Рішення

від 20.12.2010 по справі 7/168-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/168-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.10р.

Справа № 7/168-10

За позовом  Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м. Дніпропетровськ  

до   

відповідача-1: Військової частини А 4615, м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ 

про стягнення 58 066, 87 грн.

Суддя  Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: представник за довіреністю №42/28-06 від 25.05.2010р. Беляєва Т.М.;

від відповідача-1: капітан юстиції Лободзінський Р.С., довіреність № 15 від 19.01.2010р.;

від відповідача-2: представник за довіреністю № 1676 від 31.12.2009р. Цибульська Т.М. 

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал" (м. Дніпропетровськ) звернулося до господарського суду з позовом, яким з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, що надійшла до господарського суду 26.10.2010р., просить стягнути солідарно з Військової частини А 4615 (м. Дніпропетровськ) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ) заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення з урахуванням  інфляційних витрат та 3% річних у сумі 58 066, 87 грн., з яких сума основного боргу - 52 265, 25 грн., сума інфляційних витрат, розрахованих на суму боргу з застосуванням індексів інфляції за липень 2009 року –вересень 2010 року, - 4 347, 74 грн., 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 10.07.2009р. по 03.11.2010р. - 1 453, 88 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором № 5092 про надання послуг водопостачання та водовідведення щодо оплати наданих позивачем відповідачу-1 послуг водопостачання та водовідведення у червні, серпні, жовтні 2009 року та січні 2010 року у встановлений договором строк. Вимога про солідарне стягнення з відповідачів боргу ґрунтується на обставинах укладення 16.03.2006р. та 26.04.2010р. між позивачем та відповідачами договорів поруки, за якими відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором № 5092 про надання послуг водопостачання та водовідведення. 3% річних та сума від інфляції заявлені на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач-1 проти позову заперечує. Відповідач-1 посилається на те, що починаючи з 06 вересня 2006 року військове містечко № 7 (м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 63) згідно сумісної директиви від 09.12.2005р. Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/4/1837 та Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ № 303/18/2050 від 01.02.2006р. та розпорядження начальника Квартирно-експлуатаційного управління № 303/22/1/391 передано на бухгалтерський облік до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська. З моменту передачі військового містечка № 7 на балансове утримання до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська згідно вимог міністра оборони договори по комунальному забезпеченню (газ, вода, електроенергія) військових частин підписуються з відповідними організаціями у трьохсторонній формі. В таких договорах військова частина є споживачем, а платником згідно договору поруки є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська. Фінансовий відділ Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська здійснює оплату коштів за воду, що надана за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 63, де розташована Військова частина А 4615, згідно договору поруки через державне казначейство з спеціально передбаченого для цього розрахункового рахунку, Отже, відповідач-1, зазначає, що посилаючись на договір № 5092 від 03.10.2002р., позивач не встановив тих правовідносин, які склалися в дійсності, а саме того, що вода надходить до військового містечка № 7, яке знаходиться на утриманні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, та, відповідно, оплату за використану воду здійснює не військова частина, а  Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська.

Ухвалою господарського суду від 04.11.2010р. до участі у справі у якості відповідача-2 залучено Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська.

Відповідач-2 проти позову заперечує, позовні вимоги вважає необґрунтованими та незаконними, такими, що не підтверджуються належними засобами доказування. Зокрема, відповідач-2 зазначає, що протягом 2009 –2010 років до відповідача-2 від позивача не надходило жодних претензій. Відповідач-2 підтверджує доводи позивача про те, що з 06.09.2006р. військове містечко № 7 передано на бухгалтерський облік до відповідача-2, тому, починаючи з 01.01.2006р. відповідач-2 здійснює оплату спожитих відповідачем-1 послуг з водопостачання та водовідведення на підставі трьохсторонніх договорів поруки.   Відповідач-2 посилається на ті обставини, що з поданих до відповідача-2 документів, а саме копії звіту про заборгованість бюджетних установ за 2005 рік (суми яких зареєстровані в Державному казначействі України), довідки про стан кредиторської заборгованості Військової частини А 4615 на 01 січня 2006 року, листа від 24.05.2006р. № 502 з даними по прийому-передачі дебіторської-кредиторської заборгованості від військових частин та акту звіряння відповідача-1 та позивача рахувалася позабюджетна кредиторська заборгованість у сумі 71 118, 00 грн.: за 2003 рік –32 015, 00 грн., за 2004 рік –2 840, 00 грн., за 2005 рік –36 263, 00 грн. Протягом 2006 року відповідач-2 грошовими коштами та спільними протокольними рішеннями сплатив на користь позивача за договором № 5092 190 788, 89 грн., що перевищує споживання відповідачем-1 послуг з водопостачання та водовідведення за 2006 рік та зареєстровані у Державному казначействі України борги минулих років на 104, 15 грн. В кінці 2006 року позивач перевів відповідача-1 на нову програму обліку, у зв'язку з чим появилась можливість прив'язки оплати до відповідного періоду (чого не було в попередній програмі обліку). Однак, ні до відповідача-1, ні до відповідача-2 позивач у зв'язку з специфікою платежів по спільним протокольним рішенням щодо прив'язки попередніх платежів не звертався та закрив у своєму обліку не підтверджену суму нарахувань квітня 2004 року у розмірі 31 900, 50 грн. В подальшому, протягом 2007 року –2010 року відповідач-2 сплачував кошти за споживання відповідачем-1 послуг водопостачання та водовідведення виключно грошовими коштами, а сума оплат за цей період повністю відповідає сумі нарахувань за спожиті послуги. Отже, за даними обліку відповідача-2 за станом на жовтень 2010 року борг перед позивачем за послуги водопостачання та водовідведення відсутній. Також, відповідач-2 послався на те, що він є бюджетною установою, яка утримується за кошти Державного бюджету України.  Згідно бюджетного законодавства відповідач-2 має право здійснювати видатки (витрачання) коштів лише згідно затвердженого кошторису. Прийняття зобов'язань та сплата коштів на видатки, які не мають кошторисних призначень, є бюджетним правопорушенням. Окрім того, відповідач-2 зазначив, що на підставі договору поруки № 174 від 26.04.2010р. він не відповідає за невиконання відповідачем-1 зобов'язань за договором № 5092 від 03.10.2002р., оскільки договір поруки містить посилання на інший основний договір –договір № 5092 від 10.01.2006р., між тим заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на невиконанні зобов'язань за договором № 5092 від 03.10.2002р.

Відповідач-2 заявив клопотання про припинення провадження у справі в частині вимог до відповідача-2 на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, яке мотивоване обставинами неправомірності звернення позивача з вимогами до відповідача-2  щодо виконання зобов'язань за договором № 5092 від 03.10.2002р., оскільки за виконання зобов'язань відповідачем-1 за цим договором відповідач-2 не поручався.

Суд відкладав розгляд справи з 19.10.2010р. на 04.11.2010р.

Ухвалою господарського суду від 04.11.2010р. до участі у справі залучено відповідача-2, розгляд справи призначено у судове засідання на 18.11.2010р.

У судовому засіданні 18.11.2010р. оголошено перерву на 25.11.2010р.

Суд відкладав розгляд справи з 25.11.2010р. на 30.11.2010р.

У судовому засіданні 30.11.2010р. оголошено перерву на 10.12.2010р., у судовому засіданні 10.12.2010р. оголошено перерву на 16.12.2010р.   

У судовому засіданні 16.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державне комунальне виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська, правонаступником якого відповідно до статуту, затвердженого наказом комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради від 12.08.2003р. № 137-кв, зареєстровано виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів (розпорядження від 02.07.1992р. № 584р, реєстраційний № 3027),  перереєстровано виконкомом Дніпропетровської міської ради 14.08.2003р., є Міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал" (м. Дніпропетровськ), як водоканал, та Військова частина А 4615 (м. Дніпропетровськ), як абонент, уклали договір № 5092 про надання послуг водопостачання та водовідведення (далі –Договір).

Договір не містить дати його укладення, однак відповідно до п. 9.1. Договору він вступає в силу з моменту підписання сторонами 03.10.2002р. та діє в частині надання послуг водопостачання і водовідведення до 03.10.2003р., а в частині здійснення розрахунків за надані послуги –до повного погашення заборгованості.

Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить про наміри внести в нього зміни, доповнення або про відмову від Договору, він продовжує свою дію на наступний рік (п. 9.2. Договору).

Доказів припинення дії Договору на час вирішення спору сторони у справі не надали, як і не навели жодних заперечень з приводу продовження договірних відносин.  

Відповідно до п.1.1. Договору його предметом є зобов'язання водоканалу з надання абоненту послуг водопостачання та водовідведення, а також зобов'язання абонента по оплаті наданих послуг.

Додатком № 5 до Договору є паспорт водокористувача –Військової частини А 4615, шпиталь, адреса: вул. Комсомольська, 63.

Паспорт водокористувача визначає баланс водопостачання. Відповідно до п. 20 паспорту прилади обліку водопостачання відсутні.

Пункт  2.7. Договору передбачає об'єм послуг, які зобов'язався надати водоканал, - норму водопостачання та водовідведення.

Споживання Військовою частиною А 4615 послуг водопостачання та водовідведення протягом 2009 року –2010 року за встановленими нормами підтверджується матеріалами справи (а.с. 16 –27, т.1).

Відповідно до п. 4.2.1. Договору абонент зобов'язався своєчасно, у встановлений Договором строк, оплачувати надані послуги.

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунки за надані послуги здійснюються у відповідності з чинним законодавством на підставі рахунків по затвердженим відповідним органом тарифам.

Розрахунковий період оплати послуг водопостачання та водовідведення –один календарний місяць. Абонент зобов'язаний оплатити надані послуги до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (п. 5.3. Договору).

16.03.2006р. Міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал", як кредитор (постачальник), Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ), як поручитель, та Військова частина А 4615, як боржник, уклали договір поруки № 3ж/28-06 (далі –договір поруки від 16.03.2006р.), відповідно до умов якого (п. 1.1.) поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов'язань боржником за Договором від 03.10.2002р. № 5092, укладеним між кредитором і боржником, по оплаті за спожиті послуги по поставці води та водовідведенню, а також інших умов, передбачених основним договором.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору поруки від 16.03.2006р. кредитор зобов'язується повідомити поручителя про невиконання зобов'язань боржником по розрахункам за спожиті послуги. При невиконанні боржником зобов'язань по оплаті спожитих послуг поручитель зобов'язується протягом 7-ми днів з дня отримання повідомлення виконати ці зобов'язання перед кредитором у відповідності до порядку розрахунків, установленого Договором.

Грошові зобов'язання визнаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на відповідний поточний рахунок кредитора (п. 2.3. договору поруки від 16.03.2006р.).      

Пункт 4.1. договору поруки від 16.03.2006р. передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язань, забезпечених порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи оплату основного боргу, а також інших умов, передбачених основним договором (п. 4.2. договору поруки від 16.03.2006р.).

Відповідно до п.п. 4.8., 4.9. договору поруки від 16.03.2006р. договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2006р. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором.

Договір поруки від 16.03.2006р. з боку позивача укладено з протоколом розбіжностей, які врегульовані сторонами договору шляхом підписання протоколу розбіжностей.

Також, 26.04.2010р. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, як поручитель, Міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал", як кредитор, та Військова частина А 4615, як боржник, уклали договір поруки № 174 (далі –договір поруки № 174), відповідно до п. 1.1. якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником обов'язку щодо сплати за надані послуги водопостачання і водовідведення за Договором, передбаченим п. 1.2. цього договору (основний договір).  

Під основним договором сторони розуміють договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 5092 від 10.01.2006р., укладений між кредитором (в основному договорі - водоканал) та боржником (в основному договорі - абонент) (п. 1.2. договору поруки № 174).

Відповідно до п. 1.3. договору поруки № 174 поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, у тому числі щодо сплати основного боргу, плати перевищення договірних лімітів використання води та скид стоків, а також сплати за перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, процентів, неустойки, відшкодування збитків, та виконання інших грошових зобов'язань, що виходять із умов основного договору.

Розділ 2 договору поруки № 174 передбачає порядок виконання зобов'язань.

У випадку порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п. 1.1. договору поруки № 174, кредитор звертається з письмовою вимогою  до поручителя про виконання цього обов'язку (п. 2.1. договору поруки № 174).

Пункт 2.2. договору поруки № 174 встановлює, що протягом п'яти днів з моменту отримання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний сплатити кредитору несплачену боржником суму боргу шляхом перерахування коштів на рахунок кредитора.

Відповідно до п. 2.3. договору поруки № 174 моментом сплати суми боргу поручителем є дата зарахування такої суми на рахунок кредитора.

У випадку порушення боржником зобов'язань, забезпечених порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 3.1. договору поруки  № 174).

Договір поруки № 174 набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє в межах дії основного договору.

13.10.2010р. позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою про виконання зобов'язань за Договором № 174 від 26.04.2010р. (отримана відповідачем-2 13.10.2010р., вх. № 835). Позивач вимагав від відповідача-2 протягом 5-ти днів з дня отримання вимоги сплатити несплачену боржником суму боргу, яка виникла, у тому числі, у зв'язку з неоплатою боржником послуг водопостачання та водовідведення за договором № 5092  за червень, серпень, жовтень 2009 року та січень 2010 року.

Неоплата відповідачем-1 та відповідачем-2 послуг водопостачання та водовідведення, наданих за Договором № 5092 у червні, серпні, жовтні 2009 року та січні 2010 року і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З огляду на умови Договору (п. 5.3.), строк оплати послуг водопостачання та водовідведення, наданих у червні, серпні, жовтні 2009 року та січні 2010 року, є таким, що настав.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За укладеними наведеними вище договорами поруки відповідач-1 та відповідач-2 відповідають перед кредитором як солідарні боржники, відповідач-2 відповідає перед кредитором  у тому ж обсязі, що і відповідач-1.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється,  якщо  кредитор  протягом шести  місяців  від   дня настання  строку  виконання  основного  зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк  основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється,  якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як договір поруки від 16.03.2006р., так і договір поруки № 174, не встановлюють строку дії (припинення) поруки у розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Отже, за приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України у спірних правовідносинах порука припиняється, якщо кредитор  протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Враховуючи період споживання відповідачем-1 послуг водопостачання та водовідведення, у зв'язку з неоплатою яких позивач заявив до стягнення борг у сумі 52 265, 25 грн., а саме: неоплатою послуг, наданих у червні, серпні, жовтні 2009 року та січні 2010 року, умови Договору щодо строку оплати послуг (п.5.3. Договору), строк оплати послуг за спірний період настав, відповідно, 09.07.2009р., 09.09.2009р., 09.11.2009р. та 09.02.2010р.

Позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою про оплату спожитих послуг за цей період лише 13.10.2010р., тобто після закінчення шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а відтак, за обставин припинення поруки щодо основного зобов'язання за наведений період.

У зв'язку з зазначеним вище, вимоги позивача до відповідача-2, як поручителя, не ґрунтуються на законодавстві.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, протягом 2006 –2010 років відповідач-2 оплачував позивачу послуги водопостачання та водовідведення без зазначення в призначенні платежу періоду, за який здійснює оплату.

Узгодженості між позивачем та відповідачем-2 щодо віднесення оплачених сум на певний період споживання послуг не існувало.

Відповідно, існують відмінності в обліку позивача та відповідача-2 щодо періоду споживання послуг, який оплачувався.

Так, за даними обліку позивача послуги, спожиті у червні, серпні, жовтні 2009 року та січні 2010 року є неоплаченими, а за даними обліку відповідача-2 послуги за ці місяці відповідних років відповідач-2 оплатив.

За станом на 28.04.2010р. позивач та відповідач-1 склали акт звірки розрахунків за послуги водопостачання та водовідведення (а.с. 125-126, т.1).

Відповідно до цього акту відповідач-1 не погодився з нарахованою позивачем до оплати за квітень 2004 року сумою 40 777, 13 грн., а визнав суму до оплати за цей місяць – 8 876, 63 грн. Різниця між сумою, нарахованою позивачем, та сумою, визнаною відповідачем-1, становить 31 900, 50 грн.

Відповідач-1 підписав акт звірки з приміткою про непогодження з нарахованим у квітні 2004 року штрафом у розмірі 31 900, 50 грн.

Також, 12.02.2010р. відповідач-2 перерахував позивачу 73 506, 25 грн. (платіжне доручення № 000126), а 16.02.2010р. –7 027, 08 грн. (платіжне доручення № 000136), всього: 80 533, 33 грн., в призначенні платежу зазначено про оплату послуг водопостачання за лютий 2010 року.

15.02.2010р. відповідач-2 надав позивачу  лист, вих. № 138 (а.с. 149, т. 1), яким просив частину оплаченої суми  80 533, 33 грн., а саме: 20 365, 25 грн. віднести на Договір 5092.

В подальшому, відповідач-2 надав позивачу листа без номера та дати (а.с. 114, т. 1), який позивач отримав та має в наявності на час вирішення спору, згідно якого частину оплаченої суми  80 533, 33 грн., а саме: 20 365, 25 грн., відповідач-2 просив віднести на Договір 5092, як оплату за січень 2010 року.

Однак, за рахунок оплаченої суми 80 533, 33 грн. позивач не погасив борг відповідача-1 за січень 2010 року.

Сума основного боргу, який позивач заявив до стягнення, - 52 265, 25 грн. фактично складається з двох сум  31 900, 50 грн. (тобто сума нарахована за квітень 2004 року, яку відповідачі не визнають) та 20 364, 75 грн. (сума, нарахована за січень 2010 року, яку позивач вважає неоплаченою, а відповідач-2 посилається на її оплату та на переплату в цілому за Договором у сумі 0, 50 грн. (20 365, 25 грн. - 20 364, 75 грн.).

Решту місяців –червень, серпень, жовтень 2009 року відповідач-2 також вважає оплаченими, оскільки, на його думку, позивач неправомірно за рахунок проведених відповідачем-2 платежів без вказівки на призначення платежу погасив борг у сумі 31 900, 50 грн. за квітень 2004 року, який відповідач-2 не визнає.

Борг за червень, серпень, жовтень 2009 року позивач заявив саме у загальній сумі  31 900, 50 грн.

Суму 31 900, 50 грн. включав рахунок позивача № 18819 за квітень 2004 року. Ця сума вирахувана не відповідно до норм водопостачання згідно з умовами Договору.

Як пояснив позивач, наведена сума нарахована згідно п. 9.6. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994р. № 65.

Відповідно до п. 9.6. наведених Правил при виявленні представником водоканалу  витоку  води в мережах абонента  внаслідок  їх  пошкодження  або  нераціонального водокористування, коли  водолічильник  на  вводі  відсутній або не працює з вини абонента, водоканал виконує розрахунок витрат води у такому порядку: за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек. та дією її повним перерізом протягом  24 годин за добу. Розрахунок проводиться за фактичний час витоку води по  день її ліквідації. Якщо час, протягом якого відбувався  витік, встановити не вдається, то  розрахунок здійснюється за останній поточний місяць. Наявність витоку оформлюється актом відповідно до п. 12.15 цих Правил.

Відповідно до п. 12.15 Правил представник водоканалу має право проводити  обстеження водопровідних та каналізаційних систем будь-якого споживача, приладів та   пристроїв на них,  контролювати раціональне водоспоживання тощо та складати акти за  результатами цих обстежень. У разі виявлення представником водоканалу порушень вимог цих Правил актом встановлюються терміни їх усунення.  Акт оформлюється за  підписами представника водоканалу та представника організації, що обстежується, або громадянина, який володіє будинком на праві приватної власності. Якщо останні відмовляються підписати акт, він підписується представником  водоканалу, і в акті   робиться відповідний запис про таку відмову. Оформлений таким чином акт є обов'язковим для виконання у  вказані в ньому строки, а  також підставою для розрахунків за водокористування згідно з п.9.6. цих Правил.

Отже, за наведеного, оплата вартості витрат води, розрахована відповідно до п. 9.6. Правил, не є безспірною, допускається лише за наявності певних обставин та їх підтвердження у встановленому порядку шляхом оформлення певних документів, а в разі заперечень споживача щодо правомірності її нарахування, спір має вирішуватися у судовому порядку.

Між тим, незважаючи на невизнання відповідачами суми 31 900, 50 грн., позивач не передав вирішення спору щодо правомірності її нарахування та стягнення на вирішення суду, а неправомірно погасив цю суму за рахунок платежів, що здійснювалися на виконання умов Договору та відповідно до норм споживання води та водовідведення, передбачених Договором.

Наявність обставин, за яких може відбутися нарахування відповідно до п. 9.6. Правил, правомірність нарахування у квітні 2004 року 31 900, 50 грн. позивач не довів і при вирішенні даної справи.

За наведеного, оцінюючи докази у справі у їх сукупності, як того вимагає ст. 43 ГПК України, суд не вбачає підстав стверджувати, що за спірний період існує борг по наданим послугам з водопостачання та водовідведення, та, враховуючи оплату відповідачем-2 всіх нарахованих позивачем сум протягом 2006 - 2010 років за станом на жовтень 2010 року, в цілому заявлені вимоги, вважає неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позов не підлягає задоволенню як в частині стягнення основного боргу, так і 3% річних та суми від інфляції, заявлених на підставі ст. 625 ЦК України.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд відхиляє доводи позивача у справі.

Суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі, про що заявив відповідач-2, оскільки обставини, на які послався відповідач-2, не свідчать про відсутність спору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові - відмовити повністю.

Витрати у справі віднести на позивача.

        Суддя

 Л. А. Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 21.12.2010р.