Рішення

від 21.12.2007 по справі 27/282

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/282

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

21.12.07                                                                                           Справа№ 27/282

За позовом:             Приватного підприємства „Інтрасвіт”, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Оригінал”, м.Львів

про стягнення 121 078, 78 грн.

Суддя Масловська Л.З.

Представники:

від позивача –     не з'явився

від відповідача – не з'явився

Представникам сторін роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору:

Позов заявлено Приватним підприємством „Інтрасвіт” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Оригінал” про стягнення 121 078, 78 грн., в тому числі 18 867,01 грн. –основний борг, 24 382, 94 грн. –пеня, 12 434, 23 грн. –інфляційні втрати, 51 244,35 грн. –25 % річних, 14 150, 25 грн. –штраф.

Ухвалою суд від 03.10.2007 р. позовна заява була прийнята до розгляду, судове засідання призначенно на 18.10.2007 р.

Позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, позовні вимоги визнає, однак погасити заборгованість найближчим часом підприємство не має можливості у зв'язку із недостатністю оборотних коштів.

В судове засідання представниками сторін подано заяву від 15.10.2007 року про затвердження мирової угоди. Дана мирова угода затвердженню судом не підлягає, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства.  

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін та з‘ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив.

16 травня 2000 року між приватним підприємством „Інтрасвіт” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Оригінал” було укладено договір купівлі-продажу №32 від 16.05.2000 р. Відповідно до п. 1.1. даного договору продавець продає, а покупець купує товар згідно накладних.

Відповідно до п. 2.3. договіру купівлі-продажу №32 від 16.05.2000 р. Відповідач здійснює проплату за кожну отриману ним партію товару на протязі трьох банківських днів з моменту отримання товару.

З наданих суду видаткових накладних (№181/1 від 15.08.2000 р.; №1123/1 від 29 12.2001 р.; №00311 від 22.02.2006 р.) вбачається, що позивач надавав відповідачу товари, за які відповідач зобов‘язаний був сплатити кошти.

01 липня 2002 року між приватним підприємством „Інтрасвіт” та товариством з обмеженою відповідальністю „Оригінал” було укладено договір майнового найому №36 від 01.07.2002 р. Відповідно до умов даного договору позивач зобов'язувався надавати послуги з оренди кондиціонера Samsung AQ 24M а відповідач оплатити дані послуги згідно з умовами договору майнового найому №36 від 01.07.2002 р.

Позивач надавав послуги з оренди кондиціонера Samsung AQ 24M, що підтверджується оглянутими судом актами прийняття виконаних послуг, які підписані обома сторонами.

03 січня 2003 року між приватним підприємством „Інтрасвіт” та товариством з обмеженою відповідальністю „Оригінал” було укладено договір купівлі –продажу від 03.01.2003 р., відповідно до п. 1.1. даного договору позивач зобов'язується передати у власність, а Відповідач прийняти і оплатити кондиціонер Samsung AQ 24M.

Приватне підприємство „Інтрасвіт” передало товариству з обмеженою відповідальністю кондиціонер Samsung AQ 24M 03.01.2003 р. (акт приймання-передачі від 03.01.2003 р. по договору купівлі –продажу від 03.01.2003 р.).

Як вбачаєтьсч з актів звірки взаєморозрахінків від 01. 03. 2004 р., 04.07.2007 р., 01.08.2007р. відповідач не оплатив надані послуги та отримані ним товари. Заборгованість перед позивачем становить 18 867,01 грн.

Актами взаємної звірки розрахунків встановлено, що відповідач визнає перед позивачем заборгованість, яка становить 18 867,01 грн –основний борг, 24 382, 94 грн. –пеня, 12 434, 23 грн. –інфляційні втрати, 51 244,35 грн. –25 % річних, 14 150, 25 грн. –штраф, разом 121 078, 78 грн.

Статею 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько –правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 625 ЦК України передбачає, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не надав суду доказів, які б спростували наведені позивачем обставини, та підтвердили б сплату заборгованості, то позивачем правомірно нараховано 12 434, 23 грн. –інфляційні втрати, 51 244,35 грн. –25 % річних, 14 150, 25 грн. –штраф.

Разом з тим, вимога про стягнення з відповідача 24 382, 94 грн. пені не відповідає чинному законодавству, оскільки у своїх розрахунках позивач нараховував пеню за весь час прострочення. Проте, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тому розмір пені, яку відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача становить 1 513, 49 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати стягуються з відповідача пропорційно задоволеним вимогам у відповідності до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 526, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 216, 232 ГК України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Оригінал”, м. Львів, вул. Б. Котика, 1 на користь Приватного підприємства „Інтрасвіт”, м. Львів, вул. Залізничника 16 - 18 867,01 грн. –основний борг, 1 513, 49 грн. –пеня, 12 434, 23 грн. –інфляційні втрати, 51 244,35 грн. –25 % річних, 14 150, 25 грн. –штраф.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Оригінал”, м. Львів, вул. Б. Котика, 1 на користь Приватного підприємства „Інтрасвіт”, м. Львів, вул. Залізничника 16 - 980,10 грн. державного мита та 95,58 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

4.          В решті позовних вимог –відмовити.

Суддя                                                                                             Масловська Л.З.