Ухвала

від 12.11.2010 по справі 11-763/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-763/2010р. Головуючий у 1 інстанції:

Категорія: ч. 1 ст. 119 КК Ураїни С.Т. Івко В.М.

Доповідач: Хрипченко Л.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2010 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Хрипченко Л.Г.

суддів - Павленка В.П., Тараненка Ю.П.

при секретарі Гнітько А.М.

технічному секретарі Пашаєвй Е.В.

з участю: прокурора Деряги Л.М.

засудженого ОСОБА_2.

адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілих: ОСОБА_10, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_10 на вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 липня 2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, одружений, не працюючий, раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст. 119 КК України на 5 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 6 п.4 КПК України, ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, ОСОБА_2 звільнений від покарання, як особа, що вчинила злочин з необережності і на день набрання чинності цим законом має дитину, якій не виповнилося 18 років.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_2:

1) на користь потерпілої ОСОБА_10 17962 грн. 25 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 20000 моральної;

2) на користь потерпілої ОСОБА_6 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

В задоволені цивільних позовів потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 21 червня 2008 року близько 8 год. ранку, ОСОБА_2, який працював на той час завідуючим автогаражем ТОВ «Чиста Криниця», разом з іншими працівниками знаходився у побутовому приміщенні автогаража зазначеного товариства, яке розташоване в селі Богданівка Новосанжарського району Полтавської області .

Близько 8 год. 10 хв. до кімнати, де перебував ОСОБА_2, в збудженому стані забіг ОСОБА_9 і наблизившись до ОСОБА_2 наніс йому удар кулаком в голову, а коли ОСОБА_2 піднявся, ще раз наніс йому удар в обличчя.

З метою захисту від неправомірних дій, ОСОБА_2 відштовхнув від себе ОСОБА_9, після чого між ними розпочалася боротьба, в ході якої, ОСОБА_2, завдавши декілька ударів ОСОБА_9, обхопив його тулуб і кинув останнього на підлогу.

Не втримавшись на ногах, ОСОБА_2 впав слідом за ОСОБА_9 При цьому, він, опинившись зверху потерпілого, наніс йому в область голови кулаком декілька ударів.

В цей час, присутній ОСОБА_1, втрутившись в бійку, розборонив ОСОБА_2 та ОСОБА_9

Коли вони піднялися з підлоги, ОСОБА_2, відреагувавши на образу зі сторони потерпілого, наніс йому ще один удар кулаком в голову.

В результаті отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 зробив декілька кроків і втративши свідомість, упав на підлогу.

В свою чергу, ОСОБА_2, маючи теоретичні знання з надання першої медичної допомоги, не застосовуючи їх ніколи на практиці, переоцінивши свої реальні можливості, почав надавати невідкладні реанімаційні заходи ОСОБА_9, а саме робити непрямий масаж серця, який виразився в стисканні грудної клітини потерпілого, поєднаний із штучним диханням.

Такі реанімаційні заходи проводилися ним близько 15 хвилин, однак бажаних результатів не дали.

В результаті таких дій ОСОБА_2, ОСОБА_9 отримав закриту травму грудної клітини у вигляді переломів ребер, грудини та крововилив в проекції правої ліктьової ямки з крапковим садном, які утворилися в результаті стискання грудної клітини під час надання допомоги, від чого в послідуючому ОСОБА_9, не приходячи до свідомості, помер.

В апеляції потерпіла ОСОБА_10 вказує на те, що суд не взяв до уваги фактичних обставин, зокрема те, що напередодні на випускному вечері ОСОБА_2 безпідставно побив її чоловіка ОСОБА_9, що кримінальну справу 22.06.2008 року слідчим було порушено за ст. 119 КК України внаслідок того, що під впливом ОСОБА_2 свідки події ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12 дали неправдиві показання, що ОСОБА_9 вдарився головою об плиту.

Крім того вказує, що висновок Головного бюро судово медичної експертизи МОЗ України, на який послався суд, має суттєві протиріччя, а висновок Полтавського обласного бюро судово-медичних експертиз суд не дослідив і відмовив у виклику судово медичного експерта Бондарєвої А.Г..

Вважає неправильною кваліфікацію дій ОСОБА_2, а призначене покарання мяким. Просить постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним за ч.2 ст. 121 КК України і призначити покарання з урахуванням всіх обставин справи.

Не погоджується з розміром стягнутої на її користь моральної шкоди, оскільки на її утриманні залишилось двоє дітей, з яких менший син 2006 року народження є інвалідом і потребує лікування. Просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь в відшкодування моральної шкоди 100000 грн.

Інші учасники процесу вирок не оскаржили.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підтримання доводів апеляції, думку прокурора Деряги Л.М., яка не погоджуючись з вироком суду просила призначити по справі проведення третьої комісійної судово медичної експертизи, провівши часткове судове слідство, дослідивши матеріали справи, перевіривши та обговоривши доводи апеляції, вважає, що апеляції потерпілої ОСОБА_10 підлягає до часткового задоволення.

Органами досудового слідства ОСОБА_2 предявлено обвинувачення за ч.2 ст. 121 КК України в тому, що 21 червня 2008 року приблизно о 8:00, перебуваючи у побутовому приміщенні гаража ТОВ «Елеватор «Чиста криниця», що у АДРЕСА_1, у ході бійки із ОСОБА_9, яка розпочалася на підставі раптово виниклих неприязних стосунків, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи їх настання, умисно наніс потерпілому ОСОБА_9 декілька ударів кулаками у голову. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_2, у ході бійки із ОСОБА_9 обхопив потерпілого ОСОБА_9 за тулуб та кинув його на підлогу, після чого сів на нього зверху та умисно наніс ще декілька ударів потерпілому ОСОБА_9 кулаком у голову. Коли ОСОБА_1 розборонив ОСОБА_2 та ОСОБА_9 і вони встали з підлоги, то ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, умисно наніс ще два удари кулаком у голову потерпілого ОСОБА_9 В результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_9, зробивши декілька кроків вглиб побутового приміщення, втратив свідомість, впав на підлогу і не приходячи до тями через декілька хвилин помер.

Згідно висновку судово медичної експертизи № 81 від 23.06.2008 року, та згідно висновку додаткової судово медичної експертизи № 81а від 12.08.2008 року, у потерпілого ОСОБА_9 було виявлено наступні тілесні ушкодження:

- крововилив в ділянці спинки носа з переходом на кінчик носа та крило носа зліва, садно в області кінчика носа зліва, садно в області верхньої губи зліва, крововилив у слизову верхньої губи зліва, крововилив в області лівої бровної дуги з захопленням лобно височної області зліва, крововилив в область проекції лівої акулової кістки, крововилив в область підборіддя зліва, крововилив у мякі тканини голови з боку їх внутрішньої поверхні в області проекції лівої бровної дуги до зовнішньої її частини з захопленням лобно височної області зліва, крововилив під мяку оболочку головного мозку в лобно височній області зліва з наступним набряком головного мозку та вклинюванням міндалин мозжечка у великий черепний отвір, які могли утворитись одночасно в результаті падіння з висоти власного зросту на необмежену тверду поверхню, найбільш вірогідно, приймаючи анатомічну локалізацію та масштабність ушкоджень, з раніше наданим прискоренням незадовго до смерті, можуть розглядатись лише у сукупності і по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення;

- рана в області межі лівої бровної дуги та верхнього віка зліва розміром 1,6 х 0,3 см. глибиною 0,1-0,2 см. утворилась одночасно з вищевказаними пошкодженнями в результаті падіння на предмет з елементами металу.

Смерть ОСОБА_9 настала в результаті тупої черепно мозкової травми з крововиливом під мяку оболочку головного мозку.

В ході судового розгляду даної справи судом в порядку, передбаченому ст. 310 КПК України проведено дві комісійні судово медичні експертизи: експертами Полтавського обласного бюро судово медичних експертиз і Головного бюро судово медичних експертиз МОЗ України.

Згідно висновку комісійної судово медичної експертизи Полтавського обласного бюро судово медичних експертиз (т.2, а.с. 168-190) причиною смерті ОСОБА_9 була тяжка черепно мозкова травма з крововиливами під павутинну оболонку мозку лівої півкулі.

Враховуючи характер, кількість, параметри, особливості локалізації, взаєморозміщення тілесних ушкоджень, вони утворилися не менше ніж від семи ударів в ділянку голови і обличчя та 4-х ударів в ділянку лівої ключиці і лівої верхньої кінцівки тупими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути кисті рук, стиснені в кулаки, як про це вказано в матеріалах кримінальної справи.

Черепно мозкова травма крововилив під павутинну оболонку головного мозку, рана, крововиливи в мякі покриви голови, слизову оболонку губи, синці обличчя можуть бути оцінені лише в своїй сукупності як тяжкі по критерію небезпеки для життя, оскільки кожне з нанесених, навіть підпорогових (тобто таких, що не викликають макроскопічних змін головного мозку), могли внести свій вклад у виникнення та посилення тяжкості черепно мозкової травми;

Синці, крововиливи в мякі тканини грудної клітки, лівої верхньої кінцівки як в сумі, так і окремо легкі тілесні ушкодження;

Переломи грудини та ребер по ступеню тяжкості не оцінюються, так як є наслідком реанімаційних заходів.

Наявність слідів крові одногрупної з кровю підекспертного на місці пригоди, їх різновидність, розповсюдженість, форма, особливості розміщення, свідчать про те, що під час заподіяння тілесних ушкоджень поза потерпілого неодноразово змінювалась, що узгоджується з матеріалами кримінальної справи ( покази ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_13 та ін..).

Комплексна оцінка всіх тілесних ушкоджень на голові та обличчі під експертного, особливості локалізації субарахноїдального крововиливу, поруч з відсутністю ділянок забою головного мозку в базальних відділах та полюсах лобних і скроневих долей, відсутність контрлатерального розміщення внутрішньочерепних ушкоджень дозволяють стверджувати, що найбільш імовірно, субарахноідальний крововилив міг утворитися від удару або сумації ударів, нанесених в лобну та скроневу ділянку, а не при падінні обличчям вниз, або на лівий бік.

Згідно висновку комісійної судово медичної експертизи Головного бюро судово медичних експертиз МОЗ України (т.3 а.с. 1-25) характер ушкоджень виявлених на трупі ОСОБА_9 у вигляді крововиливів, синців, саден та рани вказує на те, що вони утворилися від дії тупого (их) предмету (ів), характерологічні ознаки якого (их) на ушкоджених тканинах не відобразилися.

Не виключено, що частина ушкоджень в ділянці обличчя зліва, субарахноїдальний крововилив, та синець в проекції лівого ліктьового суглобу зліва по задній поверхні могли утворитися в результаті падінь на площину як з наданим прискоренням так і без нього.

Зазвичай субарахноїдальні крововиливи розцінюються за критерієм загрози для життя або за тривалістю розладу здоровя. Згідно даних спеціальної медичної літератури субарахноїдальний крововилив з такою анатомічною локалізацією та характеристикою може викликати короткочасний розлад здоровя. Отже, субарахноїдальний крововилив лівої лобно скроневої ділянки носить ознаки легкого тілесного ушкодження, що спричиняє короткочасний розлад здоровя.

Синці, крововиливи, садна та рана носять ознаки ушкоджень легкого ступеня тяжкості.

Закрита травма грудної клітки у вигляді переломів ребер, грудини та крововилив в проекції правої ліктьової ямки з крапковим садном утворилися в результаті стиснення грудної клітки можливо під час надання йому допомоги (непрямий масаж серця, інєкції лікарських препаратів), що підтверджується даними дослідження трупа (висновок експерта № 81, т.1, а.с. 42-44) і не суперечить матеріалам справи (т.1, а.с. 87-88; 93; 170-171). Гістологічним дослідженням ( висновок експерта №2, судово гістологічне дослідження в ДУ ГБ СМЕ МОЗ України) було встановлено(«гемодинамічні розлади в головному мозку та внутрішніх органах, зміни реологічних властивостей крові. Респіраторний дістрес синдром дорослих. Ознаки шокової реакції в нирках, серці»). Отже травма грудної клітки могла призвести до розвитку шоку, що імовірніше за все стало причиною смерті ОСОБА_9.

У судовому засіданні 16 червня 2010 року прокурор, що брав участь при розгляді справи, вніс зміни до обвинувачення, перекваліфікувавши дії ОСОБА_2 з ч.2 ст. 121 КК України на ч.1 ст. 119 КК України.

В постанові про зміну обвинувачення (т.3, а.с. 91-93) прокурор змінив раніше предявлене ОСОБА_2 обвинувачення в умисному заподіянні ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень у вигляді черепно мозкової травми, внаслідок яких настала смерть потерпілого на спричинення з необережності закритої травми грудної клітки у вигляді переломів ребер, грудини та крововилива в проекції правої ліктьової ямки з крапковим садном, що утворились в результаті стиснення грудної клітки можливо під час надання допомоги (непрямий масаж серця), які могли призвести до розвитку шоку, що імовірніше за все стало причиною смерті ОСОБА_9.

Таким чином первинне обвинувачення про умисне заподіяння потерпілому тяжкої черепно мозкової травми прокурор перекваліфікував на спричинення з необережності закритої травми грудної клітки.

Відповідно до положень ч.2 ст. 277 КПК України, зміна обвинувачення не допускається, ОСОБА_10 цим будуть порушені правила про підсудність чи обовязковість проведення досудового слідства. У цьому випадку за наявності до того підстав прокурор повинен був заявити клопотання про повернення справи на додаткове розслідування.

Обставини повязані з заподіянням потерпілому ОСОБА_9 закритої травми грудної клітки під час проведення реанімаційних заходів, не були предметом перевірки органами досудового слідства. Щодо спричинення цих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 обвинувачення не предявлялось, і він проти нього не захищався. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у вигляді закритої травми грудної клітини по справі залишилась не визначеною. Самі по собі висновки прокурора про те, що ОСОБА_2 при вчиненні злочину переоцінив свої реальні можливості при наданні реанімаційних заходів ОСОБА_9 маючи лише теоретичні знання і не застосовуючи їх на практиці, зроблені без перевірки їх в ході досудового слідства. Це є істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону і тягне за собою скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування.

Як видно із даних протоколу судового засідання від 27.07.2010 року, потерпіла ОСОБА_10, як і інші потерпілі по справі заперечувала проти такої зміни обвинувачення і підтримувала обвинувачення в раніше предявленому обсязі за ч.2 ст. 121 КК України.

З огляду на те, що відповідно до положень ч.5 ст.16-1 КПК України потерпілий як сторона судового засідання користується рівними з прокурором правами і свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, а також виходячи з вимог ч.4 ст. 277 КПК України, згідно з якими потерпілому надано право підтримувати обвинувачення у раніше предявленому обсязі, суд мав провести слідство щодо ОСОБА_2 у межах первинного обвинувачення і з урахуванням позиції прокурора постановити обґрунтоване і законне рішення.

Незважаючи на такі обставини, судове слідство було проведено фактично за новим обвинуваченням, суд не перевірив обґрунтованість висновку комісійної судово медичної експертизи Полтавського обласного бюро судово - медичних експертиз, більш того відмовив в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_14. зі сторони потерпілої щодо виклику в судове засідання судово медичного експерта Полтавського обласного бюро судово медичних експертиз Бондарєвої А.Г., пославшись на те, що для суду висновок експерта є зрозумілим і необхідності у допиті з цього приводу експерта не вбачається (т.3, а.с. 78 об.).

Вказане свідчить про те, що судом допущені істотне порушення кримінально процесуального закону, яке перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок.

Суд, погодившись з висновком Головного бюро судово медичних експертиз МОЗ України, що причиною смерті ОСОБА_9 вірогідно став шок, який міг настати внаслідок реанімаційних заходів, не зясував питання яка ж була причина для надання такої допомоги, ОСОБА_10 за висновками цієї експертизи ОСОБА_9 спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоровя. При цьому слід відмітити, що реанімаційні заходи застосовувались не лише ОСОБА_2, а й двома фельдшерами ОСОБА_15. дружиною засудженого і Черногрядською О.А..

По справі беззаперечно встановлено, що після побиття ОСОБА_2 потерпілий ОСОБА_9 впав і в нього настала незворотня втрата свідомості. Яка причина такого стану потерпілого, експерти Головного бюро судово медичних експертиз МОЗ України не встановили.

Згідно вимог ст. 75 КПК України висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обовязковим. Високий науковий авторитет висновку експерта не надає йому наперед встановленої сили. Висновок у всіх випадках має однакове процесуальне значення у порівнянні з іншими доказами у справі. Тому слідчий, прокурор, суддя, можуть не погодитись з висновком експерта, але ця незгода повинна бути конкретно мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Ні прокурор в постанові, ні суд у вироку не дав оцінки висновкам комісійної судово медичної експертизи Полтавського обласного бюро судово медичних експертиз про категоричність висновку про причину смерті ОСОБА_9, а взяв за основу висновок комісійної судово медичної експертизи Головного бюро судово медичних експертиз МОЗ України. Суд, надаючи перевагу цьому висновку послався у вироку лише на те, що висновок наданий провідними фахівцями в галузі судової медицини, профільної державної експертної установи найвищого державного рівня.

Із показань ОСОБА_2 вбачається, що після побиття він вухом чув серцебиття у потерпілого, але дихання не було.

Як пояснив в судовому засіданні апеляційного суду експерт Полтавського обласного бюро судово медчних експертиз Лукачіна Є.І. такі явища можливі лише при утопленні, чи ОСОБА_10 потерпілий вдавився якимось предметом. При настанні шоку зникають серцебиття і дихання, наступають тяжкі наслідки і смерть.

Виявлені на трупі пошкодження ребер, за своєю локалізацією свідчать про правильне проведення реанімаційних заходів. З такими ушкодженнями люди продовжують жити, тому за правило такі тілесні ушкодження не оцінюються на ступінь тяжкості, так як є наслідком реанімаційних заходів. Виявлена у потерпілого закрита травма грудної клітки може бути віднесена до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Оскільки в результаті перелому ребер плевра не пошкоджена, то від таких ушкоджень не може розвинутись шок.

На думку експерта наявність ледве виражених крововиливів в мякі тканини в місцях переломів ребер свідчать про те, що особа зазнала клінічної смерті. Потерпілому була заподіяна стволова травма головного мозку, при якій настання смерті є миттєвим.

Допитані при апеляційному розгляді справи експерти Лукачіна Є.І. і Бондарєвої А.Г. повністю підтримували висновки комісійної судово медичної експертизи Полтавського обласного бюро судово медичних експертиз і не погодились з висновком експертів Головного бюро судово медичних експертиз МОЗ України в тій частині, що на трупі ОСОБА_9 не були відображені характерологічні ознаки тілесних ушкоджень у вигляді крововиливів, синців, саден та рани лівої надбрівної ділянки, що не виключає утворення частини з них при падінні, про ймовірність настання смерті внаслідок шоку, який розвився від травми грудної клітини, і що субарахноїдальний крововилив лівої скроневої ділянки носить ознаки легкого тілесного ушкодження, що спричиняє короткочасний розлад здоровя.

По справі залишилось незясованим з яких причин висновки щодо гістологічного дослідження, які зроблені на вивченні одних і тих же зразків внутрішніх органів потерпілого, проведеними комісійними експертизами різні по суті.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України, суд був зобовязаний проаналізувати фактичні дані, що містяться у показаннях свідків, потерпілих, підсудного, висновках експертів та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення.

Суд не тільки не дослідив і не дав оцінки висновку комісійної судово медичної експертизи Полтавського обласного бюро судово - медичних експертиз, а й не дав оцінки даним, зафіксованим в протоколі огляду місця події, де було виявлено чисельні різноманітні за формою і розповсюдженістю сліди крові (т.1, а.с. 4-10) та висновку імунологічної експертизи про те, що виявлені сліди крові є одногруповими з кровю потерпілого ОСОБА_9 (т.1, а.с. 242-246).

Висновок комісійної судово медичної експертизи Головного бюро судово медичних експертиз МОЗ України не є категоричним, а є ймовірним, тобто побудований на припущеннях. Вирок суду не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 62 Конституції України).

Важливим показником оцінки висновку експертів є співставлення висновків експертиз з встановленими по справі фактичними даними.

В звязку з тим, що питання про причину настання смерті потерпілого ОСОБА_9 є спірним і не знаходить однозначного визначення фахівцями в галузі судової медицини, що має важливе значення для прийняття правильного рішення по справі, є необхідність у призначенні ще однієї повторної комісійної судово медичної експертизи в одному із експертних закладів України за участю спеціаліста нейрохірурга.

Встановлення обставин, повязаних з загибеллю людини, згідно ст. 64 КПК України, відноситься до обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі при провадженні досудового слідства.

В звязку з тим, що по справі допущені такі істотні порушення кримінально процесуального закону, які виключають можливість постановлення вироку, вирок суду І інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування.

Органи досудового слідства, здобувши ще один висновок судово медичних експертів, виходячи з вимог ч.4 ст. 75 КПК України повинні вирішити питання про притягнення ОСОБА_2 як обвинуваченого по справі, предявивши йому обвинувачення у відповідності до вимог ст. ст. 132, 133 КПК України.

Щодо доводів апеляції потерпілої ОСОБА_10 в частині відшкодування моральної шкоди, то суд при новому розгляді справи і вирішенні цивільного позову, відповідно до розяснень даних в п.5 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» виходячи з обставин, які будуть встановлені по справі, з ступеню і форми вини визначити розмір моральної шкоди.

ОСОБА_10 буде встановлено, що шкода заподіяна умисними діями, то визначена вироком моральна шкода в сумі 20000 грн. є недостатньою.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 липня 2010 року відносно ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на додаткове розслідування прокурору Новосанжарського району.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попередній підписку про невиїзд.

СУДДІ:

Хрипченко Л.Г. Павленко В.П. Тараненко Ю.П.