Рішення

від 23.01.2008 по справі 4/477

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/477

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "23" січня 2008 р.Справа №  4/477

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.,розглянув справу № 4/477

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", від імені якого діє центр електрозв'язку № 2 Кіровоградської філії, м. Світловодськ  

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Магнон", м. Світловодськ     

про стягнення 1 948, 47 грн.

Представники сторін:

від позивача: участі не брали. 08.01.2008 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи за наявними в справі матеріалами за відсутністю представника  відповідача, явку  якого неможливо  забезпечити  через  фінансову скруту.

від відповідача: участі не брали. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Рекомендоване поштове відправлення направлене відповідачу 21.12.2007 року (вих. № 36409 від 21.12.2007 року).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Судом було надіслано процесуальні документи за адресою відповідача, зазначеною у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України ідент. код 13754870 (м. Світловодськ, вул. Комсомольська 27), яку було зазначено також  відповідачем при укладанні  договору з позивачем. Іншими даними про фактичне місцезнаходження  відповідача  господарський суд не володіє. Крім того, господарським судом враховується, що рекомендоване поштове відправлення № 217219 від 15.02.2006 року в якому позивач направляв відповідачу акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2005 року повернуто позивачу з відміткою установи поштового зв'язку про відсутність відповідача за адресою м. Світловодськ, вул. Комсомольська 27.

СУТЬ  СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги електрозв'язку в розмірі 1 948 грн. 47 коп., з яких вартість проведених міжміських телефонних розмов на суму 1 860 грн. 26 коп. та абонентська плата на суму 88 грн. 21 коп. і судових витрат.

Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами та при даній  явці сторін.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши фактичні обставини та відповідні до них правовідносини, господарський суд, -

                                                 ВСТАНОВИВ :

У відповідності з договорами № 360509/97 від 04.11.1997 року та № 195/01-10 від 08.11.2001 року дія яких пропонувалась на наступні періоди та у зв'язку з проведеною реорганізацією Українсько-Американського-Голландського- Німецького закритого акціонерного товариства “Утел” у ВАТ “Укртелеком” позивач надавав  відповідачу  послуги  міжміського, міжнародного та  місцевого електрозв'язку, а  відповідач зобов'язався проводити оплату  отриманих послуг за кредитною системою оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок  позивача протягом 10 днів з дня отримання рахунка, але не пізніше 20 числа  місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно до п. 108 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 9.08.2005 року № 720 абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, вноситься абонентом в десятиденний термін після одержання рахунків, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після  розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається календарний  місяць, у  межах якого надавались послуги.

Відповідно до п. 1 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватись Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у  тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Позивач покладені на нього обов'язки згідно до умов договору виконав повністю, надав відповідачу якісні послуги за умовами договорів, однак відповідач в односторонньому порядку не виконав умови договорів про своєчасне проведення оплати фактично отриманих послуг у зв'язку з чим в період з  01.01.2003 року по 26.02.2003 року виникла заборгованість по оплаті міжміських та міжнародних телефонних розмов на суму 1 860 грн. 26 коп. Крім того, відповідачем не проведено внесення абонентської плати за липень- вересень 2005 року на суму  88 грн. 21 коп., оскільки з нарахованої до сплати за вказаний період абонентської плати відповідачем було сплачено в жовтні 2005 року лише 55 грн. 55 коп.

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших нормативних актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання  сторонами.

Позивач за даними договорами свої зобов'язання виконав в повному обсязі, але відповідач несвоєчасно сплачував вартість одержаних послуг, внаслідок чого виникла заборгованість, яка на момент подання позову складає суму 1 948 грн. 47 коп.

Таким чином, матеріалами справи безспірно доведено, що станом на 17.12.2007 року  за період з  січня по лютий 2003 року  включно  відповідач  не в повному  обсязі  розрахувався за надані йому послуги електрозв'язку та має заборгованість в сумі 1 860 грн. 26 коп. за міжміські і міжнародні телефонні розмови і за період з липня по вересень 2005 року заборгованість по абонементській платі в сумі 88 грн. 21 коп.

Висновок суду про правомірність та обґрунтованості позовних вимог  базується на досліджених судом матеріалах справи: договорах № 360509/97 від  04.11.1997 року та № 195/01-10 від 08.11.2001 року (а.с. 8-13), роздруківках міжміських розмов (а.с. 23-29),Розрахунку заборгованості (а.с. 16), претензії № 120-юр від 30.09.2005 року (а.с. 14).

Господарським судом вважається за необхідне звернути увагу на ту обставину, що  строк  виконання зобов'язань   по оплаті   наданих  відповідачу  послуг  з  проведення міжміських та міжнародних телефонних розмов  в   січні та лютому 2003 року  настав  в  березні 2003 року.

Відповідно до умов п. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України передбачено, що  правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовується до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи  вказані умови ЦК України та вимоги ст. 71 ЦК УРСР стосовно загального строку позовної давності в три роки, позовні вимоги на стягнення   1 860 грн. 26 коп. підлягають до задоволення незважаючи на пропуск строку позовної давності враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Аналогічне положення міститься і в статті 267 ЦК України.

Разом з тим, ч. 3 цієї статті передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

Про необхідність застосування строку позовної давності відповідач заяви до суду  не подавав.

Наявність поважних причин за яких можливе поновлення строку позовної давності  та  захист порушеного права  позивача досліджується господарським судом у відповідності до ст.43 ГПК України щодо оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому господарським судом враховується, що згідно ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу УРСР, якщо строк позовної давності пропущений з поважних причин, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.  Натомість, як вбачається з наданого позивачем  розрахунку  в  жовтні 2005 року відповідач частково провів погашення заборгованості шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача  55 грн. 55 коп.

Враховуючи строк виконання зобов'язання на суму 1860 грн. 26 коп. в березні 2003 року та сплив трьох річного строку позовної давності до цих позовних вимог в березні 2006 року, часткове погашення заборгованості в  жовтні 2005 року як обставина, що перериває перебіг строку позовної давності, приймається,  оскільки така дія вчинена відповідачем  до  сплину трьохрічного строку позовної давності і може його перервати,  що є підставою для задоволення позову, заявленому до суду 17.12.2007 року. Згідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України , який набрав чинності з 01.01.2004 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим  Кодексом.

До договорів, що були укладені до 1 січня  2004  року  і продовжують  діяти  після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила  цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Крім того, акт звірення розрахунків станом на 01.12.2005 року, складений позивачем і не підписаний відповідачем через його відсутність за місцем офіційної реєстрації, також може розглядатись як доказ вчиненням позивачем дії, що перериває перебіг строку позовної давності, оскільки  на момент вчинення такої дії норми ЦК України, в т.ч. і ст. 267 вже діяли. При цьому господарським судом враховується, що саме відповідач несе відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно правил статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” юридичні особи зобов'язані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору.

Доказів сплати заборгованості  за спірний період  відповідач  суду не надав.

За вказаних обставин позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю в сумі 1 948 грн. 47 коп., з яких 1 860 грн. 26 коп. за міжміські і міжнародні телефонні розмови і заборгованість по абонементській  платі в сумі 88 грн. 21 коп. Поряд з цим, господарським судом приймається до уваги, що позивачем не нараховувались та не заявлялись до стягнення штрафні санкції у вигляді пені за неналежне виконання  господарського зобов'язання та втрати від інфляції і  проценти річних згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а суд не находить підстав для виходу за межі позовних вимог.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати необхідно покласти на відповідача повністю, оскільки  через невиконання ним своїх зобов'язань позивач змушений був звернутись до суду за захистом  законних прав і поніс додаткові витрати.

Керуючись Законом України № 1280 „Про телекомунікації” від 18.11.2003 року ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 116, 117  ГПК України, господарський суд, -

                                                    В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Магнон", м. Світловодськ,  вул. Комсомольська 27, КОД 13754870, р/р 260061310, МФО 323260 заборгованість за надані послуги електрозв'язку в розмірі 1 948, 47 грн., з яких вартість проведених міжміських телефонних розмов на суму 1 860 грн. 26 коп. та абонентська плата на суму 88 грн. 21 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 102 грн. та 118 грн. послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі центру електрозв'язку № 2 Кіровоградської філії, м. Світловодськ, вул. Ювілейна 9, р/р 260004649, КОД 2221123, МФО 323538.

Наказ видати.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

  Суддя                                           Ю.І. Хилько