Рішення

від 21.12.2010 по справі 10/261

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/261

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.10                                                                                 Справа № 10/261

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім СТС",

м. Київ

до Акціонерного товариства закритого типу "Русь єдина", м. Алчевськ Луганської області

про  стягнення 28 557 грн.  23 коп.

Суддя Т.М. Мінська

Представники сторін:

від позивача - Хордаєв О.В. - юрист, довіреність № 23/11 від 23.11.2010;

від відповідача - Ляшенко В.І. - бухгалтер, довіреність № б/н від 08.11.2010.

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

           - основного боргу у сумі 12202 грн. 83 коп. за договором поставки від 13.06.2006 № 0613, укладеним між позивачем та відповідачем;

- інфляційних втрат у сумі 7341 грн. 11 коп.;

- 3% річних у сумі 1117 грн. 29 коп.;

- пені у сумі 7896 грн. 01 коп.

           Доповненнями № 06/11 від 06.12.2010 до позовної заяви позивач зменшив розмір позовних вимог, просить стягнути: борг у сумі 12202 грн. 83 коп., інфляційні втрати у сумі 7045 грн. 56 коп.; 3% річних у сумі  1025  грн. 93 коп.;  пеню у сумі 7587 грн. 21 коп.

          Відповідач заявив про застосування позовної давності у зв‘язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.  В додаткових поясненнях  відповідач  також  зазначив, що  вимоги  про стягнення пені також заявлені з пропуском  позовної давності в 1 рік. Крім того відповідач вважає, що позивач всупереч ст. 22 ГПК України під час судового розгляду справи  змінив підстави позову, вказавши на інші документи (накладні), що підтверджують зобов'язання позивача.  

          Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи суд

                                            в с т а н о в и в;

Згідно з договором  поставки  № 0613 від 13.06.2006  укладеним  між ТОВ «ТД  СТС» (Постачальником) –Позивачем у справі і АТЗТ «Русь Єдина»(Покупцем) - Відповідачем у справі Позивач  зобов'язався поставити Відповідачу товар, найменування  якого визначається у рахунках –фактурах,  видаткових накладних,  специфікаціях до договору  або інших аналогічних  документах.

Відповідач  згідно п. 2.3. договору  здійснює оплату за товар тільки після одержання  рахунка –фактури, товар  має бути оплачений в терміни, що зазначаються в  рахунках –фактурах.  

В  тексті  позовної заяви позивач не  вказав  конкретні накладні, на підставі яких виник  борг, а лише послався на вищевказаний договір, і на наявність заборгованості в  сумі 12202 грн. 83 коп. В ході розгляду  справи позивачем надано розрахунок боргу із зазначенням  накладних,  за яким поставлено товар, і часткової  оплати за  поставлений  товар. Отже, суд не  приймає доводи  відповідача стосовно  зміни підстав  позову після  початку розгляду  справи  по  суті, оскільки надання детального розрахунку  на вимогу суду не  можна вважати  зміною підстав позову. Підставою позову залишається виникнення зобов'язань за  договором  № 0613 від 13.06.2006.  

Строки  оплати  згідно  наданих  рахунків –фактур  наступні:

За накладною № РН-000405 від 30.03.2007 на суму 12321 грн. 39 коп. –до 29.04.2007.

За накладною № РН-000419 від 03.04.2007 на  суму  108 грн. 00 коп. –до 02.05.2007.

За накладною № РН-000507 від 24.04.2007 на суму  1159 грн. 20 коп. –до 24.05.2007.

За накладною № РН-000615 від 21.05.2007 на  суму 512 грн. 38 коп. –до 20.06.2007.

За накладною № РН-000812 від 09.07.2007 на суму 13520 грн. 32 коп. –до 08.08.2007.

За накладною № РН-001037 від 24.09.2007 на  суму 7125 грн. 32 коп. –до 24.10.2007.

За накладною № РН-000000836 від 19.05.2008 на суму 393 грн. 60 коп. –до 18.06.2008.

Всього за вищевказаними накладними поставлено товар на суму  35140 грн. 21 коп.

           Відповідачем проведена часткова  оплата за поставлений товар, при чому при оплаті  в  графі призначення платежу зазначались конкретні  рахунки –фактури, згідно яких  проводилась оплата.

           За розрахунком позивача відповідач частково оплатив поставлений товар в сумі   22937 грн. 38 коп., а  заборгованість становить  12202 грн. 83 коп., зокрема  залишки  заборгованості  за  товар,  поставлений  за  такими  накладними:  

За накладною № РН-000405 від 30.03.2007 –484 грн. 01 коп.

За накладною № РН-000419 від 03.04.2007  - 108 грн. 00 коп.

За накладною № РН-000507 від 24.04.2007 - 1159 грн. 20 коп.

За накладною № РН-000615 від 21.05.2007 -  512 грн. 38 коп.

За накладною № РН-000812 від 09.07.2007 –2420  грн. 32 коп.

За накладною № РН-001037 від 24.09.2007-  7125 грн. 32 коп.

За накладною № РН-000000836 від 19.05.2008 - 393 грн. 60 коп.

           Заборгованість Відповідача  у сумі 12202 грн. 83 коп. станом на  31.12.2009 підтверджена також  актом звірення від 18.01.2010, підписаним представниками сторін  (а.с. 47). З цього ж  акту  вбачається, що  станом  на  01.10.2009  заборгованість відповідача  становила  14202 грн. 83 коп.

           Листом  № 21/05 від 21.05.2009  за підписом  директора відповідача, засвідченого печаткою  Відповідача, визнано наявність існуючої на той час заборгованості, гарантовано  погашення  заборгованості за графіком: 3000 грн. до кінця поточного місяця, 10000 грн. до 10.06.2009, решта –до кінця червня. В цьому листі чітко не вказана сума заборгованості,  але  в  будь-якому  разі  не менше 13000 грн. Відповідач  не довів  існування між  сторонами  будь-яких  інших  господарських  стосунків,  з  приводу яких могла  виникнути вказана  заборгованість.  

          За період з 01.01.2009 відповідачем  проведена часткова  оплата за товар, поставлений за накладною № РН-000812 від 09.07.2007 на суму  13520 грн. 32 коп. (виписки банку  долучені  до справи),  остання  оплата  проведена  11.11.2009.  

Позивачем  нараховані інфляційні витрати у сумі 7045 грн. 56 коп.  (а.с. 42, 44),  3% річних у сумі  1025  грн. 93 коп. (а.с. 42),  і  пеню у сумі  7587 грн. 21 коп. в  розмірі  подвійної облікової ставки НБУ (а.с. 45).  При  цьому  розрахунок   3% річних  і  пені,  позивачем  здійснено, починаючи  з 4 дня  за  днем  поставки, по  27.07.2010.  А розрахунок  інфляційних втрат -  з  тієї  ж  дати  по  червень  2010 року. Позивач  не  обґрунтував  будь-яким  чином  цей  момент,  в  той  час  як  згідно п. 2.3. договору товар  має бути оплачений в терміни, що зазначаються в  рахунках – фактурах,  ці  рахунки –фактури  досліджені  судом  і  встановлено  відповідні  дати,  з  яких  виникла заборгованість  за кожною накладною окремо.      

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне:

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень;  докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.  526 ЦК України зобов'язання  має виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за  відсутності  таких умов  та вимог –відповідно  до  звичаїв ділового обороту або інших вимог,  що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 692 ЦК України  покупець  зобов'язаний  оплатити  товар  після його прийняття  або прийняття  товаророзпорядчих документів  на  нього,  якщо договором  або   актами  цивільного законодавства  не встановлений  інший  строк  оплати товару.  

Договором  встановлений  строк  оплати,  отже  зобов'язання  по  оплаті  в  силу  ст. 530 ЦК України  має  бути  виконано  в  цей  строк.  

          Заборгованість Відповідача у сумі 12202 грн. 83 коп. підтверджена матеріалами  справи  і  не  заперечена  Відповідачем.

Відповідачем суду надано заяву про застосування до позовних вимог позовної давності,  як  загальної  так  і  спеціальної.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

При цьому ст. 258 Цивільного кодексу України передбачає, що для певних видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність,  зокрема  позовна давність в один рік  застосовується  до  вимог про стягнення  неустойки (штрафу, пені).

В  той час,  відповідно  до  ст. 264 ЦК України  перебіг позовної давності  переривається  вчиненням  особою  дії, що свідчить  про визнання  нею свого боргу  або  іншого обов'язку. Після  переривання  перебіг  строку  позовної давності  починається  заново.   

          Отже,  щодо  вимог  про  стягнення  заборгованості  у сумі 12202 грн. 83 коп.  Відповідач  вчинив  ряд  дій (звірення, гарантійний лист,  оплата),  які  в  своїй  сукупності і свідчать  про  визнання цього  боргу,  остання  дія  - сплата  коштів сумі  1000 грн. –11.11.2009.  З цієї дати  перебіг  строку  позовної  давності  починається  заново.  Тому  щодо  вимог  про  стягнення  заборгованості   у сумі 12202 грн. 83 коп.  строк  позовної давності  не пропущено,  отже  порушене  право  підлягаю захисту,   а  позовні  вимоги  в цій  частині –задоволенню.  

          Щодо  нарахування  і  стягнення  інфляційних втрат у сумі 7045 грн. 56 коп. і  3% річних у сумі  1025  грн. 93 коп.,  то  суд  виходить  із  того, що  ці  вимоги  виникають не одно моментно,  а  щомісяця –інфляційні  втрати,  щодня –3 % річних,  відтак  ці  вимоги  підлягають  задоволенню за  період  у  три  роки, що передують  зверненню з  позовом, тобто з  20.10.2007 по 19.10.2010.  Але  ж  позивач  нарахував  3 % річних  по  27.07.2010, а  інфляційні  втрати по  червень 2010,  отже  суд  не може  вийти за  межі  цього  строку.         

           Отже,  в  межах  цього  строку  здійснено  такі  нарахування 3 % річних:

За накладною № РН-000405 від 30.03.2007 –484 грн. 01 коп.

За накладною № РН-000419 від 03.04.2007  - 108 грн. 00 коп.

За накладною № РН-000507 від 24.04.2007 - 1159 грн. 20 коп.

За накладною № РН-000615 від 21.05.2007 -  512 грн. 38 коп.

За накладною № РН-000812 від 09.07.2007 –2420  грн. 32 коп.,

що в загальній сумі  становить  4688 грн. 91 коп. за період з  20.10.2007 по 27.07.2010  (1012 днів)  -  389 грн.  52 коп.    

За накладною № РН-001037 від 24.09.2007- 7125 грн. 32 коп. - за період з  25.10.2007 по 27.07.2010  (1007 днів)  -  589 грн.  16  коп.    

За накладною № РН-000000836 від 19.05.2008 - 393 грн. 60 коп. - за період з  19.06.2007  по 27.07.2010  (769 днів )  -  24 грн.  86 коп.    

Всього  3 %  річних  становлять 1003 грн. 54 коп.

Розмір  інфляційних  втрат  за  період  прострочення,  з  урахуванням  моменту  виникнення зобов'язання  по  оплаті,  вказаного  вище, та  за  урахуванням 3 річного строку позовної давності  становлять:

За накладною № РН-000405 від 30.03.2007 –484 грн. 01 коп.

За накладною № РН-000419 від 03.04.2007  - 108 грн. 00 коп.

За накладною № РН-000507 від 24.04.2007 - 1159 грн. 20 коп.

За накладною № РН-000615 від 21.05.2007 -  512 грн. 38 коп.

За накладною № РН-000812 від 09.07.2007 –2420  грн. 32 коп.

За накладною № РН-001037 від 24.09.2007-  7125 грн. 32 коп.,

що  в загальній  сумі  становить 11809 грн. 23  коп. за  період з листопада 2007 року по  червень 2010 року  -  5678 грн. 53 коп.     

За накладною № РН-000000836 від 19.05.2008 - 393 грн. 60 коп. - за  період з липня  2008 року по  червень 2010 року  -  90  грн. 10 коп.     

            Всього  розмір  інфляційних  втрат  -  5768 грн. 63 коп.  

            Отже  підлягають задоволенню вимоги про  стягнення    інфляційних  втрат  у сумі  5768 грн. 63 коп.  і  3% річних у сумі  1003  грн. 54 коп.     

            В  решті  вимог про стягнення    інфляційних  втрат   3% річних  слід відмовити.  

В  задоволенні  вимог  про стягнення  пені  слід  відмовити в  зв'язку  з пропуском строку давності  1 рік,  про застосування  якого заявлено  відповідачем  (ст. 258, 261, 267 ЦК України),  оскільки  на час  подання позову 19.10.2010, сплив  строк  позовної давності  в  1 рік  щодо  пені,  нарахованої  до  19.10.2009., а  в  силу ст.  232 ч. 6  ГК України,  нарахування  пені  за  несвоєчасну  оплату  боргу,   який  виник у відповідача  навіть за  останньою  накладною  № РН-000000836 від 19.05.2008  (строк  оплати   до 18.06.2008.)   припиняється  18.12.2008.       

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру  задоволених  позовних вимог.    

Відповідно  до  ст. 85 ГПК України у судовому  засіданні  оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

На  підставі  викладеного і, керуючись ст. ст.  44, 49,  82, 84, 85 ГПК України,   суд

                                                в и р і ш и в:

      1. Позов задовольнити частково.      

          2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Русь єдина", м. Алчевськ Луганської області, пр. Леніна, 5, код 24191130 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім СТС", м. Київ, бул. Івана Лепсе, 79, код 34242178 заборгованість  у сумі 12202 грн. 83 коп.,  інфляційні   втрати  у сумі  5768 грн. 63 коп., 3% річних у сумі 1003  грн. 54 коп., державне мито  189 грн. 75 коп. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу 156 грн. 81 коп.  

          3. Видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

           4. В решті вимог відмовити.  

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не  було подано. У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.   

Повне  рішення  складено і  підписано  24.12.2010.

Суддя                                                                                     Т.М.Мінська