Ухвала

від 19.03.2025 по справі 344/12588/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 березня 2025 року

м. Київ

справа № 344/12588/22

провадження № 61-8477св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,

Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Відділ культури та туризму Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділу культури та туризму Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Мальцевої Є. Є., Максюти І. О.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Відділу культури та туризму Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу про припинення безстрокового трудового договору, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 28 серпня 2002 року наказом Відділу культури Косівської районної державної адміністрації від 27 серпня 2002 року № 45 вона була призначена на посаду директора школи мистецтв м. Косова. 12 жовтня 2005 року її призначено директором Косівської дитячої школи мистецтв.

Відповідно до рішення Косівської міської ради від 21 грудня 2020 року № 25-2/2020 Косівську дитячу школу мистецтв передано із спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міста Косівського району у власність та в управління Косівської територіальної громади в особі Косівської міської ради зі статусом юридичної особи.

Рішенням Косівської міської ради від 28 січня 2022 року № 1896-16/2022 Статут Косівської школи мистецтв затверджений в новій редакції. Згідно із пунктами 1.4, 3.4 Статуту засновником та власником закладу є Косівська територіальна громада, від імені якої виступають Косівська міська рада та уповноважені нею органи. Директор звільняється з посади рішенням засновника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до пункту 2 наказу Відділу культури та туризму Косівської міської ради від 31 серпня 2022 року № 14-к із ОСОБА_1 як з директором Косівської школи мистецтв припинено безстроковий трудовий договір на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України.

Позивач вважала припинення її безстрокового трудового договору незаконним, таким, що не відповідає вимогам законодавства України.

Наголошувала, що Косівська школа мистецтв не відноситься до закладів культури, а є закладом позашкільної освіти (закладом освіти сфери культури); посада директора вказаної школи не належить до посад керівників закладів культури, а відноситься до посад педагогічних працівників. Тому звільнення її на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України є незаконним.

Крім того, 02 лютого 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмету позову, у якій вказала, що незаконне звільнення з роботи завдало їй моральних страждань, які полягали у переживаннях, нервовому напруженні, витраті особистого часу і додаткових зусиль для організації свого життя. Звільнення відбулося з посади, якій вона присвятила третину свого життя 01 вересня, тобто у день знань та за півроку до досягнення позивачем пенсійного віку.

ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила:

визнати незаконним та скасувати наказ Відділу культури та туризму Косівської міської ради «Про припинення безстрокового трудового договору із директором Косівської школи мистецтв ОСОБА_1» від 31 серпня 2022 року № 14-к;

поновити її на роботі в Косівській школі мистецтв на посаді директора з дати звільнення;

стягнути з Відділу культури та туризму Косівської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі;

стягнути з Відділу культури та туризму Косівської міської ради на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 22 лютого 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», який набрав чинності 24 лютого 2016 року, внесено зміни до частини першої статті 36 КЗпП України, яку доповнено пунктом 9, згідно з яким підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

У статті 21 Закону України «Про культуру» передбачено, що керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу.

З урахуванням наведеного, а також пункту 4.1. Положення про Відділ культури та туризму Косівської міської ради, суд першої інстанції дійшов висновку, що дитяча школа мистецтв Косівської міської ради є закладом сфери культури, а тому на спірні правовідносини поширюється дія вказаного закону.

За таких обставин відповідач, приймаючи наказ від 31 серпня 2022 року № 41-к «Про припинення безстрокового трудового договору із директором Косівської школи мистецтв ОСОБА_1 », діяв відповідно до вимог законодавства про працю і в межах своєї компетенції.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 22 лютого 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.

Визнано незаконним наказ Відділу культури та туризму Косівської міської ради «Про припинення безстрокового трудового договору із директором Косівської школи мистецтв ОСОБА_1» від 31 серпня 2022 року № 14-к.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Косівської школи мистецтв Косівської міської ради з 02 вересня 2022 року.

Стягнено з Відділу культури та туризму Косівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 вересня 2022 року до 30 квітня 2024 року в розмірі 278 517,20 грн, визначений без утримання податків, зборів інших обов`язкових платежів, моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 165,00 грн.

Стягнено з Відділу культури та туризму Косівської міської ради на користь держави витрати зі сплаті судового збору у розмірі 9 443,92 грн.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах одного місяця.

Апеляційний суд виходив з того, що згідно зі Статутом Косівська школа мистецтв є позашкільним закладом початкової спеціалізованої мистецької освіти і діє як початкова ланка професійної мистецької освіти. Тобто, школа не є закладом культури, а є закладом позашкільної освіти сфери культури. Тому нормами Закону України «Про освіту», Закону України «Про позашкільну освіту», Положенням про мистецьку школу, затвердженого наказом Міністерства культури України від 09 серпня 2018 року № 686, не передбачено в обов`язковому порядку призначення керівника закладу освіти (в тому числі, позашкільного), яким є Косівська школа мистецтв, на посаду директора закладу шляхом укладення з ними контракту за результатами конкурсу. Про це також зазначено у листі Міністерства культури України від 17 березня 2016 року № 288/7/15-16, надісланого керівникам структурних підрозділів у сфері культури обласних, Київської міської державних адміністрацій. Зокрема у листі роз`яснено, що норми статей 21, 21-1, 21-5 Закону України «Про культуру» в частині порядку призначення на посаду керівників закладів культури, а також трудових відносин з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури не поширюються на керівників, заступників керівників, педагогічних та інших працівників початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів. Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Косівська школа мистецтв є закладом сфери культури і тому на спірні правовідносини поширюється дія пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року № 955-VІІІ.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що норми Закону України «Про позашкільну освіту» є спеціальними для позашкільних закладів освіти. Заклади позашкільної освіти можуть створюватися у всіх сферах (освіти, культури, спорту). Визначення типу Косівської школи мистецтв як закладу позашкільної освіти сфери культури унеможливлює застосування до спірних правовідносин статей 21, 21-1, 21-5 Закону України «Про культуру», згідно з якими передбачено проведення конкурсу на посаду керівника мистецької школи. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у справі № 344/11960/22, на яку посилався позивач, на що не звернув увагу суд першої інстанції.

Звільнення працівника на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України можливе лише у тому випадку, якщо у конкретно визначеному законі міститься положення про можливість звільнення саме згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України. Отже, у випадку такого звільнення, роботодавець зобов`язаний зазначити норму закону, яка визначає можливість такого звільнення працівника. Ця правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 12 січня 2022 року у справі №369/11775/20. Водночас апеляційний суд дійшов висновку, що на спірні правовідносини не поширюється дія пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року № 955-VІІІ. Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для припинення з ОСОБА_1 трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України. Таким чином, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Стосовно вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційний суд зазначив, що дію безстрокового трудового договору з позивачем припинено з 02 вересня 2022 року. Тобто, розрахунковим періодом є липень та серпень 2022 року. Разом з тим до призупинення дії трудового договору, у період з 21 березня 2022 року по 02 серпня 2022 року позивач перебував у простої. З 01 липня 2022 року по 15 серпня 2022 року ОСОБА_1 перебувала у щорічній основній відпустці. Кількість фактично відпрацьованих робочих днів протягом липня-серпня 2022 року на посаді директора Косівської школи мистецтв - 14 днів (з 16 серпня 2022 по 31 серпня 2022 року). Отже, у розрахунковому періоді в позивача є відпрацьовані дні, виплати за які підлягають врахуванню при обчисленні середнього заробітку.

Згідно з довідкою від 24 квітня 2024 року № 77, виданою головним бухгалтером Косівської школи мистецтв, заробітна плата позивача за фактично відпрацьовані робочі дні становить 7 498,54 грн, а середньоденна заробітна плата за липень, серпень 2022 року - 535,61 грн.

При цьому виплати за час відпустки при обчисленні середнього заробітку не враховуються, а час простою виключається з розрахункового періоду. У Косівський школі мистецтв встановлений шестиденний робочий тиждень.

Вимушений прогул ОСОБА_1 тривав з 02 вересня 2022 року по 30 квітня 2024 року, тобто 520 робочих днів. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає -278 517,20 грн (520 х 535,61).

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 посилалася на те, що її звільнення відбулося в особливо зневажливій та ганебній для неї формі, що завдало особливих моральних страждань, адже звільнення з посади директора позашкільного закладу освіти відбулося 01 вересня - в День знань та за пів року до досягнення нею пенсійного віку. Суд врахував вказані аргументи апеляційної скарги і погодився з тим, що позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає у її душевних стражданнях, у зв`язку з необхідністю докладання нею значних зусиль протягом тривалого часу для відновлення своїх прав на працю, що потягло за собою зміну звичного укладу життя позивача. Суд також погодився і з розміром морального відшкодування, який визначений позивачем, в сумі 10 000,00 грн, який з урахуванням конкретних обставин справи відповідає принципам розумності та справедливості і є достатнім для відновлення попереднього стану.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У червні 2024 року Відділ культури та туризму Косівської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій проситьпостанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ту обставину, що частиною другою статті 22 Закону України «Про культуру» включено Косівську школу мистецтв до базової мережі саме закладів культури, що дає підстави для застосування положень пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» та пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України в частині припинення із керівником вказаного закладу ОСОБА_1 безстрокового трудового договору у зв`язку із запровадженням контрактної форми роботи;

апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у справі № 344/11960/22, оскільки обставини вказаної справи є суттєво відмінними від обставин цієї справи (підстави звільнення у цих справах не є аналогічними). У зв`язку з викладеним у справі №344/11960/22 здійснювався правовий аналіз та встановлювалась правозастосовна практика інших норм закону виходячи з абсолютно протилежної мотивації і обставин справи. Тому «виривання» із загального контексту мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 07 листопада 2023 року в справі № 344/11960/22 одного (вигідного для позивача у справі) речення є недоречним;

суд апеляційної інстанції необ`єктивно та однобічно дослідив обставини справи, при чому одні ймовірні докази мали заздалегідь встановлену силу над іншими реальними, на які мали місце посилання в судовому засіданні, що є неприпустимим;

при перегляді справи судом апеляційної інстанції мало місце порушення норм процесуального права, а зокрема статті 89 ЦПК України. Нові письмові докази, а саме довідка від 24 квітня 2024 року № 77, видана бухгалтером Косівської школи мистецтв, прийнята судом апеляційної інстанції безпосередньо в судовому засіданні від позивача у день ухвалення оскаржуваної постанови, без жодної аргументації та без врахування висловлених з цього приводу заперечень представників відповідача щодо недопустимості прийняття нових доказів на стадії апеляційного перегляду та всупереч приписам частини третьої статті 367 ЦПК України. Крім того, видача вказаної довідки є неправомірним, адже вона не містить підпису керівника закладу, та виготовлена із самовільним заволодінням і використанням бухгалтером печатки закладу. З приводу цього факту у закладі проводиться службова перевірка;

суд апеляційної інстанції проігнорував вагомі обставини справи, які встановлені судом першої інстанції на підставі проведеної оцінки долучених до матеріалів справи письмових доказів, не відобразив у мотивувальній частині оскаржуваної постанови конкретних мотивів відхилення таких доказів. Так, Відділом культури та туризму було доведено шляхом надання належних та допустимих письмових доказів наступні обставини: 1) на виконання отриманого усного доручення міського голови Плосконос Ю. О. стосовно вивчення та вирішення питання щодо законності підстав перебування у трудових відносинах керівника Косівської школи мистецтв Косівської міської ради ОСОБА_1, провівши правовий аналіз та зважаючи на очевидну необхідність вжиття заходів стосовно вирішення цього проблемного питання, начальник Відділу культури та туризму Косівської міської ради Печижак Р. М. та начальник юридичного відділу Косівської міської ради Мицкан В. В. подали відповідну доповідну записку на ім`я міського голови, в якій наведено аргументацію й правове обґрунтування доцільності та необхідності припинення безстрокового трудового договору із ОСОБА_1 ; 2) за результатами вивчення доповідної записки, відповідності до відображеного правового обґрунтування у мотивувальній частині самого ж розпорядчого акта, міський голова видав розпорядження від 31 серпня 2022 року №278 «Про припинення безстрокового трудового договору із директором Косівської школи мистецтв ОСОБА_1 »; 3) вказане розпорядження є рішенням органу управління Косівської школи мистецтв, яке прийняте міським головою, і яким доручено керівнику підпорядкованого спеціально створеного виконавчого органу у статусі окремої юридичної особи згідно Положення про Відділ культури та туризму Косівської міської ради (в новій редакції), затвердженого рішенням Косівської міської ради від 22 січня 2022 року № 217-4/2021 (для реалізації завдань місцевого самоврядування у сфері культури); Відділу культури та туризму Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області, доручено забезпечити проведення конкретно визначених невідкладних заходів. На виконання цього розпорядження, як і вказується у мотивувальній частині оскарженого наказу, начальником Відділу культури та туризму Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області видано наказ (який є предметом оскарження) від 31 серпня 2022 року № 14-к щодо припинення із 02 вересня 2022 року безстрокового трудового договору із ОСОБА_1 . Таким чином, прийняте міським головою Розпорядження та виданий на його виконання начальником Відділу культури та туризму Косівської міської ради Печижак Р. М. наказ перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із кінцевою подією під назвою припинення безстрокового трудового договору із ОСОБА_1 . Проте у цій справі предметом оскарження є лише наказ відповідача. Тому відповідачем було ініційоване питання щодо включення розпорядження міського голови до предмету позову та залучення до участі у справі власне органу місцевого самоврядування - Косівської міської ради як співвідповідача. Натомість, з огляду на приписи процесуального законодавства, враховуючи непогодження позивача із наведеним, це питання було залишене поза увагою;

на виконання вимог трудового законодавства вказане розпорядження та наказ вручені ОСОБА_1 невідкладно, тобто 31 серпня 2022 року, про що свідчить відповідна відмітка із підписом та датою отримання. Позивачу запропоновано взяти участь у конкурсному доборі на заміщення посади директора Косівської школи мистецтв із можливістю подальшого укладення контракту за умови визнання її переможцем, проте позивач відмовилась з особистих причин, адже не подала необхідних документів для участі у конкурсі;

ОСОБА_1 після звільнення із посади директора закладу залишено на посаді вчителя (оскільки вона суміщала дані посади), де вона продовжує працювати до цього дня. Їй створено всі максимально допустимі умови для комфортного продовження роботи у закладі з метою надання їй можливості навчати дітей у культурній сфері, надано максимально можливе навантаження (групу дітей та години) для отримання високої заробітної плати у порівнянні з іншими вчителями та можливістю отримання гідних нарахувань при оформленні пенсії за віком. При розгляді справи в суді першої інстанції надано відповідні підтвердження (розрахунки) стосовно того, що після звільнення із посади директора ОСОБА_1 врегульовано навантаження на посаді вчителя таким чином, щоб її заробітна плата виключно на посаді вчителя не суттєво відрізнялася від загальної заробітної плати при попередньому суміщенні роботи на посадах директора та вчителя. Ці обставини ОСОБА_1 особисто визнала і підтвердила у суді першої інстанції;

суд апеляційної інстанції не врахував той факт, що при поновленні на посаді директора закладу та визначенні розміру відшкодування ОСОБА_1 за начебто вимушений прогул починаючи з 02 вересня 2022 року, позивач весь цей період фактично здійснювала роботу вчителя з надмірним навантаженням, що суперечить закону. У зв`язку із чим згідно з проведеним розрахунком ОСОБА_1 з вересня 2022 року по квітень 2024 року отримала більший дохід, ніж передбачено законом, на загальну суму 123 897,89 грн, які їй оплачувались за рахунок коштів міського бюджету. Тобто виникла ситуація, при якій за сприяння суду апеляційної інстанції економічні інтереси територіальної громади несуть суттєві збитки, через фактичний судовий примус здійснення присуджених виплат без врахування наведеного вище. Ці та інші обставини були досліджені та встановлені судом першої інстанції, проте залишені поза уваги судом апеляційної інстанції;

у зв`язку із набранням оскаржуваним судовим рішенням апеляційної інстанції законної сили в день прийняття його скороченої частини, тобто 30 квітня 2024 року, а також зважаючи на допущення до негайного виконання такого рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах одного місяця (згідно резолютивної частини), у межах виконавчого провадження № 74914927 звільнено директора закладу Обушак Д. Й. та поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Косівської школи мистецтв. Крім того, відповідно до повідомлення Управління Державної казначейської служби України у Косівському районі Івано-Франківської області від 06 травня 2024 року № 02-07-08/323 на підставі виданого Івано-Франківський апеляційним судом виконавчого листа у цій справі відповідачу заблоковано всі казначейські рахунки, чим повністю паралізовано роботу органу управління сфери культури територіальної громади.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У липні 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив обґрунтований тим, що:

суд при прийнятті рішення у цій справі обґрунтовано зазначив про віднесення Косівської школи мистецтв до позашкільних закладів освіти (закладів освіти сфери культури), а не до закладів культури. Це робить неможливим поширення на керівника цієї школи пункту 2.3 Розділу II «Перехідні положення» Закону України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», врахувавши висновки, які викладені в постанові Верховного Суду від 07 листопада 2023 року в справі № 344/11960/22;

посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції не враховано відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм Закону України «Про культуру», є надуманим та необґрунтованим;

довідка від 24 квітня 2024 року № 77, видана бухгалтером Косівської школи мистецтв, правомірно прийнята до розгляду з урахуванням обставин цієї справи судом апеляційної інстанції;

факт отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу та одночасне виконання обов`язків вчителя не мають жодного зв`язку між собою та підлягають виплаті (оплаті) незалежно одне від одного;

хоча відповідач і зазначає, що він поновив позивача на посаді директора, але фактично до виконання обов`язків її не допущено;

доводи відповідача зводяться до необхідності здійснення переоцінки доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 344/12588/22 та витребувано справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою зупинено виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У липні 2024 року матеріали справи № 344/12588/22 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2025 року в задоволенні клопотанняОСОБА_1 про розгляд справи із викликом сторін відмовлено, справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 червня 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що наказом Відділу культури Косівської районної державної адміністрації від 27 серпня 2002 року № 45-к ОСОБА_1 на підставі її заяви призначено на посаду директора школи мистецтв м. Косова з 28 серпня 2002 року в порядку переводу з посади заступника директора школи мистецтв. Отже, з ОСОБА_1 укладений безстроковий трудовий договір на виконання обов`язків директора школи.

24 грудня 2020 року Косівською міською радою прийнято рішення № 67-2/2020 «Про затвердження Статуту Косівської школи мистецтв».

28 січня 2022 року, Косівською міською радою рішенням № 1896-16/2022 затверджено Статут Косівської школи мистецтв в новій редакції.

Розпорядженням міського голови Косівської міської ради від 31 серпня 2022 року № 278 доручено начальнику відділу культури та туризму Косівської міської ради Печижак Р. М. видати наказ щодо припинення безстрокового трудового договору із директором Косівської школи мистецтв ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України із 02 вересня 2022 року.

На виконання вказаного розпорядження міського голови Відділом культури та туризму Косівської міської ради 31 серпня 2022 року прийнято наказ № 14-к «Про припинення безстрокового трудового договору із директором Косівської школи мистецтв ОСОБА_1 ». Цим наказом безстроковий трудовий договір із директором Косівської школи мистецтв Косівської міської ради Косівського району ОСОБА_1 припинено на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України з 02 вересня 2022 року. У наказі зазначено, що останнім днем роботи ОСОБА_1 є 01 вересня 2022 року.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів робить висновок про наявність підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, з таких мотивів.

Відповідно до частин першої, шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Засобом реалізації права на працю, що гарантовано Конституцією України, є трудовий договір.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частини перша, третя статті 21 КЗпП України).

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України від 09 липня 1998 року № 12-рп/98 роз`яснено, що контрактна форма трудового договору може впроваджуватися лише законом.

Законом України від 28 січня 2016 року № 955-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» внесено зміни до статті 21 Закону України «Про культуру», якою передбачені особливості трудових відносин та працевлаштування в закладах культури. Встановлено, що керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу. Трудові відносини з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури оформлюються шляхом укладення контрактів.

Таким чином, контрактна форма роботи керівників державних та комунальних закладів культури і творчих працівників запроваджена спеціальним Законом.

Відповідно до пунктів 2, 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 січня 2016 року № 955-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 КЗпП України. Органи управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом.

У статті 21 Закону України «Про культуру» передбачено, що керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про культуру» базова мережа закладів культури формується органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; існуючі заклади культури та заклади освіти сфери культури автоматично включаються до базової мережі.

Частиною другою статті 23 Закону України «Про культуру» до базової мережі закладів культури місцевого рівня віднесено комунальні заклади культури (бібліотеки, музеї, галереї, заповідники, виставкові зали, театри, філармонії, концертні організації, мистецькі колективи, кінотеатри, кіновідеопрокатні підприємства, об`єднання, палаци і будинки культури, інші клубні заклади, заклади освіти сфери культури, мистецькі школи, студії, парки культури та відпочинку тощо).

У статті 24 Закону України «Про культуру» зазначено, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування затверджують переліки закладів культури базової мережі місцевого рівня.

Згідно з пунктом 1.2 Статуту Косівської школи мистецтв Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області у новій редакції, прийнятій на підставі рішення Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області від 28 січня 2022 року № 1896-16\2022, Косівська школа мистецтв (далі - Заклад) є закладом позашкільної освіти сфери культури і здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», «Про культуру», інших законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства культури України, наказів Міністерства освіти і науки України, рішень Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області, у тому числі місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятих в межах їх повноважень, визначених законами України, а також Положення «Про мистецьку школу» і цього статуту.

У пункті 1.4. вказаного Статуту передбачено, що засновником та власником закладу є Косівська територіальна громада (далі - Власник), від імені якої виступають Косівська міська рада та уповноважені нею органи. Заклад належить до сфери управління культури Косівської міської ради, уповноваженим органом Засновника є відділ культури і туризму Косівської міської ради.

У пункті 3.4 Статуту встановлено, що директор призначається та звільняється з посади рішенням засновника або уповноваженого ним органу. Призначення на посаду здійснюється за результатами конкурсного відбору на підставі рішення конкурсної комісії. Додаткові кваліфікаційні вимоги до директора та порядок його обрання (призначення) визначаються Положенням про конкурс на посаду директора.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про Відділ культури та туризму Косівської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області від 22 січня 2021 року № 217-4\2021, Відділ культури та туризму Косівської міської ради (далі - Відділ) є виконавчим органом Косівської міської ради і утворюється Косівською міською радою для реалізації завдань місцевого самоврядування у сфері культури. Скорочена назва: Косівський відділ культури та туризму. Засновником Відділу є Косівська міська рада. Відділ є підзвітним і підконтрольним Косівській міській раді та підпорядковується її виконавчому комітету ради і міському голові.

У пункті 1.3 Положення зазначено, що Відділу культури та туризму Косівської міської ради підпорядковуються зокрема, заклади культури зі статусом юридичних осіб, у тому числі Косівська дитяча школа мистецтв Косівської міської ради (ЄДРПОУ 20554918).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

В практиці Касаційного цивільного суду склалися два підходи щодо визначення типу шкіл мистецтв, як закладів.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2019 року в справі № 750/223/19 (провадження № 61-10512св19) зазначено, що

«Частиною другою статті 23 Закону України «Про культуру» встановлено, що до базової мережі закладів культури місцевого рівня належать комунальні заклади культури (бібліотеки, музеї, галереї, заповідники, виставкові зали, театри, філармонії, концертні організації, мистецькі колективи, кінотеатри, кіновідеопрокатні підприємства, об`єднання, палаци і будинки культури, інші клубні заклади, заклади освіти сфери культури, мистецькі школи, студії, парки культури та відпочинку тощо).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, обґрунтовано виходив із того, що позивача правомірно було звільнено із займаної посади у зв`язку із припинення безстрокового трудового договору за пунктом 9 статті 36 КЗпП України, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсній процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури».

Посилання у касаційній скарзі на помилковість застосування судами спеціального Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», оскільки Ічнянська школа мистецтв є закладом позашкільної освіти, а не культури, є необґрунтованим, оскільки вказане твердження суперечить обставинам справи та приписам статті 23 Закону України «Про культуру». При цьому Верховний Суд зауважує, що Ічнянська школа мистецтв підпорядковується саме відділу культури і туризму Ічнянської міської ради Чернігівської області, а не відділу освіти Ічнянської міської ради Чернігівської області».

Разом із тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2023 року в справі № 344/11960/22 (провадження № 61-5321св23) вказано, що

«відповідно до статті 1 Закону України «Про позашкільну освіту» заклад позашкільної освіти - складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров`я вихованців, учнів і слухачів;

заклад спеціалізованої позашкільної освіти - заклад позашкільної освіти, що надає спеціалізовану освіту мистецького, спортивного, військового або наукового спрямування;

мистецька школа - заклад спеціалізованої мистецької освіти: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо, який надає початкову мистецьку освіту.

Згідно з частинами першою, другою статті 23 Закону України «Про позашкільну освіту» трудові відносини в системі позашкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Керівника закладу позашкільної освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про позашкільну освіту» керівник закладу позашкільної освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений орган.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України «Про освіту» засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа), зокрема: укладає строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти, обраним (призначеним) у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладу освіти; розриває строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти з підстав та у порядку, визначених законодавством та установчими документами закладу освіти.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти призначається засновником у порядку, визначеному законами та установчими документами, з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту.

Додаткові кваліфікаційні вимоги до керівника та порядок його обрання (призначення) визначаються спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про культуру»:

заклад культури - юридична особа, основною діяльністю якої є діяльність у сфері культури, або структурний підрозділ юридичної особи, функції якого полягають у провадженні діяльності у сфері культури;

заклад освіти сфери культури - юридична особа, що забезпечує здобуття мистецької освіти та/або підготовку кадрів у сферах культури та мистецтв.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про культуру» керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Статуту Івано-Франківська дитяча музична школа № 3 ім. А. Кос-Анатольського є комунальним закладом позашкільної освіти сфери культури, початковою ланкою спеціальної мистецької освіти. Засновником Закладу є Івано-Франківська міська рада.

Згідно з пунктом 7.4 Статуту безпосереднє управління закладом здійснює її керівник директор. Директор закладу призначається на посаду з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту та звільняється з посади міським головою шляхом укладання чи розірвання контракту відповідно до законодавства.

Порядок організації діяльності мистецьких шкіл сфери культури, що є закладами спеціалізованої мистецької освіти (музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо), які надають початкову мистецьку освіту, визначає Положення про мистецьку школу, затверджене наказом Міністерства культури України від 09 серпня 2018 року №686 (пункту 1 Розділу 1) (далі - Положення).

Згідно з пунктом 2 Розділу І Положення мистецька школа є закладом позашкільної освіти сфери культури і здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», «Про культуру», інших законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства культури України, рішень засновників мистецьких шкіл, у тому числі місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятих в межах їх повноважень, визначених законами України, а також цього Положення і власного статуту.

Пунктом 2 Розділу ІІІ Положення встановлено, що права та обов`язки засновника мистецької школи визначаються статтею 25 Закону України «Про освіту», частиною шостою статті 10 Закону України «Про позашкільну освіту», цим Положенням та статутом мистецької школи.

Засновник мистецької школи: затверджує статут мистецької школи та зміни до нього, здійснює контроль за його дотриманням; укладає строковий трудовий договір (контракт) з керівником мистецької школи, обраним (призначеним) у порядку, встановленому законодавством та статутом мистецької школи, та розриває його з підстав та у порядку, що визначені законодавством та статутом мистецької школи.

Згідно з пунктом 3 Розділу ІІІ Положення безпосереднє управління мистецькою школою здійснює її керівник - директор. Директор забезпечує освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність мистецької школи.

Директор представляє мистецьку школу у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без доручень у межах повноважень, передбачених законом та статутом мистецької школи.

Оскільки дитяча музична школа № 3 ім. А. Кос-Анатольського є закладом позашкільної освіти сфери культури, початковою ланкою спеціальної мистецької освіти, призначення керівника цього закладу освіти з укладенням контракту не передбачає проведення відповідного конкурсу.

Зазначений висновок суди попередніх інстанцій зробили, належний чином оцінивши докази у справі, які стосуються питання законодавчого та організаційного підпорядкування музичної школи № 3 ім. А. Кос-Анатольського в сфері освіти.

Суди попередніх інстанцій спростували доводи позивача в цій частині, з чим Верховний Суд погоджується та відхиляє аналогічні доводи касаційної скарги.

Посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 1, 21, 21-1, 21-5 Закону України «Про культуру», статті 23 Закону України «Про позашкільну освіту», статті 26 Закону України «Про освіту» є необґрунтованим.

Закон України «Про позашкільну освіту» є спеціальним законом для позашкільних закладів освіти.

Заклади позашкільної освіти можуть створюватися у всіх сферах (освіти, культури, спорту).

Визначення типу музичної школи № 3 ім. А. Кос-Анатольського як закладу позашкільної освіти сфери культури унеможливлює застосування до спірних правовідносин статей 21, 21-1, 21-5 Закону України «Про культуру», згідно з якими передбачено проведення конкурсу на посаду керівника мистецької школи».

Висновки щодо віднесення музичних шкіл та шкіл мистецтв до початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, тобто закладів освіти, викладені також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 573/1822/16-ц (провадження № 61-34230св18), від 29 червня 2022 року у справі № 357/1279/21 (провадження № 61-124св22), від 20 жовтня 2022 року у справі № 357/1262/21 (провадження № 61-15325св21).

З урахуванням викладеного, касаційний суд вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2023 року в справі № 344/11960/22 (провадження № 61-5321св23), від 17 квітня 2019 року у справі № 573/1822/16-ц (провадження № 61-34230св18), від 29 червня 2022 року у справі № 357/1279/21 (провадження № 61-124св22), від 20 жовтня 2022 року у справі № 357/1262/21 (провадження № 61-15325св21) та зробити висновок про те, що:

«пункт 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» поширюється, в тому числі, на музичні школи та школи мистецтв».

Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати справу № 344/12588/22 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко