Ухвала

від 14.12.2010 по справі 11-763/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-763/2010 Головуючий по 1 інстанції Категорія: ч.2 ст. 286 КК України Русаков Г.С. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“14" грудня 2010 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого-судді Соломки І.А., суддів Демиденка А.І., Єльцова В.О., за участю прокурора

потерпілої

представника

потерпілого

захисника

засудженого Свищ Л.А.,

ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

ОСОБА_8,

ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_6 та її представника - ОСОБА_7, захисника засудженого - ОСОБА_8, на вирок Канівського міськрайонного суду від 5 липня 2010 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Канів

Черкаської області, громадянина України, українця,

раніше не судимого, -

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_9:

- на користь потерпілої ОСОБА_6 59883 грн.28 коп. матеріальних збитків та 70000 грн. - моральної шкоди;

на користь Канівської райлікарні за лікування потерпілої - 11754 грн.70 коп, на користь Черкаської обласної лікарні -7662 грпн.24 коп.

Вирішено стягнути з засудженого ОСОБА_9 судові витрати:

- за проведення експертиз технічного стану автомобілів "Міцубісі-Паджеро" та "ВАЗ-2104" в сумі 2252,16 коп.;

- за проведення трасологічної експертизи в сумі 1201 грн.92 коп.;

- за проведення експертиз технічного стану автомобільних лампочок в сумі 901,44 грн.;

- за проведення автотехнічної експертизи в сумі 300 грн.48 коп.

Запобіжний захід ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.

Вирішено питання про долю речових доказів відповідно до вимог ст.81 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку суду ОСОБА_9 визнаний винним та засуджений за те, що він 15.02.2009 року близько 20 години 00 хвилин, керуючи автомобілем "Міцубісі-Паджеро" д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. О.Кошового від вул. Шевченка в напрямку автовокзалу в м. Канів Черкаської області, порушив п. 2.3 б), п.11.2, п. 11.3, п.13.1, п. 13.3 Правил дорожнього руху України, а саме: був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну; не рухався якнайближче до правого краю проїжджої частини; на дорозі із двостороннім рухом, яка має по одній смузі в кожному напрямку, де відсутня суцільна розмітка та відповідні дорожні знаки, виїхав на зустрічну смугу руху; не врахував швидкість руху автомобіля, дорожньої обстановки, не дотримувався безпечного інтервалу; під час зустрічного розїзду не дотримався безпечного інтервалу та рухався по зустрічній смузі руху, де зіткнувся з автомобілем "ВАЗ-2104", д.н.з.НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, в результаті якого остання отримала тілесні ушкодження, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди стало порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля "Міцубісі-Паджеро" ОСОБА_9 вимог п. п.2.3 б); 11.2; 11.3; 13.1; 13.3 Правил дорожнього руху України, що знаходяться в прямому причинному звязку з наслідками, які настали.

В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не заперечуючи доведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, просив вирок суду скасувати в частині призначеного покарання через його невідповідність тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок мякості та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_9 за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, в решті - вирок суду залишити без змін. В обґрунтування апеляції прокурор посилався на те, що, призначаючи ОСОБА_9 мінімальне (основне та додаткове) покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України, суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, особу винного, який вини в скоєному не визнав, у вчиненому не розкаявся, не вжив ніяких заходів, направлених на погашення завданих потерпілій збитків, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність.

В апеляції потерпіла ОСОБА_6, вважаючи вирок суду незаконним в частині призначеного засудженому покарання, яке на її думку є надмірно мяким і невідповідним тяжкості вчиненого ним злочину та його особі, та в частині вирішення по справі заявленого нею цивільного позову, посилаючись на необгрунтоване заниження судом розміру завданої їй злочином моральної шкоди, просила вирок суду в цій частині скасувати, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_9 за вчинення інкримінованого йому злочину на 5 років позбавлення волі та стягнути з нього моральну шкоду в сумі 200 тис. гривень.

В апеляції представник потерпілої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7, не погоджуючись з вироком суду щодо призначення засудженому ОСОБА_9 мінімального покарання, визначеного санкцією ч.2 ст.286 КК України, просив змінити вирок суду першої інстанції та призначити йому більш сувору міру покарання, мотивуючи це тим, що його довіритель ОСОБА_6 зазнала невідворотньої шкоди, яка з боку засудженого не відшкодована, останній ухиляється від відповідальності, не приймав належних мір по відшкодуванню заподіяних збитків, хоча за своїм матеріальним станом протягом досудового і судового слідства мав можливість і зобовязаний був відшкодувати завдану ним шкоду.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8, вважаючи вирок суду незаконним, оскільки ОСОБА_9 не винен у вчиненні в інкримінованого йому злочину, а дорожньо-транспортна пригода сталася виключно з вини потерпілої, яка виїхала на зустрічну смугу, посилаючись на однобічність та неповноту дізнання, досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, просив скасувати вирок суду в повному обсязі, а справу закрити. При цьому він вказує на обвинувальний нахил дізнання, досудового та судового слідства стосовно ОСОБА_9, дослідження під час судового слідства лише тих доказів, завдяки яким, на його думку, сфабриковано вину підзахисного органами досудового слідства та які добуті з грубими порушеннями кримінально-процесуального закону, не встановленні суддею всіх помякшуючих покарання обставин, всупереч тому, що документи, які підтверджують їх наявність знаходились в матеріалах справи. Також він зазначає, що його підзахисний свою вину в інкримінованому злочині не визнав, але не дивлячись на це, будучи свідомим, добровільно частково відшкодував заподіяну матеріальну шкоду в сумі 5000 грн. ще до порушення кримінальної справи. Крім того, судом не було взято до уваги те, що ОСОБА_9 є постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, на його утриманні перебуває не лише малолітня дитина, а й непрацездатний батько, який має інвалідність.

Заслухавши доповідача, та думки:

- прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, котрий брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважає, що інші апеляції не підлягають до задоволення;

- потерпілої ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7, які підтримали власні апеляції та апеляцію прокурора, заперечили апеляцію захисника засудженого;

- захисника ОСОБА_8 , який вважає, що його апеляція підлягає до задоволення, в задоволенні апеляційних вимог інших апелянтів слід відмовити;

- думку засудженого ОСОБА_9 в підтримку апеляції свого захисника та його заперечення проти задоволення апеляцій прокурора, потерпілої ОСОБА_6 та її представника; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція захисника підлягає до часткового задоволення, всі інші заявлені по справі апеляції не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок відносно ОСОБА_9 дотримався вимог, передбачених ст. ст. 323,324 КПК України.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні злочину, за який він засуджений, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю перевірених доказів у справі, серед яких :

- показання потерпілої ОСОБА_6 про те, що 15.02.09 р. біля 20 години вона керувала автомобілем ВАЗ-2104 та рухалася зі швидкістю близько 40 км\год по вул. Кошового в м. Каневі, попереду неї - метрів за 40 їхав автомобіль (як пізніше вона дізналася - під керуванням ОСОБА_10.), назустріч ближче до середини дороги також рухався автомобіль типу «джип» ( під керуванням ОСОБА_9) ОСОБА_10 встиг вивернути руль вправо і уникнути зіткнення з вказаним зустрічним автомобілем, а вона, зрозумівши що «джип» рухається по смузі її руху, намагалася загальмувати, проте не встигла, відбулося зіткнення під час якого автомобілі контактували передніми лівими частинами, при цьому її автомобіль відкинуло назад, а вона отримала тілесні ушкодження, зіткнення відбулося на її смузі руху(т.3 а.с.120-122);

- досліджені та перевірені в судовому засіданні показання свідка ОСОБА_10 про те, що в лютому 2009 року, в темну пору доби він на автомобілі «Хюндай» рухався по вул. Кошового в м. Каневі, позаду нього з вімкненим світлом фар також рухався автомобіль. В районі «Правекс-банка» він побачив зустрічний автомобіль, який в момент розїзду з його автомобілем рухався ближче до середини дороги, через якусь мить після роз»їзду з ним він почув звук та побачив силуети двох автомобілів на проїжджій частині дороги. Він зупинився та підійшов до місця ДТП і побачив, що зіткнулися автомобіль типу «джип» та ВАЗ( т.2 а.с.95-97);

- показаннями свідка ОСОБА_13 про те, що близько 20 години 15.02.2009 року, перебуваючи на вул. О.Кошового в м. Каневі, він почув удар та обернувшись до дороги помітив, що на проїжджій частині дороги знаходяться два автомобілі, а саме: « Міцубісі Пажеро», який здійснив наїзд своїм лівим переднім колесом на передню ліву частину автомобіля «ВАЗ 2104» та їдучи по лівому передньому крилу автомобіля, перекинувся на правий бік та впав на асфальт на праву бокову частину автомобіля і лежав посередині дороги. Оцінюючи ситуацію, він зрозумів, що зіткнення відбулося на смузі руху автомобіля ВАЗ, так як «Міцубісі» виїхав на зустрічну смугу руху ( т.3 а.с. 141-143).

Крім показів потерпілої та свідків вина ОСОБА_9 підтверджується і іншими зібраними по справі доказами, а саме:

- даними протоколу огляду місця пригоди і схеми до нього, де зафіксовано обставини ДТП, в тому числі - осип скла та подряпина на асфальтовому покритті на смузі руху автомобіля ВАЗ (т.1 а.с.4-18);

- даними протоколу огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу - автомобіля «Міцубісі-Паджеро» д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_9, де зафіксовані механічні пошкодження внаслідок ДТП(.т.1 а.с. 19);

- даними протоколу огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу - автомобіля «ВАЗ-2104» д.н.з. НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_6, де зафіксовано механічні пошкодження внаслідок ДТП; (т.1 а.с. 20);

- даними висновку експертизи технічного стану транспортного засобу автомобіля «Міцубісі Паджеро» д.н.з. НОМЕР_1, №4/107 від 10.04.2009 року, згідно якої до моменту дорожньо-транспортної пригоди, ходова частина, рульове керування та гальмівна система автомобіля «Міцубісі Паджеро» д.н.з. НОМЕР_1 перебували в працездатному стані. (т.1 а.с.128-135);

- даними висновку експертизи технічного стану автомобіля «ВАЗ-2104» д.н.з. НОМЕР_2 № 4/107 від 10.04.2009 року згідно якої до моменту дорожньо-транспортної пригоди, ходова частина, рульове керування та гальмівна система автомобіля «ВАЗ-2104» д.н.з НОМЕР_2 перебували в працездатному стані; (т.1 а.с.142-149);

- даними висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №4/108 від 10.04.2009 року згідно якої: автомобіль «Міцубісі-Паджеро» д.н.з. НОМЕР_1 первинно контактував своєю лівою частиною з передньою частиною автомобіля «ВАЗ-2104» д.н.з. НОМЕР_2 із взаємним перекриттям близько 0,5 м, при цьому кут між повздовжніми вісями транспортних засобів в момент їх первинного контакту складав приблизно 180 градусів.(т.1. а.с.155-166);

- даними висновку експертизи технічного стану автомобільної електролампочки №4/12 від 06.04.2009 року, згідно якого на момент зіткнення лампа лівої блок-фари автомобіля «ВАЗ-2104» працювала в режимі ближнього світла; (т.1 а.с.173-181);

- даними протоколів відтворень обстановки та обставин події, за участю свідка ОСОБА_10 та потерпілої ОСОБА_6.(т.2 а.с.117-123,а.с.135-142);

- даними висновку судової автотехнічної експертизи №4/234 від 24.07.2009 року згідно якої в дорожній обстановці , що склалася на момент ДТП водій автомобіля «Міцубісі-Паджеро» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.11.2, 11.3, 13.1, 13.3 ПДР , в діях водія ОСОБА_6 відсутні порушення вимог ПДР України, які б вплинули на виникнення даної ДТП , тобто порушення ОСОБА_9 вказаних вимог ПДР України знаходиться в причинному зв"язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Місце зіткнення вказаних автомобілів ймовірніше за все знаходиться перед утворенням зазначеної в протоколі огляду місця події та план-схемі до нього від 15.02.09 р. подряпини асфальтобетонного покриття, тобто на смузі руху автомобіля ВАЗ.(т.2а.с.149-152);

- даними висновку судово-медичної експертизи №181 м/д від 29.05.2009 року згідно якого тілесні ушкодження, які отримала потерпіла ОСОБА_6 під час дорожньо-транспортної події, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень(.т.2 а.с.22-24).

За таких обставин суд правильно дійшов до висновку про винність засудженого ОСОБА_9 в порушенні Правил дорожнього руху , що спричинило зіткнення автомобілів та заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень.

Колегія суддів вважає, що районний суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого засудженим злочину, дав їм вірну оцінку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_9 за ч.2 ст.286 КК України.

Доводи захисника засудженого про однобічність та неповноту досудового та судового слідства колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються зазначеними в вироку суду доказами, зібраними згідно з нормами КПК та дослідженими в судовому засіданні, а висновки суду не містять ніяких протиріч і належним чином мотивовані.

Міру покарання районний суд обрав засудженому ОСОБА_9 з дотриманням вимог ст.65-67 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, даних про особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, вину не визнав , у скоєному не розкаявся, та обставин, що пом'якшують покарання,- перебування на його утриманні малолітньої дитини, за відсутності обставин , що його обтяжують, і обгрунтовано призначив ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що районним судом обране покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження нових злочинів, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг прокурора, потерпілої та її представника , доводи яких про невиправдану м'якість покарання є необґрунтованими.

В той же час, посилання захисника засудженого ОСОБА_8 на неврахування судом першої інстанції ряду помякшуючих покарання його підзахисного обставин серед яких перебування на утриманні засудженого непрацездатного батька-інваліда , а також того, що ОСОБА_9 є постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, не впливає на призначене судом покарання, оскільки воно є мінімальним покаранням, передбаченим санкцією частини інкримінованої йому статті.

Підстав для застосування при призначенні покарання щодо ОСОБА_9 вимог ст. ст. 69,75 КК України колегія суддів не знаходить.

Разом з тим, вирок суду в частині вирішення цивільного позову про відшкодування з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди, заподіяної злочином , підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_6 заявила цивільний позов в якому просила стягнути з ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 59883,28 грн та моральну шкоду в сумі 200000 грн.( т. 2 а.с. 173-174).

На підтвердження позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди потерпала надала суду: виписку з історії хвороби № 746\252 про перебування на лікуванні в хірургічному відділенні Канівської ЦРЛ з 15.02.09 р. по 18.02.09 р.; виписку з медичної карти №2492 згідно якої вона перебувала на стаціонарному лікуванні в Черкаській обласній лікарні з 18.02.2009 р. по 13.03.09 р.; виписку з медичної карти № 1269 згідно з якої вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в відділенні реанімації Канівської ЦРЛ з 17.03.09 р. по 25.03.09 р. ; виписка № 02890 з торакального відділення Черкаської обласної лікарні про перебуванні на лікуванні з 25.03.09 р. по 22.04.09 р. ,копія виписки із медичної карти № 9873 згідно якої вона перебувала в Черкаській обласній лікарні з 27.07.2009 по 04.08.2009 р.; копію висновку судової авто товарознавчої експертизи автомобіля ВАЗ 21043 від 06.07.09 р. згідно якого сума матеріального збитку, завдана власнику автомобіля ВАЗ внаслідок пошкодження в ДТП складає 21171,46 грн .

На обґрунтування своїх витрат на ліки та медичні препарати потерпіла надала копії чеків аптечних закладів, товарні чеки та накладні приватних підприємців ( т.2 а.с. 185-219), оригінали яких в судовому засіданні не оглядалися та фактично судом не перевірялись на відповідність тим лікам, які були призначені потерпілій при лікуванні ушкоджень, отриманих в результаті ДТП.

При новому судовому розгляді справи в порядку цивільного судочинства в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 щодо стягнення матеріальної шкоди, завданої ДТП, суду слід дослідити всі питання, що стосуються його вирішення, та звернути увагу на розписку ОСОБА_6 ( т. 1 а.с. 247).

Доводи захисника ОСОБА_8 щодо безпідставного задоволення позову потерпілої в частині стягнення матеріальних витрат, понесених нею на супутні потреби ( пальне, поповнення рахунку мобільного зв»язку та ін.), заслуговують на увагу і повинні також бути перевірені судом першої інстанції при новому розгляді справи в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає, що районний суд при вирішенні позову потерпілої ОСОБА_6 в частині стягнення моральної шкоди обґрунтовано та мотивовано, врахувавши судову практику по справах даної категорії , обставини вчинення злочину, моральні та фізичні страждання потерпілої, яка після ДТП тривалий час лікувалася та продовжує лікуватися, з урахуванням вимог розумності і справедливості, визнав необхідним та достатнім гривневий еквівалент грошового відшкодування моральної шкоди потерпілій в сумі 70000 грн.

Тому, колегія суддів вважає, що місцевим судом цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 в частині стягнення з засудженого моральної шкоди на суму 70000 грн. вирішений правильно, належним чином мотивовано, хоча зіславшись при його вирішенні на норми матеріального права ( ст. 23, 1167) суд помилково вказав не ЦК, а ЦПК. Але дана помилка не впливає на суть розв»язання цивільного позову.

Твердження захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 щодо допущення по справі істотних порушень КПК України, колегія суддів розцінює як необґрунтовані, оскільки при вивченні матеріалів справи порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення та були підставами для його скасування, у справі не виявлено.

З врахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів судової палати,-

у х в а л и л а :

Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 задовільнити частково.

Вирок Канівського міськрайонного суду від 5 липня 2010 року відносно ОСОБА_9 - змінити , в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 щодо відшкодування з засудженого ОСОБА_9 матеріальної шкоди - скасувати , а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в іншому складі суду.

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_6 та її представника - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

В решті - вирок суду щодо ОСОБА_9 залишити без зміни.

Головуючий підпис

Судді підписи

З оригіналом згідно:

Суддя І.А. Соломка