Постанова

від 18.05.2021 по справі 487/9515/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 487/9515/14-ц

провадження№ 61-10140св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи(письмового провадження) касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2015 року в складі судді Бобрової І. В. та постанову Миколаївського апеляційногосуду від 08 травня 2019 року в складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., БондаренкоТ. З., Темнікової В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» (далі ПАТ КБ «Надра») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просило стягнути з відповідачів заборгованість станомна 07листопада 2014 року у розмірі 44 935,75 доларів США, що еквівалентно 650249,90 грн, з яких: 18 691,81 доларів США основного боргу, 18 027,60 доларів США відсотків, 6 236,93 доларів США пені, 1 979,41 доларів США штрафу.

Позовмотивований тим, що 14 вересня 2007 року ПАТ КБ «Надра» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір «Автопакет» № 08/09/2007/840 К 2031, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 19 794 06 доларів США на придбання автотранспортногозасобу строком до 12 вересня 2014 року зі сплатою 14,40% річних за користуваннякредитом. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 зобовязався в рахунок погашення кредиту та нарахованих відсотків щомісячно сплачувати черговий мінімальний платіж в розмірі 870,25доларів США до 18 числа кожного поточного місяця.

Згідно з пунктом 3.2.1 кредитного договору ОСОБА_2 виступила поручителемперед банком за належне виконання ОСОБА_1 зобовязань з повернення кредиту.

У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_1 кредитних зобовязань станом на 07 листопада 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 44935,75доларів США, що еквівалентно 650 249,90 грн з яких: 18 691,81 доларів США основного боргу, 18 027,60 доларів США відсотки, 6 236,93 доларів США пеня, 1979,41 доларів США штраф.

Враховуючинаведене, ПАТ КБ «Надра» просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

РішеннямЗаводського районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2015 року позов ПАТ КБ «Надра» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість задоговором «Автопакет» № 0808/09/2007/840 К 2031 від 14 вересня 2007 року станом на 07листопада 2014 року в загальному розмірі 30 426,19 доларів США, що еквівалентно 440 287,05 грн, з яких: тіло кредиту 13302,13 доларів США, що еквівалентно 192 490,60 грн; відсотки 10 887,13 доларів США, що еквівалентно 157 543,96 грн; пеня 6 236,93 доларів США, що еквівалентно 90252,49 грн.

Узадоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Стягнутоз ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» судові витрати у розмірі по 1577, 17 грн з кожного.

Судпершої інстанції виходив зтого, що з розрахунку заборгованості за кредитом, наданого банком, вбачається, що останній платіж по кредиту ОСОБА_1 здійснив 22 квітня 2008 року. Тобто з наступного місяця позивачу було відомо про порушення боржником зобовязань за кредитним договором. З урахуванням дати звернення банку до суду з позовом 12 листопада 2013 року, позовна давність на звернення до суду за захистом своїх прав обмежується 12 листопада 2010року.

Вмежах строку позовної давності підлягають стягненню відсотки за користування кредитом за період з 12 листопада 2010 року по 06 листопада 2014 року у розмірі 10887, 13 доларів США, що еквівалентно 157543, 96 грн, атакож пеня у розмірі 6236, 93 доларів США, що еквівалентно 90252, 49 грн.

Банкпросив стягнути з відповідачів штраф у сумі 1979, 41 доларів США за порушення умов кредитного договору відповідно до пункту 5. 3 договору. Разом з тим, вказаний штраф виступає як штрафна санкція за невиконання пунктів 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10, 4 договору, однак банк не зазначав про порушення ОСОБА_1 жодного із зазначених пунктів договору, тому вказана вимога задоволенню не підлягає.

ПостановоюМиколаївського апеляційного суду від 08 травня 2019 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2015 року в частині задоволених позовних вимог та вирішення питання про розподіл судових витрат змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованістьза кредитним договором від 14 вересня 2007року№08/09/2007/840 К 2031станом на 07 листопада 2014 року у розмірі 24 169,79 доларів США, що еквівалентно649 055,55 грн, з яких: тіло кредиту 13302,13 доларів США, що еквівалентно 357 215, 40 грн, відсотки 9203,86доларів США, що еквівалентно 247 160,46 грн, пеня 1 663,80 доларів США, що еквівалентно 44 679,69 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» судовий збір урозмірі928,07грн.

КомпенсованоПАТ КБ «Надра»понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 928,07 грн за рахунок держави Державною судовою адміністраціюв порядку, встановленомуКабінетом Міністрів України.

Постановасуду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильноговисновку про наявність підстав для стягнення з відповідачівв солідарномупорядку кредитної заборгованостів межах строку позовної давності з 12 листопада 2010 року до 12 листопада 2013 року.

Разом з тим, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25 лютого 2019 року № 168, ОСОБА_1 з 04 квітня 2014 року по 19березня 2015 року проходив дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (призваний по мобілізаціївідповідно доУказу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року.

Згідно зі статтею6 ЗаконуУкраїни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

ЗакономУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року № 1275-VII внесено зміни до статті14 ЗаконуУкраїни «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту: «військовослужбовцямз початку і до закінчення особливого періоду, а резервістамта військовозобовязаним - з моменту призову під час мобілізаціїі до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконаннязобовязань перед підприємствами, установами і організаціямиусіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користуваннякредитом не нараховуються».

Отже, проценти за користування кредитом та пеня за невиконання зобовязань підлягають нарахуванню за період з 12 листопада 2010 року до 03 квітня 2014року.

Таким чином, з відповідачів підлягають стягненню відсотки за період з 12листопада по 03 квітня 2014 року у розмірі 9 203,86 доларів США та пеня з 01листопада по 03 квітня 2014 року у розмірі 1 663, 80 доларів США.

Правильним є висновок суду про відмову у задоволені вимог щодо стягнення штрафу у розмірі1 979,41 доларів США, оскільки належних доказів на підтвердженняпорушення позивальникомумов пунктів 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10, 4договору, за що передбачено сплату штрафу у розмірі 10% від суми кредиту, матеріали справи не містять.

ВідповідачОСОБА_1 відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору у звязку з чим з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТКБ«Надра» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 928, 07 грн, інша частина судового збору у розмірі 928,07 грн підлягає компенсації за рахунок держави Державною судовою Адміністрацію Україниу порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

Утравні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального правата порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2015року та постанову Миколаївського апеляційногосуду від 08 травня 2019року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що банк не надав графік платежів, який є обовязковим додатком до кредитного договору, тому такий кредитний договір і зобовязання, які виникли з ним, є нікчемними.

При проведенні аналізу наданих ПАТ КБ «Надра» банківських розрахунків було виявлено ряд невідповідностей, зокрема збільшений розмір заборгованості по відсотках та пені.

Враховуючи недоліки у розрахунках заборгованості він заявляв клопотання про призначення судово-економічної експертизи, однак Миколаївський апеляційний суд безпідставно відмовив у його задоволенні.

Нарахування штрафів та пені є незаконним, оскільки він з період з 04 квітня 2014 року по 19 березня 2015 року знаходився в зоні проведення Антитерористичної операції.

Остання виплата по кредиту була здійснена 16 квітня 2008 року, тому початок перебігу позовної давності слід обраховувати з 16 травня 2008 року. Відтак останнім днем, коли можна було подати позовну заяву про стягнення заборгованості, був 16 травня 2011 року, однак ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом 25 вересня 2013 року.

Штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Ненадання банком доказів продажу заставного майна призвело до завищення суми, яку банк вказує як заборгованість за кредитним договором.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Заводського районного суду м.Миколаєва та зупинено виконання рішення Заводського районного суду м.Миколаєва і постанови Миколаївського апеляційного суду від 08 травня 2019року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

10 червня 2019 року справа № 487/9515/14-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2020року справу призначено до судового розгляду.

Межі касаційного перегляду

Касаційна скарга не містить доводів про незаконність судових рішень в частині вирішення вимог до поручителя ОСОБА_2 , тому вони в цій частині вкасаційному порядку не переглядаються.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються впорядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 14 вересня 2007 року ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_1 уклали договір «Автопакет» №08/09/2007/840 К 2031, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 19794,06 доларівСША на придбання автотранспортного засобу автомобіль марки SAMAND, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , на строк до 12 вересня 2014 року зі сплатою 14,40 % річних.

Відповіднодо пунктів 2.2.1, 2.2.3 договору «Автопакет» ОСОБА_1 зобовязався повертати кредит та сплачувати передбачені відсотки безготівковими перерахуваннямиабо внесенням готівкових коштів до 18 числа поточного місяця шляхом оплати суми мінімально необхідного платежу у розмірі 870,25 доларів США.

Крімтого, у пункті 2.2.3 договору сторони обумовили, що у випадку несплати мінімально необхідного платежу в строк до 20 числа поточного місяця, банк, починаючи з 20 числа поточного місяця застосовує до позичальника штрафні санкції.

Згідно з пунктом 3.1.1 в якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань щодо погашення кредиту/кредитної лінії, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, позичальник передає в заставу предмет застави, який належить заставодавцю на праві приватної власності, що набувається позичальником по договору купівлі-продажу автотранспортного засобу № 760 від 14 вересня 2007 року, укладеного між позичальником та ТОВ «Автодім».

Відповідно до пункту 3.1.5 при порушенні позичальником умов цього договору щодо строків виконання зобовязання у банку виникає право на задоволення вимог, забезпечених заставою, за рахунок предмета застави.

Взабезпечення виконання позичальником кредитних зобовязань, ОСОБА_2 виступила поручителем за своєчасне повернення ОСОБА_1 кредитних коштів.

Згідноз пунктом 3.2.2. договору, позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Узвязку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 07 листопада 2014 року утворилася заборгованість урозмірі 44935,75доларів США, що еквівалентно 650 249,90 грн, яка складається із: заборгованості покредиту у розмірі 18 691,81 доларів США, що еквівалентно 270482,83 грн; відсоткам у розмірі 18 027,60 доларів США, що еквівалентно 260871,27 грн; пені у розмірі 6 236,93 доларів США, що еквівалентно 90252,49грн; штрафуу розмірі 1 979,41 доларів США.

Відповіднодо довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25лютого 2019 року за № 168, ОСОБА_1 з 04 квітня 2014 року по 19 березня 2015 року проходив дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (призваний по мобілізації відповідно доУказу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згіднозі статтею1054 ЦК Україниза кредитнимдоговором банкабо іншафінансова установа(кредитодавець) зобов'язуєтьсянадати грошовікошти (кредит) позичальникові урозмірі тана умовах, встановлених договором, апозичальникзобов'язуєтьсяповернути кредитта сплатитипроценти.

Заправилом статті530 ЦК Україниякщо узобовязаннівстановлено строк(термін) йоговиконання, товоно підлягаєвиконанню уцей строк(термін).

Згідноіз частиноюдругою статті1050 ЦК України, якщо договоромвстановлений обовязокпозичальника повернутипозику частинами(з розстроченням), то вразі простроченняповернення черговоїчастини позикодавецьмає правовимагати достроковогоповернення частинипозики, щозалишилася, тасплатипроцентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті553 ЦКУкраїни, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Відповідно до частиничетвертої статті 263 ЦПКУкраїни при виборіі застосуванні норми правадо спірних правовідносинсуд враховує висновки щодо застосуваннявідповідних норм права, викладені в постановахВерховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. Авідтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Отже, оскільки за умовами кредитного договору ОСОБА_1 мав виконувати зобов`язання з повернення кредиту та зі сплати процентів кожного місяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_1 зазначав, що ненадання банком доказів продажу заставного майна призвело до завищення суми, яку банк зазначає як заборгованість за кредитним договором.

Згідно з частиною першою статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

В матеріалах справи наявні акти перевірки наявності та стану заставного майна автомобіля SAMAND, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 від 21 жовтня 2008 року та 05 лютого 2015 року.

Проте суди не з`ясували, коли настав строк виконання основного зобов`язання з урахуванням передачі та вилучення заставленого автомобіля банком та його реалізації; не врахували, що після настання строку виконання основного зобов`язання кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Без встановлення вказаних обставин справи суд касаційної інстанції позбавлений можливості зробити висновок щодо зміни строку виконання основного зобов`язання та наявності правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором у визначеному банком розмірі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої, частини четвертої статті411 ЦПКУкраїни підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За викладених обставин судові рішення в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2015 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 травня 2019 року в частині задоволених позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати,справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. КратСуддіН. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. КраснощоковМ. Ю. Тітов