Рішення

від 08.01.2008 по справі 11/437

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/437

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  11/437

08.01.08

За позовомСільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива»

до  Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Олто»

провизнання недійсним договору.

           Суддя  Євсіков О.О.

Представники сторін:

від позивача       Солнцева О.В. (представник за дов.);

від відповідача  Коломієць М.Є. (представник за дов.).

У судовому засіданні 08.01.2008 за згодою представників сторін на підставі ст. 85  ГПК  України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним Договору № 1/4 від 18 квітня 2005 року, укладеного між Сільськогосподарським   виробничим   кооперативом   "Нива" та   Товариством   з обмеженою відповідальністю  фірма "ОЛТО" про передачу поголів'я великої рогатої худоби (далі – ВРХ) у кількості 205 голів на суму 179.184,00 грн. у власність від Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нива" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛТО".

Ухвалою від 05.11.2007 порушено провадження у справі, призначено судове засідання на 27.11.2007.

У судовому засіданні 27.11.2007 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи для надання доказів на підтвердження, викладених у позовній заяві обставин, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 12.12.2007.

В судове засідання 12.12.2007 позивач не з'явився, у зв'язку з чим розгляд було відкладено 26.12.2007.

У судовому засіданні 26.12.2007 оголошувалась перерва до 08.01.2007.

Позовні вимоги мотивовані тим, спірний договір було підписаного позивачем в особі голови кооперативу Соболя Володимира Івановича, що діяв на підставі Статуту позивача, без дозволу загальних зборів членів кооперативу на укладення договору. Однак, п. 10.3.6 Статуту позивача чітко передбачено, що до компетенції загальних зборів членів кооперативу відноситься надання дозволу на укладення угод від імені позивача на суму, що перевищує 25.000 (двадцять п'ять тисяч) грн. Також позивач зазначає, що спірний договір було укладено сторонами з порушенням вимог ст. 19, 20 Закону України „Про заставу”.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення наступним.

Відповідач вказує на те, що позивачем жодним чином ні в позовній заяві, ні в доданих до неї документах не зазначено повноваження голови кооперативу, якому заборонено укладати угоди на суму понад 25.000,00 грн. без попереднього надання дозволу, адже такий дозвіл може надаватися і після укладання угод.

Крім того відповідач зазначає, що відповідно до договору про відступлення вимоги № 01/06-036 від 07.04.2005 до відповідача дійсно перейшло право звернення на заставлене майно, але оспорюваний договір не є ані кредитним договором, ані договором про заставу. З положень оспорюваного договору слідує лише те, що відповідач погашає заборгованість позивача перед банківською установою, а позивач передає у власність відповідача велику рогату худобу (далі –ВРХ) у переліку згідно описів до договорів застави з банківською установою. Відповідно до п. 3.1 оспорюваного договору загальна сума договору, визначена сторонами, складає саме 179.184,66 грн. Даний договір не протирічить чинному законодавству та укладений на основі вільного волевиявлення сторін. Відповідач не проводив звернення стягнення на заставлене майно на підставі Закону України "Про заставу", а отримав передане йому майно на підставі оспорюваного договору за погашення кредиту позивача перед банківською установою.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши  пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, СВК "Нива", в особі голови правління Соболя Володимира Івановича, уклав з АППБ "Аваль" кредитний договір № 010-01/06/28-04 від 19.03.2004.

Згідно з кредитним договором № 010-01/06/28-04 (з урахуванням Додаткових угод № 1 від 19.03.2004 та № 2 від 31.12.2004) банк (кредитор) відкриває позичальнику (СВК "Нива") відновлювальну кредитну лінію (надалі - кредит) у сумі 180 000 (Сто вісімдесят тисяч) гривень строком до 18.03.2005 із сплатою 21 відсотка річних.

Кредитні кошти призначені для проведення весняно-польових робіт.

Кредитор, згідно з п. 3.1 договору, надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Відповідно до п. 3.3 договору Сторони встановлюють наступний порядок погашення заборгованості за кредитним договором: в першу чергу погашається заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом; в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість); в третю чергу погашається заборгованість за неустойкою, у випадку її нарахування Кредитором, та інша безспірна заборгованість Позичальника за цим договором.

У відповідності з діючим законодавством України забезпеченням цього договору (ст.345 ГК України) є застава майбутнього урожаю зерна жита 2004 року в кількості 380 тон, майбутнього урожаю зерна пшениці в кількості 58 тон, молодняк ВРХ в кількості 151 голів, нетелі в кількості 40 голів, комбайнів ДОН, Марал, та тракторів МТЗ -82 № 5757УМ, та МТЗ-82,1 № 02871 КА. Крім того, Кредитор може вимагати від Позичальника надання одного або декількох видів забезпечення (п. 3.3 кредитного договору).

Згідно з договором поруки від 19.03.2004 Акціонерний поштово-пенсійний банк "Аваль" як Кредитор та громадянин Соболь Володимир Іванович, ідентифікаційний код 2411506830, як Поручитель, що далі разом іменуються "Сторони договору", уклали договір про наступне.

1.1. Сторони договору визначають, що це зобов'язання підписано сторонами в відповідності до чинного законодавства України, та відповідає положенням ст.ст. 553-559 Цивільного кодексу України.

1.2. Сторони договору встановлюють, що Поручитель на добровільних засадах бере

на себе зобов'язання перед Кредитором відповідати по зобов'язанням Боржника - СВК "НИВА", які виникають з умов кредитного договору № 010-01/06/28-04 від 19.03.2004 (надалі - "кредитний договір"), в повному обсязі цих зобов'язань (надалі - "основне зобов'язання").

1.3. Сторони   договору   встановлюють, що зобов'язання Поручителя перед Кредитором є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та вказаним в п 1.2. кредитним договором - не потребують.

2.1 Сторони договору визначають, що у випадку невиконання Боржником взятих на

себе зобов'язань по кредитному договору, Поручитель несе солідарну відповідальність

перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за

кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

2.2 Сторони договору встановлюють, що якщо надійде вимога про погашення суми

заборгованості по кредитному договору і таких коштів у Поручителя не буде, то Кредитор

має право звернути стягнення за рахунок майна Поручителя, згідно норм чинного законодавства.

2.3 Сторони договору встановлюють, що Поручитель, після виконання взятих на

себе зобов'язань по цьому договору, у відповідності до ст. 556 Цивільного кодексу України,

набуває всіх прав Кредитора по виконаному ним зобов'язанню - кредитному договору №

010-01/06/28-04 від «19»березня 2004 року.

3.1. Сторони договору встановлюють, що у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, Поручитель і Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором на всю суму заборгованості, встановлену  на  момент  подання  позовної  вимоги, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України.

3.2. Днем виникнення зобов'язання Поручителя погасити заборгованість Боржника,

вважається день закінчення строку надання кредиту за кредитним договором, в тому числі і

з урахуванням пролонгації.

3.3. Сторони договору встановлюють, що Поручитель не може передавати свої

обов'язки по цьому договору третім особам без письмової згоди Кредитора.

4.1. Сторони договору встановлюють, що цей договір вступає в силу з моменту його

підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов'язання. Також порука припиняється, якщо Кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до Поручителя (п.4 ст.559 Цивільного кодексу України).

4.2. Сторони договору встановлюють, що строк та умови виконання цього договору

можуть бути переглянуті сторонами лише з їх письмової згоди.

5.1.          Сторони договору визначають, що цей договір підписаний сторонами на

добровільних засадах та відповідає намірам сторін по безумовному виконанню взятих на

себе зобов'язань.

Далі, 23.03.2004 АППБ «Аваль»та СВК «Нива»уклали декілька договорів застави на забезпечення вимог Заставодержателя (банку), що витікають з кредитного договору № 010-01/06/28-04 від 19.03.2004, укладеного між Заставодержателем (банком) та Заставодавцем (СВК «Нива»), за умовами якого Заставодавець зобов'язується перед Заставодержателем повернути кредит в розмірі 180.000 (сто вісімдесят тисяч) гривень, сплатити проценти за його користування в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а саме:

-          договір застави майбутнього урожаю № 010-01/06/28-04/3 від 23.03.2004, посвідчений державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької державної нотаріальної контори Герасько С.І. за №651;

- договір застави за № 010-01/06/28-04/2 від 23.03.2004, посвідчений державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької державної нотаріальної контори Герасько С.І. за № 650;

          - договір застави за № 010-01/06/28-04/1  від 23.03.2004, посвідчений державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької державної нотаріальної контори Герасько С.І. за № 649.

          За вказаними договорами, копії яких наявні у справі, позивач передавав в заставу майбутній врожай, сільськогосподарську техніку, худобу.

Згідно з останнім договором застави від 14.03.2005, укладеним між АППБ «АВАЛЬ»та СВК «НИВА»в особі голови Правління Соболя Володимира Івановича на забезпечення вимог Заставодержателя (банку), що витікають з кредитного договору № 010-01/06/28-04 від 19.03.2004, сторони домовились зокрема про наступне (відповідно до пунктів договору):

1.2. В забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1 цього договору, Заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передає у заставу ВРХ (корови)  в кількості 28 голів вагою 12928 кг, вартістю 64.640 (шістдесят  чотири тисячі шістсот сорок) гривень , в. т.ч. ПДВ ,   згідно опису, який є невід'ємною частиною договору і належать йому на підставі довідки від 10 березня 2005 року № 30. Згідно ветеринарної довідки № 9756806 від 10 березня 2005 року ВРХ (корови) клінічно здорові.

1.3. Предмет застави оцінюється сторонами в розмірі 64.640 (Шістдесят чотири тисячі шістсот сорок) гривень і знаходиться на тваринницькій фермі СВК "НИВА" за адресою: Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Жовтневе.

1.4 Заставодавець гарантує, що він є єдиним власником предмету застави та уповноважений розпоряджатися предметом застави, який не заставлений по іншим договорам, на нього не накладено арешт, він не є предметом судового спору та стосовно предмету застави не укладено угод з третіми особами, що можуть передбачати передачу останнім права володіння, користування або розпорядження предметом застави.

2.1 Право застави виникає з моменту укладання та нотаріального посвідчення цього договору.

2.2 Зобов'язання, забезпечене заставою, вважається виконаним, якщо кредит погашений, сплачені проценти, штрафні санкції, що витікають із кредитного договору № 010-01/06/28-04 від 19.03.2004, а також інші видатки, що пов'язані з його виконанням.

2.3 Заставодержатель набуває права стягнення заборгованості за рахунок предмета застави у випадку, якщо кредит, проценти, штрафні санкції, які були забезпечені заставою не будуть сплачені у строк, передбачений кредитним договором № 010-01/06/28-04 від «19 »березня 2004р.

2.4.          При частковому виконанні Заставодавцем забезпечених заставою зобов'язань застава зберігається у початковому обсязі.

2.5 Заставлене майно залишається на зберіганні у Заставодержателя, який зобов'язується створити належні умови для його зберігання.

2.6 Оцінка предмету застави проведена за угодою сторін.

21.03.2005 АППБ "Аваль" та СВК "Нива" уклали додаткову угоду № 1 до договору застави від 14.03.2005, за якою СВК "Нива" передає в заставу АППБ "Аваль"

- 28 голів ВРХ, на суму 64640 грн.;

- 100 голів ВРХ на суму 197604 грн.;

- 17 голів нетелів на суму 40830 грн.;

- 30 голів молодняку ВРХ на суму 37047,5 грн.;

- 30 голів молодняку ВРХ на суму 16500 грн.

При цьому загальна ціна застави, згідно з п. 1.3 додаткової угоди, складає 356.621,50 грн.

Отже, договором застави від 14.03.2005 та додатковою угодою від 21.03.2005 банк та СВК "Нива" остаточно визначили предмет застави та його ціну, яка з істотним запасом перекриває зобов'язання кооперативу за кредитним договором з урахуванням відсотків та інших платежів.

Згідно з описами заставного майна №№ 1, 2, 3 (копії –у справі) банк та СВК "Нива" чітко визначили предмет застава, а саме –конкретні голови ВРХ (з указанням інвентарних номерів, ваги, заставної вартості).

Кредит був отриманий та використаний СВК "Нива". Нараховані відсотки за користування кредитом банком "Аваль" в сумі 38.500 грн. погашені СВК "Нива", що будь-якою із сторін справи не заперечується.

07.04.2005 між Бориспільською філією АППБ "Аваль" та ТОВ "Олто" укладено двосторонній договір № 01/06-036 щодо відступлення на користь ТОВ "Олто" права вимоги боргу за кредитним договором у розмірі 179.184 гривень. такого змісту:

1.          В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному  кредиторові, і  стає кредитором за Кредитним договором № 010-01/06/28-04 від 19.03.2004, укладеним між Первісним кредитором і Сільськогосподарським виробничим кооперативом  "Нива" (надалі іменується "Боржник").

2.          За цим Договором Новий кредитор набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних зобов'язань:

а)          сплатити на користь Нового кредитора грошові кошти у розмірі 179.184 (сто сімдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят чотири) гри. 66 коп. на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Боржником письмової вимоги від Нового кредитора про сплату вказаних грошових коштів на його користь;

б)          у випадку невиконання Боржником умов, зазначених в підпункті "а)" пункту 2 цього Договору, Новий кредитор набуває права стягнення заборгованості за рахунок майна Боржника, що вказано в договорах, які підтверджують право Первісного кредитора по вимозі боргу від Боржника згідно п. 3 цього Договору.

3.          Право вимоги засновано на:

3.1.          договорі застави майбутнього урожаю № 010-01/06/28-04/3 від 23.03.2004, посвідченого державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької державної нотаріальної контори Герасько С.І. за №651;

3.2.          договорі застави за № 010-01/06/28-04/2 від 23.03.2004, посвідченого державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької державної нотаріальної контори Герасько С.І. за № 650;

3.3.           договорі застави за № 010-01/06/28-04/1 від 23.03.2004, посвідченого державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької державної нотаріальної контори Герасько С.І. за № 649;

3.4.           договорі застави від 14.03.2005, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко Л. Г. за № 761, та додаткової угоди № 1 від 21.03.2005 до договору застави від 14.03.2005, що посвідчена приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко Л. Г. за № 841;

3.5.           договорі поруки від 19.03.2004;

3.6.           копії кредитного договору за № 010-01/06/28-04 від 19.03.2004.

5. Порядок компенсації відступленого права вимоги встановлюється Сторонами наступним чином: Новий  кредитор  зобов'язується  на  протязі  1  (одного)  банківського  дня  з  моменту підписання Сторонами цього Договору перерахувати грошові кошти в розмірі 179184 (сто сімдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 66 коп. в рахунок погашення заборгованості по  кредитному договору №  010-01/06/28-04  від  "19" березня 2004  року, що укладений  між Первісним кредитором та Боржником, на р/р№2909491, МФО № 321789 в БФ АППБ "Аваль".

6.          До Нового кредитора переходять права, які забезпечують зобов'язання Боржника з моменту отримання на розрахунковий рахунок Первісного кредитора грошових коштів згідно п. 5 цього Договору.

Кредит, отримний СВК "Нива", був погашений ТОВ "Фірма "Олто" банку в повному розмірі в сумі 179.184,66 грн. 08.04.2005 платіжним дорученням № 191, копія якого, а також виписки з банківського рахунку ТОВ «Олто»долучені до матеріалів справи. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

18.04.2005 між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Нива" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "ОЛТО" було укладено договір № 1/4 про передачу поголів'я ВРХ у кількості 205 голів у власність від позивача до відповідача (далі –Оспорюваний договір). Загальна сума Оспорюваного договору згідно з його п. 3.1 складала 179.184 (сто сімдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 66 коп.

Далі, 18.04.2005 СВК "Нива" передав ТОВ "Фірма "Олто" поголів'я ВРХ в кількості 205 голів. Згідно з актом від 18.04.2005 про передачу поголів'я ВРХ СВК "Нива" передав ТОВ "Фірма "Олто" 205 голів ВРХ, вагою 79730 кг, на суму 179184 грн.

Оспорюваний договір було підписаного від імені позивача в особі голови кооперативу Соболя Володимира Івановича, що діяв, як зазначено в договорі, на підставі Статуту позивача,

Однак, як встановлено судом, п. 10.3.6. Статуту позивача чітко передбачено, що до компетенції загальних зборів членів кооперативу відноситься надання дозволу на укладення угод від імені позивача на суму, що перевищує 25.000 (двадцять п'ять тисяч) грн.

Відповідно до ст. 100 ГК України майно виробничого кооперативу становить колективну власність; вищим органом управління кооперативу є загальні збори (ст. 101 ГК України).

Аналогічні норми викладено і в статуті СВК "Нива".

Так, в пункті 10 Статуту зазначено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Статтею 12.2 Статуту передбачено, що Правління очолює голова кооперативу, який має наступні повноваження: зокрема згідно з п. 12.2.2 укладати угоди і вчиняти інші дії, що мають юридичне значення та відповідно до п. 12.2.4  приймати рішення щодо розпорядження майном кооперативу в межах, встановлених загальними зборами.

Пунктом 10.3 Статуту передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належать наступні повноваження: зокрема, згідно з п. 10.3.6  надання дозволу на укладення угоди від імені кооперативу на суму, що перевищує 25.000,00 грн.

Як слідує з пояснень позивача і не спростовано відповідачем, спірний договір № 1/4 укладений головою правління кооперативу Соболем В.І. без дозволу загальних зборів членів кооперативу на укладення договору.

Суд також відзначає, що предметом Договору від 18.04.2005 є укладення його на виконання договору № 01/06-36 відступлення права вимоги від 07.04.2005, який спрямований на заміну кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин вчиняється у такій самій формі, що і право чин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Отже, укладаючи Договір від 18.04.2005, ТОВ „Олто” знало (мало знати) про необхідність наявності рішення зборів СВК "Нива" про передачу їм 205 голів великої рогатої худоби, але такого рішення не вимагало.

Відповідно до п. 2 ст. 527 ЦК України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на те особою і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником із перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Згідно зі ст. 207 ГК України господарські зобов'язання, які укладені з порушенням господарської компетенції, можуть вважатись недійсними.

Таким чином, договір від 18.04.2005 укладений від імені СВК "Нива” головою правління кооперативу без додержання встановлених п. 2. ст. 203 ЦК України норм (особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності).

Розглядаючи спір по суті, суд також відзначає таке. З п. 1.1 оспорюваного договору вбачається, що його укладення зумовлене підписанням договору від 07.04.2005 № 01/06-036 про відступлення права вимоги, що був укладений між АППБ "Аваль" та відповідачем про передачу відповідачу права вимоги та належного виконання зобов'язань від позивача.

У п. 1.1 Оспорюваного договору є посилання на ряд договорів застави, які було укладено на забезпечення кредиту позивача за кредитним договором № 010-01/06/28-04 від 19.03.2004.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 21.03.2005 до договору застави від 14.03.2005, укладеного між АППБ "Аваль" та позивачем, предметом застави визначалось поголів'я ВРХ у кількості 205 голів, загальною вартістю 356.621 (триста п'ятдесят шість тисяч шістсот двадцять одна) грн. 50 коп., і визначена сторонами вартість предмету застави фактично становила подвійний розмір непогашеного кредиту позивача.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.  4 Закону України «Про заставу»предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

Як встановлено ч. ч. 1-3 ст. 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором.

Відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 180 ЦК України тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється  правовий  режим  речі,  крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, з урахуванням умов договору застави та додаткової угоди № 1 до нього, описів №№ 1, 2, 3, за якими худоба передавалась в заставу (з визначенням інвентарного номеру, ваги та заставної вартості кожної голови ВРХ), предмет застави складається з кількох речей –205 голів ВРХ.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого  заставою, заставодержатель  набуває  право  звернення  стягнення  на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення,  включаючи  сплату  процентів,  неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги,  якщо інше не встановлено договором.

Статтею 590 ЦК України встановлено таке:

1. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

3. У разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

4. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

5. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Частинами 4, 5 ст. 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави. До третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" закріплено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" закріплено, що якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

Отже, згідно з наведеними нормами чинного законодавства, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Задоволення вимог кредитора (визначених на момент фактичного задоволення,  включаючи  сплату  процентів,  неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги,  якщо інше не встановлено договором) можливе за рахунок однієї або кількох речей, що складаю предмет застави з обов'язком повернення боржникові надлишкової різниці від реалізації предмету застави.

У договорі застави від 14.03.2005, додатковій угоді № 1 до нього іншого (зокрема, добровільної чи договірної передачі предмету застави боржником кредиторові), ніж передбачений ч. 1 ст.  590 ЦК України та ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" порядку звернення стягнення на предмет застави через суд не передбачено, що вказує на те, що Оспорюваний договір укладено всупереч вимогам закону.

За наявності договору № 01/06-036 від 07.04.2005, за яким Відповідач набув право вимоги до позивача та з урахуванням речей, внесених як застава, передбачених у додатковій угоді № 1 від 21.03.2005 до договору застави  від 14.03.2005 та їх оцінки, а також відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу" (якою передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі) відповідач може набути права вимоги стосовно ВРХ лише у сумі 179.184 (сто сімдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 66 коп., яку відповідач сплатив замість позивача АППБ "Аваль" по кредитному договору, а також інших визначених чинним законодавством витрат.

Доказів того, що загальні витрати ТОВ «Фірма «Олто», пов'язані зі зверненням стягнення на предмет застави, перевищують встановлену договором застави від 14.03.2005 та додатковою угодою № 1 до нього вартість предмету застави в сумі 356.621,50 грн., відповідачем не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Крім того, голова правління СВК «Нива»навіть укладаючи Оспорюваний договір як цивільно-правову угоду, спрямовану на добровільне погашення заборгованості боржника перед новим кредитором в процесі позасудового примирення, повинен був отримати дозвіл загальних зборів членів кооперативу згідно з наведеними вище вимогами Статуту СВК «Нива».

Таким чином, з урахуванням ст. 203 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, та відповідно до ст. 215 ЦК України, якою передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою —третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, спірний договір підлягає визнанню недійсним.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не надав суд належних та допустимих доказів на заперечення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України в разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі —відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Згідно зі ст.  216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

СВК «Нива»позовних вимог щодо застосування реституції не заявляє. Проте зазначені обставини не позбавляють позивача права в подальшому заявити відповідні вимоги до позивача, в тому числі в порядку судового провадження, а відповідачеві –остаточно визначити суму своїх витрат, пов'язаних з погашенням кредитної заборгованості позивача та з реалізацією предмета застави.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 203,00 грн. (держмито у сумі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір № 1/4 від 18 квітня 2005 року, укладений між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Нива" (08421, Київська область, Переяслав-Хмельницький район с. Жовтневе, п/р № 260031033 в Бориспільській філії "Райффайзен банк "Аваль", МФО 321789, код ЄДРПОУ 03756371) та Товариством з обмеженою відповідальністю  фірма "ОЛТО" (03028, м. Київ, вул. Велика Китаївська, 55-а, к. 32; р/р 260034964 у "Райффайзен Банк "Аваль", м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 24744314).

Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю фірма "ОЛТО" (код ЄДРПОУ 24744314; 03028, м. Київ, вул. Велика Китаївська, 55-а, к. 32; з р/р 260034964 у "Райффайзен Банк "Аваль", м. Київ, МФО 300335, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нива" (08421, Київська область, Переяслав-Хмельницький район с. Жовтневе, п/р № 260031033 в Бориспільській філії "Райффайзен банк "Аваль", МФО 321789, код ЄДРПОУ 03756371) судові витрати в сумі 203,00 грн. (держмито у сумі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку від дати його підписання як такого, що оформлене згідно зі ст. 84 ГПК України.

Суддя                      О.О. Євсіков

Дата підписання рішення –17.01.2008.