Ухвала

від 16.11.2010 по справі 11-763/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 року. Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Зав'язуна С.М.,

суддів Ткаченка В.Л. та Захарчука С.В.,

з участю: прокурора Сидоренка О.П.,

засудженої ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 23 жовтня 2009 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судиму,

засуджено за ч.2 ст.382 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної виконавчої служби строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Згідно ст.76 КК України зобов'язано засуджену повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинений злочин у зв'язку із закінченням строків давності.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину при наступних обставинах.

ОСОБА_1 (ОСОБА_1) в період з 05 березня 2003 року по 10 серпня 2005 року працювала на посаді державного виконавця та старшого державного виконавця Державної виконавчої служби Корольовського районного управління юстиції у м. Житомирі, юридична адреса м.Житомир, вул. Довженка, 64.

На підставі наказу начальника відділу державної виконавчої служби №17 від 05 березня 2003 року ОСОБА_1 обіймала посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Корольовського районного управління юстиції у м. Житомирі, а з 09 липня 2003 року на підставі наказу начальника відділу державної виконавчої служби №83 обіймала посаду старшого державного виконавця Державної виконавчої служби Корольовського районного управління юстиції у м. Житомирі.

Працюючи на посаді державного виконавця та старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Корольовського районного управління юстиції м. Житомира, вона являлася представником влади, тобто службовою особою і здійснювала примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України та інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом (ст.4 Закону України "Про Державну виконавчу службу"), а також забезпечувала реальне, своєчасне і законне виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій.

Перебуваючи на вказаній посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Корольовського районного управління юстиції у м. Житомирі, ОСОБА_1 (ОСОБА_1) вчинила умисний злочин, а саме: невиконання судового рішення при наступних обставинах.

Так, згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 25 рудня 2002 року Спільне українсько-американське підприємство "ВІСК0-ІНТЕРНЕШЕНАЛ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю зобов'язане сплатити на користь ТОВ "Вєлєн" 43090.00 грн. боргу, 904.89 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 637.20 грн.-3% річних, 446.32 держмита за подання позову, 223.16 грн. держмита за подання позову, 223.16 грн. держмита за подання апеляційної скарги та 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

02 червня 2003 року господарським судом Житомирської області був виданий наказ №8/1223 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду, який 04 липня 2003 року надійшов до відділу Державної виконавчої служби Корольовського району м. Житомира та 14 липня 2003 року переданий на виконання державному виконавцю Невмержицькій (Чижевській).

14 липня 2003 року ОСОБА_1 (ОСОБА_1) винесла постанову про відкриття виконавчого провадження та приступила до здійснення виконавчих дій.

12 вересня 2003 року на адресу відділу державної виконавчої служби Корольовського районного управління юстиції надійшло повідомлення з Житомирської обласної державної податкової інспекції про наявність рахунків у Спільного українсько-американського підприємства "Віско Інтернешенал" та кошти у гривнях і іноземній валюті на них.

ОСОБА_1 (ОСОБА_1), не маючи наміру виконувати постанову суду належним чином, в порушення ст.ст.50, 51 Закону України "Про виконавче провадження", тільки 04 грудня 2003 року на виконання Наказу №8/1223 Господарського суду Житомирської області від 02 червня 2003 року про стягнення з Спільного українсько-американського підприємства "Віско-Інтернешенал" на користь ТОВ "Вєлєн" боргу на загальну суму 45370 грн.45 коп. наклала арешт на кошти в розмірі 49907 грн.62 коп. в т.ч. 4537 грн. 05 коп. - виконавчий збір, які знаходились на р/р 26002301171272, 26004310171272, 26035301171272, 2603501171272 ДВ ПІБ МФО 311056; р/р 26003167721006, 26004167721005, 26006167721003, 26006167721003, 26008167721001, 6030167721002, 26038167721004 в ЖФ КБ "Приватбанк" МФО 311409; р/р 26005253501, 26006253501840, 26006253503978, 26008280025353 в ЖФ АКБ "Укрсоцбанк" МФО 311272; р/р 26006322497801, 26009322498001 в ЖФ АКБ "Мрія" МФО 311346; р/р 26000000494001, 26009000494002, 26044000494001 в ЖФ АТ "Укрінбанк" МФО 311584; р/р 37122210012725 в УДК в Житомирській області МФО 811039 та належали Спільному українсько-американському підприємству "Віско-Інтернешенал" код 20428266 і копії даної постанови були направлені нею на виконання вказаним банкам.

В подальшому, з метою невиконання судового рішення, старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Корольовського районного управління юстиції м. Житомира ОСОБА_1 (ОСОБА_1) в порушення вимог ст.59 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-Х1У "Про виконавче провадження", зокрема в якій зазначається, що майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту; за наявності письмового висновку експерта щодо неможливості та недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати, пов'язані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, а у всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду, вона умисно і безпідставно 12 грудня 2003 року винесла постанову про звільнення з-під арешту коштів боржника - СП "Віско-Інтернешенал"", мотивуючи це тим, що боржник начебто зобов'язався добровільно погашати борг. Дана постанова була затверджена начальником відділу державної виконавчої служби Корольовського районного управління юстиції Пилипчуком П.П., який не відав про злочинні наміри ОСОБА_1 (ОСОБА_1) та скріплена ним відтиском гербової печатки даної установи і направлена на виконання банкам. В порушення ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження," згідно якої державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення суду протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження старший державний виконавець державної виконавчої служби Корольовського району м.Житомимра Невмержицька (ОСОБА_1), з метою невиконання постанови суду, що набрала законної сили, в період з 12.12.2003 року по 26.07.2004 року взагалі не проводила ніяких виконавчих дій спрямованих для задоволення вимог стягувача.

26 липня 2004 року старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Корольовського районного управління юстиції м. Житомира ОСОБА_1 (ОСОБА_1) було повторно винесено постанову про арешт коштів боржника Спільного українсько-американського і підприємства "Віско-Інтернешенал" на користь ТОВ "Вєлєн" на загальну суму 49907 грн. 62 коп. в тому числі 4537 грн. 05 коп. виконавчого збору, що знаходяться на рахунках в: - ЖФ АТ "Укрінбанк" р/р 26000000494001, 26009000494002 МФО 311564 код 20428266; ЖФ АКБ "Мрія" р/р 26006322497801, 26009322498002 МФО 311346 код 20428266 та копії даної постанови були направлені до банків.

В той же час старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Корольовського районного управління юстиції м, Житомира ОСОБА_1 (ОСОБА_1) з метою невиконання судового рішення, в порушення вимог ст.59 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-Х1У "Про виконавче провадження", зокрема в якій зазначається, що майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту; за наявності письмового висновку експерта щодо неможливості та недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати пов'язані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, а у всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду, умисно і безпідставно 29 липня 2004 року винесла повторно постанову про звільнення з-під арешту коштів боржника, мотивуючи прийняте рішення перевіркою прокуратурою Корольовського району неправомірних дій посадових осіб ТОВ "Вєлєн" та необхідністю виплати поточної заробітної плати працівникам підприємства.

Дану постанову, не відаючи про злочинні наміри ОСОБА_1 (ОСОБА_1), затвердив та скріпив відтиском гербової печатки начальник Державної виконавчої служби Корольовського районного управління юстиції м. Житомира Пилипчук П.П. і копії документу були направлені на виконання до банків.

Таким чином, ОСОБА_1 (ОСОБА_1) двічі безпідставно і умисно з метою невиконання судового рішення виносились постанови про звільнення з-під арешту коштів боржника, яких на рахунках за вказаний період знаходилось понад 7 723 000 грн., що було достатнім для виконання постанови суду.

Окрім того, нею умисно, не здійснювались заходи щодо накладення арешту на майно боржника, а саме автомобілі НОМЕР_1 та автокран ЗИЛ 133 ГЯ державний номерний знак НОМЕР_2, які знаходились у власності Спільного українсько-американського підприємства "Віско-Інтернешенал", що дало змогу в подальшому боржнику відчужити дане майно, хоча про наявність даних транспортних одиниць у вказаному підприємстві, згідно повідомлення начальника ОРЕВ УДАІ Житомирської області ОСОБА_1 (Чижевській), було відомо ще 05.09.2003 року.

Таким чином, ОСОБА_1 (ОСОБА_1) в порушення ст.25 Закону України "Про виконавче провадження", що зобов'язує державного виконавця провести виконавчі дії по виконанню рішення суду протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження фактично постанови суду так і не було виконано.

Тому в умисному невиконанні постанови суду старшим Державним виконавцем державної виконавчої служби Корольовського району м. Житомира ОСОБА_1 (ОСОБА_1), ТОВ "Вєлєн" м. Києва було заподіяно істотну шкоду, що виразилася у довготривалому невиконанні постанови суду, що набрала законної сили щодо стягнення боргу з Спільного українського-американського підприємства "Віско-Інтернешенал" на користь стягувача.

В апеляції адвокат ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_1. В обґрунтування апеляції адвокат вказує, що вирок суду винесений при неповному з'ясуванні всіх обставин справи з порушенням норм матеріального та процесуального права. Всупереч вимог ст.67 КПК України суд не дав юридичної оцінки ряду доказам по справі, а саме: постановам Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2009 року та 17.06.2009 року; копії акту про накладення арешту на майно боржника СУАП „Віско-Інтернешенел” від 24.12.2003 року. Не враховано, що в наказі господарського суду вказано один рахунок боржника з якого має бути проведено стягнення. Вважає всі дії ОСОБА_1 по виконанню судового рішення відповідають вимогам Закону України „Про виконавче провадження”. Судом не дана юридична оцінка діям начальника ОСОБА_1 (ОСОБА_1) - ОСОБА_4, з яким погоджувала всі свої дії підзахисна про звільнення з-під арешту рахунків боржника, а також діям ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Суд необґрунтовано відмовив у допиті представника потерпілої сторони ТОВ „Вєлєн” ОСОБА_9 Досудовим і судовим слідством не зясовано яким чином на момент порушення кримінальної справи відбулося спричинення майнової шкоди ТОВ "Вєлєн", оскільки 15.03.2006 року дане виконавче провадження було закрито на підставі п.8 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку зі сплатою боргу в повному обсязі. Причиною затримки виконання Наказів господарського суду в 6-місячний термін сприяла халатність або умисне небажання службових осіб банків підкорюватись вимогам державного виконавця.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженої, яка апеляцію захисника просила задовольнити, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції захисника, перевіривши матеріали кримінальної справи та вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши наведені в апеляції доводи, апеляційний суд прийшов до висновку, що в задоволенні апеляції слід відмовити з таких підстав.

Як убачається із матеріалів кримінальної справи, досудове та судове слідство у ній проведено з додержанням вимог кримінально-процесуального закону, істотних порушень закону, що тягли б скасування чи зміну постановленого вироку, не встановлено, а висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені належно дослідженими та викладеними у вироку доказами. Доводи викладені захисником засудженої в поданій апеляції є необґрунтованими і спростовуються наявними у справі доказами.

Так, згідно матеріалів справи 02.06.2003 року господарським судом Житомирської області був виданий наказ №8/1223 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду про стягнення з Спільного українсько-американського підприємства "ВІСКО-НТЕРНЕШЕНАЛ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь ТОВ "Вєлєн" 43090.00 грн. боргу, 904.89 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 637.20 грн. - 3% річних, 446.32 держмита за подання позову, 223.16 грн. держмита за подання позову, 223.16 грн. держмита за подання апеляційної скарги та 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.1 а.с.69).

Відповідно до вимог ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобовязаний провести виконавчі дії по виконанню рішення суду протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

14.07.2003 року ОСОБА_1, отримавши на виконання вище вказане рішення суду, винесла постанову про відкриття виконавчого провадження в якому встановила строк для добровільного виконання рішення до 21.07.2003 року. Однак запити з метою встановлення майна боржника до ОРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області, бюро технічної інвентаризації, ОДПІ м. Житомира направила лише 11.08.2003 року, а постанову про арешт коштів боржника, в тому числі і коштів на рахунку №26005253501 в ОД АКБ "Укрсоцбанк", зазначеному і в наказі суду №8/1223, винесла 04.12.2003 року.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на безпідставність твердження в апеляції адвоката про неможливість виконання судового наказу, оскільки в ньому було зазначено лише один рахунок боржника, на якому не було коштів. Державний виконавець Невмержицька упродовж всього часу перебування в її провадженні виконавчого провадження, маючи дані про наявність інших банківських рахунків боржника, не зверталася до органу, який видав виконавчий лист про зміну порядку і способу виконання, відстрочки та розстрочки виконання рішення суду.

На всі кошти на банківських рахунках СП "Віско-Інтернешенал" державним виконавцем ОСОБА_1 двічі накладався арешт, разом з тим, нею ж вони двічі звільнялись з-під арешту за письмовими зверненнями боржника (т.2 а.с.58-59).

Як підстави звільнення з-під арешту банківських рахунків ОСОБА_1 в постанові від 12.12.2003 року було вказано те, що боржник зобовязався начебто добровільно погашати борг, а в постанові від 29.07.2004 року - у звязку з перевіркою прокуратури Корольовського району неправомірних дій посадових осіб ТОВ "Вєлєн" та виплатою поточної заробітної плати працівникам СП "Віско-Інтернешенал".

Належно обґрунтувавши у вироку, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про незаконність таких дій ОСОБА_1, які суперечать вимогам ст.59 Закону України "Про виконавче провадження", згідно яких майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту; за наявності письмового висновку експерта щодо неможливості та недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати пов'язані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, а у всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Із роздруківки руху коштів на банківських рахунках СП "Віско-Інтернешенал" слідує, що на рахунках цього підприємства за період виконання державним виконавцем ОСОБА_1 рішення суду щодо стягнення боргу з СП "Віско-Інтернешенал" на користь ТОВ "Вєлєн" знаходилось 7723000 гривень (т.1 а.с.127-154, т.2 а.с.16-45), що є підтвердженням того, що ОСОБА_1 мала реальну можливість виконати судове рішення.

Посилання в апеляції на те, що суд не дав юридичну оцінку діям службових осіб Державної виконавчої служби Корольовського райуправління юстиції ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та працівникам банків в яких перебували на виконанні постанови про накладення арешту на розрахункові рахунки СП "Віско-Інтернешенал", є безпідставним, оскільки це суперечить вимогам ст.275 КПК України про межі судового розгляду. Як видно з пред'явленого обвинувачення органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувалась у вчиненні злочину як виконавець без співучасті інших осіб.

Крім того, в ході досудового слідства перевірялася причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, передбаченого ст.367 КК України. По результатам такої перевірки слідчим постановою від 10.04.2007 року щодо ОСОБА_4 було відмовлено в порушенні кримінальної справи (т.4 а.с.281).

Апеляційний суд визнає необґрунтованим звернення уваги в апеляції на постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2009 року та 17.06.2009 року як на доказ відсутності в діях ОСОБА_1 ознак злочину.

Зазначеними постановами Житомирського окружного адміністративного суду визнано протиправною та скасовано постанову начальника відділу ДВС Головного управління юстиції у Житомирській області Омельченко Н.А. від 27.12.2005 року про перевірку виконавчого провадження по виконанню судового наказу про стягнення з СП "Віско-Інтернешенал" на користь ТОВ "Вєлєн" 45370 грн. 57 коп. в частині визнання незаконними дій Нвмержицької та ОСОБА_4

Однак, зазначена постанова ОСОБА_10, ні органом досудового слідства в обвинувальному висновку, ні судом у вироку не визнавалась доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.382 КК України. Зі змісту постанов Житомирського окружного адміністративного суду убачається, що предметом їх дослідження була тільки постанова Омельченко Н.А., висновки суду про її протиправність ґрунтуються лише на вибірково наданих ОСОБА_1 та ОСОБА_4 матеріалах без дослідження виконавчого провадження про стягнення з СП "Віско-Інтернешенал" на користь ТОВ "Вєлєн" боргу.

За вказаних обставин, на думку апеляційного суду, постанови Житомирського окружного адміністративного суду не є належними доказами по справі.

Відповідно до ч.5 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та цінностей достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилучені та примусовій реалізації (ч.1 ст.50 Закону).

Оцінюючи наданий ОСОБА_1 як доказ відсутності її вини у вчиненні інкримінованого їй злочині копію акту опису й арешту майна СП "Віско-Інтернешенал" від 24.12.2003 року, апеляційний суд звертає увагу на відсутність оригіналу цього документу та будь-яких даних про його наявність в матеріалах виконавчого провадження по виконанню судового наказу№8/1223. В разі дійсного складання вказаного акту він відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”, задля забезпечення його виконання підлягав направленню у відповідні органи, що державним виконавцем ОСОБА_1 здійснено не було.

За вказаних суперечностей, суд першої інстанції правильно встановив, що при наявності повідомлення начальника ОРЕВ УДАІ Житомирської області про наявність у боржника транспортних засобів ОСОБА_1 не було здійснено заходів щодо накладення арешту на дане майно, яке в подальшому було реалізовано боржником, а кошти витрачені на власні потреби підприємства.

Обєктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.382 КК України вичерпується діянням, з моменту вчинення якого злочин визнається закінченим і яке полягає в невиконанні судового акту. Вказаний злочин вважається закінченим після того, коли судове рішення, яке набрало законної сили, надійшло до особи, яка повинна його виконати, але цього нею не було зроблено у встановлені строки.

Всі вище зазначені ознаки обєктивної сторони злочину, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, наявні у діях засудженої ОСОБА_1 та з достатньою повнотою встановлені вироком суду першої інстанції.

З моменту невиконання судового акту злочин вчинений ОСОБА_1 набув триваючого характеру. Виконавчий документ №8/1223 виданий 02.06.2003 року господарським судом Житомирської області повертався стягувачу ТОВ "Вєлєн" без виконання. В подальшому 15.03.2006 року дане рішення суду було виконано іншим державним виконавцем. При цьому, виконання зазначеного рішення іншою особою не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.

В апеляції адвокат стверджує, що суд першої інстанції, не допитавши в судовому засіданні представника ТОВ „Вєлєн” ОСОБА_9, показання якого мають вирішальне значення, обмежив захист в отриманні доказу.

Проте, як убачається з протоколу судового засідання від 03.06.2009 року (т.5 а.с.102-103) адвокат та підсудна клопотали допитати в судовому засіданні ОСОБА_9 лише з питань заявленого цивільного позову по справі, який в подальшому вироком суду був залишений без розгляду. В ході судового слідства показання ОСОБА_9, які він давав у ході досудового слідства, судом були досліджені з дотриманням вимог ст.306 КПК України.

За таких обставин, доводи адвоката про обмеження судом захисту в отриманні доказу є необґрунтованими.

Що стосується тверджень викладених в апеляції про відсутність причинного зв'язку між діями ОСОБА_1 та заподіянням істотної шкоди охоронюваним законом інтересам юридичної особи, то судом, як убачається з вироку, правильно встановлено, що умисним невиконанням постанови суду старшим державним виконавцем ОСОБА_1 (ОСОБА_1) ТОВ "Вєлєн" м. Києва було заподіяно істотну шкоду, що виразилася у довготривалому невиконанні постанови суду, що набрала законної сили щодо стягнення боргу з Спільного українсько-американського підприємства "Віско-Інтернешенал" на користь стягувача на загальну суму 45370 грн. 45 коп.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування вироку за мотивами викладеними в апеляції, відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляцію адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 23 жовтня 2009 року - без змін.

Судді :