Рішення

від 22.12.2010 по справі 14/247

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/247

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

22.12.2010р.                                                                                          Справа №  14/247

          за позовом Приватного підприємства «Примбуд», вул. Леніна, 86, кв. 44, м. Полтава, 36022

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВФ «Коло», вул. Ковпака, 37,                  м. Полтава, 36007

           про стягнення 65016,25 гривень

                                          Суддя  Іваницький Олексій Тихонович

Секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники:

від позивача: Примостка В.М., директор; Пістряк М.С., дов. б/н від 01.11.2010 р.

від відповідача: представник не з'явився (повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання)

          СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 65016,25 гривень за договором субпідряду № 18 та позадоговірними відносинами на поставку будівельних матеріалів згідно накладних № 19 від 28.07.2008 р., № 00308 від 04.08.2008 р., № 00408 від 04.08.2008 р., № 509 від 02.09.2008 р.,  б/н від 30.09.2008 р. та довіреностей: серії ЯПН № 504975 від 04.08.2008 р.;  серії ЯЛМ № 048011 від 02.09.2008 р.; серії ЯПН № 048037 від 30.09.2008 р., виданих Столяренко Олександру Васильовичу, із яких основний борг - 61237,95 гривень, збитки від інфляції-  2449,52 гривень, 3% річних –1328,78 гривень.

          В судовому засіданні 22.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене відповідно до вимог ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 28.12.2010 р.

          Позивач та його повноважні представники в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити.

          Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, правами, наданими йому ст. 22 ГПК України, не скористався, відзив на позовну заяву та витребувані ухвалами суду від 01.12.2010 р. про порушення провадження у справі та від 14.12.2010 р. про відкладення розгляду справи матеріали та докази не подав.

          В п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" зазначено, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

          Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані  докази, на які Позивач посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що

          22 липня 2008 р. між Приватним підприємством «Примбуд», м. Полтава (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВФ «Коло», м. Полтава (надалі Відповідач) було укладено Договір субпідряду № 18 на улаштування покрівлі дитячої поліклініки по вул. Петра Юрченка, 1 (перша черга) (надалі Договір субпідряду), в межах якого була передбачена покупка Відповідачем товару у Позивача.

В межах вказаного вище Договору субпідряду Позивач продав Відповідачу будівельні матеріали, що підтверджується відповідними накладними на отримання товару:

- податкова накладна № 19 від 28.07.2008 р. на суму 50000,00 гривень;

- видаткова накладна № 00308 від 04.08.2008 р. на суму 19679,35 гривень;

- видаткова накладна № 00408 від 04.08.2008 р. на суму 34746,63 гривень;

- накладна № 509 від 02.09.2008 р. на суму 66484,09 гривень;

- накладна б/н від 30.09.2008 р. на суму 592,80 гривень

Загалом було продано товару на суму 121502,87 гривень.

Вказаний вище Договір субпідряду було розірвано за згодою сторін.

Отриманий товар Відповідач частково оплатив;

- платіжне доручення № 12 від 28.07.2008 р. на суму 50000,00 гривень;

- платіжне доручення № 491 від 04.02.2009 р. на суму 6000,00 гривень,

а також частково повернув товар –накладна № 1 від 30.09.2008 р. на суму 4264,92

гривень. Таким чином, Відповідач з урахуванням оплати та часткового повернення товару розрахувався з Позивачем на суму 60264,92 гривень. Неоплаченим залишився товар в сумі 61237,95 гривень.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

          Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

          Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

          Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

          Згідно із ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість  Відповідача перед Позивачем становить 61237,95 гривень та неоплачена першим.

Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.  

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

          Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.  Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

          Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Зміст договору, у разі коли він укладений в усній формі відображає подальше волевиявлення сторін: визнання договору, його виконання та прийняття виконання тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

          Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем Відповідачу за період з 01.03.2009 р. по 19.11.2010 р. нараховані збитки від інфляції в сумі 2449,52 гривень та 3% річних за аналогічний період в сумі 1328,78 гривень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються    сторонами  та  іншими  учасниками судового процесу.

                 Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або  в  належним  чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору  має  значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь основний борг  борг - 61237,95 грн., збитки від інфляції 2449,52 грн., 3% річних - 1328,78 грн.,  судові витрати державне мито -  650,16 грн., інформаційно технічне забезпечення судового процесу -  236,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.    

 Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 650,16 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення" від 10.12.1996 р. № 02-5/422  (із змінами і доповненнями), у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Враховуючи викладене, дослідивши та оцінивши  матеріали справи, заслухавши пояснення представника  позивача , а також  подані ним  додаткові докази, всебічно повно та об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням оцінивши  всі  обставин справи в їх сукупності,  керуючись  статтями 3,4, 41-43,45- 47, 18,19,21-22, 32, 34 , 36, 38, 43, 44, 45, 49, 69, 74, 75, 77, 811, 82, 82-1, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті , суд  -

                                                              В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВФ "Коло", ідентифікаційний код 33660518(вул. Ковпака, 37, м. Полтава, 36007; р/р 26000054504557 в КБ "Приватбанк",МФО 331401) на користь Приватного підприємства "Примбуд",ідентифікаційний код 33315386 (вул. Леніна, 86, к. 44, м. Полтава, 36022; р/р 260010600386 в ПРУ КБ"Приватбанк", МФО 331401) борг - 61237,95 грн., збитки від інфляції 2449,52 грн., 3% річних - 1328,78 грн.,  судові витрати державне мито -  650,16 грн., інформаційно технічне забезпечення судового процесу -  236,00 грн.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 28.12.2010 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарс