Рішення

від 06.10.2010 по справі 22/147

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/147

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

06.10.10 р.                                                                                    Справа № 22/147                               

  Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Іванченкової О.М.,  суддів Попкова Д.О., Курило Г.Є.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК”, м.Київ, ЄДРПОУ 33192561,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 31018400,

про стягнення 1 651 061,04 грн.

та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 31018400,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК”, м.Київ, ЄДРПОУ 33192561,

про визнання договору №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р. та додаткових угод до нього недійсними,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Самойленко В.В. – за довіреністю,  

від відповідача: Гутаріна К.Ю. – за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.08.2010р. по 08.09.2010р. та з 23.09.2010р. по 06.10.2010р.  

                                                                ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс”, м.Донецьк, про стягнення вартості поставленого за договором купівлі-продажу майна у розмірі 1 651 061,04 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на умови договору №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р., постачання товару у повному обсязі обумовленого ним та на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за укладеним правочином, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р. разом із специфікацією до нього, додаткової угоди №1 від 22.11.2007р., додаткової угоди №2 від 18.01.2008р., додаткової угоди №3 від 18.03.2008р., видаткових накладних №CZ-0000174 від 25.06.2008р. та №CZ-0000198 від 20.08.2008р., претензії про виконання обов'язку №451-2009 від 17.08.2009р., акту звірки взаєморозрахунків за період з 27.04.2007р. по 01.04.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 2, 41, 12, 13, 15, 44, 49, 54, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.509, 526, 629, 655 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України.

У судовому засіданні 06.07.2010р. представником Позивача надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої у зв'язку зі зменшенням боргу Відповідачем станом на 21.05.2010р. сума, заявлена до стягнення, становить 1 294 176,27 грн. Разом із даною заявою, суду представлене додаткове письмове обґрунтування суми позовних вимог. За змістом цього документу, Товариство з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК” вказує на домовленість сторін щодо сплати вартості товару, який передається у власність Відповідачу за наведеним вище договором купівлі-продажу, у гривні за офіційним курсом Національного банку України до Євро, що є чинним на дату кожної оплати, оскільки товар придбається Позивачем у Німеччині за валюту Євро та реалізується на території України за валюту гривню. Отже, у договорі зазначена сума у гривнях з еквівалентом за курсом НБУ до вартості товару в Євро на дату укладення договору. Позивач посилається на ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України. Відповідач здійснював часткову оплату вартості обладнання (що є порушенням умов договору у частині порядку розрахунку) в гривні. Додано таблицю з визначенням дати отримання коштів, суми оплат та курсу НБУ з перерахунком в Євро. Одночасно надано суду копії банківських виписок, що підтверджують дату та суми, внесених оплат Відповідачем за договором №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р., акту звірки взаєморозрахунків за період з 27.04.2007р. по 01.06.2010р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПБ №270009 від 20.08.2008р., претензії №451-2009 від 17.08.2009р. з підтвердженням її направлення Відповідачу, а також витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №5999946.

19.07.2010р. Відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області надані заперечення на позовну заяву, згідно з якими зазначає про переуступку права вимоги та зміну боржника у зобов'язанні за договором №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р. у зв'язку із укладенням чотирьохстороннього договору про переведення боргу №4К-2/1812 від 18.12.2009р. Отже, з урахуванням наведеного, ані Позивач, ані Відповідач не є сторонами за вказаним договором купівлі-продажу та, відповідно, не несуть жодних зобов'язань по відношенню один до одного. Таким чином, відсутній предмет спору, що в силу п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України є підставою для припинення провадження у справі. На підтвердження викладеного ним представлено суду копію договору про переведення боргу №4К-2/1812 від 18.12.2009р.

У судовому засіданні 21.07.2010р. представником Позивача представлені додаткові письмові пояснення №б/н від 21.07.2010р. та заяву про вжиття заходів до забезпечення позову №б/н від 21.07.2010р.

Одночасно, 21.07.2010р. через канцелярію господарського суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс” надані копії договору про надання юридичної (правової) допомоги від 20.07.2010р. та листка непрацездатності.

09.08.2010р. Позивачем представлено заяву про здійснення фіксування судового процесу, яка задоволена судом.

В подальшому запис розгляду справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”, для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 8070139RE15658.

Також суду надано письмові зауваження та додаткові письмові пояснення щодо наданих Відповідачем доказів по справі.

10.08.2010р. Позивачем вдруге представлено суду документи, надані 09.08.2010р.

У судовому засіданні 11.08.2010р. представником Відповідача надані пояснення по справі №2 від 11.08.2010р., відповідно до яких останній підтримує позицію, викладену у запереченнях на позовну заяву, наданих до матеріалів справи 19.07.2010р., проте, вказує на здійснення ним часткової оплати згідно договору №4К-584 Ukr у розмірі 5 000,00 грн. На підтвердження цього надано платіжне доручення №6652 від 10.08.2010р. Крім того, останній наголошує на відсутності доказів правонаступництва Позивача після Товариства з обмеженою відповідальністю „Карл Цейсс”, яким підписано спірний договір поставки та додаткові угод до нього.

Одночасно представником Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс” заявлено клопотання про витребування у Позивача доказів правонаступництва після Товариства з обмеженою відповідальністю „Карл Цейсс”, надання часу для здійснення звірки розрахунків і належного їх оформлення, витребування у Позивача виписки з банку про зарахування 5 000,00 грн.

Дане клопотання судом задоволено.

08.09.2010р. представником Відповідача до матеріалів справи разом із супровідним листом №б/н від 07.09.2010р. долучено копію акту звірки взаєморозрахунків за період від 27.04.2007р. до 17.08.2010р., підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Ухвалою суду від 08.09.2010р. судом до спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву  Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК”, м.Київ, про визнання договору №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р. та додаткових угод до нього недійсними.

Позовні вимоги Позивача за зустрічним позовом (Відповідача за первісним позовом) ґрунтуються на тезах про укладення договору купівлі-продажу №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р. та додаткових угод до нього з порушенням норм чинного законодавства, оскільки ці угоди підписані не уповноваженою особою.

Нормативно свої вимоги Позивач за зустрічним позовом (Відповідач за первісним позовом) обґрунтовує ст.ст.202, 203, 207, 215, 216, 236, 237, 239, 244, 246, 247, 248 Цивільного кодексу України, ст.ст.41, 60 Господарського процесуального кодексу України.

22.09.2010р. Відповідачем за первісним позовом представлено суду клопотання про витребування у Позивача копії статуту або іншого документу, у якому б було визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК” є правонаступником після Товариства з обмеженою відповідальністю „Карл Цейсс”.

Дане клопотання відхилено судом, враховуючи наявність в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №6118755 станом на 11.06.2010р., яка містить дану інформацію.

Разом з цим, Відповідачем за первісним позовом із супровідним листом №2 від 22.09.2010р. надані додаткові заперечення на позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК”, за змістом яких Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс” вказано на таку важливу умову договору купівлі-продажу №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р. та додаткових угод до нього, як „оплата на підставі виставленого рахунку”. Таким чином, останній вважає, що оплата за договором повинна здійснюватись у гривневому еквіваленті, який розраховується з боку постачальника за курсом гривні до Євро на дату виставлення рахунку, а не на дату здійснення платежу, як визначає Позивач у своїх письмових поясненнях. При цьому, Відповідач стверджує, що рахунки на оплату постачальником взагалі не виставлялись, часткова оплата була здійснена Відповідачем без них, адже обладнання, яке було поставлене, відповідно до договору поставки, є необхідним для здійснення статутної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс”. Також зазначено наступне: сума за договором складає 3 228 146,60 грн., часткова оплата складає 2 881 341,24 грн., отже, за висновками Відповідача, заборгованість за договором, враховуючи, що рахунки з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК” не виставлялись, складає 346 805,36 грн. Проте, строки оплати на сьогодні не настали за відсутності рахунків. Тому, позовні вимоги Позивача є безпідставними. На підтвердження викладеного надані платіжні доручення №6750 від 09.09.2010р. та №5 від 09.09.2010р., а також картка рахунку №631.

23.09.2010р. Представник Відповідача за зустрічним позовом (Позивача за первісним позовом) надав відзив на зустрічну позовну заяву про визнання спірного правочину недійсним разом із додатковими угодами до нього, за яким з доводами Позивача за зустрічним позовом (Відповідача за первісним позовом) не погоджається, вказує на фактичне виконання сторонами умов договору №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р. та додаткових угод до нього, його відповідність нормам чинного законодавства України та загальним звичаям діловодства. Разом із зазначеним надано копію довіреності на Бородіну Лілію Володимирівну від 04.12.2006р. та від 10.12.2007р.  

Відповідно до пояснень Позивача за первісним позовом, представленим у судовому засіданні 23.09.2010р., сторонами було досягнуто згоди при укладенні спірного правочину щодо сплати вартості товару у гривні за офіційним курсом Національного банку України до Євро, що є чинним на дату кожної оплати. Так, на виконання досягнутих домовленостей у порядку ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України, сторони у договорі купівлі-продажу вказували суму договору в гривнях, що була еквівалентом за курсом НБУ до вартості товару в Євро на дату укладання договору. З урахуванням п.6.2 договору, Відповідач зобов'язався здійснювати усі розрахунки за договором у валюті гривні, проте, у розмірі, що має відповідати еквіваленту до встановленої договором суми Євро на дату здійснення платежу. Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, де вказав суму боргу в євро та просить суд стягнути на його користь еквівалент валютної суми у гривні, що визначений на дату подачі позовної заяви, що відповідає приписам п.п.4 ст.55 Господарського процесуального кодексу України.

Також, Позивачем за первісним позовом надано клопотання про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою суми заборгованості. Сума заборгованості станом на 23.09.2010р. визначена у розмірі 72 885,77 Євро, що на дату подачі позову, а саме на 26.05.2010р. (курс Національного банку України Євро до гривні 9,687339), складає 706 069,16 грн. На підтвердження викладених обставин надано копії банківських виписок, акту звірки взаємних розрахунків за період з 27.04.2007р. по 17.08.2010р.

Керуючись приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає дану заяву та розглядає справу з урахуванням її змісту.

Представником Позивача у судовому засіданні 06.10.2010р. позовні вимоги за первісним позовом підтримано у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, наданої суду 23.09.2010р., проти задоволення зустрічного позову заперечено.

Представником Відповідача в судовому засіданні 06.10.2010р. надані додаткові письмові пояснення щодо своєї правової позиції за первісним позовом стосовно позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК” з урахуванням судового засідання 23.09.2010р., у яких зазначено, що сума грошового зобов'язання з урахуванням курсу гривні до Євро повинна визначатись на момент виставлення рахунку. Наявність такої умови договору як „на підставі виставленого до сплати рахунку Постачальником” виключає будь-яку іншу можливість визначення суми грошового зобов'язання з урахуванням курсу гривні до Євро, у тому числі можливість визначення еквіваленту в гривні до суми боргу у валютних коштах відповідно до п.п.4 ст.55 Господарського процесуального кодексу України, бо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК” не передбачають стягнення іноземної валюти, а передбачають стягнення заборгованості у гривні і підпадає під п.п.1 ст.55 Господарського процесуального кодексу України. Одночасно, вказано на факт того, що з боку Позивача були надані у матеріали справи довіреності, у тому числі ті, на які є посилання у додаткових угодах №2 та №3. Однак, строк довіреності, на яку є посилання у додаткових угодах та які надані суду, сплинув. Крім того, всі зобов'язання по оплаті за спірним договором поставки на теперішній час виконані з переплатою у розмірі 546 908,04 грн., бо сума за договором №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р. складає 2 334 433,20, а оплата станом на 06.10.2010р. за ним становить 2 881 341,24 грн. Отже, позовні вимоги не визнано у повному обсязі, оскільки вони, з огляду на наведене, є безпідставними.

Одночасно представлено додаткові обґрунтування зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс”, а також клопотання про залучення до матеріалів справи копій платіжних доручень №5 від 09.09.2010р. та №6750 від 09.09.2010р.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

27.04.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Карл Цейсс” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс” (Покупець) укладено договір №4К-584/07 Ukr.

Дана угода з боку Постачальника підписана в особі головного бухгалтера Бородіної Лілії Володимирівни, що, за визначеннями правочину, діє на підставі довіреності, яка завірена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. 04.12.2006р. і зареєстрована в реєстрі за №Д-2048.

З боку Покупця угода скріплена основною печаткою підприємства та підписом директора Дудіна Олексія Олександровича, що діє на підставі статуту.

Відповідно до п.1.1. зазначеного договору, Постачальник зобов'язується поставити медичне обладнання, згідно специфікації, що є невід'ємною частиною договору, та на умовах, які визначені договором, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання.

Специфікацією №1 до договору сторони обумовили певний вид товару, інші суттєві умови поставки. Так, цим документом узгоджені кількість та вартість обладнання.

Додатковими угодами №1-3 внесені зміни до укладеного правочинну, а саме, згідно додаткової угоди №3 від 18.03.2008р. (додаток №4) обумовлена поставка „Ексимерної лазірної системи серії МЕЛ-МЕЛ80 в комплекті з CRS-master TOPOLine виробництва Carl Zeiss та набором мікрохірургічних інструментів” у кількості 1 шт, „Пахіметр Pocketll виробництва Quantel Medical” – 1 шт. та „Наконечник Infiniti OZIL 750469” – 1 шт. загальною вартістю 3 228 146,60 грн. з урахуванням податку на додану вартість, а також остаточно визначений обов'язок Постачальника щодо поставки та порядок, строки, розміри оплат, які полягають у наступному.

Пунктом 2.1 угоди встановлено зобов'язання Постачальника поставити обладнання згідно специфікації (додаток №1, №2, №3, №4 до договору) за адресою Покупця протягом 90 календарних днів з дати отримання оплати від Покупця, згідно п.6.2.5 цього договору.

Відповідно до п.6.1 договору, його вартість складає 3 228 146,60 грн., що є еквівалентом 405 350,00 Євро за курсом Національного банку України на дату укладання додаткової угоди №3 до цього договору. Вартість договору в українських гривнях може змінюватися, враховуючи положення п.6.2 правочину.

Пункт 6.2, з урахуванням внесених змін, визначає перерахування Покупцем оплати обладнання за договором на поточний рахунок Постачальника в національній валюті (гривня) за офіційним курсом НБУ гривні до євро, встановленим на дань оплати на поточний рахунок Постачальника наступним чином:

авансовий платіж, що складає 116 721,66 грн. та є еквівалентом 17 000,00 Євро, здійснюється до 30.12.2007р. (п.6.2.1);

авансовий платіж, що складає 350 164,98 грн. та є еквівалентом 53 000,00 Євро, здійснюється до 30.09.2007р. Оплата проводиться на підставі виставленого до сплати рахунку Постачальника (п.6.2.2);

авансовий платіж, що складає 203 859,16 грн. та є еквівалентом 27 250,00 Євро, здійснюється до 20.12.2007р. Оплата проводиться на підставі виставленого до сплати рахунку Постачальника (п.6.2.3);

авансовий платіж, що складає 192 150,93 грн. та є еквівалентом 25 900,00 Євро, здійснюється до 24.01.2008р. Оплата проводиться на підставі виставленого до сплати рахунку Постачальника (п.6.2.4);

авансовий платіж, що складає 97 158,97 грн. та є еквівалентом 12 200,00 Євро, здійснюється до 15.04.2008р. Оплата проводиться на підставі виставленого до сплати рахунку Постачальника (п.6.2.5);

остаточну суму договору, що складає 2 150 239,50 грн. та є еквівалентом 270 000,00 євро, здійснюється протягом 24 місяців з розрахунку 89 593,31 грн. та є еквівалентом 11 250,00 Євро за кожен місяць, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі обладнання за кількістю та якістю. Оплата проводиться на підставі виставленого до сплати рахунку Постачальника (п.6.2.6).

Визначені вище документи містить аналогічні підписи та відбитки печаток підприємств, що й сам договір.  

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Приписи частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлюють, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203  Цивільного кодексу.

Підписання угоди особою без відповідних повноважень може бути підставою для визнання угоди недійсною, як такої, що не відповідає вимогам закону.

Проте, відповідно до частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України,  правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (прийняття виконання другої сторони, здійснення платежу другій стороні і т.ін.).

Також Вищим арбітражним судом України у п.п.9.2 п.9 Роз'яснень №02-5/111  від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Договір №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р., що за своєю правовою природою є договором поставки, специфікація  №1 до нього та додаткові угоди №1-№3, схвалені як Товариством з обмеженою відповідальністю „Карл Цейсс” так і Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс”. Продукція визначена у вказаній специфікації (в редакції додаткової угоди №3 від 18.03.2008р.), що є предметом договору, передавалась Постачальником та приймалась Відповідачем, і, відповідно, оплачувалась ним.

Цей факт підтверджується накладними, які містять матеріали справи, та банківськими виписками з особового рахунку, у тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю „Карл Цейсс”, з яких вбачається здійснення Відповідачем платежів на користь першого як „часткова сплата за обладнання згідно дог. №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р.”

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що зустрічні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс” про визнання договору №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р. та додаткових угод до нього недійсними з мотивів відсутності належних повноважень у особи, що підписала спірний правочин не підлягає задоволенню.

Крім того, слід наголосити, що особа, яка підписала даний правочин (від 27.04.2007р.) та додаткові угоди до нього (від 22.11.2007р., 18.01.2008р.,18.03.2008р.) з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Карл Цейс” діяла на підставі довіреності, виданої 04.12.2006 року строком на 1 рік, а також на підставі довіреності від 10.12.2007р., виданої також на 1 рік. Таким чином, особа, яка підписувала зазначені правочини є уповноваженою на вчинення таких дій.

За таких обставин, договір №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р. та додаткові угоди до нього є чинними та такими, що породжують права і обов'язки для сторін правочину.

Як вже було зазначено,  договір №4К-584/07 Ukr та додаткові угоди укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю „Карл Цейсс” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс” (Покупець).

Позивачем у даному судовому проваджені щодо стягнення вартості поставленого за наведеною угодою товару є Товариство з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК”, як правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю „Карл Цейсс”. Цей факт підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №6118755.

Окрім того, з представлених суду банківських виписок за 15.03.2010р., 01.04.2010р., 23.04.2010р., 29.04.2010р., 21.05.2010р., платіжних доручень №5 від 09.09.2010р. та №67750 від 09.09.2010р. вбачається що в тому числі під час провадження по справі Відповідачем здійснювались часткові оплати за обладнання згідно договору №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р. саме на користь Позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК”. Звірка розрахунків за цим правочином здійснювалась Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс” також безпосередньо із Позивачем. Отже, приймаючи до уваги ці обставини, Відповідач не ставив під сумнів правомочність Позивача щодо отримання коштів за договором №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р. та своїми діями підтвердив статус останнього як сторони за даною угодою, по відношенню до якої є наявним у нього обов'язок щодо оплати товару.

Таким чином, суд вважає Товариство з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК” належним Позивачем у розумінні ст.1 Господарського процесуального кодексу України.   

Згідно п.2.1 угоди встановлено зобов'язання Постачальника поставити обладнання згідно специфікації (додаток №1, №2, №3, №4 до договору) за адресою Покупця протягом 90 календарних днів з дати отримання оплати від Покупця згідно п.6.2.5 цього договору.

Відповідно до п.п.3.1 – 3.2 договору, Покупець зобов'язується прийняти товар і вчасно здійснювати оплату, згідно п.6 даного договору.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю „Карл Цейсс” було поставлено товар на загальну суму 3 2528 146,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №CZ-0000174 від 25.06.2008р. та №CZ-0000198 від 20.08.2008р., підписаними представниками обох сторін та скріпленими основною печаткою Відповідача. Цей факт підтверджує прийняття товару останнім.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Приймаючи до уваги зазначене, виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім на визначену вище суму.

При цьому, враховуючи, що правовою підставою постачання у первинній документації визначено договір №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р., суд дійшов висновку щодо здійснення наведених господарських операцій на визначену вище суму у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України в межах спірного правочину.    

З огляду на викладене, оплата за поставлену продукцію повинна здійснюватись на умовах і в порядку, визначених у договорі №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р. з урахуванням додаткових угод №1 від 22.11.2007р., №2 від 18.01.2008р. та №3 від 18.03.2008р.

Так, у відповідності до приписів п.6.2 договору, Відповідача зобов'язано здійснювати перерахування оплати вартості обладнання за договором на поточний рахунок Постачальника в національній валюті (гривня) за офіційним курсом НБУ гривні до євро, встановленому на день оплати наступним чином:

авансовий платіж, що складає 116 721,66 грн. та є еквівалентом 17 000,00 Євро - до 30.12.2007р. (п.6.2.1);

авансовий платіж, що складає 350 164,98 грн. та є еквівалентом 53 000,00 Євро - до 30.09.2007р. Оплата проводиться на підставі виставленого до сплати рахунку Постачальника (п.6.2.2);

авансовий платіж, що складає 203 859,16 грн. та є еквівалентом 27 250,00 Євро - до 20.12.2007р. Оплата проводиться на підставі виставленого до сплати рахунку Постачальника (п.6.2.3);

авансовий платіж, що складає 192 150,93 грн. та є еквівалентом 25 900,00 Євро, до 24.01.2008р. Оплата проводиться на підставі виставленого до сплати рахунку Постачальника (п.6.2.4);

авансовий платіж, що складає 97 158,97 грн. та є еквівалентом 12 200,00 Євро - до 15.04.2008р. оплата проводиться на підставі виставленого до сплати рахунку Постачальника (п.6.2.5);

остаточну суму договору, що складає 2 150 239,50 грн. та є еквівалентом 270 000,00 Євро - протягом 24 місяців з розрахунку 89 593,31 грн. та є еквівалентом 11 250,00 Євро за кожен місяць, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі обладнання за кількістю та якістю. Оплата проводиться на підставі виставленого до сплати рахунку Постачальника (п.6.2.6).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, актів звірки взаємних розрахунків, Відповідач покладені зобов'язання в частині щомісячної оплати вартості майна здійснював частково.

Отже, порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником, як вбачається з фактичних обставин справи, належним чином не виконане.

На підтвердження викладених обставин надано акт звірки взаємних розрахунків за період з 27.04.2007р. по 17.08.2010р., з якого вбачається визнання суми заборгованості Відповідачем у розмірі 133 116,44 Євро, про що свідчить підпис та печатка останнього на даному документі. Відповідно до курсу Національного банку України на дату складання акту (17.08.2010р.), зазначеному у вказаному документі, еквівалент визнаної Відповідачем суми складає 1 346 623,74грн.

Банківські виписки за 09.09.2010р. та платіжні доручення №5 від 09.09.2010р., а також №6750 від 09.09.2010р. підтверджують факт здійснення Відповідачем часткової оплати вартості отриманого обладнання на суму 600 000,00 грн.

З огляду на означене, заборгованість з оплати вартості товару станом на 23.09.2010р. визначена Позивачем у розмірі 72 885,77 Євро. За його перерахунком еквівалент цієї суми в гривні складає 706 069,16 грн. Цей розрахунок здійснено Позивачем, виходячи з курсу, який існував на дату подачі позову, а саме на 26.05.2010р. (курс Національного банку України євро до гривні 9,687339).

Однак, суд не погоджується з цим, оскільки умовами договору передбачено здійснення перерахунку, виходячи з курсу, який існує на дату здійснення платежу. Проте, оскільки п.6.2 даного правочину передбачає оплату саме в національній валюті (гривня), на думку суду, сума заборгованості має визначатися як різниця між визнаною Відповідачем сумою боргу та останньою частковою оплатою (1 346 623,74грн. – 600 000,00грн.). Ця різниця становить 746 623,74грн.

Оскільки Позивачем до стягнення заявлено 706 069,16 грн., позов підлягає задоволенню саме в цій сумі.

Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс” щодо розрахунку еквіваленту євро на дату виставлення рахунку не є дійсними, з огляду на ті обставини, що п.6.2 договору чітко передбачений порядок здійснення оплати та прямо визначено обов'язок Відповідача сплати вартості обладнання за договором в національній валюті (гривня) за офіційним курсом НБУ гривні до євро, встановленому на день оплати. Отже, при наявності обумовлених вказівок та узгодження їх Відповідачем шляхом підписання угоди, відсутня передумова щодо оплати тільки при наявності рахунку з визначенням еквіваленту на дату його складання.

Заперечення Відповідача відносно того, що ані Позивач, ані Відповідач не є сторонами за вказаним договором купівлі-продажу, оскільки укладено чотирьохсторонній договір про переведення боргу №4К-2/1812 від 18.12.2009р., за яким відбулась переуступка права вимоги та зміна боржника у зобов'язанні за договором №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р., а отже, з урахуванням наведеного, відповідно не несуть жодних зобов'язань по відношенню один до одного, судом до уваги не приймаються за тих підстав, що наведена угода №4К-2/1812 не підписана Новим кредитором та Новим боржником, тобто не є укладеною у розумінні положень ст.207 Цивільного кодексу України.

Окрім позовних вимог, Товариством з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК” подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові суми, що знаходяться на поточному розрахунковому рахунку Відповідача в межах суми боргу. Реквізити банківського рахунку: 26006000100075 філія Донецької дирекції ТОВ УКБ „Камбіо”, м.Донецьк, МФО 31018400.

Правовою підставою даних вимог зазначені ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування даних вимог Позивач звертає увагу суду на значну суму боргу та фінансову неспроможність Відповідача здійснити розрахунок за отриману продукцію. Фінансова неспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс” за висновками Позивача підтверджується фактом існування боргу перед ним. Крім того, сума заборгованості перевищує статутний капітал Відповідача, що також ускладнить виконання рішення господарського суду по цій справі або зробить його неможливим.

Суд вважає, що зазначена заява Позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити передбачених ст.67 цього кодексу заходів до забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначено в пункті 3 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Тягар доведення наявності зазначених обставин згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України лежить на Позивачеві.

Пунктом 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006року №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” передбачено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, наведених доказів суду не представлено. На підставі викладеного, суд вважає не доцільним вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові суми, що знаходяться на поточному розрахунковому рахунку Відповідача в межах суми боргу, оскільки зазначені вимоги жодним чином не обґрунтовані з доказової точки зору. До того ж, заборона господарюючому суб'єкту проводити видаткові операції по банківських рахунках може призвести до зупинення його фінансово-господарської діяльності, що носитиме характер протиправного втручання суду в господарську діяльність, забороненого статтями 6, 19 Господарського кодексу України.

З огляду на наведене, клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову має бути відхилено судом через його доказову та правову безпідставність.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 66,67 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

                                                                ВИРІШИВ:

1          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК”, м.Київ, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс”, м.Донецьк, про стягнення вартості поставленого за договором купівлі-продажу майна у розмірі 706 069,16 грн. задовольнити.

2          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс” (83050, Донецька обл., м.Донецьк, пр.Ватутіна, 5, кв.38, ЄДРПОУ 31018400, п/р №26006000100075 у філії Донецької дирекції ТОВ УКБ „Камбіо”, м.Донецьк, МФО 31018400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК” (04070, м.Київ, вул.Волоська/Іллінська, 6/14, ЄДРПОУ 33192561, п/р26000000707901 у ВАТ „Аграрний комерційний банк” м.Києва, МФО 322302) вартість поставленого за договором купівлі-продажу майна у сумі 706 069,16 грн.

3          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс” (83050, Донецька обл., м.Донецьк, пр.Ватутіна, 5, кв.38, ЄДРПОУ 31018400, п/р №26006000100075 у філії Донецької дирекції ТОВ УКБ „Камбіо”, м.Донецьк, МФО 31018400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК” (04070, м.Київ, вул.Волоська/Іллінська, 6/14, ЄДРПОУ 33192561, п/р26000000707901 у ВАТ „Аграрний комерційний банк” м.Києва, МФО 322302)  відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 7 060,85грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 100,92грн.

4          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5          У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК”, м.Київ, про визнання договору №4К-584/07 Ukr від 27.04.2007р. та додаткових угод до нього недійсними відмовити.

6          В судовому засіданні 06.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8          Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя                                                               Іванченкова О.М.                               

 Суддя                                                                                                    Д.О. Попков

Суддя                                                                                                 Г.Є. Курило

  Повний текст рішення підписано 11.10.2010р.