Рішення

від 17.01.2011 по справі 35/584

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/584

17.01.11

За позовом  Товариства  з обмеженою відповідальністю "Балтіка"

до                 1) Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

                    2) Товариства  з обмеженою відповідальністю "Еко-капітал"

про                       стягнення 20 040,12 грн.

                                                                                                   Суддя Літвінова М.Є.

Представники:

від позивача:           Толкачова М.В. –предст. за довір. №б/н від 17.11.2010р.;

від відповідача-1:          не з’явився;

від відповідача-2: не з’явився.

          Рішення прийняте 17.01.2011р. у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні перервою з 12.01.2011р. по 17.01.2011р., на підставі ст.77 ГПК України.

У судовому засіданні 17.01.2011р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтіка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-капітал" (відповідач-2) про стягнення з відповідача-1 суми боргу у розмірі 19 719,00 грн. та стягнення з відповідача-2 1000,00 грн. штрафних санкцій та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010р. порушено провадження у справі  35/584, розгляд справи призначено на 08.12.2010р.

Відповідач-1 у судове засідання 08.12.2010р. своїх представників не направив, про причини неможливості їх явки суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв і клопотань до суду не подав.

06.12.2010р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог до 20 040,12 грн. У судовому засіданні 08.12.2010р. клопотання позивача прийнято до розгляду.

Від відповідача-2 до початку розгляду справи надійшло клопотання про розгляд справи без представника відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 27.12.2010р., ухвалено направити запити до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та ДПІ у Карабельному районі м. Миколаєва з метою отримання інформації та відповідних доказів про те, чи припинив ОСОБА_1 підприємницьку діяльність станом на час розгляду справи у суді, та  чи є відповідні записи про припинення підприємницької діяльності даною особою, а також чи знаходиться, вказана особа на обліку державних органів, як платник податків

24.12.2010р. від ДПІ у Карабельному районі м. Миколаєва надійшла відповідь на запит суду, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець у стані "прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру)".  

У судове засідання, призначене на 27.12.2010р., представник відповідача-1 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Кива від 27.12.2010р. розгляд справи відкладено на 12.01.2011р.

29.12.2010р. Виконавчий комітет Миколаївської міської ради на запит суду надіслав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, з якого вбачається, що відповідач-1 перебуває в стані припинення підприємницької діяльності.

У судове засіданні, призначене на 12.01.2011р. представник відповідача-1 повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Про час та місце розгляду справи відповідач-1 був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслана відповідачеві за адресою, вказаною у позовній заяві та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 08.12.2010р. та була ним отримана 06.12.2010р., про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №12327165.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 №01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача-1 суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 12.01.2011р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 17.01.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.11.2008р. між Товариством  з обмеженою відповідальністю "Балтіка" (надалі позивач) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач-1) був укладений Договір оренди (найму) нежитлового приміщення № ОР-08/Н-94/15 (надалі Договір).

Відповідно до п.п. 1.1. договору, позивач, як орендодавець, на підставі права власності на нерухоме майно передає, а  відповідач-1, як орендар, приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 45 кв.м., яке знаходиться за адресою: Україна, м. Миколаїв, АДРЕСА_1 (далі - приміщення). План розташування приміщення наводиться на план-схемі, що є додатком до договору.

Згідно із ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3.1. договору, термін дії договору встановлений до 31.12.2009р. Строк оренди та нарахування орендної плати та інших платежів по договору починається з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення від орендодавця до орендаря і закінчується в момент закінчення терміну дії договору.

Згідно із п. 3.4., 5.1.1. договору орендодавець зобов'язаний передати, а орендар прийняти приміщення на підставі актів приймання-передачі приміщення, в стані, який відповідає умовам договору та призначенню.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу-1 орендоване приміщення, що підтверджується Актом прийому-передачі приміщення від 01.11.2008р., підписаним позивачем та відповідачем-1.  

Додатковою угодою № 1 від 30.06.2009р. сторони виклали п. 1.1. договору в новій редакції, відповідно до якої площа орендованого приміщення була зменшена до  22 кв.м.

30.06.2009р. сторонами був підписаний акт прийому-передачі (повернення) приміщення, згідно із яким відповідач-1 повернув позивачу нежитлове приміщення площею 23 кв.м., розташоване за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_1.   

Пунктом 5.3.8. договору на орендаря покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі здійснювати платежі за оренду та інші послуги.  

Згідно із п. 4.1. Договору щомісячна орендна плата перераховується орендарем в гривні в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця згідно приведеної у п. 4.3. договору формули, до 5 числа місяця в якому надаються послуги з оренди, на підставі рахунків-фактур, наданих орендодавцем або на підставі договору.

Розмір базової щомісячної орендної плати за 45 кв.м. становить 1717,00 грн., що є еквівалентом 340 доларів США по погодженому сторонами курсу 5,05 грн. за 1 долар США (п. 4.2. договору).

Як передбачено п. 4.3. договору, починаючи з другого календарного місяця оренди розмір орендної плати за календарний місяць автоматично (без додаткового погодження сторонами) змінюється індексується відповідно до наступної формули:

Орендна плата (П) = Індекс К* х Індекс І х Орендна плата (Б)

Додатковою угодою № 1 від 30.06.2009р. сторони виклали п.п. 4.2. договору в новій редакції, відповідно до якої розмір базової щомісячної орендної плати з 22 кв.м. становить 850,00 грн.

Пунктом 4.7. договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 30.06.2009р. передбачено, що крім сплати орендної плати орендар компенсує витрати орендодавця, пов'язані із експлуатацією, обслуговуванням та утриманням торгового центру, де знаходиться приміщення, які включають в себе вартість комунальних послуг та експлуатаційних послуг і витрат по утриманню торгового центру. Сторони домовились про щомісячний розмір компенсації експлуатаційних послуг в сумі 150,00 грн.

Компенсація вартості послуг, передбачених п. 4.7. договору, здійснюється протягом 5 банківських днів після одержання виставлених орендодавцем рахунків (п. 4.8. договору).

Пунктом 6.3.2. договору передбачено, що  орендодавець має беззаперечне право дострокового розірвання договору в односторонньому порядку, якщо орендар затримує платежі більше, ніж на 15 календарних днів.

У зв'язку із наявністю у відповідача-1 заборгованості перед позивачем, 22.10.2009р. позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору оренди з 31.10.2010р. та просив повернути орендоване приміщення за актом прийому-передачі (повернення).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов договору оренди відповідач-1 не сплатив у повному обсязі орендну плату, компенсацію комунальних послуг та вартість експлуатаційних послуг і витрат по утриманню торгового центру за період з січня 2009р. по жовтень 2009р. (включно), у зв'язку з чим у відповідача-1 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 15 932,97 грн.

Крім того, на підставі п. 7.1. договору та ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем була нарахована пеня в розмірі 1637,60 грн., проценти річні у розмірі 497,63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 971,91 грн.

Разом з тим, як вказано у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача-1 лише суму боргу, а з відповідача-2 суму штрафних санкцій за договором поруки у розмірі 1000,00 грн. (передостанній абзац стор. 3 позовної заяви). При цьому до суми боргу позивачем помилково включено суми інфляційних втрат, процентів річних та пені, хоча окремі вимоги про стягнення вказаних сум позивачем у позові не заявлялись, клопотань відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зміну предмету позову позивач в ході розгляду справи не подавав.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Однак позивачем клопотань про вихід за межі позовних вимог і стягнення з відповідача-1 інфляційних втрат, процентів річних та пені позивачем не заявлялось.

За таких обставин, позовні вимоги розглядаються судом у заявлених позивачем межах.  

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як свідчать умови укладеного між сторонами договору, за свою правовою природою вказаний договір є договором найму.   

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи та наданий позивачем розрахунок, за період дії договору розмір нарахованих позивачем орендної плати, вартості комунальних платежів та відшкодування вартості експлуатаційних послуг і витрат по утриманню торгового центру становив 29 355,31 грн. З наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що час дії договору відповідачем було сплачено 13 422,34 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором становить 15 932,97 грн. згідно із нижченаведеним розрахунком:

29 355,31 - 13 422,34 = 15 932,97.

Станом на дату звернення з позовом до суду та дату вирішення спору у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати орендної плати, вартості комунальних платежів та експлуатаційних послуг і витрат по утриманню торгового центру у зазначеному розмірі.    

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.1. договору у випадку несвоєчасної сплати платежів за договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5 %, проте не більше  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених норм законодавства та умов договору позивач просить стягнути за несвоєчасну сплату платежів за договором неустойку у розмірі 1 637,60 грн.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що орендною платою є періодичні платежі, які сплачуються орендарем за користування об'єктом оренди, нарахування пені за прострочення сплати орендної плати повинно здійснюватись щодо кожного періодичного платежу окремо.

Згідно із п. 4.1. договору щомісячна орендна плата перераховується орендарем у строк до 5 числа місяця в якому надаються послуги з оренди. Отже перебіг строку нарахування пені за прострочення внесення орендної плати розпочинається 6 числа такого місяця оренди і її нарахування припиняється зі спливом передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку.

Натомість, наданий позивачем розрахунок пені не відповідає зазначеним вимогам. Так, позивач нараховує пеню за період з 31.10.2009р. по 03.05.2010р., розраховуючи її із суми боргу 15932,37 грн., що сформувалась внаслідок несплати відповідачем-1 орендної плати за весь період дії договору з грудня 2008р.

При цьому, до зазначеної позивачем дати 31.10.2009р. перебіг строку нарахування пені не сплив лише щодо суми орендних та інших платежів за період з травня 2009р. по жовтень 2009р.

З огляду на зазначене нарахування пеня за прострочення внесення платежів за договором повинно здійснюватись таким чином:

за травень 2009р. –з 06.05.2009р. по 06.11.2009р. із суми 3249,35 грн.

за червень 2009р. –з 06.06.2009р. по 06.12.2009р. із суми 3211,64 грн.

за липень 2009р. –з 06.07.2009р. по 06.01.2010р. із суми 1448,96 грн.

за серпень 2009р. –з 06.08.2009р. по 06.02.2010р. із суми 1083,27 грн.

за вересень 2009р. –з 06.09.2009р. по 06.03.2010р. із суми 1083,33 грн.

за жовтень 2009р. –з 06.10.2009р. по 06.04.2010р. із суми 1024,72 грн.

Оскільки позивач розраховує пеню починаючи з 31.10.2009р., перебіг строку нарахування починається з дати, вказаної позивачем (31.10.2009р.), та закінчується у строки, визначені відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно із нижченаведеним розрахунком суду розмір пені становить 363,28 грн.:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Сума пені за період прострочення

3249.35

31.10.2009 - 06.11.2009

7

10.2500 %

12.77

3211.64

31.10.2009 - 06.12.2009

37

10.2500 %

66.74

1448.96

31.10.2009 - 06.01.2010

68

10.2500 %

55.34

1083.27

31.10.2009 - 06.02.2010

99

10.2500 %

60.23

1083.33

31.10.2009 - 06.03.2010

127

10.2500 %

77.27

1024.72

31.10.2009 - 06.04.2010

158

10.2500 %

90.93

363,28

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 363,28 грн. згідно із розрахунком суду.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повної сплати орендної плати, вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат у встановлені договором строки та не навів підстав для звільнення від обов’язку сплатити вказані суми.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 16 296,25 грн.     

Як свідчать матеріали справи, 02.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-капітал" (далі - поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтіка" (далі - кредитор) був укладений договір поруки, відповідно до умов якого ТОВ "Еко-капітал" поручилось перед ТОВ "Балтіка" за виконання обов'язку ФОП Удовіцького С.Ю. (далі - боржник), а саме обов'язків, встановлених в договорі оренди (найму) нежитлового приміщення № ОР-08/Н-94/15 від 01.11.2008р.

Розмір зобов'язання за договором поруки становить 1000,00 грн.

Згідно із п. 3.1. договору поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 2 дні шляхом сплати всіх штрафних санкцій згідно основного договору.

Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як передбачено ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно із ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, невиконання відповідачем-1 обов’язку по сплаті на користь позивача орендних та інших платежів покладає на відповідачів солідарну відповідальність за таке порушення. При цьому, відповідальність відповідача-2 обмежується лише сплатою сум штрафних санкцій у розмірі, що не перевищує 1000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зважаючи на те, що вимоги про стягнення штрафних санкцій (неустойки) позивачем заявлено до відповідача-2, як солідарного боржника, та виходячи з того, що згідно з умовами договору порукою забезпечується лише частина зобов’язання, з відповідача-2 підлягає стягненню сума штрафних санкцій (пені) у розмірі 363,28 грн.   

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача і відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

На підставі викладеного, керуючись ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 543, 549, 553, 554, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (54051, Миколаївська область, м. Миклаїв, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтіка" (03039, м. Київ, просп. Науки, буд. 8, ідентифікаційний код 32525004) 15932 (п’ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві) гривні 97 коп. боргу, 159 (сто п'ятдесят дев'ять) гривень 32 коп. державного мита, 187 (сто вісімдесят сім) гривень 53 коп. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-капітал" (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, буд. 7, ідентифікаційний код 35619765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтіка" (03039, м. Київ, просп. Науки, буд. 8, ідентифікаційний код 32525004) 363 (триста шістдесят три) гривні 28 коп. пені, 3 (три) гривні 63 коп. державного мита та 4 (чотири) гривні 38 коп. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                      М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту  рішення: 25.01.2011