ОСОБА_2 , до даної земельної ділянки замовник ОСОБА_2 не зміг їм надати, що не відповідає пункту 3.2 договору, який укладений з комунальним підприємством.

На запитання слідчого чому спеціаліст брав стару документацію для складання технічного паспорта, котра дійсна рік відповідно до наказу Міністерства юстиції № 127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», свідок відповіла, що копія технічного паспорта була зроблена за згодою ОСОБА_2 станом на проведення останньої технічної інвентаризації 2017 року.

На запитання слідчого чи впливав хтось на роботу виконання даного технічного паспорта, свідок відповіла, що відповідно до договору № 2-2142 від 07 травня 2019 року є запис про прискорення роботи, дане прискорення здійснювалось в телефонному режимі та ким саме, їй не відомо.

На запитання слідчого чому ОСОБА_6 не відмовилась від проведення технічної інвентаризації, у зв`язку із відсутністю доступу до об`єкта, свідок відповіла, що у даному випадку технічна інвентаризація не проводилась, у зв`язку з цим, замовник ОСОБА_2 надав довідку, що дачна ділянка захоплена невідомою особою та не можливо увійти на цю ділянку, здійснюється розшук за фактом шахрайства та при цьому ОСОБА_2 попросив використати архівні дані технічної документації БТІ, у зв`язку із чим йому було виготовлено копію технічного паспорта станом на 2017 рік.

Із протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 03 вересня 2024 року вбачається, що на запитання слідчого він пояснив, що членом СВТ «Зоря» не був, а був членом СВТ «Зоря» його син, який у 2014 році помер та земельна ділянка № НОМЕР_1 у СВТ «Зоря» була у користуванні його сина, як члена СВТ. Син набув право користування на вказану земельну ділянку разом з будинком після смерті дружини ОСОБА_2 . Останній замовляв звіт оцінювача для визнання права власності на будівельні матеріали, з яких побудований садовий будинок на земельній ділянці АДРЕСА_1 . Коли оформлювали право власності на будинок, подавалися відповідні документи згідно законодавства. Оцінювач здійснював виїзд та огляд будинку у СВТ «Зоря» та робив оцінку будинку. ОСОБА_2 замовляв проведення технічної інвентаризації садового будинку на земельній ділянці АДРЕСА_1 . При виготовленні технічного паспорта на садовий будинок, виконавець з КП ММБТІ виходила на місцезнаходження будинку для здійснення його огляду. Спеціаліст виходив на огляд садового будинку та ОСОБА_2 замовляв фотофіксацію. До цього робили технічний паспорт незаконні власники, які шахрайським шляхом заволоділи вказаним будинком, домовившись із головою СВТ «Джерело», яким суд заборонив видавати довідки по даній садовій ділянці. Вони приходили разом із спеціалістом, але до садового будинку їм не вдалося зайти. Він приватизував земельну ділянку № НОМЕР_1 у СВТ «Зоря».

Із протоколу допиту свідка ОСОБА_4 (міське комунальне підприємство, інженер землевпорядник) від 17 вересня 2024 року вбачається, що він звільнився з посади начальника Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради у квітні 2017 року. На запитання слідчого свідок пояснив, що ОСОБА_2 , не будучи членом СВТ «Зоря», не мав права, згідно з статтею 35 ЗК України, на надання дозволу на виготовлення технічної документації земельної ділянки № НОМЕР_1 СВТ «Зоря» з метою її подальшої приватизації. Свідок пояснив, що члени садових товариств мають першочергове право на виготовлення технічної документації та приватизації земельної ділянки в садовому товариству. На запитання слідчого чи на час подання заяви ОСОБА_2 , окрім відсутності у нього членства СВТ, було відсутнє право власності на садовий будинок АДРЕСА_2 та чи не впливає відсутність право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 , свідок відповів, що не впливає, відповідно до вимог статті 118 ЗК України, так як подається схема місця розміщення земельної ділянки.

Із протоколу допиту свідка ОСОБА_5 (технік-інвентиризатор КП «ММБТІ») від 23 жовтня 2024 року вбачається, що на запитання слідчого чи виготовляла вона технічний паспорт на земельну ділянку № НОМЕР_1 в СВТ «Зоря», свідок відповіла, що виготовляла саме вона на підставі матеріалів архівної справи № 32949 КП «ММБТІ». Також свідок пояснила, що особисто на об`єкт вона не виходила, так як згідно з заявою замовника, не було замовлення на поточну інвентаризацію, а лише на виготовлення технічного паспорту та довідки. На питання слідчого чому спеціаліст брав стару документацію для складання технічного паспорта, яка дійсна лише рік, свідок відповіла, що згідно з ескізом замовник ( ОСОБА_2 ) стверджував, що невідомі особи шахрайськими діями забрали його ділянку та по даному факту ведеться досудове розслідування щодо шахрайства в Інгульському ВП, таким чином не було можливості провести поточну інвентаризацію у зв`язку із неможливістю відвідати вказану ділянку. Також свідок пояснила, що на роботу виконання даного технічного паспорту ніхто не впливав, його виготовлення здійснювалось лише за замовленням заявника. На запитання слідчого чому вона не відмовилася від проведення технічної інвентаризації у зв`язку із відсутністю доступав до об`єкта, свідок відповідала, що повинна була виконати оформлене належним чином замовлення та вона не має повноважень відмовляти замовнику у вже оформленій заяві. На обкладинці технічного паспорту відображено, що вказаний технічний паспорт виготовлений на підставі архівної справи станом на 29 вересня 2017 року.

Між тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_3 не доведено наявності у неї майнових прав на спірну земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, тобто не встановлено порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу позивачки, на захист якого подано позов.

Отже, зазначені заявником обставини не є істотними обставинами, які спростовують факти, покладені в основу судового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, припинення права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації. Тобто, зазначені обставини не є істотними при розгляді цієї справи, оскільки не впливають на висновки суду під час ухвалення судового рішення, яке просить переглянути за нововиявленими обставинами ОСОБА_3 , станом на час його прийняття.

За такого та встановивши, що обставини, на які посилається заявник, не можуть вважатись нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами оскаржуваної постанови.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Згідно з частиною четвертою статті 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 423, 429 ЦПК України,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 ,подану їїпредставником адвокатом КалашниковимПавлом Володимировичем, про перегляд постанови Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у цивільній справі № 490/4863/19 за нововиявленими обставинами відмовити та залишити вказану постанову апеляційного суду в силі.

Ухвала набираєзаконної силиз моментуїї підписанняі зцього часу протягом тридцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за правилами, передбаченими статтею389 ЦПК України.

ГоловуючийІ.В. Лівінський СуддіН.О. Тищук

Н.О. Шаманська

Повне судове рішення складене 04 листопада 2024 року.