Постанова

від 09.10.2020 по справі 490/4863/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

09.10.20

22-ц/812/1525/20

Провадження № 22-ц/812/1525/20

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 жовтня 2020 року м. Миколаїв

справа № 489/5285/19

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Шаманської Н.О., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участі: позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

представника Миколаївської міської ради - Горобченко О.В.,

відповідача ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 ,

представника третьої особи - Диского А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, ухваленого 01 липня 2020 року під головуванням судді Коваленка І.В., в приміщенні цього ж суду, повне судове рішення складене того ж дня, у цивільній справі

за позовом

ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа Садово-виноградське товариство Зоря про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, припинення права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и в :

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Миколаївської міської ради (далі - ММР), ОСОБА_3 , третя особа Садово-виноградське товариство Зоря (далі - СВТ Зоря ) про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, припинення права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації.

Позивачка зазначала, що з серпня 2017 року є членом СВТ Зоря та має в користуванні земельну ділянку № НОМЕР_1 орієнтовною площею 615 кв.м. Відповідно до рішення ММР № 42/76 від 18 жовтня 2018 року їй надано дозвіл для виготовлення проекту землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки № НОМЕР_1 орієнтовною площею 615 кв.м, із земель комунальної власності, з метою передачі у власність для ведення садівництва в СВТ Зоря .

Рішенням ММР № 14/12 від 17 січня 2017 року також наданий дозвіл ОСОБА_3 на складання проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки із земель комунальної власності з метою передачі у власність для ведення садівництва в СВТ Зоря .

Згідно з протоколом загальних зборів членів СВТ Зоря № 27 від 14 травня 2016 року ОСОБА_3 було відмовлено у прийнятті в члени до СВТ Зоря .

Під час виготовлення позивачкою необхідних документів для подальшого надання їй у власність вказаної земельної ділянки, їй стало відомо про прийняття ММР рішення № 51/108 від 09 квітня 2019 року Про передачу у власність земельної ділянки громадянину по Інгульському району , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність та надано у власність ОСОБА_3 спірну земельну ділянку для ведення садівництва у складі СВТ Зоря .

Згодом позивачці стало відомо, що відповідач здійснив реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку.

Посилаючись на те, що вказане рішення ММР прийняте з порушенням вимог законодавства, ОСОБА_3 не мав права на отримання у власність спірної земельної ділянки, так як ця земельна ділянка не перебуває у його користуванні, а використовується позивачкою, а наявність рішення ММР позбавляє її, як законного землекористувача, права користуватись зазначеною земельною ділянкою, а також можливості виготовити технічну документацію з метою передачі у її власність для ведення садівництва у СВТ Зоря , позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила суд: визнати незаконним та скасувати рішення ММР від 09 квітня 2019 року № 51/108, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 619 кв.м. для ведення садівництва у складі СВТ Зоря ; припинити право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на цю земельну ділянку.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2020 року позов задоволено. Постановлено визнати незаконним та скасувати рішення ММР від 09.04.2019 № 51/08 Про передачу у власність земельної ділянки громадянину по Інгульському району , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 4810136900:03:070:0008) та надано ОСОБА_3 у власність земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 619 кв.м. для ведення садівництва у складі СВТ Зоря . Припинити право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 на момент передачі спірної земельної ділянки у власність не був та не є членом СВТ Зоря , натомість, позивачка є членом цього товариства та спірна земельна ділянка перебуває у її фактичному користуванні. Оскаржуване рішення ММР прийняте з порушенням законодавства, порушує право позивачки на оформлення права власності на спірну земельну ділянку, внаслідок чого рішення міської ради не можна вважати законним. Позивачка довела, що відповідач набув право власності на земельну ділянку з порушенням встановленого законом порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість вказаного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні сина апелянта - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На цій земельній ділянці син побудував садовий будинок, але не оформив на нього право власності. 17 квітня 2018 року за ОСОБА_3 визнано право власності на будівельні матеріали, з яких побудований садовий будиночок в порядку спадкування за законом після смерті сина. 13 червня 2019 року зареєстровано його право власності на садовий будинок, який розташований в СВТ Зоря . Судом не враховано, що він реалізував своє право на набуття у власність земельної ділянки на підставі частин 6-9 статті 118 ЗК України, а не як член садового товариства в порядку частин 1, 2 статті 118 ЗК України. Тобто, для вирішення спору, суд мав би застосувати положення частин 6-9 статті 118 ЗК України.

На вказану апеляційну скаргу відзив не надійшов.

Переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена з таких підстав.

ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що вона з 13 травня 2017 року є членом СВТ Зоря та має в користуванні земельну ділянку № НОМЕР_1 , загальною орієнтовною площею 615 кв.м. в СВТ Зоря . Рішенням Миколаївської міської ради від 18 жовтня 2018 року № 42/76 їй був також наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо надання у власність спірної земельної ділянки із земель комунальної власності, з метою передачі у власність для ведення садівництва в СВТ Зоря . А ОСОБА_3 на відміну від неї не є членом СВТ Зоря , наявність рішення міської ради про передачу у власність спірної земельної ділянки відповідачу перешкоджає їй оформити право власності на вказану земельну ділянку.

Задовольняючи позов, суд погодився з доводами позивачки та зазначив, що відповідач набув право власності на земельну ділянку з порушенням встановленого законом порядку.

Однак з такими висновками суду погодитися в повній мірі не можна з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_5 . З серпня 2006 року по 26 серпня 2010 року ОСОБА_6 була членом СВТ Зоря , мала ділянку № НОМЕР_1 розміром 0,0619 га, на якій розташований будиночок розміром 3,5 м х 5,1 м, загальною площею 47,20 кв.м., та господарські споруди. Вказана земельна ділянка та будинок приватизовані не були. ОСОБА_5 , після смерті матері у 2010 році, був прийнятий в члени СВТ Зоря 19 червня 2011 року, та йому як спадкоємцю було передано у користування спірну садову земельну ділянку. Він сплачував членські внески, проводив ремонт будинку, однак, право власності на садовий будинок не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Свідоцтво про право на спадщину за законом отримав його батько - ОСОБА_3 .

Рішенням загальних зборів членів СВТ Зоря від 14 травня 2016 року ОСОБА_3 відмовлено в прийнятті в члени цього товариства.

13 вересня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Миколаївської міської ради із заявою про передачу йому у власність спірну земельну ділянку.

ОСОБА_3 звертався до голови СВТ Зоря із заявою про переоформлення на його ім`я земельної ділянки, якою користувався його син.

Рішенням загальних зборів СВТ Зоря від 19 вересня 2015 року ОСОБА_3 було відмовлено у прийнятті його в члени цього СВТ, вказану земельну ділянку взято на баланс товариства з подальшою передачею в оренду бабусі померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_7 .

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 18 квітня 2016 року визнано протиправним і скасоване рішення загальних зборів СВТ Зоря від 19 вересня 2015 року в частині відмови у передачі ОСОБА_3 земельної ділянки № НОМЕР_1 , а також в частині передачі вказаної земельної ділянки на баланс СВТ Зоря з подальшою передачею її в оренду ОСОБА_7 .

Рішенням Миколаївської міської ради № 14/12 від 17 січня 2017 року ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки № НОМЕР_1 , орієнтовною площею 619 кв.м., із земель комунальної власності, з віднесенням їх до земель сільськогосподарського призначення для ведення садівництва в СВТ Зоря , відповідно до висновку управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 10 жовтня 2016 року №15-2462.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2018 року за ОСОБА_3 визнано право власності на будівельні матеріали, з яких побудований садовий будинок, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

Рішенням Миколаївської міської ради № 51/108 від 09 квітня 2019 року Про передачу у власність земельної ділянки громадянину по Інгульському району затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність та надано у власність ОСОБА_3 спірну земельну ділянку для ведення садівництва у складі СВТ Зоря .

З наданого позивачкою витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 3 липня 2019 року вбачається, що земельна ділянка № НОМЕР_1 в СВТ Зоря , площею 0,0619 га, якій присвоєно кадастровий номер 4810136900:03:070:0008, належить на праві власності ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Іноземні громадяни та особи без громадянства, а також юридичні особи можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо. До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Згідно з частиною третьою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність або у користування встановлені статтями 118,122 ЗК України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За частинами восьмою та дев`ятою статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до міської ради із заявою про передачу йому у власність спірної земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України. Тобто, ОСОБА_3 набув право власності на спірну земельну ділянку в порядку та на підставах, визначених зазначеними вище правовими нормами.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У частинах першій, другій статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В той же час, звертаючись з цим позовом, позивачкою не наведено встановлених законом підстав та доказів в обґрунтування наявності у неї прав на спірну земельну ділянку і позбавлення відповідача права власності.

Так, статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України , здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Під час розгляду цієї справи судом не встановлено наявності у позивачки правовстановлюючих документів, які б підтверджували її право користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 11 грудня 2019 року по справі № 504/3267/15-ц, заявляючи вимоги про позбавлення права власності іншої особи, що є крайнім заходом втручання у мирне володіння майном, позивач зобов`язаний не тільки зазначити, а й довести своє право на спірну земельну ділянку. Проте у справі, яка переглядалась Верховним судом, позивачкою, яка була членом СВТ, не доведено, а судом не встановлено наявності у неї майнових прав на земельну ділянку, яка належить відповідачу, тобто не встановлено порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. В зазначеній справі відповідач також не був членом СВТ на момент вирішення питання про передачу йому у власність земельної ділянки.

За такого та враховуючи вказані висновки Верховного Суду щодо відповідних норм права, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не доведено наявності у неї майнових прав на спірну земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3 на праві власності, тобто не встановлено порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу позивачки, на захист якого подано позов. А тому позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути задоволеними.

Зазначене не суперечить висновкам Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеним в постанові від 15 червня 2020 року по справі № 753/2122/17, на які посилався суд першої інстанції, за якими також відмовлено позивачу у скасуванні відповідного рішення міської рада про передання відповідачу земельної ділянки в садівничому товаристві.

Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на вказані обставини, не дав їм належної оцінки та помилково відмовив в задоволенні позову, рішення суду першої інстанції належить скасувати на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно із статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення вимог апеляційної скарги та відмову в задоволенні позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2305,20 грн., сплачений відповідачем при подачі апеляційної скарги.

Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2020 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа Садово-виноградське товариство Зоря про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, припинення права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2305 грн 20 коп.

Скасувати заходи забезпечення позову по даній справі, визначені ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 серпня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийІ.В. Лівінський СуддіН.О. Шаманська Н.О. Тищук

Повне судове рішення складене 9 жовтня 2020 року.