Ухвала

від 02.12.2024 по справі 755/12179/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

"02" грудня 2024 р.

м. Київ

справа № 755/12179/24

провадження № 2/755/9471/24

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Максфорт» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Максфорт» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року прийнято до свого провадження матеріали цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Максфорт» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін.

Відповідач ОСОБА_1 процесуальним правом подачі письмового відзиву на позовну заяву скористався, в якому, зокрема, зауважив, що наразі на розгляді у Господарському суді Запорізької області перебуває справа № 908/2717/24 за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП «Максфорт», що унеможливлює розгляд даного спору у порядку цивільного судочинства, оскільки даний спір має розглядатися в межах справи про банкрутство ПП «Максфорт», що є підставою для закриття провадження у справі. (а.с. 89-90)

Дослідивши матеріали справи, керуючись положеннями діючого законодавства, суд дійшов до наступного.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ПП «Максфорт» просить визнати недійним договір поруки №03/03/2021-1-П від 03.03.2021 року укладений між ПП «Максфорт», як поручителем, та ОСОБА_1 , як кредитором.

Разом з цим, як вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.06.2024 року відкрите провадження у справі №908/1778/24 про банкрутство Приватного підприємства «Максфорт». В ухвалі вказано, що ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню. (а.с. 14)

Крім того, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.10.2024 року відкрите провадження у справі №908/2717/24 про банкрутство Приватного підприємства «Максфорт». В ухвалі вказано, що ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню. (а.с. 103)

Оскільки ухвала Господарського суду Запорізької області від 28.06.2024 року у справі №908/1778/24 та ухвала Господарського суду Запорізької області від 14.10.2024 року у справі №908/2717/24 набрали законної сили негайно після їх оголошення, суд виходить із того, що станом на час розгляду даної справи стосовно позивача є відкритими справи про банкрутство, в тому числі і за позовом ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до положень ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із частинами першою - третьою статті 3 ГПК судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (з 21 жовтня 2019 року введено в дію КУзПБ).

За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриття провадження у справі - це закінчення діяльності суду з розгляду цивільної справи без ухвалення рішення із зазначених у законі підстав, яке виключає можливість повторного звернення до суду із таким самим позовом.

Підставами закриття провадження в справі є обставини, які підтверджують неправомірність виникнення процесу і неправомірність його подальшого продовження. Тому закриття провадження в справі виключає можливість повторного порушення в суді тотожної справи.

Разом з тим, вивчивши матеріали поданої позовної заяви, судом встановлено, позовна заява Приватного акціонерного товариства «Максфорт» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства і має розглядатись за положеннями господарського судочинства Господарським судом Запорізької області в межах справи про банкрутство ПП «Максфорт», що має наслідком закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 20, 255-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Максфорт» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки - закрити.

Повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 02 грудня 2024 року.

Суддя: В.І. Галаган