Рішення

від 24.12.2010 по справі 14/327

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  14/327

24.12.10

За позовом

ОСОБА_1

До

Третя особа

про   

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень"

ОСОБА_2

виділення учаснику в натурі частки майна товариства

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідача

від третьої особи

ОСОБА_3 - представник

Лісогор Н.С. - представник

не з‘явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" в рахунок оплати вартості частини майна передати позивачу майно згідно переліку, зазначеного у позовній заяві, всього на суму 1 229 543,99 грн.

27.08.2010 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить виділити йому частку майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень", у зв’язку з його виходом зі складу учасників даного товариства, у грошовій формі, що становить 1 243 325 грн.

02.09.2010 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про зміну предмету позову, в якій позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" 1 229 543 грн. в рахунок оплати вартості частини майна товариства, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 суддею Смирновою Ю.М. прийнято справу № 14/327 до свого провадження та призначено розгляд справи на 09.11.2010.

Під час судового розгляду справи, позивач наполягає на позовних вимогах, які були викладені в заяві від 02.09.2010.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем 31.12.2007 року надіслано на адресу відповідача заяву про вихід із учасників товариства, в якій позивач також вимагав виділити йому частку у майні товариства в натуральній формі у розмірі 50%, що орієнтовно складає                             15 000 000,00 грн. Однак, відповідач протягом всього часу ухиляється від обов‘язку повернути позивачу частину майна товариства, у зв‘язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує на те, що позивачем не надано доказів надіслання заява від 31.12.2007 на адресу товариства, не надано доказів скликання загальних зборів щодо вирішення питання про вихід позивача зі складу учасників товариства, та відповідно не надано доказів прийняття загальними зборами рішення про вихід позивача зі складу учасників товариства.

Третя особа явку своїх представників в судові засіданні не забезпечила. У письмових поясненнях  позов не визнала та вказала на відсутність рішення загальних зборів товариства стосовно виключення позивача зі складу учасників товариства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

21.07.2003 на установчих зборах засновників (учасників) було прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" (далі –Товариство), державна реєстрація якого проведена 25.07.2003.   

Засновниками Товариства відповідно до установчого договору та статуту були ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зі статутними частками по 50 відсотків, що в грошовому еквіваленті становило по 150 000,00 грн. При цьому,  позивачем та третьою особою в рахунок частки було передано майновий внесок на суму 107000,00 грн., по 53500,00 грн. на кожного з них, до моменту реєстрації , а решта 64% повинна була бути внесена протягом року з моменту реєстрації товариства, грошима по 96500,00 грн. на кожного.

31.12.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Світланою Миколаївною, на підставі ст. 84 Закону України "Про нотаріат" передано поштовим зв‘язком Товариству з обмеженою відповідальністю "Кремень" (АДРЕСА_1) заяву громадянина ОСОБА_1 про вихід останнього зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" з 31.12.2007 та з вимогою про виділення йому частки майна товариства, в натуральній формі у розмірі 50%, що орієнтовно складає 15 000 000,00 грн. Копія нотаріальної посвідченої заяви від 31.12.2007 та копія свідоцтва нотаріуса від 02.12.2009 залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 84 Закону України "Про нотаріат" нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремень" знаходиться за адресою: м. Київ,  вул. Кіровоградська, 3, а  згідно відомостей відповідача директор ОСОБА_2, який є також другим учасником товариства  проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, заява позивача про вихід зі складу учасників товариства була наслідна ОСОБА_2, який є директором та другим учасником товариства.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність належних доказів повідомлення товариства позивачем про свій вихід зі складу учасників товариства.  

Відповідно до п. 4.1 установчого договору учасники Товариства не володіють  відокремленими правами на окремі об'єкти,  які є внеском до статутного фонду Товариства.   

Пунктом 9.6 установчого договору передбачено, що у разі виходу учасника зі складу учасників товариства такий учасник має право на відшкодування свого внеску в статутний фонд у порядку та на умовах визначених статутом товариства та цим договором.

Пунктом 4.8 установчого договору передбачено, що при виході учасника товариства йому виплачується частка вартості майна товариства на дату його виходу пропорційно його частці у статутному фонді. Виплата строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, що вибуває, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством у цьому році на момент його виходу. На вимогу учасника, що вибуває, його частка можу бути повернена повністю або частково у натуральній формі.  

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.   

Відповідно до ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов’язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.   

Відповідно до вимог ст.148 Цивільного кодексу України учасники товариств з обмеженою відповідальністю мають право вийти з цих товариств. Учасники товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.   

Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників.   

Таким чином позивач, як учасник товариства, наділений корпоративними правами, у тому числі правом виходу зі складу учасників товариства, не залежно від згоди товариства чи інших його учасників та не залежно від того, чи скликались з цього питання загальні збори та чи було прийнято відповідне рішення.   

Пунктом 28 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до цивільного кодексу та Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.   

Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджується подача позивачем заяви про вихід з товариства 31.12.2007.

Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.   

Згідно зі ст. 85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.   

Частина 1 статті 115 Цивільного кодексу України встановлює, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Наслідком вибуття учасника, згідно з ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України, є право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.   

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.   

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.   

Таким чином, оскільки вкладом позивача у статутний капітал були не тільки кошти, а й майно, то  повернення частки у натуральній формі можливе лише за згодою Товариства.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази згоди Товариства на повернення позивачу його вкладу у натуральній формі, то вимоги позивача про стягнення вартості майна пропорційно його частці у статутному капіталі, є обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Пунктом 3.7 рекомендацій Вищого Господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" зазначено, що майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 N 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87).

Враховуючи наведене, господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику.

У вирішенні питання про порядок і строки проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, господарським судам слід мати на увазі, що норми статті 54 Закону України "Про господарські товариства" є спеціальними щодо норм статті 148 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини другої статті 148 Цивільного кодексу України порядок і строки розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, встановлюються статутом і законом. При цьому норми статуту щодо порядку та строків розрахунків з учасником, який вийшов з товариства, повинні відповідати статті 54 Закону України "Про господарські товариства". Передбачений статутом порядок розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, може застосовуватись у частині, що не суперечить закону.

В процесі розгляду справи, ухвалою суду від 02.12.2009 у справі призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання: яка структура, балансова вартість активів і пасивів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" станом на 31 грудня 2007 року, 31 березня 2008 року та на час проведення експертизи?; чи може бути виділена в натурі ? частина майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" учаснику у зв’язку з його виходом зі складу учасників товариства. Якщо так, то яке майно може бути виділено та його вартість?; яка дійсна вартість ? частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" станом на 31 грудня 2007 року на 31 березня 2008 року, що підлягає компенсації учаснику у зв’язку з його виходом зі складу учасників даного товариства?

Відповідно до висновку № 17/22 від 23.06.2010 судово –економічної експертизи у справі № 14/327 згідно даних балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" станом на 31.12.2007 балансова вартість майна (вартість власного капіталу) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень", тобто частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов‘язань, складає 1261,7 тис. грн..: 2101,0 тис. грн.. +1413,4 тис. грн. =3514,4 тис. грн..-204,1 тис. грн..-2048,6 тис. грн..=1261,7 тис. грн.., де: 2101,0 тис. грн.. –балансова вартість необоротних активів товариства; 1413,4 тис. грн.. –балансова вартість оборотних активів товариства; 204,1 тис. грн.. –балансова вартість довгострокових зобов‘язань; 2048,6 тис. грн.. –балансова вартість поточних зобов‘язань товариства.

Встановити дані щодо структури (переліку) активів і пасивів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень", вартість яких зазначена в балансі товариства станом на 31.12.2007, 31.03.2008 та на час проведення експертизи, не видається за можливе, в зв‘язку з їх відсутністю.

По другому та по третьому питанню  у висновку експерта зазначено, що такі питання не відносяться до судово –економічної експертизи.

За таких обставин, згідно балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" станом на 31.12.2007, балансова вартість майна товариства становить 1261700,00 грн.

Позивачем до позовної заяви надано перелік, який підписаний позивачем, основних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень", які знаходяться на балансі товариства  станом на 31.12.2007, відповідно до якого залишкова вартість основних засобів становить 2486650,96 грн. Також позивачем  до матеріалів справи надано перелік частини основних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень", що знаходяться на балансі товариства і можуть бути виділені позивачу як одному із засновників, відповідно до якого залишкова балансова вартість становить 1229543,99 грн. Згідно уточнень до позовних вимог від 02.09.2010 позивач просить стягнути вартість частина майна товариства у розмірі 1229543 грн.

Отже, запропоновані вихідні дані позивача не співпадають з даними балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" станом на 31.12.2007 року, відповідно до якого залишкова вартість основних засобів на кінець звітного періоду складає 2101,0 тис. грн. (рядок 030). Крім того, позивачем у своєму розрахунку частки вартості майна товариства не враховано зменшення вартості майно на зобов‘язання товариства. Будь-яких доказів у підтвердження своїх розрахунків позивачем до справи не надано.

За таких обставин, запропонований позивачем розрахунок частки вартості майна товариства станом на 31.12.2007 пропорційно його частці у розмірі 50% у статутному капіталі товариства є необґрунтованим та таким, що не підтверджується матеріалами справи.

Крім того, судом відзначається, що позивачем не заявлялось клопотання про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати позивачу.

Позивач наполягає на  власному розрахунку частки майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень", яку належить сплатити позивачу, у розмірі 1229543 грн.

Статтею 32 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.   

В силу статті 34 Господарського процесуального Кодексу України докази мають бути належними та допустимими. Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об’єктивної істини.   

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.   

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що позивачем зроблено не було.

Оскільки поданий позивачем розрахунок вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" не підтверджується даними балансу товариства станом на 31.12.2007, інших належних доказів в підтвердження власного розрахунку позивачем не надано, клопотання про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості майна, позивачем не заявлялось, то суд приходить до висновку, що для визначення вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" слід застосувати дані балансу товариства станом на 31.12.2007.

Згідно даних балансу товариства станом на 31.12.2007 статутний капітал у розмірі 300 000,00 грн. сформований повністю, неоплачений капітал відсутній.

Суд враховує також, що порядок і строки проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, статутом не передбачений, а в установчому договорі товариства зазначено, що виплата частки вартості майна товариства здійснюється після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов учасник з товариства та на строк до 12 місяців з дня виходу.

Станом на момент вирішення спору, відповідачем не здійснено виплату частки вартості майна товариства позивачу пропорційно його частці у статутному капіталі товариства у розмірі 50%.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як бувший учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень", розмір частки якого становить 50% від статутного капіталу товариства, скориставшись своїм право на вихід зі складу учасників товариства, набув право на отримання частки майна товариства пропорційно розміру його частки.  Розмір частки майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень", на яку позивач має право, можливо розрахувати виходячи з даних балансу товариства станом на 31.12.2007. Станом на 31.12.2007 балансова вартість майна (вартість власного капіталу) товариства, тобто частина в активах підприємства, що залишається вирування його зобов’язань, складає 1261,7 тис. грн. З урахуванням частки позивача у статутному капіталі товариства у розмірі 50%, позивач має право на одержання коштів у розмірі 630850,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на суму 630850,00 грн., а в решті вимог слід відмовити за їх недоведеністю належними засобами доказування.

У зв’язку з частковим задоволенням позову судові витрати згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Надмірно сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 194,50 грн. підлягають поверненню позивачеві з державного бюджету в порядку ст. 47 Господарського процесуального кодексу України та п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  від 21.12.2005 №1258 (зі змінами та доповненнями).  

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" (03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, 3, ідентифікаційний код 32553246, з будь –якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь ОСОБА_1 (03037, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти у розмірі 630850 (шістсот тридцять тисяч вісімсот п’ятдесят) грн. 00 коп., 6309 (шість тисяч триста дев’ять) грн. 08 коп. державного мита, 60 (шістдесят) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2832 (дві тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 31 коп. витрат по сплаті вартості проведеної у справі судової експертизи.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (03037, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) надмірно сплачені згідно квитанції №100 від 19.06.2009 (оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №14/327) витрати на інформаційно -  технічне забезпечення судового процесу у розмірі 194 (сто дев’яносто чотири) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його  підписання та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова                                                                                                                                                                                                          

Дата підписання рішення:24.12.2010