Постанова

від 23.12.2024 по справі 160/11866/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/11866/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року в адміністративній справі №160/11866/22 (головуючий суддя першої інстанції Рищенко А.Ю.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (третя особа - Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 08.08.2022 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; (третя особа - Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому з урахуванням заяв про збільшення та зміну позовних вимог, просив:

- визнати неправомірними дії відповідача - виготовлення «Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 25.04.2022 року №95», «Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 18.05.2022 року №46/1805», «Розпорядження від 22.05.2022 року №147» - шляхом їх друкування, проставлення відбитку гербової печатки в/ч НОМЕР_1 на написі «командир в/ч НОМЕР_1 » і підписі « ОСОБА_2 » та оголошення їх особовому складу, як законних наказів командира в/ч НОМЕР_1 ;

- визнати неправомірними актами «Бойове розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 25.04.2022 року №95», «Бойове розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 18.05.2022 року №46/1805» та «Розпорядження від 22.05.2022 року №147» про його переміщення із проставленим відбитком гербової печатки в/ч НОМЕР_1 на написі «командир в/ч НОМЕР_1 » та підписі « ОСОБА_2 »;

- визнати неправомірними дії відповідача спроби направлення 25.04.2022 року його солдата в розташування бойових позицій 3-ї стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 без закріпленої за ним зброї АК-74 № НОМЕР_2 з господарською лопатою;

- визнати неправомірними дії відповідача з вилучення 27.04.2022 року із застосуванням фізичної сили належного йому телефону «Apple iPhone 11»;

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача не реєстрацію 23.04.2022 року його рапорту про обставини дій 23.04.2022 року з боку офіцерів в/ч НОМЕР_3 ст. л-та ОСОБА_3 та п/п-ка ОСОБА_4 відносно ТВО командира розвідувального взводу в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 , надання відомостей про підстави їх перебування на території в/ч НОМЕР_1 , межі посадових повноважень та подальше ухилення від їх розгляду;

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача не реєстрацію 25.05.2022 року заяви «Про ворожі дії відносно громадян України» з підписом солдата ОСОБА_1 його рапорту «Про вираження недовіри командуванню в/ч НОМЕР_1 » та подальше ухилення від їх розгляду;

- визнати неправомірними дії відповідача складання документів службового розслідування з висновком про порушення ним вимог військової дисципліни у зв`язку із невиконанням «Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 18.05.2022 року», «Розпорядження від 22.05.2022 року» за підписом « ОСОБА_2 » як законних розпоряджень командира в/ч НОМЕР_1 ;

- визнати неправомірними дії відповідача подання до ВП №5 Синельниківського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області та ІНФОРМАЦІЯ_1 заяв про відкриту відмову (непокору) солдата ОСОБА_1 та самовільне залишення військової частини через невиконання «Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 18.05.2022 року №46/1805», «Розпорядження від 22.05.2022 року», як законних розпоряджень (наказів) командира в/ч НОМЕР_1 ;

- визнати неправомірними та скасувати накази командира в/ч НОМЕР_1 в частині невиплати йому сум додаткової винагороди 30000 грн. та грошового забезпечення (посадового окладу і премії) за період з 01.04.2022 року по 31.07.2022 року;

- зобов`язати відповідача повернути йому телефон «Apple iPhone 11»;

- зобов`язати відповідача виплатити йому суми додаткової винагороди та грошового забезпечення (посадового окладу і премії) за період з 01.04.2022 року по 31.07.2022 року включно;

- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних призначень на його користь 70000 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій;

- визнати неправомірним наказ від 05.06.2022 року №238/1 командира в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_6 про призначення службового розслідування у зв`язку із надходженням рапорту від 05.06.2022 року ТВО начальника розвідки старшого солдата ОСОБА_7 ;

- визнати неправомірним наказ від 30.06.2022 року №81/30.062022 про результати службового розслідування командира в/ч НОМЕР_1 м-ра ОСОБА_8 (а.с.62-63, 211-212 т.1).

В обґрунтування позовних вимог зазначено про незаконне вилучення у позивача особистих речей, а також позивач посилається на ознаки свавільності і протиправності в діях майора ОСОБА_8 , що призвело до істотного порушення законних інтересів та майнового права позивача, захист яких гарантовано ст.41 Конституції України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині невиплати солдату ОСОБА_1 сум грошового забезпечення за період травень 2022 року - липень 2022 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виплатити солдату ОСОБА_1 суми грошового забезпечення за період травень 2022 року - липень 2022 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами позовної заяви та заяв про збільшення, зміну позовних вимог. Вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог не відповідає вимогам процесуального закону, є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того апелянтом зазначено, що суд першої інстанції не застосував положення ст.19 Конституції України у взаємозв`язку з положеннями СВС, жодне з яких не наділяє командира військової частини або діючих за його наказом осіб правом на заволодіння особистими речами (майном) підлеглого по службі та на його утримання без дозволу власника. Вказує, що заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві стверджував про винність позивача у скоєнні військових адміністративних правопорушень, передбачених ст.172-10, ст.172-15 КУпАП за обставин, вказаних у наданих матеріалах службових розслідувань, а тому суд мав застосувати норми прямої дії ст.62 Конституції України та положення КУпАП. Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано поклав в основу тексту свого рішення зміст складених наказів про призначення службових розслідувань та доданих до них матеріалів, внаслідок чого не встановив фактичних обставин, які мали істотне значення для прийняття законного рішення. Додатково повідомляє, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що основне грошове забезпечення та додаткова виплата надаються обов`язково, у разі відсутності факту притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності за вчинене військове адміністративне правопорушення. Вказує, що має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди у розмірі 70000 грн.. Залучивши Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, суд першої інстанції не здійснив жодного виклику цього учасника справи у судове засідання, у судовому рішенні не зазначив про його участь у справі, що на думку апелянта, спричинило неповноту судового розгляду.

Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги.

Відповідач також не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що проведені службові розслідування та накази про затвердження їх результатів є правомірними. Оголошуючи догани та позбавляючи позивача премії та додаткової винагороди за травень-червень 2022 року, командир Військової частини НОМЕР_1 діяв в межах наданих йому повноважень та спосіб передбачений законодавством України. Вказує, що у встановлений п.4 розділу VI Порядку №608 місячний термін, позивачем не було оскаржено наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування від 29.05.2022 року №191/1 та від 30.06.2022 року №81/30062022 до вищого командування - командира Військової частини НОМЕР_4 , якій підпорядкований відповідач. Вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а позов таким, що не підлягають задоволенню.

Третя особа відзиви на апеляційні скарги позивача та відповідача не подала, що не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року адміністративну справу №160/11866/22 прийнято до провадження колегією суддів у складі - Юрко І.В. (суддя-доповідач), судді-члени колегії - Чабаненко С.В., Чумак С.Ю. та призначено до розгляду в судовому засіданні. (а.с.185 т.2)

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року провадження у справі №160/11866/22 було зупинено.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року апеляційне провадження у справі №160/11866/22 поновлено та ухвалено подальший апеляційний розгляд справи №160/11866/22 здійснювати у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У судове засідання 01.10.2024 сторони та їх представники не прибули. Про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином. Явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася.

Позивач - ОСОБА_1 та його представник - Дорошенко С.М. мають зареєстрований кабінет в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" та отримали повістку про виклик до суду на 01.10.2024 о 12:00 в електронний кабінет 13.08.2024 о 16:10, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та її представник - адвокат Левицький В.А. мають зареєстрований кабінет в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" та отримали повістку про виклик до суду на 01.10.2024 о 12:00 в електронний кабінет 13.08.2024 о 16:10, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Третя особа - Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " має зареєстрований кабінет в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", в який повістка про виклик доставлена 13.08.2024 о 16:10, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи сторонами не подавалося.

Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації осіб рядового та сержантського складу на підставі указів Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, №69/2022 та з 01.03.2022 року зарахований на посаду старшого розвідника-кулеметника розвідувального взводу Військової частини НОМЕР_1 (а.с.6 т.1).

21.03.2022 року за позивачем закріплено зброю автомат АКС № НОМЕР_5 , штик-ніж №934, набої 120 х 5,45 (а.с.7 т.1).

07.04.2022 року ОСОБА_1 відповідно до наказу відбув у зону ведення бойових дій в/ч НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 року №608, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2022 року №3/050522, комісією у складі: голова комісії молодший лейтенант ОСОБА_9 , лейтенант ОСОБА_10 проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов явного порушення військової дисципліни головним сержантом розвідувального взводу старшим сержантом ОСОБА_5 , чиї дії або бездіяльність стали причиною даного факту.

Службовим розслідуванням встановлено, що під час проведення огляду особистих речей особового складу розвідувального взводу в приміщенні, де вони на той час проживали, комісією у присутності командира військової частини НОМЕР_1 та представника ВКР серед особистих речей солдата ОСОБА_1 виявлено боєприпаси, а саме:

- запечатаний цинковий ящик (цинк) набоїв калібру 7,62 ЛПСгж - 1 шт.;

- розпечатаний цинковий ящик, в якому знаходились набої калібру 7,62 мм в кількості 148 шт..

На будь-які запитання про наявність серед його особистих речей зазначених боєприпасів та їх походження солдат ОСОБА_1 відповідати відмовився.

Разом з тим, у приміщенні де на той час проживав весь особовий склад розвідувального взводу ВЧ НОМЕР_1 , включно зі старшим сержантом ОСОБА_5 та його сином солдатом ОСОБА_1 також було виявлено та вилучено наступне майно:

- планки для заряджання патронів 5,45Ч39 - 47 шт.;

- перехідники для заряджальних планок - 5 шт.;

- ручка до шомпола для чистки ДГ-27 - 1 шт.;

- наконечник щітки до ДП-27 - 1 шт.;

- масльонки до АК-74 - 2 шт.

На запитання до всього особового складу розвідувального взводу про походження в приміщенні де вони проживають зазначеного майна, відповіді ніким не було надано.

Разом з тим, комісією встановлено, що 23.04.2022 року особовим складом розвідувального взводу до кімнати зберігання зброї не було здано жодного багнету. При собі військовослужбовці з числа особового складу розвідувального взводу військової частини багнетів не мали, в ході проведення огляду особистих речей особового складу розвідувального взводу серед особистих речей багнетів не було.

17.05.2022 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №36/170522 «Про результати службового розслідування», яким викладено фактичний зміст обставин і за порушення статей 11, 13, 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено йому сувору догану (а.с.40-42 т.2).

Начальнику фінансово-економічної служби відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 щодо врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року, наказано солдата ОСОБА_1 позбавити 100% додаткової винагороди за квітень 2022 року.

Начальнику фінансово-економічної служби відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 щодо врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року, наказано солдата ОСОБА_1 позбавити 20% премії за травень 2022 року.

29 травня 2022 року відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 року №608, наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 №189/1 «Про призначення службового розслідування», молодшим лейтенантом ОСОБА_9 , офіцером-психологом військової частини НОМЕР_1 проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного правопорушення, а також встановлення ступеня вини військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 чия дія та бездіяльність стали причиною недбалого ставлення до військової служби (а.с.151 т.1).

Службовим розслідуванням встановлено, що близько 15 години 22.05.2022 року всіх військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які в той час знаходились у розташуванні штабу військової частини НОМЕР_1 , було вишикувано біля будівлі штабу, де всім у присутності командира в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_8 , заступника командира в/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_11 доведено Бойове розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 18.05.2022 року №46/180522 щодо передислокації батальйону на нові рубежі оборони. Після цього, військовослужбовцями групи персоналу молодшим лейтенантом ОСОБА_12 і солдатом ОСОБА_13 було зроблено список присутніх з підписами про ознайомлення з наказом. Старший сержант ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_1 , солдат ОСОБА_14 і солдат ОСОБА_15 на шикуванні були відсутні та залишилися у розташуванні. Старшим лейтенантом ОСОБА_16 у присутності командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_8 , заступника командира військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_11 , ТВО командира розвідки військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_16 , офіцера-психолога в/ч НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_9 , офіцера групи логістики ОСОБА_17 , командира автомобільного відділення молодшого сержанта ОСОБА_18 вголос було зачитано наказ від 18.05.2022 року №46/180522 перед військовослужбовцями розвідувального взводу - старшим сержантом ОСОБА_5 , солдатом ОСОБА_19 , солдатом ОСОБА_14 і солдатом ОСОБА_15 (а.с.152-158 т.1).

З матеріалів розслідування стало відомо, що майором ОСОБА_8 старшому сержанту ОСОБА_5 , солдату ОСОБА_1 , солдату ОСОБА_14 і солдату ОСОБА_15 було надано витяги з наказів про зарахування цих військовослужбовців до Військової частини НОМЕР_1 , тому що періодично вони заявляли, що не є військовослужбовцями. Також від старшого сержанта ОСОБА_5 було отримано відмову виконувати наказ щодо передислокації, яку він мотивував забороною використання цивільного транспорту відповідно до Розпорядження Начальника штабу Військової частини НОМЕР_3 від 20.05.2022 року №643.

Враховуючи вказане, службовим розслідуванням було підтверджено, що солдат ОСОБА_1 відмовився виконувати наказ.

Виходячи з матеріалів службового розслідування, зокрема, вина солдата ОСОБА_1 , виразилась у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби, непокорі, невиконанні Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 18.05.2022 року №46/180522 щодо передислокації військовослужбовцями розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 .

29.05.2022 року командиром Військової частини НОМЕР_1 складено наказ №191/1 «Про результати службового розслідування», яким викладено фактичний зміст обставин та за порушення статей 402, 403, 404, 425 Кримінального Кодексу України, статті 11 Внутрішнього статуту Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - розвіднику-кулеметнику розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 оголошено сувору догану (а.с.130 зв.-132 т.1).

Начальнику фінансово-економічної служби відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 щодо врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року, наказано розвідника-кулеметника розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 позбавити 100% грошового забезпечення за травень 2022 року.

Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 року №608, наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2022 року № 238/1 «Про призначення службового розслідування» проведення службового розслідування доручено комісії: голова комісії офіцер-психолог військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_9 , члени комісії: начальник групи зв`язку та інформаційних систем військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_20 , капітан ОСОБА_21 , заступник начальника штаба з мобілізаційної роботи в/ч НОМЕР_1 . Комісією проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного правопорушення, а також встановлення ступеня вини військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 чия дія або бездіяльність стали причиною недбалого ставлення до військової служби (а.с.134-137 т.1).

Службовим розслідуванням встановлено, що близько 12 години 00 хвилин 04.06.2022 року до розташування розвідувального взводу у АДРЕСА_1 прибули командир військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_8 , начальник штабу військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_22 , капітан ОСОБА_23 зі штабу військової частини НОМЕР_3 , офіцер трупи логістики солдат ОСОБА_17 , технік групи логістики солдат ОСОБА_24 , начальник караулу старший лейтенант ОСОБА_25 , солдат ОСОБА_26 , сержант ОСОБА_27 , діловод солдат ОСОБА_28 . У присутності всіх наявних військовослужбовців, солдат ОСОБА_17 зачитав перед військовослужбовцями розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 : старшим сержантом ОСОБА_5 , солдатом ОСОБА_1 , солдатом ОСОБА_14 і солдатом ОСОБА_15 наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2022 року про здійснення переміщення підрозділів військової частини НОМЕР_1 у район з КСП у АДРЕСА_2 до 06:00 05.06.2022 року. Після доведення наказу, капітаном ОСОБА_22 було уточнено, що текст наказу було доведено до всіх присутніх, та його потрібно виковувати. Присутніми військовослужбовцями розвідувального взводу старшим сержантом ОСОБА_5 , солдатом ОСОБА_1 , солдатом ОСОБА_14 і солдатом ОСОБА_15 жодної незгоди щодо виконання наказу не було висловлено.

Згідно з рапортом ТВО начальника розвідки військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_7 , під час ранкового шикування особового складу розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовці старший сержант ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_1 , солдат ОСОБА_14 і солдат ОСОБА_15 були відсутні (а.с.133 т.1).

Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина розвідника-кулеметника розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 виразилась у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби, невиконанню наказу та дезертирстві.

30.06.2022 року командиром військової частини НОМЕР_1 складено наказ №81/30062022 «Про результати службового розслідування», яким викладено фактичний зміст обставин та за порушення вимог статті 172-15 кодексу України з адміністративних правопорушень, статті 11 Внутрішнього статуту Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України розвіднику-кулеметнику розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 оголошено сувору догану (а.с.138 зв.бік-140 т.1).

Начальнику фінансово-економічної служби відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 щодо врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року, наказано розвідника-кулеметника розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 позбавити 100% грошового забезпечення за червень 2022 року.

Посилаючись на ознаки свавільності і протиправності в діях майора ОСОБА_8 , що призвело до істотного порушення законних інтересів та прав позивача, останній звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_8 у період виникнення спірних правовідносин мав повноваження командира Військової частини НОМЕР_1 . Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій та наказів (бойових розпоряджень) командира Військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_8 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Разом з цим, факт вилучення Військовою частиною НОМЕР_1 у ОСОБА_1 телефону «Apple iPhone 11» повністю заперечується, при цьому позивачем на виконання приписів ч.1 ст.77 КАС України жодним чином не підтверджено вилучення у нього телефону «Apple iPhone 11». Тож, вказані позовні вимоги є безпідставними та відповідно не підлягають задоволенню. Крім того, суд зазначає про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності відповідача не реєстрацію 23.04.2022 року рапорту солдата ОСОБА_1 про обставини дій 23.04.2022 року з боку офіцерів в/ч НОМЕР_3 ст. л-та ОСОБА_3 та п/п-ка ОСОБА_4 відносно ТВО командира розвідувального взводу в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 , надання відомостей про підстави їх перебування на території в/ч НОМЕР_1 , межі посадових повноважень та подальше ухилення від їх розгляду, оскільки станом на час розгляду справи факт подання ОСОБА_1 рапорту про обставини дій 23.04.2022 року до відповідача не підтверджений належними та достатніми доказами. Копія рапорту за відповідною датою позивачем до суду не надана. Разом з цим, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем допущено бездіяльність щодо не реєстрації 25.05.2022 року заяви «Про ворожі дії відносно громадян України» з підписом солдата ОСОБА_1 , його рапорту «Про вираження недовіри командуванню в/ч НОМЕР_1 » та подальше ухилення від їх розгляду, а тому, суд вказав про безпідставність вказаних вимог позивача. Також, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача щодо визнання неправомірними дій в/ч НОМЕР_1 щодо складення документів службового розслідування з висновком про порушення солдатом ОСОБА_1 вимог військової дисципліни, у зв`язку з невиконанням «Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 18.05.2022 року №46/1805», «Розпорядження від 22.05.2022 року №147» за підписом « ОСОБА_2 », як законних розпоряджень командира в/ч НОМЕР_1 . Крім того, матеріалами справи підтверджено, що відносно позивача були прийняті рішення щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності, внаслідок невиконання розпоряджень командира, а тому суд дійшов висновку про правомірність не виплати позивачу додаткової винагороди та премії у квітні, травні та червні 2022 року. Разом з цим, під час розгляду справи позивачем не вказано, а матеріали справи не містять підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 був взагалі включений до наказу про виплату додаткової винагороди за період липень 2022 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168. Відтак, у суду не було підстав дійти висновку про необґрунтоване та безпідставне виключення ОСОБА_1 з наказу про виплату додаткової винагороди за липень 2022 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168. А тому, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині щодо визнання неправомірними дій в/ч НОМЕР_1 в частині невиплати солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період травень 2022 року, червень 2022 року та липень 2022 року. Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної їй шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 23.05.1992 року №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232) також визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із частиною шостою статті 2 цього ж Закону одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Абзацом четвертим статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

До теперішнього часу правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок проходження військової служби по мобілізації в умовах воєнного стану.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі по тексту - Положення №1153/2008).

Відповідно до пункту 4 розділу І Положення №1153/2008 громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV (далі по тексту - Статут внутрішньої служби ЗСУ).

Відповідно до статей 4, 6 Статуту внутрішньої служби ЗСУ повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Згідно зі статтями 16, 17 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Стосовно вимог про:

- визнання неправомірними дій відповідача - виготовлення «Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 25.04.2022 року №95», «Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 №46/1805 від 18.05.2022», «Розпорядження №147 від 22.05.2022 року» - шляхом їх друкування, проставлення відбитку гербової печатки в/ч НОМЕР_1 на написі «командир в/ч НОМЕР_1 » і підписі « ОСОБА_2 » та оголошення їх особовому складу, як законних наказів командира в/ч НОМЕР_1 ;

- визнання неправомірними актів «Бойове розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 25.04.2022 року №95», «Бойове розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 18.05.2022 року №46/1805» та «Розпорядження від 22.05.2022 року №147» - про переміщення солдата ОСОБА_1 із проставленим відбитком гербової печатки в/ч НОМЕР_1 на написі «командир в/ч НОМЕР_1 » та підписі « ОСОБА_2 »;

- визнання неправомірними дій відповідача - спроби направлення 25.04.2022 року солдата ОСОБА_1 в розташування бойових позицій 3-ї стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 - без закріпленої за ним зброї АК-74 № НОМЕР_2 з господарською лопатою;

- визнання неправомірними дій відповідача - подання до ВП №5 Синельниківського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області та ІНФОРМАЦІЯ_1 заяв про відкриту відмову (непокору) солдата ОСОБА_1 та самовільне залишення військової частини - через невиконання «Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 18.05.2022 року №46/1805», «Розпорядження від 22.05.2022 року №147», як законних розпоряджень (наказів) командира в/ч НОМЕР_1 ;

- визнання неправомірним Наказу від 05.06.2022 року №238/1 командира в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_6 «Про призначення службового розслідування», у зв`язку з надходженням рапорту від 05.06.2022 року ТВО начальника розвідки старшого солдата ОСОБА_7 ;

- визнання неправомірним Наказу від 30.06.2022 року №81/30.062022 «Про результати службового розслідування» командира в/ч НОМЕР_1 м-ра ОСОБА_8 , апеляційний суд зазначає про таке.

Позивач вважає, що дії та накази (бойові розпорядження) командира Військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_29 є незаконними та протиправними, оскільки ОСОБА_2 не є уповноваженою особою, зокрема для командування особовим складом Військової частини НОМЕР_1 .

Втім, апеляційний суд не приймає до уваги такі доводи позивача з огляду на те, що з матеріалів справи вбачається, що наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від 17.04.2022 року №27 ОСОБА_8 було тимчасово призначено виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від 04.06.2022 року №30 ОСОБА_8 призначено на посаду командира військової частини НОМЕР_1 .

Позивачем оскаржувався наказ ВЧ НОМЕР_4 від 17.04.2022 року №27 про призначення ОСОБА_8 тимчасово виконуючим обов`язки командира ВЧ НОМЕР_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі №160/18134/22, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року, провадження у справі закрито з причин, що це позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, ОСОБА_8 у період виникнення спірних правовідносин, що розглядаються у даній справі, мав повноваження командира Військової частини НОМЕР_1 .

Приймаючи до уваги викладене, вказані позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача - вилучення 27.04.2022 року із застосуванням фізичної сили належного солдату ОСОБА_1 телефону «Apple iPhone 11» та зобов`язання в/ч НОМЕР_1 повернути солдату ОСОБА_1 телефон «Apple iPhone 11», апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів стосовно вилучення відповідачем у ОСОБА_1 телефону «Apple iPhone 11».

У додаткових поясненнях відповідача факт вилучення Військовою частиною НОМЕР_1 у ОСОБА_1 телефону «Apple iPhone 11» повністю заперечується.

Доказів протилежного позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відтак, вказані позовні вимоги є безпідставними та відповідно не підлягають задоволенню, як вірного висновку дійшов суд першої інстанції.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності відповідача - не реєстрацію 23.04.2022 року рапорту солдата ОСОБА_1 про обставини дій 23.04.2022 року з боку офіцерів в/ч НОМЕР_3 ст. л-та ОСОБА_3 та п/п-ка ОСОБА_4 відносно ТВО командира розвідувального взводу в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 , надання відомостей про підстави їх перебування на території в/ч НОМЕР_1 , межі посадових повноважень та подальше ухилення від їх розгляду, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, апеляційний суд зазначає про необґрунтованість та безпідставність таких вимог, оскільки станом на час розгляду справи факт подання ОСОБА_1 рапорту про обставини дій 23.04.2022 року до відповідача не підтверджений належними та достатніми доказами, копія рапорту за відповідною датою позивачем до суду не надана.

Крім того, позивачем не надано і доказів направлення вказаного рапорту на адресу відповідача.

Стосовно визнання неправомірною бездіяльності відповідача - не реєстрацію 25.05.2022 року заяви «Про ворожі дії відносно громадян України» з підписом солдата ОСОБА_1 його рапорту «Про вираження недовіри командуванню в/ч НОМЕР_1 » та подальше ухилення від їх розгляду, колегія суддів зазначає про таке.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заява «Про ворожі дії відносно громадян України» від 25.05.2022 року підписана, зокрема, ОСОБА_1 ..

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що остання містить двох адресатів (отримувачів), а саме: Військовий прокурор СПВОС Півд.Рег. та командир Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 ..

Апеляційний суд зауважує, що в матеріалах справи міститься копія заяви «Про ворожі дії відносно громадян України» від 25.05.2022 року, яка, адресована Військовому прокурору СПВОС Півд.Рег. (а.с.51 т.1).

Суд звертає увагу, що наявний у матеріалах справи примірник (копія) такої заяви, отримана Військовим прокурором СПВОС Півд.Рег., про що свідчить відмітка від 06.06.2022 року «отримано - ОСОБА_30 », тобто, про отримання такої заяви.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази того, що заява «Про ворожі дії відносно громадян України» від 25.05.2022 року була направлена командиру військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 , як і відсутні докази, що така заява була отримана командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 ..

Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем допущено бездіяльність щодо не реєстрації 25.05.2022 року заяви «Про ворожі дії відносно громадян України» з підписом солдата ОСОБА_1 , його рапорту «Про вираження недовіри командуванню в/ч НОМЕР_1 » та подальше ухилення від їх розгляду, а тому, апеляційний суд вказує про безпідставність вказаних вимог позивача.

Стосовно визнання дій відповідача неправомірними - складання документів службового розслідування з висновком про порушення солдатом ОСОБА_1 вимог військової дисципліни у зв`язку з невиконанням «Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 18.05.2022 року №46/1805», «Розпорядження від 22.05.2022 року №147» за підписом « ОСОБА_2 » як законних розпоряджень командира в/ч НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає про таке.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Відповідно до вимог статті 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Водночас, згідно з ст.84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) склад (ст.85 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608 (далі по тексту - Порядок №608).

За визначенням, наведеним в пункті 2 розділу І Порядку №608, службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися, зокрема у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Згідно із пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Порядок проведення службового розслідування врегульований нормами розділу ІІІ Порядку №608, відповідно до якого рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування.

Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №608 визначено, що посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

У свою чергу, згідно із пунктом 3 розділу ІV військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Правовими нормами розділу V Порядку №608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічні норми закріплені також і в статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, яка окрім права командира прийняти рішення про накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, вину якого повністю доведено, також передбачає, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно з пунктом 2 розділу VІ Порядку №608 наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Таким чином, необхідною умовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є встановлення під час службового розслідування факту невиконання чи неналежного виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку, а також його вини у вказаних діях.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для застосування до солдата ОСОБА_1 дисциплінарної відповідальності були висновки службових розслідувань щодо невиконання останнім Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 18.05.2022 року №46/180522 щодо передислокації військовослужбовцями розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , а також невиконання наказів та дезертирство.

При цьому, вказані висновки були зроблені у зв`язку з підтвердженням під час проведення зазначеного вище службового розслідування фактів невиконання позивачем наказів командира, а також факт дезертирства під час несення ним служби у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відтак, беручи до уваги зазначені обставини, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача щодо визнання неправомірними дій в/ч НОМЕР_1 щодо складення документів службового розслідування з висновком про порушення солдатом ОСОБА_1 вимог військової дисципліни, у зв`язку з невиконанням «Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 18.05.2022 року №46/1805», «Розпорядження від 22.05.2022 року №147» за підписом « ОСОБА_2 », як законних розпоряджень командира в/ч НОМЕР_1 .

Стосовно вимог про визнання неправомірними та скасування наказів командира в/ч НОМЕР_1 в частині невиплати солдату ОСОБА_1 сум додаткової винагороди 30 тис. грн. та грошового забезпечення (посадового окладу і премії) за період з 01.04.2022 року по 31.07.2022 року та зобов`язання в/ч НОМЕР_1 виплатити солдату ОСОБА_1 суми додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. та грошового забезпечення (посадового окладу і премії) за період з 01.04.2022 року по 31.07.2022 року включно, апеляційний суд зазначає про таке.

Як вже зазначалося вище, відповідно до пунктів 1 та 2 розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічні норми закріплені також і в статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, яка окрім права командира прийняти рішення про накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, вину якого повністю доведено, також передбачає, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно із пунктом 2 розділу VІ Порядку №608 наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Таким чином, необхідною умовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є встановлення під час службового розслідування факту невиконання чи неналежного виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку, а також його вини у вказаних діях.

Враховуючи наведене, командиром (начальником) військової частини НОМЕР_1 були прийняті накази (рішення), якими притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Окрім вказаного, колегія суддів зазначає і про таке.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Відповідно до п.2 Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

Відповідно до п.3 Порядку № 260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Згідно з п. 15 Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується: серед іншого, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Відповідно до ч.5 Розділу 6 Порядку виплата надбавки за особливості проходження служби здійснюється на підставі наказу командира про встановлення цієї надбавки.

Згідно з Розділом 16 Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків. Військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова №168, пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування застосовується з 24.02.2022 року.

Апеляційний суд вказує, що підставою для виключення позивача зі списків на отримання додаткової грошової винагороди та премії стали накази командира Військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_29 від 17.05.2022 року №36/170522, від 29.05.2022 року №191/1 та від 30.06.2022 року №81/30062022, що були прийняті на підставі висновків службових розслідувань.

Доказів оскарження вказаних вище наказів в частині позбавлення позивача грошової винагороди за квітень, травень та червень 2022 року, позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Досліджуючи питання відповідності дій відповідача під час нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди та премії у квітні, травні та червні 2022 року критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

25.03.2022 року Міністром оборони України було прийнято рішення про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, яке того ж дня телеграмою доведено до відома, в тому числі, командирів (начальників) військових частин, установ.

Пунктом 10 вказаного рішення встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. або 30000,00 грн. не включаються, зокрема, ті військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) за той місяць, у якому здійснено таке порушення, а також ті, у діях (бездіяльності) яких є ознаки кримінального або адміністративного правопорушення.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Матеріалами справи підтверджено, що відносно позивача були прийняті рішення щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності внаслідок невиконання розпоряджень командира, а тому апеляційний суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про правомірність не виплати позивачу додаткової винагороди та премії у квітні, травні та червні 2022 року, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за квітень 2022 року, то матеріали справи не містять доказів позбавлення Військовою частиною НОМЕР_1 позивача безпосередньо грошового забезпечення за квітень 2022 року, при тому що, згідно з наказом від 17.05.2022 року №36/170522 ОСОБА_1 було позбавлено 100% додаткової винагороди за квітень 2022 року та 20% премії за травень 2022 року.

В той же час, стосовно невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у травні та червні 2022 року та грошового забезпечення, додаткової винагороди та премії у липні 2022 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п.15 Розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Апеляційний суд вказує, що в матеріалах справи відсутні докази складення та оголошення командуванням військової частини НОМЕР_1 наказів про призупинення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за травень 2022 року, червень 2022 року та липень 2022 року.

Окрім цього, суд зауважує, що під час розгляду справи позивачем не вказано, а матеріали справи не містять підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 був взагалі включений до наказу про виплату додаткової винагороди за період липень 2022 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168.

Відтак, суд першої інстанції вірно зазначив про відсутність підстав про необґрунтоване та безпідставне виключення ОСОБА_1 з наказу про виплату додаткової винагороди за липень 2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168.

А тому, враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача в частині щодо визнання неправомірними дій в/ч НОМЕР_1 в частині невиплати солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період травень 2022 року, червень 2022 року та липень 2022 року.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Колегія суддів зазначає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З тексту позову не вбачається, в чому полягає моральна шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно її позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується.

Колегія суддів не вбачає в межах розгляду вказаної справи наявності такої шкоди, як і протиправності дій відповідачів.

Позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відтак, апеляційний суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності як самої моральної шкоди так і протиправності дій відповідачів, що виключає і наявність між ними причинного зв`язку. Позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконної бездіяльності відповідача.

При цьому, позивач жодним чином не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі саме 70000,00 грн..

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної їй шкоди, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, як вірного висновку дійшов і суд першої інстанції.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірним наказу від 05.06.2022 року №238/1 командира в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_6 про призначення службового розслідування у зв`язку із надходженням рапорту від 05.06.2022 року ТВО начальника розвідки старшого солдата ОСОБА_7 ; визнання неправомірним наказу від 30.06.2022 року №81/30.062022 про результати службового розслідування командира в/ч НОМЕР_1 м-ра ОСОБА_8 , апеляційний суд зазначає наступне.

Вказані накази були предметом розгляду в судовому порядку за позовом ОСОБА_31 до ВЧ НОМЕР_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року у справі №160/7083/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 ..

В касаційному порядку справа не переглядалась, а відтак рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року у справі №160/7083/23 набрало законної сил 13.11.2023 року.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа судом першої інстанції визнана незначною, розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року в адміністративній справі №160/11866/22 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року в адміністративній справі №160/11866/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку, у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко