Постанова

від 23.01.2025 по справі 2-2961/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

справа № 2-2961/10

провадження № 61-13466св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивачі (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Нотехс», Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Моквелд Маркетинг»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_6 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_7 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - Мальованої Інесси Юріївни на ухвалу Сумського апеляційного суду

від 25 червня 2024 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Собини О. І., Рунова В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2010 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Нотехс» (далі - ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Нотехс»), Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Моквелд Маркетинг» (далі - СП «Моквелд Маркетинг») звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності та права спільної власності на окремі об`єкти нерухомого майна.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами про дольову участь у будівництві і та те, що позивачі не мають можливості зареєструвати збудоване нерухоме майно в КП «Сумське міське БТІ», просили визнати за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право спільної власності, в рівних частках, на окремий об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 156,6 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 , що розташоване на цокольному поверсі та складається з: торгового залу № 1 площею 140,3 кв. м, санвузла № 20 площею 1,4 кв. м, санвузла № 21 площею 1,4 кв. м, комори № 22 площею 10,5 кв. м, коридору № 23 площею

3,0 кв. м; визнати за ОСОБА_1 право власності на окремий об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 148,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що розміщене на першому поверсі та складається з таких приміщень: санвузол № 17 площею 1,4 кв. м, санвузол № 18 площею 1,3 кв. м, торговельний зал № 27 площею 77,1 кв. м; торговельний зал № 28 площею 52,6 кв. м, частина коридору № 26 площею 16,0 кв. м; визнати за ОСОБА_3 і ОСОБА_4 право спільної власності, в рівних частках, на окремий об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 113,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , яке розташоване на першому поверсі та складається з таких приміщень: санвузол № 20 площею

1,7 кв. м, санвузол № 21 площею 1,5 кв. м, санвузол № 19 площею 1,6 кв. м, технічне приміщення № 23 площею 8,1 кв. м, офісне приміщення № 24 площею 95,8 кв. м, частина коридору № 22 площею 4,5 кв. м; визнати за ОСОБА_5 право власності на окремий об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 83,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , яке розташоване на цокольному поверсі та складається з таких приміщень: офісне приміщення № 2 площею 50,2 кв. м, частина коридору № 15 площею 15,9 кв. м, кімната інвентарна № 16 площею 8,0 кв. м, коридор № 17 площею 9,3 кв. м; визнати за ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Нотехс» право власності на окремі об`єкти нерухомого майна на АДРЕСА_1 , а саме: нежитлове приміщення на цокольному поверсі, загальною площею 56,0 кв. м, що складається з таких приміщень: зал салону краси № 3 площею 12,9 кв. м, коридор № 4 площею 8,0 кв. м, санвузол № 5 площею 1,3 кв. м, зал салону краси № 6 площею 29,8 кв. м, санвузол № 13 площею 2,0 кв. м, комора № 14 площею 2,0 кв. м; нежитлові приміщення на другому поверсі, а саме: офісні приміщення загальною площею 515,2 кв. м, що складаються з: офісного приміщення № 1 площею 53,8 кв. м, коридору № 2 площею 76,3 кв. м, офісного приміщення № 3 площею 88,2 кв. м, коридору № 4 площею 6,7 кв. м, теплогенераторної № 5 площею 7,4 кв. м, санвузла № 6 площею 1,8 кв. м, санвузла № 7 площею

1,8 кв. м, кімнати інвентарю № 8 площею 1,7 кв. м, ліфтового холу № 9 площею 8,0 кв. м, офісного приміщення № 10 площею 46,3 кв. м, офісного приміщення

№ 11 площею 18,1 кв. м, офісного приміщення № 12 площею 53,7 кв. м, коридору № 13 площею 4,1 кв. м, офісного приміщення № 14 площею 41,3 кв. м, комори

№ 15 площею 3,5 кв. м, санвузла № 16 площею 2,3 кв. м, офісного приміщення

№ 17 площею 17,8 кв. м, санвузла № 18 площею 2,9 кв. м, офісного приміщення № 19 площею 31,3 кв. м, офісного приміщення № 20 площею 28,0 кв. м, комори № 21 площею 1,1 кв. м, офісного приміщення № 22 площею 16,2 кв. м, комори

№ 23 площею 2,9 кв. м; нежитлове приміщення на п`ятому поверсі, а саме: офісне приміщення загальною площею 518,8 кв. м, що складається з: офісного приміщення № 1 площею 53,1 кв. м, коридору № 2 площею 76,9 кв. м, офісного приміщення № 3 площею 88,5 кв. м, теплогенераторної № 4 площею 6,5 кв. м, коридору № 5 площею 6,9 кв. м, санвузла № 6 площею 2,2 кв. м, санвузла № 7 площею 1,8 кв. м, кімнати інвентарю № 8 площею 1,8 кв. м, ліфтового холу № 9 площею 7,9 кв. м, офісного приміщення № 10 площею 119,4 кв. м, офісного приміщення комп`ютерної № 11 площею 45,7 кв. м, кімнати охорони № 12 площею 6,1 кв. м, офісного приміщення № 13 площею 102,0 кв. м; нежитлове приміщення загальною площею 245,1 кв. м на шостому поверсі, що

складається з: офісного приміщення № 1 площею 22,6 кв. м, офісного приміщення № 2 площею 30,1 кв. м, офісного приміщення № 4 площею

88,9 кв. м, приміщення № 17 площею 103,5 кв. м; визнати за СП «Моквелд Маркетинг» право власності на окремий об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , яке розміщене на першому поверсі, загальною площею 180,7 кв. м, що складається з: коридору № 1 площею

8,2 кв. м, офісного приміщення № 2 площею 53,1 кв. м, гардеробу № 3 площею 3,3 кв. м, гардеробу № 4 площею 4,2 кв. м, офісного приміщення № 5 площею 87,1 кв. м, кімнати інвентарю № 6 площею 6,6 кв. м, технічного приміщення № 7 площею 6,7 кв. м, тамбура № 8 площею 2,2 кв. м, кімнати інвентарю № 9 площею 3,8 кв. м, санвузла № 10 площею 1,8 кв. м санвузла № 11 площею 1,8 кв. м, кімнати інвентарю № 12 площею 1,9 кв. м.

У березні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Нотехс», СП «Моквелд Маркетинг» про визнання права власності на окремі об`єкти нерухомого майна.

Посилаючись на неможливість зареєструвати право власності на побутово-офісний центр в КП «Сумське БТІ», ОСОБА_6 просив визнати за ним право власності на окремі об`єкти нерухомого майна на

АДРЕСА_1 , зокрема: нежитлове приміщення на цокольному поверсі, загальною площею 147,4 кв. м, а саме: зал кафе № 7 площею 53,5 кв. м, зал кафе № 9 площею 88,1 кв. м, кімната інвентарю № 11 площею 3,8 кв. м, санвузол № 12 площею 2,0 кв. м; нежитлові приміщення на третьому поверсі, загальною площею 515,1 кв. м, а саме: офісне приміщення № 1 площею 52,8 кв. м, коридор № 2 площею 76,1 кв. м, офісне приміщення № 3 площею 75,2 кв. м, технічне приміщення № 4 площею 12,5 кв. м, коридор № 5 площею 6,6 кв. м, теплогенераторна № 6 площею 7,7 кв. м, санвузол № 7 площею 1,8 кв. м, санвузол № 8 площею 1,8 кв. м, кімната інвентарю № 9 площею 1,7 кв. м, ліфтовий хол № 10 площею 7,9 кв. м, офісне приміщення № 11 площею

118,8 кв. м, офісне приміщення № 12 площею 45,6 кв. м, кімната охорони № 13 площею 6,1 кв. м, санвузол № 14 площею 2,8 кв. м, офісне приміщення № 15 площею 17,4 кв. м, офісне приміщення № 16 площею 31,4 кв. м, офісне приміщення № 17 площею 25,9 кв. м, офісне приміщення № 18 площею

23,0 кв. м; нежитлові приміщення на четвертому поверсі, загальною площею 518,3 кв. м, а саме: офісне приміщення № 1 площею 52,8 кв. м, коридор № 2 площею 75,9 кв. м, офісне приміщення № 3 площею 88,4 кв. м, теплогенераторна № 4 площею 7,0 кв. м, коридор № 5 площею 7,0 кв. м, санвузол № 6 площею

2,1 кв. м, санвузол № 7 площею 1,7 кв. м, кімната інвентарю № 8 площею

1,8 кв. м, ліфтовий хол № 9 площею 8,0 кв. м, офісне приміщення № 10 площею

118,6 кв. м, офісне приміщення № 11 площею 46,0 кв. м, кімната охорони № 12 площею 6,1 кв. м, офісне приміщення № 13 площею 102,9 кв. м; нежитлове приміщення на шостому поверсі загальною площею 140,6 кв. м, що

складається з: офісного приміщення № 13 площею 88,6 кв. м, офісного приміщення № 15 площею 45,6 кв. м, кімнати охорони № 16 площею 6,4 кв. м, коридору № 2 площею 7,4 кв. м, технічного приміщення № 3 площею 32,0 кв. м.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 березня 2010 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Нотехс», СП «Моквелд Маркетинг» і зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право спільної власності,

в рівних частках, на окремий об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 156,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що розташоване на цокольному поверсі та складається з: торгового залу площею 140,3 кв. м, санвузла № 20 площею 1,4 кв. м, санвузла № 21 площею 1,4 кв. м, комори № 22 площею 10,5 кв. м, коридору № 23 площею 3,0 кв. м.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на окремий об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 148,4 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 , що розміщене на першому поверсі та складається з приміщень: санвузол № 17 площею 1,4 кв. м, санвузол № 18 площею 1,3 кв. м, торговельний зал № 27 площею 77,1 кв. м; торговельний зал № 28 площею 52,6 кв. м, частина коридору № 26 площею 16,0 кв. м.

Визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право спільної власності, в рівних частках, на окремий об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 113,2 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 , яке розміщене на першому поверсі та складається з приміщень: санвузол № 20 площею 1,7 кв. м, санвузол № 21 площею 1,5 кв. м, санвузол

№ 19 площею 1,6 кв. м, технічне приміщення № 23 площею 8,1 кв. м, офісне приміщення № 24 площею 95,8 кв. м, частина коридору № 22 площею 4,5 кв. м.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на окремий об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 83,4 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 , яке розташоване на цокольному поверсі та складається з приміщень: офісне приміщення № 2 площею 50,2 кв. м, частина коридору № 15 площею 15,9 кв. м, кімната інвентарна № 16 площею 8,0 кв. м, коридор № 17 площею 9,3 кв. м.

Визнано за ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Нотехс» право власності на окремі об`єкти нерухомого майна за адресою:

АДРЕСА_1 :

- нежитлове приміщення, розміщене на цокольному поверсі, загальною площею 56,0 кв. м, яке складається з приміщень: зал салону краси № 3 площею

12,9 кв. м, коридор № 4 площею 8,0 кв. м, санвузол № 5 площею 1,3 кв. м, зал салону краси № 6 площею 29,8 кв. м, санвузол № 13 площею 2,0 кв. м, комора

№ 14 площею 2,0 кв. м;

- нежитлові приміщення, розташовані на другому поверсі, а саме: приміщення загальною площею 515,2 кв. м, що складаються з: офісного приміщення № 1 площею 53,8 кв. м, коридору № 2 площею 76,3 кв. м, офісного приміщення № 3 площею 88,2 кв. м, коридору № 4 площею 6,7 кв. м, теплогенераторної № 5 площею 7,4 кв. м, санвузла № 6 площею 1,8 кв. м, санвузла № 7 площею

1,8 кв. м, кімнати інвентарю № 8 площею 1,7 кв. м, ліфтового холу № 9 площею 8,0 кв. м, офісного приміщення № 10 площею 46,3 кв. м, офісного приміщення

№ 11 площею 18,1 кв. м, офісного приміщення № 12 площею 53,7 кв. м, коридору № 13 площею 4,1 кв. м, офісного приміщення № 14 площею 41,3 кв. м, комори

№ 15 площею 3,5 кв. м, санвузла № 16 площею 2,3 кв. м, офісного приміщення

№ 17 площею 17,8 кв. м, санвузла № 18 площею 2,9 кв. м, офісного приміщення № 19 площею 31,3 кв. м, офісного приміщення № 20 площею 28,0 кв. м, комори № 21 площею 1,1 кв. м, офісного приміщення № 22 площею 16,2 кв. м, комори

№ 23 площею 2,9 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на п`ятому поверсі, а саме: приміщення, загальною площею 518,8 кв. м, що складаються з: офісного приміщення № 1 площею 53,1 кв. м, коридору № 2 площею 76,9 кв. м, офісного приміщення № 3 площею 88,5 кв. м, теплогенераторної № 4 площею 6,5 кв. м, коридору № 5 площею 6,9 кв. м, санвузла № 6 площею 2,2 кв. м, санвузла № 7 площею

1,8 кв. м, кімнати інвентарю № 8 площею 1,8 кв. м, ліфтового холу № 9 площею 7,9 кв. м, офісного приміщення № 10 площею 119,4 кв. м, офісного приміщення комп`ютерної № 11 площею 45,7 кв. м, кімнати охорони № 12 площею 6,1 кв. м, офісного приміщення № 13 площею 102,0 кв. м;

- нежитлове приміщення загальною площею 245,1 кв. м, розташоване на шостому поверсі, що складається з приміщень: офісне приміщення № 1 площею 22,6 кв. м, офісне приміщення № 2 площею 30,1 кв. м, офісне приміщення № 4 площею 88,9 кв. м, приміщення № 17 площею 103,5 кв. м.

Визнано за СП «Моквелд Маркетинг» право власності на окремий об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення за адресою:

АДРЕСА_1 , яке розміщене на першому поверсі, загальною площею 180,7 кв. м, та складається з: коридору № 1 площею 8,2 кв. м, офісного приміщення № 2 площею 53,1 кв. м, гардеробу № 3 площею 3,3 кв. м, гардеробу № 4 площею

4,2 кв. м, офісного приміщення № 5 площею 87,1 кв. м, кімнати інвентарю № 6 площею 6,6 кв. м, технічного приміщення № 7 площею 6,7 кв. м, тамбура № 8 площею 2,2 кв. м, кімнати інвентарю № 9 площею 3,8 кв. м, санвузла № 10 площею 1,8 кв. м, санвузла № 11 площею 1,8 кв. м, кімнати інвентарю № 12 площею 1,9 кв. м.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на окремі об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 :

- нежитлове приміщення, розміщене на цокольному поверсі, загальною площею 147,4 кв. м, а саме: зал кафе № 7 площею 53,5 кв. м, зал кафе № 9 площею

88,1 кв. м, кімната інвентарю № 11 площею 3,8 кв. м, санвузол № 12 площею

2,0 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на третьому поверсі загальною площею

515,1 кв. м, а саме: офісне приміщення № 1 площею 52,8 кв. м, коридор № 2 площею 76,1 кв. м, офісне приміщення № 3 площею 75,2 кв. м, технічне приміщення № 4 площею 12,5 кв. м, коридор № 5 площею 6,6 кв. м, теплогенераторна № 6 площею 7,7 кв. м, санвузол № 7 площею 1,8 кв. м, санвузол № 8 площею 1,8 кв. м, кімната інвентарю № 9 площею 1,7 кв. м, ліфтовий хол № 10 площею 7,9 кв. м, офісне приміщення № 11 площею

118,8 кв. м, офісне приміщення № 12 площею 45,6 кв. м, кімната охорони

№ 13 площею 6,1 кв. м, санвузол № 14 площею 2,8 кв. м, офісне приміщення

№ 15 площею 17,4 кв. м, офісне приміщення № 16, площею 31,4 кв. м, офісне приміщення № 17 площею 25,9 кв. м, офісне приміщення № 18 площею

23,0 кв. м;

- нежитлові приміщення, розташовані на четвертому поверсі, загальною площею

518,3 кв. м, а саме: офісне приміщення № 1 площею 52,8 кв. м, коридор № 2 площею 75,9 кв. м, офісне приміщення № 3 площею 88,4 кв. м, теплогенераторна № 4 площею 7,0 кв. м, коридор № 5 площею 7,0 кв. м, санвузол № 6 площею

2,1 кв. м, санвузол № 7 площею 1,7 кв. м, кімната інвентарю № 8 площею

1,8 кв. м, ліфтовий хол № 9 площею 8,0 кв. м, офісне приміщення № 10 площею 118,6 кв. м, офісне приміщення № 11 площею 46,0 кв. м, кімната охорони № 12 площею 6,1 кв. м, офісне приміщення № 13 площею 102,9 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на шостому поверсі, загальною площею

140,6 кв. м, що складається з: офісного приміщення № 13 площею 88,6 кв. м, офісного приміщення № 15 площею 45,6 кв. м, кімнати охорони № 16 площею

6,4 кв. м, коридору № 2 площею 7,4 кв. м, технічного приміщення № 3 площею 32,0 кв. м.

Не погоджуючись із рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від

26 березня 2010 року, представник особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_7 - Мальована І. Ю. оскаржила його в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_7 і ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 березня 1998 року до 01 січня

2011 року. Розгляд спору про визнання права власності на нежитлові приміщення відбувався у період їх шлюбу, як і будівництво спірного нерухомого майна та прийняття цих приміщень в експлуатацію. У 2007 році ОСОБА_6 , діючи за згодою дружини ОСОБА_7 , уклав із Сумською міською радою договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,1522 га, на

АДРЕСА_1 з метою будівництва та розміщення побутово-сервісного комплексу. Протягом 2008-2009 років було виконано будівельні роботи, і в 2010 році цей комплекс як об`єкт нерухомого майна був прийнятий

в експлуатацію. Згідно із сертифікатом відповідності від 22 лютого 2010 року ОСОБА_6 є замовником спірного об`єкта будівництва, а тому цей побутово-сервісний комплекс набутий під час шлюбу і є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, розпорядження яким здійснюється за взаємною згодою подружжя, яка потребує нотаріального посвідчення. Однак ОСОБА_7 не надавала такої згоди і не була залучена до участі у справі про поділ між учасниками справи нерухомого майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, чим порушено її права на частку в такій нерухомості.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 23 лютого 2024 року відстрочено ОСОБА_7 сплату судового збору за подання апеляційної скарги, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Представнику

ОСОБА_7 - адвокату Мальованій І. Ю. поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 березня 2010 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - адвоката Мальованої І. Ю. на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 березня 2010 року.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 25 червня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - адвоката Мальованої І. Ю. на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 березня 2010 року закрито.

Ухвала мотивована тим, що апеляційну скаргу подано особою, питання про права, свободи, інтереси та обов`язки якої оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

25 вересня 2024 року представник ОСОБА_7 - адвокат Мальована І. Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням нової редакції просить скасувати ухвалу Сумського апеляційного суду від 25 червня 2024 року

і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що оскаржуване судове рішення безпосередньо впливає на майнові права ОСОБА_7 як співвласника спірного майна. Також суд не врахував презумпцію спільності майна подружжя та неправомірно поклав на

ОСОБА_7 обов?язок доводити, що спірне майно є об?єктом спільної сумісної власності подружжя.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційні скарги не надходив.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ковпаківського районного суду м. Суми.

16 грудня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

На підставі рішення сесії Сумської міської ради від 25 квітня 2007 року № 518-MP між ОСОБА_6 і Сумською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1522 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , під розміщення побутово-сервісного комплексу.

23 травня 2008 року ОСОБА_6 отримав від Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Сумській області дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва побутово-сервісного комплексу.

У зв?язку з відсутністю коштів для будівництва об`єкта та з метою здійснення будівництва, ОСОБА_6 (далі - сторона 1) уклав такі договори дольової участі у будівництві:

14 грудня 2009 року з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , відповідно до умов якого сторона 1 зобов`язується збудувати об`єкт нерухомого майна,

а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 сплатити необхідні кошти, при чому, після закінчення будівництва у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 переходить нежитлове приміщення загальною площею 156,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що розташоване на цокольному поверсі та складається з приміщення № 1 площею 140,3 кв. м, приміщення № 20 площею 1,4 кв. м, приміщення № 21 площею 1,4 кв. м, приміщення № 22 площею

10,5 кв. м, приміщення № 23 площею 3,0 кв. м;

14 грудня 2009 року з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого сторона 1 зобов`язується збудувати об`єкт нерухомого майна, а ОСОБА_1 сплатити необхідні кошти, при чому після закінчення будівництва у власність

ОСОБА_1 переходить нежитлове приміщення загальною площею

148,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , розміщене на першому поверсі та складається з приміщення № 17 площею 1,4 кв. м, приміщення № 18 площею 1,3 кв. м, приміщення № 27 площею 77,1 кв. м, приміщення № 28 площею 52,6 кв. м, частина вміщення № 26 площею 16,0 кв. м;

14 грудня 2009 року з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , відповідно до умов якого сторона 1 зобов`язується збудувати об`єкт нерухомого майна, а ОСОБА_3

і ОСОБА_4 сплатити необхідні кошти, при чому після закінчення будівництва

у власність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 переходить нежитлове приміщення загальною площею 113,2 кв. м на АДРЕСА_1 , яке розташоване на першому поверсі та складається з приміщення № 20 площею

1,7 кв. м, приміщення № 21 площею 1,5 кв. м, приміщення № 19 площею

1,6 кв. м, приміщення № 23 площею 8,1 кв. м, приміщення № 24 площею

95,8 кв. м, та частина коридору № 22 площею 4,5 кв. м;

14 грудня 2009 року з ОСОБА_5 , згідно з умовами якого сторона 1 зобов`язується збудувати об`єкт нерухомого майна, а ОСОБА_5 сплатити необхідні кошти, при чому після закінчення будівництва у власність ОСОБА_5 переходить нежитлове приміщення загальною площею 83,4 кв. м на

АДРЕСА_1 , яке знаходиться на цокольному поверсі та складається з приміщення № 2 площею 50,2 кв. м, частину коридору № 15 площею 15,9 кв. м, приміщення № 16 площею 8,0 кв. м, приміщення № 17 площею 9,3 кв. м;

14 грудня 2009 року з СП «Моквелд Маркетинг», відповідно до умов якого сторона 1 зобов`язується збудувати об`єкт нерухомого майна, а СП «Моквелд Маркетинг» сплатити необхідні кошти, при чому після закінчення будівництва

у власність СП «Моквелд Маркетинг» переходить нежитлове приміщення на

АДРЕСА_1 , розміщене на першому поверсі, загальною площею 180,7 кв. м та складається з приміщення № 1 площею 8,2 кв. м, приміщення № 2 площею 53,1 кв. м, приміщення № 3 площею 3,3 кв. м, приміщення № 4 площею 4,2 кв. м, приміщення № 5 площею 87,1 кв. м, приміщення № 6 площею 6,6 кв. м, приміщення № 7 площею 6,7 кв. м, приміщення № 8 площею 2,2 кв. м, приміщення № 9 площею 3,8 кв. м, приміщення № 10 площею 1,8 кв. м, приміщення № 11 площею 1,8 кв. м, приміщення № 12 площею 1,9 кв. м.

15 грудня 2009 року з ТОВ «Виробниче-комерційне підприємство «Нотехс», відповідно до умов якого сторона 1 зобов`язується збудувати об`єкт нерухомого майна, а ТОВ «Виробниче-комерційне підприємство «Нотехс» сплатити необхідні кошти, при чому після закінчення будівництва у власність ТОВ «Виробниче-комерційне підприємство «Нотехс» переходять такі нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 :

- на цокольному поверсі загальною площею 56,0 кв. м, яке складається

з приміщення № 3 площею 12,9 кв. м, приміщення № 4 площею 8,0 кв. м, приміщення № 5 площею 1,3 кв. м, приміщення № 6 площею 29,8 кв. м,

приміщення № 13 площею 2,0 кв. м, приміщення № 14 площею 2,0 кв. м;

- на другому поверсі, площею 515,2 кв. м;

- на п`ятому поверсі, площею 518,8 м;

- на шостому поверсі, загальною площею 245,1 кв. м, що складається

з приміщення № 1 площею 22,6 кв. м, приміщення № 2 площею 30,1 кв. м, приміщення № 4 площею 88,9 кв. м, приміщення № 17 площею 103,5 кв. м.

Відповідно до умов договорів про дольову участь ОСОБА_6 повинен

в термін до 31 грудня 2009 року побудувати та ввести в експлуатацію об`єкт нерухомого майна, а протягом трьох днів з моменту введення

в експлуатацію передати його за актом приймання-передачі позивачам, при чому разом з пакетом документів, необхідних для реєстрації права власності.

02 лютого 2010 року спеціальною комісією зазначений об`єкт нерухомості був прийнятий до експлуатації, про що складено відповідний акт.

Нa підставі цього акта ОСОБА_6 як замовник об`єкта будівництва отримав сертифікат відповідності від 22 лютого 2010 року закінченого будівництвом об`єкта побутово-сервісного комплексу (нове будівництво, АДРЕСА_1 , загальною площею 3 981,9 кв. м) проєктній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що підтверджує його готовність до експлуатації.

08 лютого 2010 року ОСОБА_6 підписав з позивачами (кожним окремо) акт приймання-передання нерухомого майна, і 11 лютого 2010 року було видано довідки про повне виконання зобов`язань за договорами про пайову участь, але повний пакет документів, необхідний для реєстрації права власності, який передбачено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, що затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 2/5, не надано.

ОСОБА_6 і ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі

з 19 березня 1998 року до 04 січня 2011 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає.

Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження є однією з основних засад судочинства.

Держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається

у визначених законом випадках.

У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду,

а й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Реалізація конституційного права, зокрема на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від відповідних процесуальних норм, в цьому випадку - норм ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказані норми визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок

і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції

є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи

у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 910/2795/20, від 31 січня 2024 року у справі

№ 199/7376/16-ц (провадження № 61-11401св23) і ухвалі Верховного Суду від

25 вересня 2024 року у справі № 752/4256/17 (провадження № 61-4029св23).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Чинний ЦПК України передбачає необхідність з`ясування апеляційним судом наявності правового зв`язку між заявником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.

Якщо заявник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

ОСОБА_7 вказує, що вона не брала участі у розгляді справи,

а оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права та інтереси. Суд першої інстанції не залучив її до участі у справі, хоча спірне майно є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статі 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно зі статтею 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Статтею 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя

в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Зазначені норми закону встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі

№ 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, а також

в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Велика Палата Верховного суду в постанові від 30 червня 2020 року у справі

№ 638/18231/15-ц зазначила, що інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє

в інтересах сім`ї. Саме тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, законодавчо встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї. Правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо визначені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

ОСОБА_7 у касаційній скарзі наголошує на тому, що вона не брала участі

у розгляді цієї справи, а рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права та інтереси.

Заявниця зазначає, що як дружина ОСОБА_6 на підставі статей 60, 61 СК України стала співвласником спірного нерухомого майна.

Заявниця не надала доказів існування спору між подружжям щодо поділу майна подружжя як на час розгляду справи та ухвалення судового рішення судом першої інстанції, так і після його ухвалення.

Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України», заява № 41984/98, § 53).

Згідно з практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету, і має бути досягнута пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine»), заява № 23436/03, § 22).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, який обґрунтовано закрив апеляційне провадження у цій справі за апеляційної скаргою ОСОБА_7 з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 березня 2010 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_7 не вирішувалося, мотивувальна частина рішення не містить висновків суду про права та обов`язки

ОСОБА_7 .

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Сумського апеляційного суду від 25 червня 2024 року - без змін, оскільки підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - Мальованої Інесси Юріївни залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського апеляційного суду від 25 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська