Ухвала від 07.04.2025 по справі 344/12588/22

Ухвала

07 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 344/12588/22

провадження № 61-8477сво24

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Відділ культури та туризму Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Відділу культури та туризму Косівської міської ради Косівського району

Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Девляшевського В. А.,

Мальцевої Є. Є., Максюти І. О.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу культури та туризму Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу про припинення безстрокового трудового договору, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

У жовтні 2022 року до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу культури та туризму Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу про припинення безстрокового трудового договору, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що з 28 серпня 2002 року наказом Відділу культури Косівської районної державної адміністрації від 27 серпня 2002 року № 45 вона була призначена на посаду директора школи мистецтв м. Косів. 12 жовтня 2005 року її на підставі наказу № 1-ОД призначено директором Косівської дитячої школи мистецтв.

Відповідно до рішення Косівської міської ради від 21 грудня 2020 року

№ 25-2/2020 Косівську дитячу школу мистецтв передано із спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міста Косівського району у власність

та в управління Косівської територіальної громади в особі Косівської міської ради зі статусом юридичної особи.

Рішенням Косівської міської ради від 28 січня 2022 року № 1896-16/2022 Статут Косівської школи мистецтв затверджений в новій редакції. Згідно із пунктами

1.4, 3.4 Статуту засновником та власником закладу є Косівська територіальна громада, від імені якої виступають Косівська міська рада та уповноважені

нею органи. Директор звільняється з посади рішенням засновника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до пункту 2 наказу Відділу культури та туризму Косівської міської ради від 31 серпня 2022 року № 14-к із ОСОБА_1 як з директором Косівської школи мистецтв припинено безстроковий трудовий договір на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України.

Позивач вважала припинення її безстрокового трудового договору незаконним та таким, що не відповідає вимогам законодавства України.

Наголошувала, що Косівська школа мистецтв не відноситься до закладів культури, а є закладом позашкільної освіти (закладом освіти сфери культури); посада директора вказаної школи не належить до посад керівників закладів культури, а відноситься до посад педагогічних працівників. Тому звільнення її на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України є незаконним.

ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ Відділу культури та туризму Косівської міської ради «Про припинення безстрокового трудового договору із директором Косівської школи мистецтв ОСОБА_1 » від 31 серпня 2022 року № 14-к;

- поновити її на роботі в Косівській школі мистецтв на посаді директора з дати звільнення;

- стягнути з Відділу культури та туризму Косівської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі;

- стягнути з Відділу культури та туризму Косівської міської ради на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням

від 22 лютого 2024 року у складі судді Мелещенко Л. В. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що нормами Закону України від 28 січня 2016 року № 955-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», який набрав чинності 24 лютого 2016 року, внесено зміни до частини першої статті 36 КЗпП України, яку доповнено пунктом 9, згідно з яким підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

У статті 21 Закону України «Про культуру» передбачено, що керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу.

З урахуванням наведеного, а також пункту 4.1 Положення про Відділ культури та туризму Косівської міської ради, суд першої інстанції дійшов висновку, що дитяча школа мистецтв Косівської міської ради є закладом сфери культури, а тому на спірні правовідносини поширюється дія вказаного Закону.

За таких обставин відповідач, приймаючи наказ від 31 серпня 2022 року № 41-к «Про припинення безстрокового трудового договору із директором Косівської школи мистецтв ОСОБА_1 », діяв відповідно до вимог законодавства про працю і в межах своєї компетенції.

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, рішення Івано-Франківського міського суду від 22 лютого 2024 року скасував. Ухвалив нове судове рішення.

Визнав незаконним наказ Відділу культури та туризму Косівської міської ради «Про припинення безстрокового трудового договору із директором Косівської школи мистецтв ОСОБА_1 » від 31 серпня 2022 року № 14-к.

Поновив ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Косівської школи мистецтв Косівської міської ради з 02 вересня 2022 року.

Стягнув з Відділу культури та туризму Косівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 вересня 2022 року до 30 квітня 2024 року в розмірі 278 517,20 грн, визначений без утримання податків, зборів інших обов`язкових платежів, моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. Вирішив питання розподілу судових витрат.

Допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах одного місяця.

Апеляційний суд виходив з того, що згідно зі Статутом Косівська школа мистецтв є позашкільним закладом початкової спеціалізованої мистецької освіти і діє як початкова ланка професійної мистецької освіти. Тобто, школа

не є закладом культури, а є закладом позашкільної освіти сфери культури. Тому нормами Закону України «Про освіту», Закону України «Про позашкільну освіту», Положенням про мистецьку школу, затвердженого наказом Міністерства культури України від 09 серпня 2018 року № 686, не передбачено в обов`язковому порядку призначення керівника закладу освіти (в тому числі, позашкільного), яким є Косівська школа мистецтв, на посаду директора закладу шляхом укладення з ними контракту за результатами конкурсу. Про це також зазначено у листі Міністерства культури України від 17 березня 2016 року № 288/7/15-16, надісланого керівникам структурних підрозділів у сфері культури обласних, Київської міської державних адміністрацій.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що норми Закону України «Про позашкільну освіту» є спеціальними для позашкільних закладів освіти. Заклади позашкільної освіти можуть створюватися у всіх сферах (освіти, культури, спорту). Визначення типу Косівської школи мистецтв як закладу позашкільної освіти сфери культури унеможливлює застосування до спірних правовідносин статей 21, 21-1, 21-5 Закону України «Про культуру», згідно з якими передбачено проведення конкурсу на посаду керівника мистецької школи. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у справі № 344/11960/22, на яку посилався позивач, на що не звернув увагу суд першої інстанції.

Звільнення працівника на підставі пункту 9 частини першої статті

36 КЗпП України можливе лише у тому випадку, якщо у конкретно визначеному законі міститься положення про можливість звільнення саме згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України.

Апеляційний суд дійшов висновку, що на спірні правовідносини не поширюється дія пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року № 955-VІІІ. Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для припинення з ОСОБА_1 трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України.Таким чином, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2024 року Відділ культури та туризму Косівської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ту обставину, що частиною другою статті 22 Закону України «Про культуру» включено Косівську школу мистецтв до базової мережі саме закладів культури, що дає підстави для застосування положень пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» та пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України в частині припинення із керівником вказаного закладу ОСОБА_1 безстрокового трудового договору у зв`язку із запровадженням контрактної форми роботи;

- апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у справі № 344/11960/22, оскільки обставини вказаної справи є суттєво відмінними від обставин цієї справи (підстави звільнення у цих справах не є аналогічними). У зв`язку з викладеним у справі № 344/11960/22 здійснювався правовий аналіз та встановлювалась правозастосовна практика інших норм закону виходячи з абсолютно протилежної мотивації і обставин справи. Тому «виривання» із загального контексту мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 07 листопада 2023 року в справі № 344/11960/22 одного (вигідного для позивача у справі) речення є недоречним;

- суд апеляційної інстанції необ`єктивно та однобічно дослідив обставини справи, при чому одні ймовірні докази мали заздалегідь встановлену силу над іншими реальними, на які мали місце посилання в судовому засіданні, що є неприпустимим;

- при перегляді справи судом апеляційної інстанції мало місце порушення норм процесуального права, а зокрема статті 89 ЦПК України. Нові письмові докази, а саме довідка від 24 квітня 2024 року № 77, видана бухгалтером Косівської школи мистецтв, прийнята судом апеляційної інстанції безпосередньо в судовому засіданні від позивача у день ухвалення оскаржуваної постанови, без жодної аргументації та без врахування висловлених з цього приводу заперечень представників відповідача щодо недопустимості прийняття нових доказів на стадії апеляційного перегляду та всупереч приписам частини третьої статті

367 ЦПК України. Крім того, видача вказаної довідки є неправомірною, адже вона не містить підпису керівника закладу, та виготовлена із самовільним заволодінням і використанням бухгалтером печатки закладу. З приводу цього факту у закладі проводиться службова перевірка;

- суд апеляційної інстанції проігнорував вагомі обставини справи, які встановлені судом першої інстанції на підставі проведеної оцінки долучених до матеріалів справи письмових доказів, не відобразив у мотивувальній частині оскаржуваної постанови конкретних мотивів відхилення таких доказів. Так, Відділом культури та туризму було доведено шляхом надання належних та допустимих письмових доказів наступні обставини: 1) на виконання отриманого усного доручення міського голови Плосконос Ю. О. стосовно вивчення та вирішення питання щодо законності підстав перебування у трудових відносинах керівника Косівської школи мистецтв Косівської міської ради ОСОБА_1., провівши правовий аналіз та зважаючи на очевидну необхідність вжиття заходів стосовно вирішення цього проблемного питання, начальник Відділу культури та туризму Косівської міської ради Печижак Р. М. та начальник юридичного відділу Косівської міської ради Мицкан В. В. подали відповідну доповідну записку на ім`я міського голови, в якій наведено аргументацію й правове обґрунтування доцільності та необхідності припинення безстрокового трудового договору із ОСОБА_1 ; 2) за результатами вивчення доповідної записки, відповідності до відображеного правового обґрунтування у мотивувальній частині самого ж розпорядчого акта, міський голова видав розпорядження від 31 серпня 2022 року № 278 «Про припинення безстрокового трудового договору із директором Косівської школи мистецтв ОСОБА_1 »; 3) вказане розпорядження є рішенням органу управління Косівської школи мистецтв, яке прийняте міським головою, і яким доручено керівнику підпорядкованого спеціально створеного виконавчого органу у статусі окремої юридичної особи згідно Положення про Відділ культури та туризму Косівської міської ради (в новій редакції), затвердженого рішенням Косівської міської ради від 22 січня 2022 року № 217-4/2021 (для реалізації завдань місцевого самоврядування у сфері культури); Відділу культури та туризму Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області, доручено забезпечити проведення конкретно визначених невідкладних заходів. На виконання цього розпорядження, як і вказується у мотивувальній частині оскарженого наказу, начальником Відділу культури та туризму Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області видано наказ (який є предметом оскарження) від 31 серпня 2022 року № 14-к щодо припинення із 02 вересня 2022 року безстрокового трудового договору із ОСОБА_1 . Таким чином, прийняте міським головою розпорядження та виданий на його виконання начальником Відділу культури та туризму Косівської міської ради Печижак Р. М. наказ перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із кінцевою подією під назвою припинення безстрокового трудового договору із ОСОБА_1 . Проте у цій справі предметом оскарження є лише наказ відповідача. Тому відповідачем було ініційоване питання щодо включення розпорядження міського голови до предмета позову та залучення до участі у справі власне органу місцевого самоврядування - Косівської міської ради як співвідповідача. Натомість, з огляду на приписи процесуального законодавства, враховуючи непогодження позивача із наведеним, це питання було залишене поза увагою.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У липні 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного

суду - без змін.

Відзив обґрунтований тим, що:

- суд при прийнятті рішення у цій справі обґрунтовано зазначив про віднесення Косівської школи мистецтв до позашкільних закладів освіти (закладів освіти сфери культури), а не до закладів культури. Це робить неможливим поширення на керівника цієї школи пункту 2.3 Розділу II «Перехідні положення» Закону України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», врахувавши висновки, які викладені в постанові Верховного Суду від 07 листопада 2023 року в справі № 344/11960/22;

- посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції не враховано відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм Закону України «Про культуру», є надуманим та необґрунтованим;

- доводи відповідача зводяться до необхідності здійснення переоцінки доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 20 червня 2024 року відкрив провадження у справі та витребував справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою зупинив виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У липні 2024 року матеріали справи № 344/12588/22 надійшли до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 07 березня 2025 року в задоволенні клопотанняОСОБА_1 про розгляд справи із викликом сторін відмовив, справу призначив до судового розгляду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 19 березня 2025 року справу передав на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Підстави та мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Передаючи справу на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2023 року в справі № 344/11960/22 (провадження № 61-5321св23), від 17 квітня 2019 року у справі № 573/1822/16-ц (провадження № 61-34230св18), від 29 червня 2022 року у справі № 357/1279/21 (провадження № 61-124св22), від 20 жовтня 2022 року у справі № 357/1262/21 (провадження № 61-15325св21) та зробити висновок про те, що:

«пункт 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» поширюється, в тому числі, на музичні школи та школи мистецтв».

Необхідність відступу від наведеного висновку колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду обґрунтовує тим, що в практиці Касаційного цивільного суду склалися два підходи щодо визначення типу шкіл мистецтв, як закладів.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2019 року в справі № 750/223/19 (провадження № 61-10512св19) зазначено, що «посилання у касаційній скарзі на помилковість застосування судами спеціального Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», оскільки Ічнянська школа мистецтв є закладом позашкільної освіти, а не культури, є необґрунтованим, оскільки вказане твердження суперечить обставинам справи та приписам статті 23 Закону України «Про культуру». При цьому Верховний Суд зауважує, що Ічнянська школа мистецтв підпорядковується саме відділу культури і туризму Ічнянської міської ради Чернігівської області, а не відділу освіти Ічнянської міської ради Чернігівської області».

Разом із тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2023 року в справі № 344/11960/22 (провадження № 61-5321св23) вказано, що «Оскільки дитяча музична школа № 3 ім. А. Кос-Анатольського є закладом позашкільної освіти сфери культури, початковою ланкою спеціальної мистецької освіти, призначення керівника цього закладу освіти з укладенням контракту не передбачає проведення відповідного конкурсу».

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду також посилається на те, що віднесення музичних шкіл та шкіл мистецтв до початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, тобто закладів освіти, викладені також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 573/1822/16-ц (провадження № 61-34230св18), від 29 червня 2022 року у справі № 357/1279/21 (провадження № 61-124св22), від 20 жовтня 2022 року у справі № 357/1262/21 (провадження № 61-15325св21).

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

З огляду на викладене справа № 344/12588/22 підлягає прийняттю до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті

402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Прийняти до розгляду справу № 344/12588/22 за позовом ОСОБА_1 до Відділу культури та туризму Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу про припинення безстрокового трудового договору, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди за касаційною скаргою Відділу культури та туризму Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області на постанову

Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року.

Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню

не підлягає.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді:Б. І. Гулько В. І. Крат Д. Д. Луспеник І. М. Фаловська М. Є. Червинська