Ухвала

від 07.11.2024 по справі 146/680/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 146/680/24

Провадження № 22-ц/801/2216/2024

Категорія: 56

Головуючий у суді 1-ї інстанції Скаковська І. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

УХВАЛА

07 листопада 2024 рокуСправа № 146/680/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Ковальчука О.В.,

суддів: Берегового О.Ю., Панасюка О.С.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 01 травня 2024 року про повернення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі № 146/561/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

01 травня 2024 року ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повернуто заявнику без розгляду.

30 вересня 2024 року, не погодившись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційнускаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

03 жовтня 2024 року ухвалою Вінницького апеляційного суду витребувано вказану справу із Томашпільського районного судуВінницької області.

14 жовтня 2024 року з Томашпільського районного суду Вінницької області надійшла зазначена цивільнасправа для вирішення питанняпро відкриття апеляційного провадження.

17 жовтня 2024 року ухвалою Вінницького апеляційного суду вказану апеляційну скаргу залишено без руху та надано особі, яка подала апеляційну скаргу, строк протягом десяти днів із дня отримання копії цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, у якій необхідно зазначити поважні причини для поновлення такого строку та надати докази на їх підтвердження. Роз`яснено скаржнику, що у випадкуневиконання вимогухвали щодо подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо вказані у заяві підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, особі, яка подала апеляційну скаргу, буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

При постановленні цієї ухвали апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 , звертаючись 30вересня 2024року з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 01 травня 2024 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження, не заявила клопотання про поновлення цього строку з посиланням на докази, які підтверджують поважність підстав його пропуску.

24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подала до апеляційного суду заяву, в якій заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали суду першої інстанції, посилаючись на те, що 17 червня 2024 року вона отримала ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 01 травня 2024 року, після чого одразу цього самого дня звернулася з апеляційною скаргою до Вінницького апеляційного суду. Разом з тим, ОСОБА_1 вказує, що з ухвали Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року дізналася про те, що попередні подані нею апеляційні скарги були повернуті.

Водночас, апеляційний суд вважає, що наведенні ОСОБА_1 обставини не свідчать про поважність причин пропуску процесуального строку для подання апеляційної скарги на ухвалу суду з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст.354ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення її йому (п. 2 ч. 2ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3ст. 354 ЦПК України).

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимогст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта принципу остаточності судового рішення.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів,щоб дізнатисьпростанвідомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України»).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Необхідно зазначити, що Європейський суд з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» констатував, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» наголошується, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин; при цьому, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами-членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

З матеріалів справи вбачається, що 24 червня 2024 року ухвалою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 01 травня 2024 року повернуто особі, яка її подала,оскільки данаскарга немістила їїпідпису підтекстом апеляційноїскарги абопід відміткоюпро наявністьдодатків. Апеляційний суд звернув увагу, що наявний запис у лівому верхньому куті титульної сторінки апеляційної скарги за своєю суттю є візуванням документів, а не їх підписанням.

08серпня 2024року ухвалоюВінницького апеляційногосуду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 01 травня 2024 року повернуто, з огляду на те, що подана апеляційна скарга не містить оригіналу підпису особи, яка її подала, відтак вона не може бути прийнята до розгляду.

26 серпня 2024 року ухвалою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 01 травня 2024 року повернуто особі, яка її подала, з тих самих підстав, що і ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2024 року.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що саме процесуальна поведінка позивача у цій справі - ОСОБА_1 створила юридичні перепони в розгляді по суті її апеляційної скарги, оскільки саме вона вчиняла такі умисні дії, як непідписання апеляційних скарг під її текстом або під відміткою про наявність додатків, чим обумовила неодноразові повернення її апеляційних скарг.

Умисне ігнорування ОСОБА_1 вимог норм чинного законодавства, яке було вказане у вище перелічених ухвалах апеляційного суду, не спрямоване на досягнення майбутнього очікуваного нею результату скасування, на її думку, незаконної ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви та свідчить про неналежну поведінку її як сторони у справі.

Натомість матеріали справи не містять доказів та не вказують на обставини, за яких ОСОБА_1 була позбавлена можливості подати апеляційну скаргу, яка була б підписана у встановленому порядку.

У своїх рішенняхЄСПЛнеодноразово наголошував про обов`язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа«Шульгапроти України», п. 28 у рішенні від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа «Мусієнко проти України», п. 24 у рішенні від 20 січня 2011 року).

У постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 Верховний Суд зауважив, щоініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано.

Отже, у даній справі позивач на власний розсуд розпорядилася своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу була та є учасником різних цивільних справ, тобто вона є фізичною особою, яка добре обізнана з процесуальними правами та обов`язками учасника справи, а також з встановленими у суді правилами, зокрема щодо строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, а також форми та змісту апеляційної скарги.

За такихобставин,заявивши клопотанняпро поновленнястроку наапеляційне оскарженняухвали судупершої інстанціївід 01травня 2024року ОСОБА_1 не навелаповажнихпричин пропускувстановленого закономстроку наапеляційне оскарженнята ненадала доказівна їхпідтвердження,натомість її посилання на те, що такий строк пропущений з наведених вище, на її думку, поважних причин є її суб`єктивним баченням, яке базується на невірному тлумаченні вказаних норм процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 358 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи, що апеляційний суд визнає неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, у відкритті апеляційного провадження за цією апеляційною скаргою належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.358,359,390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними вказані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду у цій справі.

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 01 травня 2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк