Постанова

від 01.12.2010 по справі 51/142

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.12.2010                                                                                           № 51/142

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Алданової  С.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не з’явився

від відповідача – ОСОБА_1 (довіреність ВМК №530839 від 23.03.2010 р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом"янської районної у м. Києві ради

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.10.2010

 у справі № 51/142 ( .....)

 за позовом                               Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом"янської районної у м. Києві ради

 до                                                   Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 33892,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом’янської районної у місті Києві ради звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 33892,53 грн. заборгованості відповідно до договору №502/3 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва від 13.10.2008 р., з яких: плата за фактичне користування приміщення (орендна плата) в сумі 30 267,08 грн., компенсація плати за землю в сумі 2 762, 25 грн., пеня в сумі 863,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2010 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача плату за фактичне користування приміщенням в сумі 30267,08 грн., 302,67 грн. державного мита та 210,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення мотивоване тим, що, оскільки, договір № 502/3 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва від 13.10.2008 р. припинив свою дію 13.04.2009 р., то - за вказаний позивачем період між сторонами відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений у письмовій формі, а отже вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації плати за землю в сумі 2762,25 грн. та  пені в сумі 863,20 грн. за період  з березня до 31 травня 2010 р. є необґрунтованими. В іншій частині позовні вимоги позивача є обгрунтованими.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача видатків компенсації витрат по сплаті за землю в розмірі 2762,20 грн. та стягнення пені за прострочення платежів в сумі 863,20 грн..

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що висновки місцевого господарського суду про незадоволення вимог щодо стягнення з відповідача видатків компенсації плати за землю та пені, не відповідають дійсним обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати в частині стягнення грошових коштів в сумі 30267,08 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні даної позовної вимоги, в решті рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом першої інстанції не було досліджено господарську справу №35/97 за позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом’янської районної у місті Києві ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 29371,24 грн., за результатами розгляду якої винесено рішення про стягнення заборгованості по орендній платі за той самий період, за який позивач просить стягнути по даній справі.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

13.10.2008 р. між сторонами було укладено договір №502/3 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва, за умовами якого, Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом’янської у м. Києві ради (далі –орендодавець) зобов’язувалось надати, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі-орендар) - прийняти у тимчасове платне користування нежитлове приміщення (підвал) за адресою: м. Київ, вул. А. Антонова, 15 А., загальною площею 290, 7 кв.м.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що строк дії договору встановлено з 13.10.2008  р. до 13.04.2009 р.

Відповідно до п.9.2. договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Питання про надання дозволу на продовження строку договору оренди та його умови, вирішуються на підставі письмового звернення орендаря до органу виконавчої влади (в копії орендодавцю), поданого не пізніше як за три місяці до закінчення строку його дії. Продовження терміну договору оформлюється письмово угодою сторін, яка є додатком до цього договору оренди; або укладанням нового договору.

Відповідно до п.3.1. договору за користування об’єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Солом’янської районної в м. Києві радою від 20.12.2006 р. № 101 .

Орендна плата на момент укладання договору встановлюється у розмірі 18%; 6 % від вартості майна і становить  6739, 10 грн. на місяць.

Розрахунок орендної плати:

3800, 53 х 0,8 х 76,3 х 18% : 12 = 3 479, 77;

3800, 53  х  0,8 х 214,4 х 6 % : 12 = 3 259, 33.  

Згідно з п.3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.4. договору сторони узгодили, що зобов’язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати у розмірі не менше, ніж встановлена п.3.1. договору орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Орендодавець зараховує авансовий платіж, як орендну плату за два місяці.

Відповідно до п. 3.5. договору крім орендної плати орендар компенсує орендодавцеві його видатки по платі за землю  (Додаток №3).

Згідно з п. 3.8. договору орендар повинен сплачувати орендну плату (п.п. 3.1., 3.7.) та інші платежі (п.п.3.5.,3.6.) незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до п. 3.9. орендна плата та інші передбачені договором платежі сплачується орендарем починаючи з дня підписання акту прийом-передачі. Орендна плата нараховується до: дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні об’єкта оренди орендодавцеві; дати складання акту державним виконавцем про виселення, на підставі рішення суду.

Факт належного виконання позивачем свого обов’язку підтверджується актом прийому-передачі від 13.10.2008 р. (копія –в матеріалах справи), який є додатком №2 до договору №502/З оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва від 13.10.2008 р., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування приміщення (підвал) за адресою: м. Київ, вул. А.Антонова, 15 А., загальною площею 290, 7 кв.м.

Листом від 19.04.2009 р. №1486/57, що направлений на адресу відповідача 27.04.2009 р., позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору оренди від 13.10.2010 р. №502/3 і запропонував добровільно у десятиденний термін після отримання вказаного повідомлення звільнити приміщення та передати його по акту прийому-передачі позивачу, оплатити орендну плату і плату за комунальні послуги по день фактичної здачі приміщення.

Листом від 19.11.2009 р. №17661/01 Солом’янська районна у місті Києві державна адміністрація повідомила позивача, що: комісією з питань використання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади Солом’янського району м. Києва 11.11.2009 р. було розглянуто питання щодо продовження договору оренди приміщення в буд. 15 «А» на вул. Антонова та прийнято рішення відмовити в продовженні договору оренди на приміщення в буд. № «15» на вул. Антонова у зв’язку з наявністю боргу по орендній платі, який станом на 12.11.2009 р. складав 30600 грн.; відповідачу необхідно терміново, на протязі 14 днів від дати проведення засідання комісії, погасити існуючу заборгованість з орендної плати та звільнити приміщення.

Зазначені факти встановлені рішенням господарського суду міста Києва 24.03.2010 р. у справі №51/20 за позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом’янської районної у місті Києві ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про виселення з нежилого приміщення, залишеним без змін апеляційною інстанцією, а тому, в силу вимог ч. 2 ст. 35  Господарського процесуального кодексу України, не потребують доведення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17  Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором

Статтею 764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У відповідності до ч. 4 ст. 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач висловив своє заперечення проти пролонгації договору №502/3 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва від 13.10.2008 р. шляхом направлення відповідачу листа від 19.04.2009 р. №1486/57, що направлений на адресу відповідача 27.04.2009 р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір № 502/3 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва від 13.10.2008 р. не був автоматично пролонгований сторонами і  припинив свою дію із закінченням строку, на який він був укладений, тобто  13.04.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за платі за період з березня по 31 травня 2010 р. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем орендної плати за вказаний період та такі докази представником відповідача в судовому засіданні надані не були то позовні вимоги, в цій частині, підлягають задоволенню. Що стосується розміру стягнення суми заборгованості по орендній платі, то колегія зазначає наступне. В матеріалах справи є заява про уточнення позивачем позовних вимог (а.с. 113), в якій він просить стягнути 33892,53 грн. заборгованості по орендній платі. Обгрунтованого розрахунку такої заявленої до стягнення суми суду не надано. Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунок позивача, який було надано раніше (а.с. 22), погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню підлягає сума у розмірі 30267,08 грн.

Щодо посилань відповідача, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за період: березень 2010 р., квітень 2010 р., які є предметом спору по даній справі – були предметом спору в справі №35/97 та вирішені судом, колегією суддів до уваги не приймаються. Так з копій рішення та уточнення позовних вимог по справі №35/97 (які є в матеріалах справи) не вбачається, що позивачем заявлялись такі вимоги та що з відповідача стягнуто плату за фактичне користування приміщенням за період з березня до 31 травня 2010 р.

Крім того, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача компенсації плати за землю в сумі 2762, 25 грн. за період з березня по 31 травня 2010 р.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю», плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 14 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Статтею 15 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 3.9 договору № 703/В від 01.04.2008 р. сторони домовились, що орендна плата та інші передбачені договором платежі сплачується орендарем починаючи з дня підписання акту прийом-передачі. Орендна плата нараховується до: дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні об’єкта оренди орендодавцеві; дати складання акту державним виконавцем про виселення, на підставі рішення суду.

Закон України «Про плату за заемлю» чітко окреслює коло суб’єктів, які сплачують земельний подоток. Крім того, у відповідача відсутні зобов’язання перед позивачем у розумінні ст. 11 ЦК України щодо компенсації земельного податку за період з березня до 31 травня 2010 р. ані в силу вимог Закону України «Про плату за землю», ані в силу умов договору №502/3 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва від 13.10.2008 р., оскільки договірні відносини сторін припинилися 13.04.2009 р.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки договірні відносини сторін припинилися 13.04.2009 р., то вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації плати за землю в розмірі 2762, 25 грн. за період з березня по 31 травня  2010 р. є необгрунтованою та не підлягає  задоволенню.  

Також, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача  пені у розмірі 863, 20 грн. за період з березня по 31 травня 2010 р.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки, договір №502/3 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва від 13.10.2008 р. припинив свою дію 13.04.2009 р., то - за вказаний позивачем період між сторонами відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений у письмовій формі, а отже вимоги позивача про стягнення з відповідача  пені в сумі 863, 20 грн. за період  з березня по 31 травня 2010 р. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Позивачем в порушення зазначеної норми належним чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача компенсації плати за землю та пені не обгрунтовані, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині апеляційному суду не наведено.

Відповідач в порушення зазначеної норми апеляційну скаргу не обґрунтовав, доказів та підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва не надав.

Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2010 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційних скарг відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційні скарги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом’янської районної у місті Києві ради та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2010 р. у справі №51/142 залишити без змін.

Справу №51/142 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді