Ухвала

від 26.11.2024 по справі 755/12179/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

"26" листопада 2024 р.

м. Київ

справа № 755/12179/24

провадження № 2/755/9471/24

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши заяву представника позивача Гришка Івана Івановича про відвід головуючого судді Галагана В.І., подану в межах розгляду цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Максфорт» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки,

УСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Максфорт» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки.

14 жовтня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Максфорт» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки, призначено справу до нового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику/повідомлення сторін, встановивши сторонам строк подачі заяв по суті позову до 11 листопада 2024 року.

20.11.2024 року представником позивача Гришком І.І. подано заяву про відвід судді Галагану В.І.

20.11.2024 року ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Галагана В.І. визнано заяву представника позивача Гришка Івана Івановича про відвід головуючого судді Галагана В.І., подану в межах розгляду цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Максфорт» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки, - необґрунтованою та заяву про відвід передано для вирішення в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

21.11.2024 року до вирішення заяви по відвід від 20.11.2024 року представником позивача Гришком І.І. подано наступну заяву про відвід судді Галагану В.І., обґрунтовану його незгодою із процесуальною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.11.2024 року про відмову у зміні порядку судового розгляду справи, вказуючи на наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

22.11.2024 року ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Хромової О.О. у задоволенні заяви представника позивача Приватного підприємства «Максфорт» - адвоката Гришка Івана Івановича, про відвід судді, поданої в межах цивільної справи за позовом Приватного підприємства «Максфорт» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки, - відмовлено.

26.11.2024 року (вх.№ 244) цивільну справу № 755/12179/24 передано від судді Хромової О.О. судді Галагану В.І.

Вивчивши матеріали наступної заяви про відвід та матеріали справи, суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз`яснення мотивів його ухвалення.

Пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

Також учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Частиною другою статті 2 ЦПК України встановлено, що неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Тобто процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.

В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Проаналізувавши матеріали справи з метою встановлення обставин, які є підставами звернення представника позивача Гришка І.І. із черговою заявою про відвід, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав у задоволенні заяви, оскільки постановлення ухвал суду під час судового розгляду справи та визначення його порядку задля об`єктивності судового процесу не є встановленою законом підставою для відводу судді, оскільки сторони наділено процесуальним правом оскарження ухвал суду окремо від судового рішення та/або правом подачі заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, шляхом включення таких заперечень до апеляційної скарги на судове рішення, при цьому сприяння суду мирному вирішенню правового конфлікту є фундаментальним принципом здійснення правосуддя в межах діючого національного законодавства.

Таким чином, підстави звернення із заявою про відвід судді - є суб`єктивною оцінкою заявника та не можуть бути підставами для відводу, за відсутності доказів протилежного.

Крім того, слід зауважити, що учасник справи може мати сумніви у тому, чи відповідають дії суду чинному законодавству, а також у неупередженості або об`єктивності суддів. Він вправі висловлювати ці сумніви у поданій до суду заяві про відвід, проте повинен бути стриманим і коректним у словах, утримуватися від надання особистісних характеристик і оцінок.

Разом з тим, судом ураховано, що представником позивача Гришком І.І. повторно подано заяву про відвід судді Галагану В.І., не дочекавшись судового розгляду попередньої заяви представника позивача Гришка І.І. про відвід судді Галагану В.І., яка також містить посилання представника позивача на наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, що не належить до компетенції представника позивача адвоката Гришка І.І., однак свідчить про спробу тиску адвоката на суддю з метою схиляння судді до ухвалення бажаного для нього процесуального рішення.

Згідно положень ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Керуючись ст. ст. 36, 37, 39, 40, 252 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ

Визнати заяву представника позивача Гришка Івана Івановича про відвід головуючого судді Галагана В.І., подану в межах розгляду цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Максфорт» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки, - необґрунтованою.

Передати заяву про відвід для вирішення в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя: В.І. Галаган