Постанова від 05.05.2025 по справі 344/12588/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року

м. Київ

справа № 344/12588/22

провадження № 61-8477сво24

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - відділ культури та туризму Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу відділу культури та туризму Косівської міської ради Косівського району

Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року в складі колегії суддівДевляшевського В. А.,

Мальцевої Є. Є., Максюти І. О.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу культури та туризму Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу про припинення безстрокового трудового договору, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Стислий виклад позиції позивача

У жовтні 2022 року до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відділу культури та туризму Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області (далі - відділ культури та туризму Косівської міської ради) про визнання незаконним та скасування наказу про припинення безстрокового трудового договору, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що з 28 серпня 2002 року наказом відділу культури Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 27 серпня 2002 року № 45-к позивача призначено на посаду директора школи мистецтв м. Косова. 12 жовтня 2005 року на підставі наказу № 1-ОД її призначено директором Косівської дитячої школи мистецтв.

Відповідно до рішення Косівської міської ради від 21 грудня 2020 року

№ 25-2/2020 Косівську дитячу школу мистецтв передано із спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міста Косівського району у власність

та в управління Косівської територіальної громади в особі Косівської міської ради зі статусом юридичної особи.

Рішенням Косівської міської ради від 28 січня 2022 року № 1896-16/2022 затверджено Статут Косівської школи мистецтв у новій редакції. Згідно із пунктами 1.4, 3.4 Статуту засновником та власником закладу є Косівська територіальна громада, від імені якої виступають Косівська міська рада та уповноважені нею органи. Директор звільняється з посади рішенням засновника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до пункту 2 наказу відділу культури та туризму Косівської міської ради від 31 серпня 2022 року № 14-к із ОСОБА_1 як з директором Косівської школи мистецтв припинено безстроковий трудовий договір на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України.

Позивач вважає припинення безстрокового трудового договору таким, що не відповідає вимогам законодавства України.

Наголошувала, що Косівська школа мистецтв не належить до закладів культури, а є закладом позашкільної освіти (закладом освіти сфери культури); посада директора вказаної школи не належить до посад керівників закладів культури, а належить до посад педагогічних працівників. Тому звільнення її на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України є незаконним.

ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ відділу культури та туризму Косівської міської ради від 31 серпня 2022 року № 14-к «Про припинення безстрокового трудового договору із директором Косівської школи мистецтв ОСОБА_1 »;

- поновити її на роботі в Косівській школі мистецтв на посаді директора з дати звільнення;

- стягнути з відділу культури та туризму Косівської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі;

- стягнути з відділу культури та туризму Косівської міської ради на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням

від 22 лютого 2024 року у складі судді Мелещенко Л. В. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

Суд першої інстанції керувався тим, що нормами Закону України від 28 січня 2016 року № 955-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» (далі - Закон № 955-VIII), який набрав чинності 24 лютого 2016 року, внесено зміни до частини першої статті 36 КЗпП України, яку доповнено пунктом 9, згідно з яким підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

У статті 21 Закону України «Про культуру» передбачено, що керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу.

З урахуванням наведеного, а також пункту 4.1 Положення про Відділ культури та туризму Косівської міської ради суд першої інстанції дійшов висновку, що дитяча школа мистецтв Косівської міської ради є закладом сфери культури, а тому на спірні правовідносини поширюється дія вказаного Закону.

За таких обставин відповідач, видаючи наказ від 31 серпня 2022 року № 14-к «Про припинення безстрокового трудового договору із директором Косівської школи мистецтв ОСОБА_1 », діяв відповідно до вимог законодавства про працю і в межах своєї компетенції.

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2024 року скасував. Ухвалив нове судове рішення.

Визнав незаконним наказ відділу культури та туризму Косівської міської ради від 31 серпня 2022 року № 14-к «Про припинення безстрокового трудового договору із директором Косівської школи мистецтв ОСОБА_1 ».

Поновив ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Косівської школи мистецтв Косівської міської ради з 02 вересня 2022 року.

Стягнув з відділу культури та туризму Косівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 вересня 2022 року до 30 квітня 2024 року в розмірі 278 517,20 грн, визначений без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. Вирішив питання розподілу судових витрат.

Допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах одного місяця.

Апеляційний суд керувався тим, що згідно зі Статутом Косівська школа мистецтв є позашкільним закладом початкової спеціалізованої мистецької освіти і діє як початкова ланка професійної мистецької освіти. Тобто школа

не є закладом культури, а є закладом позашкільної освіти сфери культури. Тому нормами Законів України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», Положення про мистецьку школу, затвердженого наказом Міністерства культури України від 09 серпня 2018 року № 686, не передбачено в обов`язковому порядку призначення керівника закладу освіти (в тому числі, позашкільного), яким є Косівська школа мистецтв, на посаду директора закладу шляхом укладення з ним контракту за результатами конкурсу. Про це також зазначено у листі Міністерства культури України від 17 березня 2016 року № 288/7/15-16, надісланого керівникам структурних підрозділів у сфері культури обласних, Київської міської державних адміністрацій.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що норми Закону України «Про позашкільну освіту» є спеціальними для позашкільних закладів освіти. Заклади позашкільної освіти можуть створюватися у всіх сферах (освіти, культури, спорту). Визначення типу Косівської школи мистецтв як закладу позашкільної освіти сфери культури унеможливлює застосування до спірних правовідносин статей 21, 21-1, 21-5 Закону України «Про культуру», згідно з якими передбачено проведення конкурсу на посаду керівника мистецької школи. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у справі № 344/11960/22, на яку посилався позивач, на що не звернув уваги суд першої інстанції.

Звільнення працівника на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України можливе лише у тому випадку, якщо у конкретно визначеному законі міститься положення про можливість звільнення саме згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України.

Апеляційний суд дійшов висновку, що на спірні правовідносини не поширюється дія пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 955-VIII. Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для припинення з ОСОБА_1 трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України. Таким чином, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2024 року відділ культури та туризму Косівської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано таким.

1. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ту обставину, що частиною другою статті 22 Закону України «Про культуру» включено Косівську школу мистецтв до базової мережі саме закладів культури, що дає підстави для застосування положень пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 955-VIII та пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України в частині припинення із керівником вказаного закладу ОСОБА_1 безстрокового трудового договору у зв`язку із запровадженням контрактної форми роботи.

2. Апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у справі № 344/11960/22, оскільки обставини вказаної справи є суттєво відмінними від обставин цієї справи (підстави звільнення у цих справах не є аналогічними). У зв`язку з викладеним у справі № 344/11960/22 здійснювався правовий аналіз та встановлювалась правозастосовна практика інших норм закону з огляду на абсолютно протилежну мотивацію і обставини справи. Тому «виривання» із загального контексту мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 07 листопада 2023 року в справі № 344/11960/22 одного (вигідного для позивача у справі) речення є недоречним.

3. Суд апеляційної інстанції необ`єктивно та однобічно дослідив обставини справи, при чому одні ймовірні докази мали заздалегідь встановлену силу над іншими реальними, на які мали місце посилання в судовому засіданні, що є неприпустимим.

4. Під час перегляду справи суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема статті 89 ЦПК України. Нові письмові докази, а саме довідка від 24 квітня 2024 року № 77, видана бухгалтером Косівської школи мистецтв, прийнята судом апеляційної інстанції безпосередньо в судовому засіданні від позивача у день ухвалення оскаржуваної постанови, без жодної аргументації та без урахування висловлених стосовно цього заперечень представників відповідача щодо недопустимості прийняття нових доказів на стадії апеляційного перегляду та всупереч приписам частини третьої статті 367 ЦПК України. Крім того, видача вказаної довідки є неправомірною, адже вона не містить підпису керівника закладу та виготовлена із самовільним заволодінням і використанням бухгалтером печатки закладу. Щодо цього факту у закладі проводиться службова перевірка.

5. Суд апеляційної інстанції проігнорував вагомі обставини справи, які встановлені судом першої інстанції на підставі проведеної оцінки долучених до матеріалів справи письмових доказів, не відобразив у мотивувальній частині оскаржуваної постанови конкретних мотивів відхилення таких доказів.

Так, відділ культури та туризму Косівської міської ради шляхом надання належних та допустимих письмових доказів довів такі обставини: 1) на виконання отриманого усного доручення міського голови Плосконоса Ю. О. стосовно вивчення та вирішення питання щодо законності підстав перебування у трудових відносинах керівника Косівської школи мистецтв ОСОБА_1, провівши правовий аналіз та зважаючи на очевидну необхідність вжиття заходів стосовно вирішення цього проблемного питання, начальник відділу культури та туризму Косівської міської ради Печижак Р. М. та начальник юридичного відділу Косівської міської ради Мицкан В. В. подали відповідну доповідну записку на ім`я міського голови, в якій наведено аргументацію й правове обґрунтування доцільності та необхідності припинення безстрокового трудового договору із ОСОБА_1 ; 2) за результатами вивчення доповідної записки, відповідно до відображеного правового обґрунтування у мотивувальній частині самого ж розпорядчого акта, міський голова видав розпорядження від 31 серпня 2022 року № 278 «Про припинення безстрокового трудового договору із директором Косівської школи мистецтв ОСОБА_1 »; 3) вказане розпорядження є рішенням органу управління Косівської школи мистецтв, яке прийняте міським головою, який доручив керівнику підпорядкованого спеціально створеного виконавчого органу у статусі окремої юридичної особи згідно з Положенням про відділ культури та туризму (в новій редакції), затвердженим рішенням Косівської міської ради від 22 січня 2022 року № 217-4/2021 (для реалізації завдань місцевого самоврядування у сфері культури), забезпечити проведення конкретно визначених невідкладних заходів. На виконання цього розпорядження, як вказується у мотивувальній частині оскарженого наказу, начальник відділу культури та туризму Косівської міської ради видав наказ (який є предметом оскарження) від 31 серпня 2022 року № 14-к щодо припинення із 02 вересня 2022 року безстрокового трудового договору із ОСОБА_1 . Таким чином, прийняте міським головою розпорядження та виданий на його виконання начальником відділу культури та туризму Косівської міської ради наказ перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із припиненням безстрокового трудового договору із ОСОБА_1 . Проте у цій справі предметом оскарження є лише наказ відповідача. Тому відповідач ініціював питання щодо включення розпорядження міського голови до предмета позову та залучення до участі у справі власне органу місцевого самоврядування - Косівської міської ради як співвідповідача. Натомість з огляду на приписи процесуального законодавства, враховуючи непогодження позивача із наведеним, це питання було залишене поза увагою.

Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи

У липні 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного

суду - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що:

- суд під час прийняття рішення у цій справі обґрунтовано зазначив про віднесення Косівської школи мистецтв до позашкільних закладів освіти (закладів освіти сфери культури), а не до закладів культури; це робить неможливим поширення на керівника цієї школи пунктів 2, 3 розділу II «Перехідні положення» Закону № 955-VIII, врахувавши висновки, які викладені в постанові Верховного Суду від 07 листопада 2023 року в справі № 344/11960/22;

- посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не врахував відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм Закону України «Про культуру», є надуманим та необґрунтованим;

- доводи відповідача зводяться до необхідності здійснення переоцінки доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 20 червня 2024 рокувідкрив провадження у справі та витребував справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою зупинив виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У липні 2024 року матеріали справи № 344/12588/22 надійшли до Верховного Суду.

Верховний Суду складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 07 березня 2025 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи із викликом сторін відмовив, справу призначив до судового розгляду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 19 березня 2025 року справу передав на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 07 квітня 2025 року прийняв справу та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Мотиви передання справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

Передаючи справу на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 573/1822/16-ц (провадження № 61-34230св18), від 29 червня 2022 року у справі № 357/1279/21 (провадження № 61-124св22), від 20 жовтня 2022 року у справі № 357/1262/21 (провадження № 61-15325св21), від 07 листопада 2023 року в справі № 344/11960/22 (провадження № 61-5321св23), та необхідно зробити висновок про те, що пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» поширюється, в тому числі, на музичні школи та школи мистецтв.

Необхідність відступлення від наведеного висновку колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду обґрунтовує тим, що у практиці Касаційного цивільного суду склалися два підходи щодо визначення типу шкіл мистецтв як закладів.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2019 року в справі № 750/223/19 (провадження № 61-10512св19) зазначено: «Посилання у касаційній скарзі на помилковість застосування судами спеціального Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», оскільки Ічнянська школа мистецтв є закладом позашкільної освіти, а не культури, є необґрунтованим, оскільки вказане твердження суперечить обставинам справи та приписам статті 23 Закону України «Про культуру». При цьому Верховний Суд зауважує, що Ічнянська школа мистецтв підпорядковується саме відділу культури і туризму Ічнянської міської ради Чернігівської області, а не відділу освіти Ічнянської міської ради Чернігівської області».

Проте у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2023 року в справі № 344/11960/22 (провадження № 61-5321св23) вказано, що «оскільки дитяча музична школа № 3 ім. А. Кос-Анатольського є закладом позашкільної освіти сфери культури, початковою ланкою спеціальної мистецької освіти, призначення керівника цього закладу освіти з укладенням контракту не передбачає проведення відповідного конкурсу».

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду також посилається на те, що віднесення музичних шкіл та шкіл мистецтв до початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, тобто закладів освіти, викладені також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 573/1822/16-ц (провадження № 61-34230св18),

від 29 червня 2022 року у справі № 357/1279/21 (провадження № 61-124св22), від 20 жовтня 2022 року у справі № 357/1262/21 (провадження № 61-15325св21).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що наказом відділу культури Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 27 серпня 2002 року № 45-к ОСОБА_1 на підставі її заяви призначено на посаду директора школи мистецтв м. Косова з 28 серпня 2002 року в порядку переведення з посади заступника директора школи мистецтв. Отже, з ОСОБА_1 укладено безстроковий трудовий договір на виконання обов`язків директора школи.

24 грудня 2020 року Косівська міська рада прийняла рішення № 67-2/2020 «Про затвердження Статуту Косівської школи мистецтв Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області».

28 січня 2022 року Косівська міська рада рішенням № 1896-16/2022 затвердила Статут Косівської школи мистецтв у новій редакції.

Розпорядженням Косівського міського голови від 31 серпня 2022 року № 278 доручено начальнику відділу культури та туризму Косівської міської ради Печижаку Р. М. видати наказ щодо припинення безстрокового трудового договору із директором Косівської школи мистецтв ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України із 02 вересня 2022 року.

На виконання вказаного розпорядження міського голови відділ культури та туризму Косівської міської ради 31 серпня 2022 року прийняв наказ № 14-к «Про припинення безстрокового трудового договору із директором Косівської школи мистецтв ОСОБА_1 ». Цим наказом безстроковий трудовий договір із директором Косівської школи мистецтв ОСОБА_1 припинено на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України з 02 вересня 2022 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та аргументи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Засобом реалізації права на працю, що гарантовано Конституцією України, є трудовий договір.

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частини перша, третя статті 21 КЗпП України).

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Під час укладення трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події. Зазначений висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 366/3222/21 (провадження № 14-169цс23).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору визначено також підстави, передбачені іншими законами.

Законом № 955-VIII внесено зміни до статті 21 Закону України «Про культуру», якою передбачені особливості трудових відносин та працевлаштування в закладах культури. Встановлено, що керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу. Трудові відносини з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури оформлюються шляхом укладення контрактів.

Таким чином, контрактна форма роботи керівників державних та комунальних закладів культури і творчих працівників запроваджена окремим законом.

Відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 955-VIII набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 КЗпП України. Органи управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про культуру» базова мережа закладів культури формується органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з дотриманням вимог державних соціальних нормативів у сфері обслуговування закладами культури, передбачених Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», та мінімальних стандартів забезпечення населення культурними послугами.

У частині другій статті 23 Закону України «Про культуру» встановлено,

що до базової мережі закладів у сфері культури місцевого рівня належать комунальні заклади культури (бібліотеки, музеї, галереї, заповідники, виставкові зали, театри, філармонії, концертні організації, мистецькі колективи, кінотеатри, кіновідеопрокатні підприємства, об`єднання, палаци і будинки культури, інші клубні заклади, студії, центри народної творчості, центри народної культури, центри культурних послуг, парки культури та відпочинку тощо), заклади освіти сфери культури (мистецькі школи, мистецькі ліцеї, фахові мистецькі коледжі, заклади вищої мистецької освіти).

У частині третій статті 23 Закону України «Про культуру» зазначено, що переліки закладів базової мережі закладів культури місцевого рівня затверджують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2019 року в справі № 750/223/19 (провадження № 61-10512св19) зазначено:

«Частиною другою статті 23 Закону України «Про культуру» встановлено, що до базової мережі закладів культури місцевого рівня належать комунальні заклади культури (бібліотеки, музеї, галереї, заповідники, виставкові зали, театри, філармонії, концертні організації, мистецькі колективи, кінотеатри, кіновідеопрокатні підприємства, об`єднання, палаци і будинки культури, інші клубні заклади, заклади освіти сфери культури, мистецькі школи, студії, парки культури та відпочинку тощо).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, обґрунтовано виходив із того, що позивача правомірно було звільнено із займаної посади у зв`язку із припиненням безстрокового трудового договору за пунктом 9 статті 36 КЗпП України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури».

Посилання у касаційній скарзі на помилковість застосування судами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», оскільки Ічнянська школа мистецтв є закладом позашкільної освіти, а не культури, є необґрунтованим, оскільки вказане твердження суперечить обставинам справи та приписам статті 23 Закону України «Про культуру». При цьому Верховний Суд зауважує, що Ічнянська школа мистецтв підпорядковується саме відділу культури і туризму Ічнянської міської ради Чернігівської області, а не відділу освіти Ічнянської міської ради Чернігівської області».

Редакція частини другої статті 23 Закону України «Про культуру» у цій постанові наведена станом на час виникнення спірних правовідносин.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційногоцивільного суду від 07 листопада 2023 року в справі № 344/11960/22 (провадження № 61-5321св23) вказано, що «відповідно до статті 1 Закону України «Про позашкільну освіту» заклад позашкільної освіти - складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров`я вихованців, учнів і слухачів; заклад спеціалізованої позашкільної освіти - заклад позашкільної освіти, що надає спеціалізовану освіту мистецького, спортивного, військового або наукового спрямування; мистецька школа - заклад спеціалізованої мистецької освіти: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо, який надає початкову мистецьку освіту.

Згідно з частинами першою, другою статті 23 Закону України «Про позашкільну освіту» трудові відносини в системі позашкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Керівника закладу позашкільної освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України «Про освіту» засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа), зокрема: укладає строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти, обраним (призначеним) у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладу освіти; розриває строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти з підстав та у порядку, визначених законодавством та установчими документами закладу освіти.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти призначається засновником у порядку, визначеному законами та установчими документами, з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту.

Додаткові кваліфікаційні вимоги до керівника та порядок його обрання (призначення) визначаються спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про культуру» заклад культури - юридична особа, основною діяльністю якої є діяльність у сфері культури, або структурний підрозділ юридичної особи, функції якого полягають у провадженні діяльності у сфері культури; заклад освіти сфери культури - юридична особа, що забезпечує здобуття мистецької освіти та/або підготовку кадрів у сферах культури та мистецтв.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про культуру» керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Статуту Івано-Франківська дитяча музична школа № 3 ім. А. Кос-Анатольського є комунальним закладом позашкільної освіти сфери культури, початковою ланкою спеціальної мистецької освіти. Засновником закладу є Івано-Франківська міська рада.

Згідно з пунктом 7.4 Статуту безпосереднє управління закладом здійснює її керівник - директор. Директор закладу призначається на посаду з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту та звільняється з посади міським головою шляхом укладання чи розірвання контракту відповідно до законодавства.

Порядок організації діяльності мистецьких шкіл сфери культури,

що є закладами спеціалізованої мистецької освіти (музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо), які надають початкову мистецьку освіту, визначає Положення про мистецьку школу, затверджене наказом Міністерства культури України від 09 серпня 2018 року № 686 (пункт 1 Розділу І) (далі - Положення).

Згідно з пунктом 2 Розділу І Положення мистецька школа є закладом позашкільної освіти сфери культури і здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», «Про культуру», інших законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства культури України, рішень засновників мистецьких шкіл, у тому числі місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятих в межах їх повноважень, визначених законами України, а також цього Положення і власного статуту.

Пунктом 2 Розділу ІІІ Положення встановлено, що права та обов`язки засновника мистецької школи визначаються статтею 25 Закону України «Про освіту», частиною шостою статті 10 Закону України «Про позашкільну освіту», цим Положенням та статутом мистецької школи.

Засновник мистецької школи: затверджує статут мистецької школи та зміни до нього, здійснює контроль за його дотриманням; укладає строковий трудовий договір (контракт) з керівником мистецької школи, обраним (призначеним) у порядку, встановленому законодавством та статутом мистецької школи, та розриває його з підстав та у порядку, що визначені законодавством та статутом мистецької школи.

Згідно з пунктом 3 Розділу ІІІ Положення безпосереднє управління мистецькою школою здійснює її керівник - директор. Директор забезпечує освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність мистецької школи. Директор представляє мистецьку школу у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без доручень у межах повноважень, передбачених законом та статутом мистецької школи.

Оскільки дитяча музична школа № 3 ім. А. Кос-Анатольського є закладом позашкільної освіти сфери культури, початковою ланкою спеціальної мистецької освіти, призначення керівника цього закладу освіти з укладенням контракту не передбачає проведення відповідного конкурсу.

Зазначений висновок суди попередніх інстанцій зробили, належним чином оцінивши докази у справі, які стосуються питання законодавчого та організаційного підпорядкування музичної школи № 3

ім. А. Кос-Анатольського в сфері освіти.

Суди попередніх інстанцій спростували доводи позивача в цій частині, з чим Верховний Суд погоджується та відхиляє аналогічні доводи касаційної скарги.

Посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 1, 21, 21-1, 21-5 Закону України «Про культуру», статті 23 Закону України «Про позашкільну освіту», статті 26 Закону України «Про освіту» є необґрунтованим.

Закон України «Про позашкільну освіту» є спеціальним законом для позашкільних закладів освіти.

Заклади позашкільної освіти можуть створюватися у всіх сферах (освіти, культури, спорту).

Визначення типу музичної школи № 3 ім. А. Кос-Анатольського як закладу позашкільної освіти сфери культури унеможливлює застосування до спірних правовідносин статей 21, 21-1, 21-5 Закону України «Про культуру», згідно з якими передбачено проведення конкурсу на посаду керівника мистецької школи».

Щодо суті спору

У справі, що переглядається, позивач оскаржує законність припинення із нею безстрокового трудового договору як з директором Косівської школи мистецтв.

Згідно з пунктом 1.2 Статуту Косівської школи мистецтв Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області у новій редакції, затвердженого рішенням Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області від 28 січня 2022 року № 1896-16/2022, Косівська школа мистецтв є закладом позашкільної освіти сфери культури і здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», «Про культуру», інших законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства культури України, наказів Міністерства освіти і науки України, рішень Косівської міської ради Косівського району

Івано-Франківської області, у тому числі місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень, визначених законами України, а також Положення «Про мистецьку школу» і цього Статуту.

У пункті 1.4 вказаного Статуту передбачено, що засновником та власником закладу є Косівська територіальна громада, від імені якої виступають Косівська міська рада Косівського району Івано-Франківської області та уповноважені нею органи. Заклад належить до сфери управління культури Косівської міської ради, уповноваженим органом засновника є відділ культури і туризму Косівської міської ради.

У пункті 3.4 Статуту встановлено, що директор призначається та звільняється з посади рішенням засновника або уповноваженого ним органу. Призначення на посаду здійснюється за результатами конкурсного відбору на підставі рішення конкурсної комісії. Додаткові кваліфікаційні вимоги до директора та порядок його обрання (призначення) визначаються Положенням про конкурс на посаду директора.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про відділ культури та туризму Косівської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області від 22 січня 2021 року

№ 217-4/2021, відділ культури та туризму Косівської міської ради є виконавчим органом Косівської міської ради і утворюється Косівською міською радою для реалізації завдань місцевого самоврядування у сфері культури. Скорочена назва - Косівський відділ культури та туризму. Засновником Відділу є Косівська міська рада. Відділ є підзвітним і підконтрольним Косівській міській раді та підпорядковується виконавчому комітету ради і міському голові.

У пункті 1.3 Положення зазначено, що відділу культури та туризму Косівської міської ради підпорядковуються, зокрема, заклади культури зі статусом юридичних осіб, у тому числі Косівська дитяча школа мистецтв Косівської міської ради (ЄДРПОУ 20554918).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на правомірність дій відповідача щодо видання наказу від 31 серпня 2022 року № 14-к «Про припинення безстрокового трудового договору із директором Косівської школи мистецтв ОСОБА_1 » та поширення на спірні правовідносини дії пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 955-VIII.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду, зазначив про неможливість застосування у цьому випадку статей 21, 21-1, 21-5 Закону України «Про культуру», якими передбачено проведення конкурсу на посаду керівника мистецької школи, у зв`язку із визначенням типу Косівської школи мистецтв як закладу позашкільної освіти сфери культури. Своє рішення апеляційний суд мотивував, зокрема, посиланням на висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у справі № 344/11960/22.

Аналіз наведених законодавчих положень, підзаконних актів та установчих документів юридичної особи дає підстави для висновку, що Косівська школа мистецтв є закладом у сфері культури і тому на спірні правовідносини поширюється дія пункту 2 розділу ІІ Закону № 955-VІІІ, про що обґрунтовано зазначив місцевий суд, із висновком якого також погоджується й Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог. У зв`язку із цим оскаржувана постанова підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Щодо наявності підстав для відступлення від висновків про застосування норми права

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що є підстави для відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2023 року в справі № 344/11960/22 (провадження № 61-5321св23), від 17 квітня 2019 року у справі № 573/1822/16-ц (провадження № 61-34230св18), від 29 червня 2022 року у справі № 357/1279/21 (провадження № 61-124св22), від 20 жовтня 2022 року у справі № 357/1262/21 (провадження № 61-15325св21).

Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України

«Про судоустрій і статус суддів»).

З урахуванням мотивів, вже наведених у цій постанові, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2023 року в справі № 344/11960/22 (провадження № 61-5321св23), та зробити висновок про те, що пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 28 січня 2016 року № 955-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» поширюється, в тому числі, на трудові відносини з керівниками державних та комунальних музичних шкіл та шкіл мистецтв.

Водночас Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 573/1822/16-ц (провадження № 61-34230св18), від 29 червня 2022 року у справі № 357/1279/21 (провадження № 61-124св22), від 20 жовтня 2022 року у справі № 357/1262/21 (провадження № 61-15325св21),з огляду на відмінність у вказаних справах та у справі, яка переглядається, предмета оскарження, підстав звільнення / переведення із займаних позивачами посад, а також найменування самих посад, які обіймали позивачі.

Висновок щодо застосування норми права

Пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 28 січня 2016 року № 955-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» поширюється, в тому числі, на трудові відносини з керівниками державних та комунальних музичних шкіл та шкіл мистецтв.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, об`єднана палата вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року зупинено виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи, що за наслідками касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, підстави для поновлення виконання постанови апеляційного суду відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відділу культури та туризму Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року скасувати.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2024 рокузалишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький СуддіБ. І. Гулько В. І. Крат Д. Д. Луспеник Є. В. Синельников І. М. Фаловська М. Є. Червинська