Постанова

від 09.01.2008 по справі 14/332

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/332

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "09" січня 2008 р.       Справа №  14/332

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 14/332

за адміністративним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Інформаційні технології - Центр", Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Поліграфістів, 6,  

до відповідача: Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту – ОДПІ), Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Пролетарська, 17,        

про визнання протиправним та скасування рішення.

Секретар судового засідання – Адаменко А.В.

Представники сторін:

від позивача - Ковальова О.А., довіреність  б/н  від 07.12.07р.;

від відповідача - Дьорко А.М., довіреність № 254  від 10.01.07р.;

Час прийняття постанови -  17 год. 12 хв.

Подано позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Олександрійської ОДПІ від 08.11.2007 року №0001992300/2 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 85452 грн. 21 коп., у тому числі: 56968 грн. 14 коп. за основним платежем та 28484 грн. 07 коп. штрафної (фінансової) санкції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що суми податку на додану вартість, сплачені у період червень-жовтень 2005 року у зв'язку з придбанням робіт, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Інформаційні технології – Центр” до податкового кредиту звітних періодів включено на законних підставах, оскільки витрати по сплаті цього податку підтверджені податковими накладними, що були складено особою, відносно якої на той момент податковим органом рішення про анулювання реєстрації в якості платника податку на додану вартість не приймалося та  товариство з обмеженою відповідальністю “Батекс” з Реєстру платників податку на додану вартість виключено не було. У зв'язку з цим та на підставі підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Батекс” мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, а позивач включати витрати по сплаті податку, підтверджені цими накладними, до податкового кредиту.

Позивач стверджує, що рішення суду, яким визнано недійсними установчі документи та Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість без акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, підтверджувати факт складання податкових накладних особою, реєстрація якої в якості платника податку анульована, не може.

В запереченнях на позов Олександрійська ОДПІ не погоджується  з позицією позивача, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

                                                  В С Т А Н О В И В :

Олександрійською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Інформаційні технології – Центр” з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ “Батекс” за період 2004-2007 років.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 56968 грн. 14 коп., що відображено в акті перевірки №35-10/10-10/32637540.

На підставі зазначеного акту та згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Олександрійською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0001992300/0  від 12.07.2007 року про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 85452 грн. 21 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його в процедурі адміністративного узгодження. За результатами розгляду скарга позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін. В зв'язку з чим державною податковою службою виписано податкове повідомлення-рішення №0001992300/2 від 08.11.2007 року.

Господарський суд задовольняє позовні вимоги в силу наступного.

Згідно пункту 1.7 статті 1 цього Закону податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій – або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) -  в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За нормою підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься  до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України „Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення” №165 від 30.05.1997 року передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у момент виникнення податкових зобов'язань продавця; всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюється печаткою такого платника податку - продавця.

Не дозволяється включення до податкового кредиту згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з актом позапланової виїзної перевірки №35-10/10-10/32637540 від 11.07.2007 року та представленими документами судом встановлено, що на виконання умов договорів №13 від 05.04.2004 року та №24 від 27.05.2005 року між позивачем та ТОВ “Батекс” складені акти виконаних робіт від 30.06.2005 р. на підтвердження виконання робіт на суму 40068 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ – 6678 грн. 00 коп., від 27.07.2005 року на суму 153580 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ – 25596 грн. 00 коп., від 16.01.2006 року на суму 148160 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 24693 грн. 00 коп.

ТОВ “Батекс”  видано позивачу податкові накладні №247 від 30.06.2005 року на суму 40048 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 6678 грн. 00 коп., № 256 від 14.07.2005 року на суму 107980 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ 17996 грн. 80 коп., № 268 від 27.08.2005 року на суму 45600 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 7600 грн. 00 коп., № 305 від 25.08.2005 року на суму 77760 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 12960 грн. 00 коп., № 376 від 29.09.2005 року на суму 40000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 6666 грн. 67 коп., № 409 від 24.10.2005 року на суму 30400 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 5066 грн. 67 коп.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних відображені в книзі придбання товарів (робіт та послуг) та включені до податкового кредиту відповідного періоду.

В рахунок оплати за виконані роботи з поточного рахунку позивача на рахунок ТОВ “Батекс” перераховані грошові кошти 29.06.2005 року в сумі 40068 грн. 00 коп., 12.07.2005 року в сумі 107980 грн. 80 коп., 19.07.2005 року в сумі 45600 грн. 00 коп., 19.08.2005 року в сумі 77760 грн. 00 коп., 29.09.2005 року в сумі 40000 грн. 00 коп., 20.10.2005 року в сумі 30400 грн. 00 коп.

Таким чином, згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту відповідного періоду позивачем включено суми податку сплачені товариством  у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва. Зазначені витрати по сплаті податку підтверджені податковими накладними, які містять усі реквізити, встановлені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Господарський суд погоджується з позицією позивача, що посилання відповідача у акті перевірки від 11.07.2007 року на те, що податкові накладні, які стали підставою включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 56968 грн. 14 коп. були складені та оформлені особою, яка у відповідності до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не мала права їх виписувати у зв'язку з визнанням недійсними з моменту реєстрації Статуту та установчого договору ТОВ “Батекс”, а також Свідоцтва №37014223 про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.02.2006 року по справі №2-1557/10 є неправомірними.

Згідно з пунктом 3 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 року №79, зареєстрованого в Мінюсті України 03.04.2000 року за №208/4429 будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку. Індивідуальний податковий номер є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за платником податку на додану вартість до моменту анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

У відповідності до пункту 25, підпункту 25.2.1,25.2.2 цього Положення реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпункті “г” пункту 25 цього Положення приймає орган державної податкової служби за наявності відповідних підтверджуючих документів за переліком, наведеним у цьому Положенні.

Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформлюється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.  

Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається днем прийняття такого рішення та орган державної податкової служби, за наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Здійснюється таке анулювання на дату затвердження акта про анулювання реєстрації.

Будь-яких  доказів на підтвердження прийняття податковим органом рішення по анулювання реєстрації в якості платника податку на додану вартість ТОВ “Батекс” та виключення  його з Реєстру платників податку на додану вартість на момент здійснення господарських операцій з позивачем Олександрійська ОДПІ суду не надала.          

За таких підстав, суми податку на додану вартість, сплачені у період червня-жовтня 2005 року у зв'язку з придбанням робіт, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, правомірно позивачем включено до податкового кредиту звітних періодів, оскільки витрати по сплаті цього податку підтверджені податковими накладними, що було складено особою, відносно якої на той момент податковим органом рішення про анулювання реєстрації в якості платника податку на додану вартість не приймалося та ТОВ “Батекс” з Реєстру платників податку на додану вартість виключено не було.

У зв'язку з цим та на підставі норм підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Батекс” мало право нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні, а позивач включати вартість витрат по сплаті податку на додану вартість, підтверджені цими накладними, до податкового кредиту.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.02.2006 року є лише підтверджуючим документом, який за наявності підстав, визначених у підпункті “г” пункту 25 Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, може бути використаний податковим органом для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податків та складання акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Рішення суду, яким визнано недійсними установчі документи та Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, без акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, не може підтверджувати факт складання податкових накладних особою, реєстрація якої в якості платника податків анульована.  

Крім того, відповідно до статті 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” юридична особа припиняється зокрема за судовим рішенням. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до частин 1,2 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особи, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Олександрійська ОДПІ не надала суду доказів, на підтвердження виключення ТОВ “Батекс” з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України, як на момент здійснення ним господарських операцій з позивачем так і на момент складання акту перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.  

Отже, товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Інформаційні технології – Центр”ВАТ , як отримувач послуг, не може нести відповідальність, як за несплату податків ВАТ “Батекс”, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності Товариства щодо такої.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Олександрійська ОДПІ не надала суду доказів несплати ВАТ “Батекс” податку на додану вартість по господарським операціям з позивачем, а також не надала доказів встановлення вини позивача щодо можливої несплати ВАТ “Батекс” даного податку.

За таких обставин господарський суд вважає безпідставним твердження  Олександрійської ОДПІ про порушення позивачем підпунктів 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4  статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

В судовому засіданні представником Олександрійської ОДПІ подано усне клопотання про зупинення провадження у справі з метою з'ясування питання щодо набрання законної сили заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.02.2006 року, в задоволенні якого господарським судом відмовлено, оскільки дане рішення без наявності доказів виключення ТОВ “Батекс” з ЄДРПО України, прийняття рішення про анулювання його реєстрації, як платника податку на додану вартість на момент здійснення господарських операції з позивачем, визнання недійними господарських договорів та податкових накладних по даним господарським операціям, встановлення вини позивача в можливій несплаті ВАТ “Батекс” податку на додану вартість по господарським операціям з позивачем не може слугувати доказом порушення позивачем підпунктів 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4  статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись частинами 1 - 3 статті 160, частинами 1 - 2  статті 162, статтею 163, частинами 1- 4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                            П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції №0001992300/2 від 08.11.2007 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Інформаційні технології - Центр" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 85452 грн. 21 коп., у тому числі: за основним платежем у розмірі 56968 грн. 14 коп. та 28484 грн. 07 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Інформаційні технології - Центр" (Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Поліграфістів, 6, ідентифікаційний  код 32637540, відомості про рахунки відсутні) судові витрати по справі в розмірі 3 грн. 40 коп. державного мита.

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

           Суддя

  С. Б. Колодій

Дата виготовлення постанови в

повному обсязі - 11.01.2008 року.