Рішення

від 16.01.2008 по справі 9/291

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/291

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

                                                                                16.01.08                                                                                                         Справа № 9/291

 Господарський суд Львівської області в складі судді Данко Л.С.

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: ЗАТ комерційний банк «ПРИВАТ БАНК»м. Дніпропетровськ, в особі Філії „Західне головне регіональне управління” ЗАТ КБ „Приват Банк”, м. Львів,

До відповідача:  Приватного підприємства “ВІРА”, с. Гірне Стрийського району Львівської області,

Про  стягнення  17875 грн. 78 коп. заборгованості за договором № 609/ЕО від 10.03.2006р. та судові витрати.

За участю представників:

Від позивача:  Деркач Ю.Ю., оригінал довіреності оглянено в судовому засіданні, копія довіреності –у справі,

Від відповідача:  не з”явився,

Представнику роз»яснено права і обов»язки передбачені ст. 22 ГПК України.

Представник не наполягає на  фіксації судового процесу технічними заобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом  ЗАТ комерційний банк «ПРИВАТ БАНК»м. Дніпропетровськ, в особі Філії „Західне головне регіональне управління” ЗАТ КБ „Приват Банк”, м. Львів, до відповідача Приватного підприємства “ВІРА”, с. Гірне Стрийського району Львівської області, про  стягнення  17875 грн. 78 коп. заборгованості за договором № 609/ЕО від 10.03.2006р. та судові витрати.

                Представник позивача подав витребувані документи,  просить стягнути з відповідача на свою користь 17875 грн. 78 коп. заборгованості за договором № 609/ЕО від 10.03.2006р. та судові витрати.

               Відповідач, в судове засідання повноважного представника не направив, відзиву на позовну заяву не надіслав

               Справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України –по наявних у ній матеріалах.

               У ході розгляду справи встановлено:  між  позивачем та відповідачем 10.03.2006р. був укладений договір № 609/ЕО  про надання Експрес-овердрафтового кредиту.

                На виконання умов зазначеного договору  ( розділ 1 договору) позивач надав відповідачу кредит у розмірі 10000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, згідно п. 1.1. Додатку № 1 вищевказаного договору з кінцевим терміном проведення платежу – 07.03.2007р.

               Відповідач свої зобов”язання по поверненню кредиту належним чином не виконав.

               Станом на  03.09.2007р. відповідач заборгував позивачу 17875 грн. 78 коп., який складається з суми  9975,11 грн. –заборгованості за кредитом, 5657,12 грн. - заборгованості з процентів за користування кредитом,  2243,55 грн. –пені за несвоєчасне виконання зобов”язань –розрахунок в матеріалах справи.

               Відповідно до статті 173 ГК України,  господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

               2. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

            3. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

           Статею 174 ГК України визначено, що  господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

          В нашому випадку зобов”язання виникло з господарського договору.

          Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          2.Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управне-ною сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

          3.  Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами —громадянами, не є господарськими і регу люються іншими актами законодавства.

          4.  Суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

          Стаття 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          2. Застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

         3.   Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

          Стаття 217 ГК України, чітко визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

          2. У сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

          3. Крім зазначених у частині другій цієї статті госпо дарських санкцій, до суб'єктів господарювання за пору шення ними правил здійснення господарської діяльнос ті застосовуються адміністративно-господарські санкції.

          4. Господарські санкції застосовуються у встановле ному законом порядку за ініціативою учасників госпо дарських відносин, а адміністративно-господарські сан кції —уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

               Відповідно до вимог статті 218 ГК України  передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання.

               2.  Учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

              Статтею 219 ГК України передбачається, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

              Статтею 343 ГК України передбачено, відповідальність за порушення строків розрахунків.

              Крім того, відповідно до статті 526 ЦК України визначено, що зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

              Статтею 1050 ЦК України передбачено наслідки порушення договору позивальником.

              Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнають ся господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

               Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

               Статтею 231 ГК України визначено розмір штрафних санкцій.

               Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив докази по справі вважає позов документально обгрунтованим, відповідачем не спростованим та таким, що підлягає до задоволення.

           Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покласти на відповідача.

           На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 174, 175, 179, 193, 198, 222, 230, 343 ГК України,  ст.ст. 1054, 610, 612, 614, ч. 2 ст. 1050, 1052, 1054 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

                                                             ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства “ВІРА” с. Гірне Стрийського району Львівської області ( код ЄДРПОУ 22390094) на користь  Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк”, 49094, м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 50 ( к/р  № 120000099998000 в ОУ НБУ м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ  22792510, ідент. код. 14360570) в особі Філії „Західне головне регіональне управління” ЗАТ комерційного банку „ПриватБанк” , 79008, м. Львів, вул. Гуцульська, 15-21 ( рахунок 12002013508001 в ОУ НБУ м. Львова, МФО 325321, код ЄДРПОУ 20784660)  загальну суму заборгованості 17875 грн. 78 коп. за договором № 609/ЕО від 10.03.2006р. та судові витрати у розмірі 178 грн. 76 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Наказ видати в порядку ст.ст. 85, 116, 117 ГПК України.

Повний текст рішення складено, оформлено відповідно до статті 84 ГПК України, підписано та проголошено –13.11.2007р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.   

Суддя