Ухвала

від 11.12.2024 по справі 146/680/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 146/680/24

провадження № 61-12327ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Гудими Дмитра Анатолійовича від участі у розгляді справи за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 01 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною другою статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 у червні 2024 року звернулася до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 01 травня 2024 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 01 травня 2024 рокуповернуто заявнику з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 357 ЦПК України.

У серпні 2024 року ОСОБА_1 вдруге звернулася до Вінницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 01 травня 2024 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 01 травня 2024 рокуповернуто заявнику з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 357 ЦПК України.

У серпні 2024 року ОСОБА_1 втретє звернулася до Вінницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 01 травня 2024 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 01 травня 2024 рокуповернуто заявнику з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 357 ЦПК України.

У вересні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2024 року.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06 вересня 2024 року для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2024 року визначено суддю-доповідача - Гудиму Д. А. та суддів, які входять до складу колегії: Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2024 року ОСОБА_1.продовжено строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2024 року. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

09 грудня 2024 року ОСОБА_1 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій, зокрема, просила відвести суддю Верховного Суду Гудиму Д. А. від участі у розгляді вказаної цивільної справи.

Заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності, тобто ЦПК України прямо не зобов`язує заявника подавати докази отримання оскаржуваного рішення суду, оскільки це є його правом, а не обов`язком; довідка до акта огляду МСЕК не стосується касаційного оскарження, а лише підтверджує факт звільнення від сплати судового збору, тому ОСОБА_1 відмовляє суду у наданні копій такого документа іншим учасникам справи. Крім того, цей документ містить медичну таємницю. Висловлюючи сумніви щодо процесуальних дій судді Верховного Суду Гудими Д. А. при продовженні строку на усунення недоліків касаційної скарги, ОСОБА_1 , посилаючись на положення статті 36 ЦПК України, заявляє про необхідність відводу судді від розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Гудими Д. А. від участі у розгляді справи за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2024 року визнано необґрунтованою.

Заяву про відвід судді Верховного Суду Гудими Д. А. передано для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Гудими Д. А. передано для розгляду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Лідовцю Р. А.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Згідно із частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Зміст заяви ОСОБА_1 про відвід судді Гудими Д. А. не містить підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України, для відводу судді, а зводиться до незгоди заявника з прийнятими раніше суддею процесуальними судовими рішеннями.

Згідно із частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб`єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що суддя Гудима Д. А. виявив особисту заінтересованість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.

За об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

При цьому наведені заявником доводи не містять посилання на обставини, які б давали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість судді Гудими Д. А.

Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді (стаття 6 Конвенції).

Ураховуючи викладене, оскільки судом не встановлено обставин, які передбачені частиною першою статті 36 ЦПК України для відводу судді Гудими Д. А., тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Гудими Д. А. слід відмовити.

Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Гудими Дмитра Анатолійовича від участі у розгляді справи за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2024 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець