Ухвала

від 09.12.2024 по справі 487/9515/14-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

09.12.24

22-ц/812/1759/24

Справа №487/9515/14-ц

Провадження №22-ц/812/1759/24

У Х В А Л А

09 грудня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді - доповідача Кушнірової Т.Б.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2015 року частково задоволено позов ПАТ КБ «Надра».

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням районного суду, 24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 оскаржила його, шляхом подачі, засобами поштового зв`язку, апеляційної скарги, безпосередньо на адресу Миколаївського апеляційного суду. Оскільки, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого законом строку на її подання, заявниця в апеляційній скарзі звернулася до суду з клопотанням про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.

Як на поважність причин пропуску строку посилалася на те, що рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2015 року ухвалене без її участі, про що також зазначено судом у його тексті. Копію цього рішення суду ОСОБА_1 не отримувала, про що також свідчать матеріали справи. Про вказане рішення суду дізналася лише 15 жовтня 2024 року після ознайомлення її представником зі справою.

З посиланням на те, що право заявниці на апеляційний перегляд справи захищено основоположними гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просила визнати вказані причини пропуску процесуального строку поважними та його поновити.

18 листопада 2024 року ухвалою Миколаївського апеляційного суду апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху, з підстав передбачених ст. 357 ЦПК України (чинної на час подачі апеляційної скарги), наведені підстави для поновлення процесуального строку апеляційного оскарження визнані неповажними, та запропоновано останній вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

На виконання зазначеної ухвали, у визначений строк ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2015 року, в якому посилалася на юридичну необізнаність щодо порядку ухвалення судових рішень, введення її представником ОСОБА_3 в оману стосовно руху даної справи та результатів її розгляду.

Зазначала, що суд першої інстанції не повідомив її в передбаченому законом порядку про результат розгляду даної справи.

Вказувала, що установлення з 12 березня 2020 року карантинного обмеження на території України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України короно вірусу COVID-19», перешкоджало ефективній реалізації її права, у зв`язку з чим, вона не мала можливості працювати в нормальних умовах та отримувати будь-яку інформацію.

Крім того, введення на всій території України правового режиму воєнного стану, неодноразове його продовження, на її думку, також є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до апеляційного розгляду враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

За приписами частин першої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цього Кодексу,Закону України«Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Відповідно до п.п.13 п.1 Перехідних положеньЦПКУкраїни в редакції Закону №2147-VIIIвід03жовтня2017року судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскаржуване судове рішення у даній справі Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено 20 квітня 2015 року.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 294 ЦПК України (діючої на час ухвалення оскаржуваного рішення суду) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

28 квітня 2015 року копія вказаного судового рішення надіслана районним судом на поштову адресу заявниці (Том 2 а.с.85).

Апеляційна скарга подана ОСОБА_1 24 жовтня 2024 року, тобто із значним пропуском процесуального строку, встановленого для її подання.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974_256) (Аleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» (Тrukh v. Ukraine) (ухвала), заява №50966/99 від 14 жовтня 2003 року).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 129-1Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 серпня 2021 року у справі №911/3513/16).

При цьому саме на заявника покладено обов`язок доведення наявності в нього об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення.

Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 6 частини 2 статті 43 ЦПК України), а відповідно до частини 1 статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Наведеними процесуальними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку, а згідно із частиною 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме причини такий строк порушив скаржник, чи є ця причина поважною та чи підлягає він поновленню.

Вирішення питання про поновлення строку належить до дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ЦПК України.

Колегія суддів зауважує, що суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні непереборні обставини, що завадили вчинити процесуальну дію у визначений законодавством або судом строк з огляду на те, що норма про можливість поновлення процесуальних строків може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

На особу, яка звертається з заявою про поновлення процесуального строку, згідно з вимогами статей 12, 81 ЦПК України покладається обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку. Без доведення заявником таких обставин підстави для поновлення пропущеного строку та розгляду відповідної заяви у суду відсутні.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, наведені для обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Факт необізнанності ОСОБА_1 щодо порядку ухвалення судових рішень та недобросовісна поведінка її представника, не можуть бути підставою для поновлення процесуального строку на подачу апеляційної скарги.

Матеріали справи дійсно не містять підтвердження отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваного судового рішення.

Водночас ОСОБА_1 , особисто звернувшись до суду 29 вересня 2014 року із заявою про перегляд заочного рішення від 07 лютого 2014 року у даній справі, була повідомлена про задоволення її заяви, про судове засідання місцевого суду, приймала у ньому участь як самостійно так і через свого представника, отримувала поштову кореспонденцію. Тобто, була обізнана про розгляд справи судом першої інстанції.

Будучи зацікавленою особою, ОСОБА_1 повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законом.

Жодних причин, які об`єктивно перешкоджали їй самостійно дізнатися про ухвалення у справі рішення, в разі прояву нею добросовісної та розумної обачності, звичайної зацікавленості станом розгляду справи, до 15 жовтня 2024 року ОСОБА_1 не зазначила.

Посилання ОСОБА_1 на звернення її представника до Заводського районного суду м. Миколаєва із заявою про ознайомлення з матеріалами даної справи лише 15 жовтня 2024 року, за наведених вище обставин є безпідставними.

Колегія суддів приймає до уваги і той факт, що оскаржуване судове рішення було предметом апеляційного перегляду за апеляційного скаргою ОСОБА_2 , який теж є відповідачем у даній справі. Відповідна скарга розглядалася з викликом осіб, під час відкриття апеляційного провадження Миколаївським апеляційним судом копії вказаної апеляційної скарги та додані до неї матеріали, утому числі копія рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2015 року, надсилались ОСОБА_1 рекомендованим поштовим листом на поштову адресу вказану останньою та отримані нею 09 квітня 2019 року (Том2 а.с.120).

Разом з тим, ОСОБА_1 не скористалась правом на своєчасне апеляційне оскарження вказаного судового рішення, з дня отримання його копії, тобто 09 квітня 2019 року.

Посилання на дію з 12 березня 2020 року карантинних обмежень, у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби, що унеможливило звернутися з апеляційною скаргою та на думку заявниці, є поважною причиною пропуску строку подання скарги, теж не можуть бути прийняті до уваги, оскільки заявницею не наведено причини, які пов`язані (зумовлені) карантинними обмеженнями, що спричинили пропуск строку на апеляційне оскарження, тобто перешкоджали звернутись до суду з апеляційною скаргою, не надано належних доказів на підтвердження наведених нею обставин, тому відсутні підстави для поновлення такого строку з цих підстав.

Щодо доводів заявниці про те, що введення в Україні воєнного стану стало перешкодою для подачі апеляційної скарги, то вони теж не можуть бути прийняті до уваги без підтверджень останньою конкретних обставин та надання доказів, які унеможливили вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк.

Слід звернути увагу, що необхідність перегляду судового рішення, що набрало законної сили та чинне понад 9 років, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Враховуючи наведене, доводи ОСОБА_1 про порушення права на апеляційний перегляд і наявність підстав для поновлення строків оскарження, оскільки національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів у часі щодо підстав поновлення строку оскарження, апеляційний суд відхиляє з огляду на те, що відповідне право апеляційного оскарження не є абсолютним і у будь-якому разі на суд покладено обов`язок надавати оцінку обґрунтованості причин пропуску строку оскарження судового рішення, у тому числі суд має звернути увагу, наскільки швидко й сумлінно діяв скаржник із метою оскарження судового рішення, та, відповідно, чи є у його діях ознаки зловживання правом на оскарження судового рішення, та мотивувати підстави поновлення цього строку.

За таких обставин, вказані ОСОБА_1 підстави пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити, згідно з ст. 358 ЦПК України(чинної на час вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду).

Керуючись ст. 358 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити увідкритті апеляційногопровадження заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняЗаводського районногосуду м.Миколаєва від20квітня 2015року поцивільній справіза позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і протягом тридцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: Т.Б. Кушнірова

І.В. Лівінський

Н.О. Шаманська