Ухвала

від 20.11.2024 по справі 755/12179/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

"20" листопада 2024 р.

м. Київ

справа № 755/12179/24

провадження № 2/755/9471/24

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши письмове клопотання представника позивача Гришка Івана Івановича про зміну порядку розгляду справи, подане в межах цивільної справи за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Максфорт» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки,

УСТАНОВИВ:

14 жовтня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Максфорт» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки, призначено справу до нового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику/повідомлення сторін.

Представником позивача Гришком І.В. 31.10.2024 року подано письмове клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, вказуючи на можливу наявність з його боку клопотань та про обмеження процесуальних прав у справах, що підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 7 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Вивчивши матеріали поданої заяви, суд дійшов наступного.

Згідно ч. 2, 4, 6 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування;

3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;

5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. (ч. 2 ст. 274 ЦПК України)

Як убачається із змісту ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року судом при визначенні порядку розгляду справи ураховано предмет її розгляду, який не належить до переліку справ, що підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження ( ч. 4 ст. 274 ЦПК України), ураховано немайновий характер позовних вимог, дана справа відноситься до категорії справ незначної складності, яку за правилами статей 19, 274, 279 ЦПК України доцільно розглянути у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін, роз`яснивши учасникам судового розгляду їх процесуальні права, відповідно до статті 274 ЦПК України.

ЄСПЛ неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Так, у рішенні від 25 квітня 2002 року ЄСПЛ визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Варела Ассаліно проти Португалії» («Varela Assalino v. Portugal», заява № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. Заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права, а саме тлумачення норм Цивільного кодексу.

ЄСПЛ вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.

Зрештою, згідно практики Верховного Суду, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання представника позивача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, оскільки представником позивача порушено порядок звернення з даним клопотанням до суду, в той час як відповідачем станом на 31.10.2024 року відзив на позовну заяву не подавався.

Крім того, предмет спору ставлять вимоги немайнового характеру, які зводяться до оцінки спірного договору та його відповідності закону; матеріали справи містять всі витребовувані судом письмові докази, інших клопотань сторонами не заявлено.

Разом з тим, процесуальний закон, зокрема, частина 4 статті 276 ЦПК України, не забороняє суду проведення розгляду справ немайнового характеру у спрощеному провадженні без виклику/повідомлення сторін.

При цьому, заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно провести також усні слухання.

Крім того, слід зазначити, що порядок розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без виклику/повідомлення сторін не є порушенням процесуальних прав учасників справи щодо реалізації ними захисту процесуальних прав та дотримання принципу диспозитивності, оскільки відповідно до закону надано можливість учасникам справи подати письмові заяви по суті позову та письмові докази на підтвердження заявлених фактів.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Цивільного процесуального кодексу України, способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Згідно ч. 1 статті 117 Цивільного процесуального кодексу України, у заяві про забезпечення доказів зазначається: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази; перелік документів, що додаються до заяви.

За подання такої заяви сплачується судовий збір (ч. 3 ст. 117 ЦПК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Разом з тим, вказуючи підставою зміни порядку розгляду справи намір допитати свідків, проведення експертизи, представником позивача не зазначено, який вид експертизи він має намір заявити, не поставлено переліку питань проведення експертизи, не зазначено документу, щодо якого представник має намір заявити клопотання про проведення експертизи, не вказано осіб, щодо яких він має намір заявити клопотання про їх допит та не сплачено судовий збір.

Керуючись ст.ст. 19, 116, 117, 274, 277, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

УХВАЛИВ:

Письмове клопотання представника позивача Гришка Івана Івановича про зміну порядку розгляду справи, подане в межах цивільної справи за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Максфорт» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя: В.І. Галаган