Рішення

від 21.12.2007 по справі 2/385

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/385

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "21" грудня 2007 р.Справа №  2/385

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді ДеревінськоїЛ.В.

розглянув матеріали справи N 2/385  

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю " Сервіс Ман",                  м. Дніпропетровськ  

до відповідача: приватного підприємства "Кіровоградвалвіт", м.Кіровоград             

про стягнення 49262 грн. 81 коп.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - директор Скобєлєв О.В. та Лунін Н.П. , довіреність № 1  від 02.07.07 представник;

від відповідача – участі не брав

Подано позов про стягнення 49262 грн.81 коп., з яких 44400 грн. боргу, що складається з вартості товару на суму 42000грн., одержаного згідно договору від 22.03.2007р.  та 2400 грн. вартості транспортних послуг, 4125 грн. 65 коп. пені за несвоєчасну оплату боргу, 737 грн. 16 коп.  3% річних з простроченої суми.

Відповідач позовні вимоги не заперечив. Витребувані судом матеріали не подав.

Відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи по відомій суду адресі: вул. Севастопольська,9 м. Кіровоград, 25026, яка зазначена в позовній заяві та довідці ЄДРПОУ від 3.12.07р., про що свідчить Вих. № 39249 від 26.11.07р. Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи – учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -

                                                 ВСТАНОВИВ:

Між сторонами  22.03.2007р. укладено договір поставки товару № 21/03-07  та додаток до нього від 4.04.2007р. В додатку до договору сторони домовились про часткове відшкодування  вартості доставки товару за маршрутом Керч-Кіровоград на умовах 9 коп./кг. за кожен кілограм перевезеного товару.

Згідно умов договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар – бичок азовський несортовий в кількості 100 000 кг. на суму 210 000 грн..

В пунктах 4. та 4.6.договору передбачено, що розрахунки за поставлену кожну партію товару здій2снюються на протязі 7 робочих днів з моменту доставки товару на склад покупця. Оплата за  транспортні послуги здійснюється покупцем товару.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору передано відповідачеві згідно накладної № 8 від 10.04.2007р. та на підставі довіреності на представника відповідача  ААП № 168273 від 11.04.2007р. 20 тон бичок азовський на суму 42000 грн.

Поставка товару здійснена на склад покупця транспортом продавця, про що свідчить товарно-транспортна накладна від 10.04.2007р. та акт виконаних робіт від 10.04.207р. на суму 2400 грн. / а.с.26-30/.

Із матеріалів справи вбачається, що  31.08.207р. позивач звернувся до відповідача з претензією про оплату партії товару на суму 42000 грн. та вартості послуг на суму 1800 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв  ділового обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачений обов'язок боржника виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

На підставі статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця.

Згідно частини 2 вказаної статті до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно  (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України передбачено, що умова щодо кількості товару може  бути погоджена  шляхом встановлення в договорі  купівлі-продажу  порядку визначення цієї кількості.

В даному випадку погодження кількості партії товару по договору сторонами погоджено шляхом зазначення її відповідачем в довіреності від 11.04.2007р.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що  покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих  документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи умови договору, викладені в п.п. 4.3, 4.6 договору, вимогу оплатити транспортні послуги в претензії від 31.08.2007р., відповідач допустив порушення виконання грошового зобов'язання на суму 42000  грн. з 20.04.2007р., а на 1800 грн. – з 8.09.2007р.

За вказаних обставин позовні вимоги про стягнення 42000 грн. Вартості одержаного товару та 1800 грн. вартості послуг є  обґрунтованими і такими, що  підлягають задоволенню.

В задоволенні позову в частині стягнення 600 грн. вартості послуг необхідно відмовити в зв'язку з тим, що сторонам  погоджена вартість  наданих послуг лише на суму 1800 грн. за доставку 42000 кг. товару.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення  боржником зобов'язання.

Позивач просить стягнути пеню в сумі 4125 грн. 65 коп., нараховану за період з 10.04.2007р. по 29.10.2007р.

Позов в цій частині підлягає задоволенню частково на суму 3416 грн. 20 коп., виходячи із наступного.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України  нарахування штрафних санкцій  за прострочення виконання зобов'Язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язання може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Законом України  “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ” передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України,  що діяла у період, за який нараховується пеня.

З врахуванням викладеного, враховуючи  прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 42000 грн. з 20.04.2007р., а 1800 грн. з 8.09.2007р., вимоги діючого законодавства, умови п. 5.2.договору та розмір ставки НБУ за період прострочення грошового зобов'язання відповідно до 20.10. та 29.10.2007р., підстави для нарахування та стягнення пені в сумі 709 грн. 45 коп. відсутні.

Отже позовні вимоги  про стягнення 709 грн. 45 коп. пені є необґрунтованими і в їх задоволенні необхідно відмовити..

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три проценти річних з простроченої суми 42000 грн. з 20.04. та 1800грн. з 8.09.2007р. по 29.10.2007р. становлять 655 грн. 96 коп., що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позов в частині стягнення 81 грн.20 коп. 3 % річних задоволенню не підлягає в зв'язку з необґрунтованістю.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито, витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та вартість послуг адвоката покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 625, 655, 692,712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 231, 232 ГК України, ст.ст.49, 82, 84, 85, 116, 117  Господарського процесуального кодексу України, суд

                                               ВИРІШИВ:

Позовні вимоги вдовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Кіровоградвалвіт", м.Кіровоград             вул.. Севастопольська,9 /р.р.2600404680938 в АКБ Правекс-Банк, МФО 321983, код 33212818/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю " Сервіс Ман", 49051 м. Дніпропетровськ  вул.. Б.Хмельницького, б.4 оф. 29 /р.р.2600411360501 КБ “Приватбанк”, МФО 305299, код 30608869/ боргу в сумі 43800 грн., 3416 грн. 20 коп. пені, 655 грн. 96 коп. 3 % річних, 478 грн. 72 коп. державного мита, 97 грн. 17 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1457 грн. 55 коп. витрат по оплаті послуг адвоката.

В задоволенні позову про стягнення 600 грн. боргу, 709 грн. 45 коп. пені, 81 грн. 20 коп. 3 %  річних відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.

 Суддя                                   Л.В. Деревінська