Постанова

від 26.11.2009 по справі 12/388

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 26 листопада 2009 року                      № 12/388

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого –судді Цвіркуна Ю.І., суддів –Кротюка О.В., Вєкуа Н. Г.,

при секретарі Рудик Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовами Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція»до Міністерства економіки України, третя особа –Товариство з обмеженою відповідальністю НВК «АСКЕНН»,  про скасування рішення,  

встановив:

Позивач звернувся в Окружний адміністративний  суд міста Києва з позовами до  Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель, третя особа –Товариство з обмеженою відповідальністю НВК «АСКЕНН», про скасування рішення.

В ході розгляду справи, у зв’язку з ліквідацією Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель, первинного відповідача було замінено на Міністерство економіки України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва адміністративні справи № 12/388 та № 12/391 об’єднані в одне провадження, даній справі присвоєно № 12/388.

У суді представник позивача позовні вимоги підтримав і просив: - визнати протиправними рішення  Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель від 21.12.2007 р. № 01/36-723 рш, від 21.12.2007 р. №01/36-1829 рш та скасувати їх; - стягнути на його користь судові витрати.

Представник відповідача позов не визнав, вважає, що позовні вимоги до Міністерства економіки України пред’явлені неправомірно, пояснив це тим, що Міністерство економіки України не має повноважень щодо скасування рішень Міжвідомчої комісії України, оскільки не є її правонаступником.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

20 березня 2008 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (далі Закон № 150-VI).  

Згідно з п. 1 Прикінцевих положень даного Закону України цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Закон № 150-VI було опубліковано 02.04.2008р. в газеті "Голос України" № 63 та "Урядовий кур'єр" № 61, а значить він набув чинності.

Цим Законом Кабінету Міністрів України доручено затвердити Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти; забезпечити проведення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, що розпочаті до набрання чинності цим Законом, на основі Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти; у місячний термін внести на розгляд до Верховної Ради України проект закону про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Тимчасовим положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2008 р. № 274, не передбачено існування такого органу як Міжвідомча комісія з питань державних закупівель, а  обов'язки по координації закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти покладено на Міністерство економіки України.

Таким чином, з набранням чинності Закону № 150-VI  ліквідовано Міжвідомчу комісію з питань державних закупівель (відповідача у справі), яка діяла на підставі та відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", а зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2008 р. № 274 слідує, що фактичним правонаступником МКДЗ є Міністерство економіки України, яке слід притягнути до участі у справі в якості відповідача, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Суд враховує п. 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду міста Києва «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 06.03.2008 року №2, де зазначено, що при визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.   

Крім того, судом звертається увага на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2009 року №22-а-20627/08р. у справі за позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України»до Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель про скасування рішення № 01/36-740 рш. Так, в ухвалі суду апеляційної інстанції зазначається, що у разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача. Виходячи з положень статей 55, 56 Конституції України у будь-якому разі в названих вище випадках спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому суди повинні враховувати , що відмова у відкритті або закриття провадження у такій справі з підстав ліквідації (припинення діяльності, позбавлення частини повноважень, звільнення з посади, скорочення посади) суб’єкта владних повноважень є неприпустимими.    

Тому у даному випадку судом було залучено Міністерство економіки України в якості відповідача.

Рішеннями Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель від 21.12.2007 року №01/36-723 рш та № 01/36-1829 рш процедури закупівлі в одного учасника на закупівлю: робіт із заміни теплоізоляції гермозони реактивного відділення блоку №1 ВП ЮУ АЕС замовником (висновок Комісії про можливість застосування процедури закупівлі в одного учасника від 31.05.2007 року №1397-вс)  та  робіт із заміни теплоізоляції гермозони реактивного відділення блоку №2 ВП ЮУ АЕС замовником (висновок Комісії про можливість застосування процедури закупівлі в одного учасника від 27.07.2007 року №2898-вс)  відмінені на підставі ч. 1 ст. 28 Закону України «Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти».

Так, у оскаржуваних рішеннях Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель від 21.12.2007 року зазначено, що відокремлений підрозділ «Южно-Українська атомна електрична станція»Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»не оприлюднив звіт про проведення вказаних процедур закупівлі, чим порушив положення      ст.ст. 4-1, 17 Закону України «Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти».

У ч. 1 ст. 3-3 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»було встановлено, що з метою забезпечення прозорості та відкритості державних закупівель при Рахунковій палаті діє Міжвідомча комісія з питань державних закупівель (далі - Комісія).

Частина ч.4 ст. 3-3 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»передбачала, що Комісія затверджує положення про Міжвідомчу комісію з питань державних закупівель.

Так, рішенням Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель від 21.03.2007р.           № 01/1 рш було затверджено Положення про Міжвідомчу комісію з питань державних закупівель.

Положення про Міжвідомчу комісію з питань державних закупівель регламентує порядок діяльності Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель, оформлення матеріалів, що подаються на її розгляд, порядок прийняття Комісією рішень та висновків, а також контролю за їх виконанням. Це Положення не застосовується до закупівель, на які не поширюється дія Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Комісія є колегіальним постійно діючим органом з питань державних закупівель (п.1.2. Положення).

Пунктом 1.6. Положення передбачено, що Комісія не має права приймати рішення та висновки, що суперечать Закону або не передбачені та не регулюються Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 4-1 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»з метою запобігання проявам корупції та формування ефективного конкурентного середовища у сфері закупівель замовник зобов'язаний забезпечити прозорість здійснення державних закупівель шляхом оприлюднення необхідної інформації, передбаченої цим Законом щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти за допомогою інформаційних систем у мережі Інтернет, а саме розмістити: - річні плани державних закупівель; - оголошення про заплановану закупівлю чи про проведення попередньої кваліфікації; - протокол розкриття тендерних (цінових) пропозицій; - акцепт тендерної пропозиції та повідомлення про результати торгів; - запит щодо цінових пропозицій (котирувань); - звіт про результати здійснення процедури закупівлі, включаючи всі додатки до нього; - оголошення про результати проведеної процедури закупівлі; - інформацію, що стосується розгляду скарги, у разі її надходження (інформацію про отримання скарги, рішення щодо розгляду скарги). Інформація щодо державних закупівель, передбачена цим Законом, розміщується послідовно принаймні в одній з інформаційних систем у мережі Інтернет згідно з власним регламентом та в порядку, передбаченому інформаційними системами. При цьому в обраній замовником інформаційній системі у мережі Інтернет мають бути розміщені всі без винятку документи щодо державних закупівель, передбачені цією статтею.

Згідно положень ст. 17 зазначеного Закону звіт про результати процедури закупівлі (крім інформації, що містить державну таємницю) протягом 10 календарних днів з дати його затвердження оприлюднюється замовником в інформаційній системі у мережі Інтернет.

Стаття 28 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»передбачала випадки, коли торги відміняються або визнаються такими, що не відбулися. Зокрема частина 1 зазначеної статті встановлює, що торги відміняються у разі, якщо: - на участь у торгах було подано менше трьох тендерних пропозицій щодо предмета закупівлі, визначеного замовником у тендерній документації; - було відхилено всі тендерні пропозиції відповідно до вимог статті 27 цього Закону; - замовник порушив вимоги цього Закону щодо оприлюднення інформації; - якщо до оцінки допущено тендерні пропозиції менше ніж трьох учасників; - Комісією чи судом прийняте рішення про відміну торгів. Торги відміняються частково (за лотом), якщо було подано менше трьох тендерних пропозицій до відповідного лота.  

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейське консалтингове агентство», власником Інформаційної системи в мережі Інтернет «Портал» «Державні закупівлі України»(Інформаційна система»було укладено договір від 19.04.2006 року №1691/11-НАЭК, відповідно до якого Інформаційна система бере на себе зобов’язання відносно надання інформаційних послуг щодо забезпечення розміщення в інформаційній системі в мережі Інтернет та супроводу процедур закупівель.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2008 року №42/157 за  позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейське консалтингове агентство»про зобов’язання вчинити певні дії позов задоволено, зобов’язано ТОВ  «Європейське консалтингове агентство»розмістити в мережі Інтернет на порталі «Державні закупівлі України» оголошення про результати торгів, протоколи розкриття пропозицій, акцепти та повідомлення про результати торгів та звіти про результати здійснених процедур закупівель Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Частиною 1 ст. 72 КАСУ передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, порушення з боку позивача вимог законодавства щодо оприлюднення даної інформації не було.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАСУ передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних   справах  про   протиправність  рішень,  дій  чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, представник відповідача суду не надав.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані доводи щодо задоволення його позовних вимог.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Таким чином, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. Позови Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція»задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення  Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель              від 21.12.2007 р. № 01/36-723рш та скасувати його.

3. Визнати протиправним рішення  Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель              від 21.12.2007 р. № 01/36-1829рш та скасувати його.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція»судовий збір у розмірі 06 грн. 80 коп.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя:                                                                              Ю.І. Цвіркун

Суддя:                                                                                                       О.В. Кротюк

Суддя:                                                                                                        Н.Г. Вєкуа