Ухвала

від 13.10.2010 по справі 11-331/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2010 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого Вотьканича Ф. А.,

суддів Симаченко Л. І., Мишинчук Н. С.,

з участю прокурора Міцовди К. Д.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

та їх захисників - ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

представника потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11 - ОСОБА_12,

представника потерпілих ОСОБА_13,

ОСОБА_14 - ОСОБА_15,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора м. Мукачева, представника потерпілих ОСОБА_12, захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Келечина Міжгірського району Закарпатської області, несудимий,

виправданий за ч. 4 ст. 296 КК України.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Келечина Міжгірського району Закарпатської області, несудимий,

засуджений за ч. 4 ст. 296 КК України на чотири роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 121 КК України на пять років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 призначено пять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. В. Бистрий Міжгірського району Закарпатської області, несудимий,

засуджений за ч. 4 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець с. Лелечина Міжгірського району Закарпатської області, несудимий,

засуджений за ч. 4 ст. 296 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком - два роки.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженець с. Ізки Міжгірського району Закарпатської області, несудимий,

звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 296 КК України на підставі ст. 47 КК України у звязку з передачею на поруки колективу ЗАТ «Міжгірський лісокомбінат» .

Запобіжні заходи: щодо ОСОБА_1 підписку про невиїзд скасувати; щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити попередні підписку про невиїзд.

Цивільний позов залишено без розгляду.

Згідно з вироком злочини вчинено за таких обставин: в ніч з 7 на 8 липня 2007 року в будинку культури с. Ізки Міжгірського району ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за попередньою змовою між собою та групою невстановлених досудовим слідством осіб, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства та демонструючи зневагу до існуючих правил і норм поведінки, в зазделегідь виготовлених масках увірвалися в будинок культури, де проходила дискотека та із застосуванням спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень предметів заподіяли тілесні ушкодження громадянам, які перебували на цьому заході. Зокрема, ОСОБА_2 заподіяв потерпілому ОСОБА_11 тяжкі тілесні ушкодження; ОСОБА_4 наніс предметом, схожим на кастет по одному удару в обличчя потерпілим ОСОБА_13, спричинивши йому фізичний біль, ОСОБА_11, заподіявши йому садна та синці в ділянках обох щелеп та потерпілому ОСОБА_14, який лежав на підлозі - два удари взутою ногою по тулубу, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження; ОСОБА_5 наніс потерпілому ОСОБА_17 удар деревяною штахеткою по спині, заподіявши фізичний біль; ОСОБА_2 наніс удар деревяною бітою в ділянку лівого плеча потерпілому ОСОБА_17, від чого останній впав на бетонну підлогу та отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення.

В результаті зазначених дій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та невстановленими слідством особами за невстановлених обставин були заподіяні: потерпілому ОСОБА_18 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоровя; потерпілим ОСОБА_19 і ОСОБА_11 - легкі тілесні ушкодження.

Крім того, під час вчинення хуліганських дій ОСОБА_3 вискочив на вулицю та розбив деревяною бітою заднє вітрове скло та скло на задніх лівих дверцятах припаркованого поруч з будинком культури автомобіля, що належав потерпілому ОСОБА_11, спричинивши власнику автомобіля матеріальну шкоду на суму 1959 гривень 75 коп..

В апеляціях та доповненнях до них:

Прокурор просить вирок суду скасувати: щодо виправданого ОСОБА_1 у звязку з невідповідністю викладених у вироку висновків фактичним обставинам справи, відносно засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого ними злочину та особам засуджених. Зазначає, що ОСОБА_1 приймав участь у підготовці до вчинення злочину забезпечив співучасників бітами, які перевіз у своєму автомобілі до місця вчинення хуліганських дій, приймав участь у бійці та разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_20 і ОСОБА_21 втік з місця події, Судом не було враховано показання свідка ОСОБА_22 про заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень померлому ОСОБА_11 та про тиск, який чинився матірю ОСОБА_1 на співучасників і свідків з метою уникнення її сином відповідальності. При призначенні покарання засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 суд недостатньо врахував, що до вчинення злочину зазначені особи готувалися заздалегідь, підготувавши предмети для нанесення тілесних ушкоджень та маски, злочин вчинено групою осіб, щодо кількох потерпілих, відноситься до категорії тяжких, злочинними діями завдано тяжкі наслідки у виді заподіяння одному з потерпілих тяжких тілесних ушкоджень та смерті потерпілого ОСОБА_11. Просить постановити новий вирок відповідно до норм кримінально процесуального закону.

Представник потерпілих ОСОБА_12 просить вирок суду скасувати з підстав невідповідністі викладених у вироку висновків фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд безпідставно виправдав підсудного ОСОБА_1, винність якого підтверджується показаннями підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_20 про завантаження 8 деревяних біт в багажне відділення автомобіля ОСОБА_1 і про перевезення їх до місця події; показаннями підсудних ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про участь останнього у вчиненні хуліганських дій.

Захисник ОСОБА_7 просить виправдати засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України за недоведеністю його винуватості, посилаючись на показання потерпілого ОСОБА_17 про заподіяння йому діями ОСОБА_2 тільки фізичного болю і про відсутність у нього претензій до засудженого; на показання свідка ОСОБА_24 про те, що ОСОБА_17 наносили удари бітами декілька осіб в масках; на висновки судово медичної експертизи про виключення можливості отримання ОСОБА_17 черепно мозкової травми внаслідок падіння з висоти власного зросту, як це зазначено у вироку.

В запереченні на апеляцію прокурора захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить залишити без задоволення подання прокурора в частині скасування вироку щодо його підзахисного за мякістю призначеного покарання.

Засудженими вирок не оскаржено.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, яка підтримала апеляцію та доповнення до неї в повному обсязі; пояснення засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_4 та їх захисника ОСОБА_7, який підтримав подані ним апеляції на вирок та постанову суду; пояснення представника потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11 - ОСОБА_12, яка просили вирок суду скасувати в частині виправдання ОСОБА_1, щодо засудженого ОСОБА_3 - у звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок мякості, а також - в частині звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 та в частині цивільного позову; пояснення представника потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_14 - ОСОБА_15, який підтримав апеляції прокурора та адвоката ОСОБА_12; прохання ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_6 про залишення вироку без зміни; пояснення засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_8 про залишення вироку без зміни; пояснення засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_9, які просили залишити вирок без зміни; перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок в усякому разі підлягає скасуванню, якщо при розгляді справи були допущені такі порушення кримінально процесуального закону, які унеможливили постановлення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що судове слідство по справі проведено поверхово та однобічно. Зібрані докази перевірені без належного аналізу обєктивності й правдивості джерела кожного доказу, його аналізу з точки зору суперечливості чи достовірності, повноти або неповноти, наявності чи відсутності логічного звязку в сукупності з іншими дослідженими по справі доказами, що суперечить вимогам ст. 67 КПК України. Вирок не відповідає вимогам ст. ст. 323, 324 КПК України, є немотивованим і не містить належного обґрунтування висновків щодо доведеності винності, виправдування, кваліфікації дій засуджених, призначення виду і розміру покарання, звільнення від кримінальної відповідальності.

При виправданні ОСОБА_1, як це вбачається з вироку, докази судом були проаналізовані вибірково, без врахування їх аналізу в сукупності. Більша частина доказів обвинувачення залишилась поза аналізом та оцінкою суду. У вироку містяться формулювання, які ставлять під сумнів висновки про невинуватість. В резолютивній частині не зазначено передбачені законом підстави виправдання ( відсутність події злочину, складу злочину, недоведеність участі ).

Так, з матеріалів вбачається, що справа надійшла до суду з обвинувальним висновком про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 296 КК України і ч. 2 ст. 121 КК України. Під час судового слідства в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України за клопотанням захисника з підстав неповноти досудового слідства, яку неможливо усунути в судовому засіданні, справа була направлена прокуророві для додаткового розслідування. При цьому суд в постанові зазначив, що слідством не були виконані вказівки попереднього суду про необхідність встановлення всіх учасників вчинення злочину, не усунуто протиріччя між показаннями підсудних, потерпілих та свідків в частині заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_11, а зібрані докази, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи потребують додаткової перевірки. ( т. 11 а. с. 51, т. 12 а. с. 115 122. 125 167 ).

За ч. 4 ст. 296 КК України суд виправдав ОСОБА_1, пославшись на ті ж самі докази, якими орган досудового слідства доводив ідеальну сукупність зазначених в обвинуваченні складів злочинів, тобто одні і ті ж докази в частині обвинувачення за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого ОСОБА_11, суд визнав суперечливими і такими, що потребують додаткової перевірки, а в частині обвинувачення за хуліганство - безперечними і такими, що доводять невинність виправданого.

Судом не наведено переконливих мотивів, з яких він відкинув показання засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, свідків ОСОБА_22. Посилаючись на те, що показання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є суперечливими, суд не вказав, в чому саме полягає їх суперечливість і неузгодженість з іншими доказами та не вказав з якими саме. Посилання як на доказ невинуватості ОСОБА_1 на протоколи очних ставок з підсудними ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є неспроможними, оскільки очна ставка між особами, показання яких є тотожними не доводить нічого, крім попередніх показань. що стосується мотивів, з яких суд відкинув показання свідка ОСОБА_22, то їх формулювання носить настільки плутаний характер, що позбавляє можливості зрозуміти, що саме мав на увазі суд.

Суд не дав оцінки показанням підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_13 ,ОСОБА_14, свідків ОСОБА_22, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_20, ОСОБА_21, які мали суттєве значення для вирішення питання про винність чи невинність ОСОБА_1 і стосувались таких обставин: мішок з бітами та кастетами був заздалегідь приготовлений, про його місце знаходження знав ОСОБА_1, за його вказівкою мішок був перенесений з підвального приміщення магазину на шкільну площадку в с. Келечині, де відбувся збір та нарада хлопців перед поїздкою на дискотеку в с. Ізки, мішок було завантажено в автомобіль марки «Шевроле Авео», яким розпоряджався ОСОБА_1, на цьому автомобілі біти та кастети були перевезені на місце події, в цьому автомобілі на місце події разом з виправданим приїхали ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, з дозволу ОСОБА_1 підсудні та інші невстановлені слідством особи розібрали біти та кастети, які були ними застосовані для нанесення тілесних ушкоджень під час вчинення хуліганських дій, на цьому автомобілі ОСОБА_1 після вчинення хуліганства відвіз зазначених осіб назад в с. Келечин; додатково на місце події ОСОБА_1 привіз хлопців із смт. Міжгіря та с. В. Бистрий в кількості девяти осіб, які разом з ним приймали участь у вчиненні хуліганства, ОСОБА_1 наносив разом з іншими особами удари бітою потерпілим. ( т. 7 а. с. 170 174, а. с. 192 195, т. 8 а. с. 28 31, т. 10 а. с. 73 77, 80 83, 125 130 т. 10 а. с. 55 57 т. 12 а. с. 88, 90 - 92 ).

Залишивши ці докази без оцінки та спростування, суд залишив поза увагою вимоги кримінального закону щодо наставання відповідальності за ч. 4 ст. 296 КК України не тільки тих учасників групи, хто безпосередньо застосовував або сприяв застосуванню спеціально пристосованих предметів, а і тих учасників, які заздалегідь чи в процесі вчинення хуліганських дій погодились на застосування таких предметів.

Посилаючись у вироку на необхідність встановлення всіх осіб, що приймали участь у бійці, суд поставив під сумнів не тільки висновки щодо встановлених фактичних обставин, а і щодо виправдання ОСОБА_1, оскільки таке у відповідності до вимог ч. 4 ст. 327 КПК України з підстав недоведеності винності можливе тільки у разі, коли вичерпані всі можливості отримання по справі достовірних доказів.

Суд також не звернув увагу, що встановлення всіх осіб, що приймали участь у злочині було однією з підстав направлення справи на додаткове розслідування попереднім судом. Ця вказівка була для органу досудового слідства обовязковою і не була виконана, а суд, вирішуючи питання про можливість призначення справи до розгляду по суті при попередньому її розгляді, не дав цьому факту належну процесуальну оцінку.

Вирок містить загальні посилання на докази без їх аналізу, а також посилання на докази, які не стосуються предявленого обвинувачення. Аналіз доказів не містить оцінки з точки зору, що саме доводять чи спростовують ці докази. ( т. 12 а. с. 154 163 ).

Таким чином, доводи апеляцій помічника прокурора м. Мукачева, представника потерпілих ОСОБА_12, захисника ОСОБА_7 в частині виправдання ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо доводів захисника ОСОБА_7 в частині недоведення винуватості його підзахисного ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України, то такі також заслуговують на увагу і потребують ретельної перевірки в частині відповідності механізму та способу нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_17 і наслідками, що настали.

Крім того, звертає на себе увагу той факт, що суд при формулюванні фактичних обставин, які визнав встановленими, зазначив, що під час хуліганства потерпілому ОСОБА_11 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження підсудним ОСОБА_2. За яких саме обставин були вчинені ці дії він не конкретизував. Чи увійшов даний епізод до дій, що були кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України з вироку зрозуміти неможливо, проте таке зазначення свідчить про те, що суд вийшов за межі обвинувачення, предявленого ОСОБА_2 органом досудового слідства і є порушенням його права на захист. ( т. 11 а. с. 51 55, т. 12 а. с. 127 ).

Що стосується доводів про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок його мякості, то вони також заслуговують на увагу. Зазначене у вироку мотивування призначеного виду та розміру покарання є недостатнім, а рішення суду про звільнення засуджених від відбування покарання з іспитовим строком взагалі не мотивовано. Всупереч вимогам ст. ст. 75, 76 КК України суд не поклав на засуджених передбачених законом обовязків, що мали контролювати їх поведінку під час іспитового строку. У вироку також не наведено жодного мотиву на обґрунтування прийнятого рішення щодо звільнення підсудного ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України.

Рішення щодо залишення цивільних позовів без розгляду судом не мотивовано.

Крім того, при перевірці технічного запису перебігу судового засідання було встановлено повну його невідповідність протоколу судового засідання, що також є безумовною підставою для скасування вироку.

Отже, зазначені в ухвалі порушення вимог кримінально процесуального закону є істотними та такими, що перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу, встановити істину, забезпечити права і законні інтереси учасників процесу й винести законний, обґрунтований і справедливий вирок і тягнуть за собою скасування судового рішення.

Вимоги про постановлення апеляційним судом свого вироку задоволенню не підлягають, оскільки можливість постановлення по справі законного та обґрунтованого вироку в результаті допущених істотних порушень кримінально процесуального закону та неякісно проведеного судового слідства виключається. Вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду першої інстанції слід усунути зазначені недоліки, належно дослідити зібрані по справі докази, перевірити викладені в апеляціях і доповненнях до них доводи та в залежності від встановленого прийняти рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л И В :

Апеляції помічника прокурора м. Мукачева, представника потерпілих ОСОБА_12, захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2009 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.

Запобіжний захід обвинуваченим залишити попередній: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заставу, ОСОБА_4. ОСОБА_5 підписку про невиїзд.

Судді :