Постанова

від 06.04.2011 по справі 14/327

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2011                                                                                           № 14/327

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тищенко  О.В.

суддів:            Чорної Л.В.

          Алданової  С.О.

при секретарі:           Кривошеї О.В.

за участю представників:

від позивача:                  ОСОБА_1 дов. №812 від 19.06.2009 року

від відповідача:               ОСОБА_2 дов. б/н від 02.02.2011 року

від третьої особи :           не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю “Кремень”

на рішення                Господарського суду м. Києва  

від                               24.12.2010 року

у справі                      № 14/327 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом                 ОСОБА_3

до                                Товариства з обмеженою відповідальністю “Кремень”

третя особа               ОСОБА_4

про                              виділення учаснику в натурі частки майна товариства

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кремень” про  зобов’язання відповідача в рахунок оплати вартості частини майна передати позивачу майно, згідно переліку, зазначеного у позовній заяві, всього на суму 1 229 543,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем 31.12.2007 року надіслано на адресу відповідача заяву про вихід із учасників товариства, в якій позивач також вимагав виділити йому частку у майні товариства в натуральній формі у розмірі 50%, що орієнтовно складає  15 000 000,00 грн. Однак, відповідач протягом всього часу ухиляється від обов‘язку повернути позивачу частину майна товариства, у зв‘язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2009 р. у справі № 14/327  залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2009 у справі № 14/327  призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання: яка структура, балансова вартість активів і пасивів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" станом на 31 грудня 2007 року, 31 березня 2008 року та на час проведення експертизи?; чи може бути виділена в натурі Ѕ частина майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" учаснику у зв’язку з його виходом зі складу учасників товариства. Якщо так, то яке майно може бути виділено та його вартість?; яка дійсна вартість Ѕ частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" станом на 31 грудня 2007 року на 31 березня 2008 року, що підлягає компенсації учаснику у зв’язку з його виходом зі складу учасників даного товариства?

27.08.2010 позивачем подана заява про уточнення позовні вимоги, в якій позивач просив виділити йому частку майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень", у зв’язку з його виходом зі складу учасників даного товариства, у грошовій формі, що становить 1 243 325 грн.

02.09.2010 позивачем подана заява про зміну предмету позову, в якій позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" 1 229 543 грн. в рахунок оплати вартості частини майна товариства, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.12.2010 року у справі №14/327 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" на користь ОСОБА_3 кошти у розмірі 630850 (шістсот тридцять тисяч вісімсот п’ятдесят) грн. 00 коп., 6309 (шість тисяч триста дев’ять) грн. 08 коп. державного мита, 60 (шістдесят) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2832 (дві тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 31 коп. витрат по сплаті вартості проведеної у справі судової експертизи. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 надмірно сплачені згідно квитанції №100 від 19.06.2009 (оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №14/327) витрати на інформаційно -  технічне забезпечення судового процесу у розмірі 194 (сто дев’яносто чотири) грн. 50 коп.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що  пунктом 28 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до цивільного кодексу та Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними. Матеріалами справи підтверджується подача позивачем заяви про вихід з товариства 31.12.2007. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази згоди Товариства на повернення позивачу його вкладу у натуральній формі, то вимоги позивача про стягнення вартості майна пропорційно його частці у статутному капіталі, є обґрунтованими.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва  від 24.12.2010 року у справі №14/327, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що позивачем не надано доказів скликання загальних зборів щодо вирішення питання про вихід позивача зі складу учасників товариства, та відповідно не надано доказів прийняття загальними зборами рішення про вихід позивача зі складу учасників товариства. Крім цього, відповідно до ст. 54 Закону України “Про господарські товариства” повернення частки у натуральній формі можливе лише за згодою Товариства, а Товариство згоди на повернення позивачу частки майна товариства в натуральній формі не давало.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 09.02.2011 року.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався, та оголошувалась перерва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року за клопотанням  сторін продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі №14/327 на п’ятнадцять днів.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/2  від 05.04.2011 року у зв’язку з виробничою необхідністю – перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі №14/327 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Чорної Л.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2010 року у справі №14/327 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2010 року у справі №14/327.

Представник третьої особи в судове засідання 06.04.2011 року не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу  були  належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте третя особа не скористалась своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка  сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 06.04.2011 року за відсутності представника третьої особи.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2003 на установчих зборах засновників (учасників) було прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" (далі –Товариство), державна реєстрація якого проведена 25.07.2003.   

Засновниками Товариства відповідно до установчого договору та статуту були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зі статутними частками по 50 відсотків, що в грошовому еквіваленті становило по 150 000,00 грн. При цьому,  позивачем та третьою особою в рахунок частки було передано майновий внесок на суму 107000,00 грн., по 53500,00 грн. на кожного з них, до моменту реєстрації , а решта 64% повинна була бути внесена протягом року з моменту реєстрації товариства, грошима по 96500,00 грн. на кожного.

Відповідно до п. 4.1 установчого договору про створення та діяльність ТОВ “Кремень” учасники Товариства не володіють  відокремленими правами на окремі об'єкти,  які є внеском до статутного фонду Товариства.   

Пунктом 9.6 установчого договору про створення та діяльність ТОВ “Кремень” передбачено, що у разі виходу учасника зі складу учасників товариства такий учасник має право на відшкодування свого внеску в статутний фонд у порядку та на умовах визначених статутом товариства та цим договором.

Пунктом 4.8 установчого договору про створення та діяльність ТОВ “Кремень” передбачено, що при виході учасника товариства йому виплачується частка вартості майна товариства на дату його виходу пропорційно його частці у статутному фонді. Виплата строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, що вибуває, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством у цьому році на момент його виходу. На вимогу учасника, що вибуває, його частка можу бути повернена повністю або частково у натуральній формі.

31.12.2007 року ОСОБА_3 надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю "Кремень" нотаріальну завірену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 заяву про вихід останнього зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" з 31.12.2007 та з вимогою про виділення йому частки майна товариства, в натуральній формі у розмірі 50%, що орієнтовно складає 15 000 000,00 грн. Копія нотаріальної посвідченої заяви від 31.12.2007 та копія свідоцтва нотаріуса від 02.12.2009 залучені до матеріалів справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремень" знаходиться за адресою: м. Київ,  вул. Кіровоградська, 3, а  згідно відомостей відповідача директор ОСОБА_4, який є також другим учасником товариства  проживає за адресою: АДРЕСА_1. Отже, заява позивача про вихід зі складу учасників товариства була надіслана ОСОБА_4, який є директором та другим учасником товариства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального  права, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 1.4 Рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 04.08.2010 року №4 зміна предмету або підстав позову можливе лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Початкок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо  позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, роз’яснення  сторонам їх прав та обов’язків, з’ясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб до участі у справі, витребування додаткових доказів тощо), а також з’ясування питання наявності у третіх осіб самостійних вимог у відповідній справі та необхідності уточнення позовних вимог.

Заяви (клопотання) про зміну предмету або підстав позову, подані після початку  розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Судовою колегією встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2009 року у справі №14/327 порушено провадження  у справі та прийнято позовну заву до розгляду, розгляд справи призначено на 26.08.2009 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.08.2009 року у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представників сторін розгляд справи було відкладено на 30.09.2009 року.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 30.09.2009 року в судове засідання з’явився представник позивача – ОСОБА_6

Суддя відкрив судове засідання, перевірив явку представників учасників судового процесу, оголосив склад суду і роз'яснив право відводу відповідно до ст. 20 ГПК України. Суд роз'яснив права та обов'язки сторін відповідно до ст. 22 ГПК України. Представник позивача повідомив, що права та обов'язки йому зрозумілі. Представник позивача опитувався про наявність до початку розгляду справи по суті заяв та клопотань. Будь-яких клопотань та заяв не надійшло. Суддею оголошено порядок ведення судового засідання, після чого оголошено про продовження розгляду справи. Представник позивача подав суду документи на виконання вимог ухвали, подав суду оригінали документів для огляду, надав суду пояснення по справі - підтримав позовні вимоги. Суд ставив представнику позивача уточнюючі запитання, на які представник позивача надав відповіді. Обговорення обставин справи. Також, представник позивача заявив суду клопотання про забезпечення позову, яке суд відхилив. Суд, згідно ст.77 ГПК України, ухвалив відкласти розгляд справи.

Таким чином, в судовому засіданні 30.09.2009р. було розпочато розгляд справи по суті, про що свідчить протокол судового засідання від 30.09.2009р.

Лише 02.09.2010 року, майже через рік, позивачем була подана заява про зміну предмету позову, в якій позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" 1 229 543 грн. в рахунок оплати вартості частини майна товариства, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства.

Таким чином, подана позивачем заява про зміну предмету позову була подана після початку розгляду господарським судом справи по суті, отже дана заява повинна бути залишена  без розгляду і приєднатись до матеріалів справи, про що суд першої інстанції повинен був зазначити в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору.

Проте, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та прийняв заяву позивача про зміну предмету позову після початку розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції розглядає вимоги заявлені  позивачем в позовній заяві, а саме: про зобов’язання відповідача в рахунок оплати вартості частини майна передати позивачу майно, згідно переліку, зазначеного у позові, всього на суму 1 229 543,99 грн.(без врахування заяви про зміну предмету позову).

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.   

Згідно зі ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов’язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.   

Відповідно до вимог ст.148 Цивільного кодексу України учасники товариств з обмеженою відповідальністю мають право вийти з цих товариств. Учасники товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.   

Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників.   

Таким чином позивач, як учасник товариства, наділений корпоративними правами, у тому числі правом виходу зі складу учасників товариства, не залежно від згоди товариства чи інших його учасників та не залежно від того, чи скликались з цього питання загальні збори та чи було прийнято відповідне рішення.   

Пунктом 28 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до цивільного кодексу та Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.   

Матеріалами справи підтверджується подача позивачем  нотаріально завіреної заяви про вихід з товариства 31.12.2007.(докази направлення містяться в матеріалах справи).

Таким чином, твердження  скаржника в апеляційній скарзі про те, що позивач належним чином не оформив документи, належним чином не звернувся до ТОВ “Кремень” про вихід із учасників останнього, посилання на відсутність рішення зальних зборів ТОВ “Кремень” про вихід із учасників останнього не приймаються колегією суддів, оскільки не ґрунтуються на чинному законодавстві України.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" та  ст. 85 Господарського кодексу України встановлено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.   

Частина 1 статті 115 Цивільного кодексу України встановлює, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Наслідком вибуття учасника, згідно з ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України, є право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.   

Згідно ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.   

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.   

Таким чином, повернення позивачу частки майна товариства у натуральній формі можливе лише за згодою Товариства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано належних та допустимих в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів згоди Товариства на повернення позивачу частки майна, а саме у натуральній формі.

Крім цього, як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2009 у справі № 14/327 було призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання: яка структура, балансова вартість активів і пасивів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" станом на 31 грудня 2007 року, 31 березня 2008 року та на час проведення експертизи?; чи може бути виділена в натурі Ѕ частина майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" учаснику у зв’язку з його виходом зі складу учасників товариства. Якщо так, то яке майно може бути виділено та його вартість?; яка дійсна вартість Ѕ частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" станом на 31 грудня 2007 року на 31 березня 2008 року, що підлягає компенсації учаснику у зв’язку з його виходом зі складу учасників даного товариства?

Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи №71/72, складеного судовим експертом Болоніною І.В. згідно даних балансу відповідача станом на 31.12.2007 року, балансова вартість майна (вартість капіталу) товариства, тобто частина  в активах    підприємства,  що  залишається    після вирахування його зобов'язань, складає 1261,7 тис. грн.  Встановити    дані   щодо   структури   (переліку)   активів   і   пасив  відповідача, вартість яких зазначена балансі товариства станом на 31 грудня 2007 року, 31 березня 2008 року та на час проведення   експертизи,    не    видається    за    можливе,    в    зв'язку    з    їх відсутністю. При   цьому   слід   зазначити,   що   в   матеріалах   справи   наявний Додаток   №1   до   позовної   заяви      ОСОБА_3   до   ТОВ   «Кремень» «Основні    засоби    ТОВ    «Кремень»,    які    знаходились    на    баланс підприємства та були власністю ТОВ  «Кремень» на 31.12.2007р.», якому   зазначено:   перелік   основних   засобів   -   36   одиниць,   дата   їх придбання, початкова балансова вартість без ПДВ - 3253375,87 грн., початкова   балансова   вартість   з   ПДВ   -   3904051,04   грн.,   залишкова  балансова вартість без ПДВ - 2072209,13 грн., залишкова    балансова вартість з ПДВ - 2486650,96 грн.

По другому та третьому питанню-питання судовим експертом не надано відповіді, оскільки дані питання не відносяться до завдань судово-економічної експертизи.

Таким чином,  колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про зобов’язання відповідача в рахунок оплати вартості частини майна передати позивачу майно, згідно переліку, зазначеного у позовній заяві, всього на суму 1 229 543,99 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)   неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального  права,  апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Кремень” підлягає задоволенню, рішення господарського суду м. Києва від 24.12.2010 року у справі №14/327  підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.  Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кремень” задовольнити.

2.  Рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2010 року у справі №14/327 скасувати.

3.           Прийняти нове рішення, яким:

      В позові відмовити повністю.

              Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" (03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, 3, ідентифікаційний код 32553246) 3154,25грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

      Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Кремень" (03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, 3, ідентифікаційний код 32553246) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у сумі 2993,75 грн., перераховане до Державного бюджету України згідно квитанції №123 від 04.01.2011р.  

4.    Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.               

4.    Матеріали справи №14/327 повернути до Господарського суду м. Києва.  

5.   Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Тищенко  О.В.

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

                                                                                          Алданова  С.О.