Ухвала

від 02.12.2024 по справі 755/12179/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

"02" грудня 2024 р.

м. Київ

справа № 755/12179/24

провадження № 2/755/9471/24

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши письмове клопотання представника позивача ОСОБА_1 про поновлення строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву, подане в межах цивільної справи за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Максфорт» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки,

УСТАНОВИВ:

14 жовтня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Максфорт» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки, призначено справу до нового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику/повідомлення сторін.

Представником позивача ОСОБА_1 21.11.2024 року подано письмове клопотання про поновлення строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що письмовий відзив відповідача на позовну заяву від 11.11.2024 року позивачем отримано лише 20.11.2024 року, тому представнику необхідний час для написання відповіді на відзив.

Крім того, представником позивача ОСОБА_1 26.11.2024 року подано письмову відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 49 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 4, 5 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються, зокрема, документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Цивільного процесуального кодексу України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. (ч. 2 ст. 278 ЦПК України).

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

У даному випадку у системному зв`язку з наведеними вище приписами застосуванню підлягають також норми статті 126 ЦПК України за якими право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, у разі подання відповіді на відзив на позовну заяву поза межами строку встановленого судом для його подання, суд повертає заяву заявнику.

Отже, право на подання відзиву на позовну заяву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для його подання, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

За приписами статті 127 Цивільного процесуального кодексу суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Суд виходить з того, що обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Відповідно до статті 183 Цивільного процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов`язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).

Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв`язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 910/102/22, поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

ВП ВС зазначає, що розумні строки в судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

При цьому, варто зазначити, що ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці щодо України неодноразово звертав увагу на норми, що стосуються процесуальних строків, але в аспекті порушення принципу правової визначеності у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, Європейський суд з прав людини у справі у справі Melnik v. Ukraine ЄСПЛ зазначив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. (ч. 1, 3 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України)

Як убачається з ухвали Дніпровського районного суду м. Києва про відкриття провадження у справі від 14 жовтня 2024 року, яку позивачем отримано 14.10.2024 року о 17 год. 09 хв. (а.с. 159), позивачу судом встановлено дводенний строк з дня отримання копії відзиву та доданих до нього документів для надання відповіді на відзив у порядку та з дотриманням вимог ст. 179 ЦПК України.

Позивачу судом роз`яснено, що одночасно з надісланням відповіді на відзив до суду, копію відзиву та доданих до неї документів позивач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи та надати суду докази, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.

11.11.2024 року через підсистему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_3 подано письмовий відзив на позовну заяву ПП «Максфорт» (а.с. 83-106) та представником відповідача долучено до відзиву докази відправлення копії відзиву та його доставку до електронного кабінету позивача - 11.11.2024 року о 23.19 год. (а.с. 105)

Таким чином, твердження представника позивача ОСОБА_1 про отримання позивачем відзиву на позовну заяву 20.11.2024 року - не відповідають дійсності.

Посилання представника позивача на причини поважності пропуску процесуального строку як на введення воєнного стану на території України, та неодноразові масові ракетні удари по енергетичній інфраструктурі України суд не приймає до уваги, бо введення воєнного стану не є безумовною підставою для продовження процесуальних строків.

Відомостей про об`єктивну неможливість здійснення своїх процесуальних прав представником позивача по справі до суду не надходило.

Натомість, кожна сторона користується своїми правами на власний розсуд.

На думку суду заява представника позивача про поновлення пропущеного строку на подання відповіді відзив не містить поважних причин їх пропуску, оскільки представник позивача обізнаний про судовий розгляд поданої ним позовної заяви з 14.10.2024 року, тобто з дня отримання ним на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у справі, про що свідчить інформаційна довідка про доставку ухвали суду, яка автоматично сформована автоматизованою системою суду, що давало об`єктивну змогу представнику позивача скористатись свої правом на подання відповіді на відзив.

Крім того, як встановлено судом вище, твердження представника позивача ОСОБА_1 щодо отримання ним письмового відзиву на позовну заяву 20.11.2024 року не відповідають дійсності, що підтверджено матеріалами справи.

Крім того, у порушення норм процесуального закону щодо порядку подачі клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив, представником позивача подано письмову відповідь на відзив не разом із клопотання про поновлення строку її подачі, а за минуванням п`яти днів після подачі клопотання.

Крім того, у клопотанні про поновлення строку подачі письмової відповіді на відзив представником позивача ОСОБА_1 не зазначено причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась із клопотанням, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.

Частиною 2 статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи, що строк в межах якого може бути подано відповідь на відзив сплив, та оскільки відповідь на відзив представником позивача у порушення вимог ст. 127 ЦПК України подано із порушенням строку та порядку подачі, за відсутності доказів поважності пропуску процесуального строку, суд не знайшов підстав для поновлення відповідного строку.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 43, 44, 178, 258-261 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

УХВАЛИВ:

Письмове клопотання представника позивача ОСОБА_1 про поновлення строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву, подане в межах цивільної справи за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Максфорт» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки, - залишити без задоволення.

Відповідь на відзив на позовну заяву повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя: В.І. Галаган