Рішення

від 25.01.2011 по справі 47/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/21

25.01.11

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Б-Лог"

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Арт Плюс»

про                   визнання недійсним договору

За зустрічним позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Арт Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б-Лог"

про стягнення боргу в розмірі 7 851 191,97 грн.

                                                                                                                            Суддя   Станік С.Р.

Представники:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Маркусевич О.Б. - директор

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Синельніченко В.А. –представник за довіреністю № б/н від 16.06.2010 р.

                                                                  ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Б-Лог" (надалі –позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Арт Плюс»(надалі –відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.03.2010 р., а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 порушено провадження у справі № 47/21 розгляд якої призначено на 25.01.2011 р.

Представник ТОВ "Б-Лог" (відповідач за зустрічним позовом) в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд визнати недійсним повністю договір про визнання недійсним про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.03.2010 р., укладений між ним та ТОВ «Буд Арт Плюс».  Вимоги позивача за первісним позовом мотивовані тим, що укладений між ним та ТОВ «Буд Арт Плюс»договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.03.2010 р. суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки при укладені даного договору було порушено основні засади цивільного законодавства. Зокрема абзац 4 п.2.2 оспорюваного договору є несправедливим та таким, що надає право ТОВ «Буд Арт Плюс»застосовувати штрафні санкції, порядок яких не відповідає зокрема ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України, і як наслідок створює ТОВ «Буд Арт Плюс»правові підстави для зловживання правом. За таких обставин, договір  про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.03.2010 р. не відповідає та суперечить положенням ст. 3 Цивільного кодексу України, які передбачають необхідність дотримання таких засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність.

18.01.2011 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «Буд Арт Плюс»до ТОВ "Б-Лог" про стягнення 7 851 191,97 грн.  заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2011 р., на підставі ст.ст. 60, 64, 86 ГПК України, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Арт Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б-Лог" про стягнення заборгованості  в сумі 7 851 191,97 грн. прийнято до для сумісного розгляду  разом з первісним в одному провадженні.

Представник ТОВ «Буд Арт Плюс»в судовому засіданні 25.01.2011 проти первісного позову заперечував, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі. Вимоги за зустрічним позовом мотивовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом зобов’язань по оспорюваному договору.  

Представник ТОВ "Б-Лог" в судовому засіданні 25.01.2011 надав відзив на зустрічну позовну заяву в якому проти позову заперечив посилаючись на те, що позовні вимоги не відповідають нормам матеріального та процесуального права, зокрема, що стосується нарахування штрафних санкцій.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 25.01.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

                                                                 ВСТАНОВИВ:

11.05.2007 р. між ТОВ "Б-Лог", як замовником, та ТОВ«Буд Арт Плюс», як генпідрядником, було укладено договір генпідряду  № 2 та договір  підряду на виконання проектних робіт № 2/а, на підставі яких  ТОВ «Буд Арт Плюс», як підрядником, було виконано, а ТОВ "Б-Лог", як замовником, прийнято роботи на загальну суму 7 840 367,47 грн.

02.03.2009 р. між ТОВ "Б-Лог", як боржником, та ТОВ «Буд Арт Плюс», як кредитором, було укладено договір про визнання боргу № 1, відповідно до умов якого ТОВ "Б-Лог" визнало суму заборгованості перед ТОВ «Буд Арт Плюс»в сумі 7 840 367,47 грн. за виконані роботи згідно договору генпідряду  № 2 від 11.05.2007 р. та договором  підряду на виконання проектних робіт № 2/а від 11.05.2007.

03.03.2009 р. між ТОВ "Б-Лог", як іпотекодавцем, та ТОВ «Буд Арт Плюс», як іпотекодержателем,  було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, згідно умов якого на забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з договору про визнання боргу № 1 від 02.03.2009 р. в сумі 7 840 367,47 грн. та можливої неустойки, ТОВ "Б-Лог" передало в іпотеку ТОВ «Буд Арт Плюс»земельну ділянку загальною площею 12,5926 га, що розташована за адресою: Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Садова, 1а.

15.03.2010 р. між ТОВ "Б-Лог", як іпотекодавцем, та ТОВ «Буд Арт Плюс», як іпотекодержателем,    було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за № 1023.

Сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.03.2010 р. встановлено, що в порушення вимог пункту 1.2 договору про визнання боргу № 1 від 02.03.2009, позичальник не здійснив погашення заборгованості за договором про визнання боргу № 1 від 02.03.2009 (п. 2.1),  загальна сума непогашеної заборгованості ТОВ "Б-Лог" перед ТОВ «Буд Арт Плюс» становить 13 269 075,00 грн., в тому числі: сума заборгованості за договором про визнання боргу –7 840 367, 47 грн., штраф у розмірі –4 545 860,58 грн., пеня у розмірі –882 846,86 грн. (п. 2.2), іпотеко держатель за рахунок предмету іпотеки здійснює погашення заборгованості іпотекодавця перед іпотеко держателем за договором про визнання боргу № 1 від 02.03.2009р, договором  генпідряду  № 2 від 11.05.2007 р. та договором  підряду на виконання проектних робіт № 2/а від 11.05.2007 в розмірі 7 840 367,47 грн.

ТОВ "Б-Лог" звернулося до суду з позовом до  ТОВ «Буд Арт Плюс» про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.03.2010 р., оскільки ТОв "Б-Лог" вважає, що даний договір суперечить вимогам чинного законодавства в частині стягнення обумовлених ним пені та штрафу. ТОВ "Б-Лог" в своїй позовній заяві посилається на те, що при укладенні даного договору порушено основні засади цивільного законодавства, зокрема абзац 4 п. 2.2. договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.03.2010 р. є несправедливим.

Відповідно до вимог ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу  сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Як передбачено статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 “Про судову практику про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з’ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи вищенаведене судом встановлено, умовами укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.03.2010 р. сторони у відповідності до вимог цивільного законодавства, Закону України “Про іпотеку”  погодили таку умову договору, яка передбачає, визнання та обов’язковість сплати ТОВ «Б-Лог»суми штрафу у розмірі  4 545 860,58 грн., суму пені у розмірі  882 846,86 грн.

Пунктом 6.3. договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.03.2010 р.,  сторони, зокрема,  підтверджують, що цей правочин не є фіктивним чи удаваним, тобто не є таким, що передбачений ст. ст. 234, 235 Цивільного кодексу України.

Твердження позивача у позові про те, що при укладені договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.03.2010 р. було порушено основні засади цивільного законодавства, абзац 4 п. 2.2. договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.03.2010 р. не відповідає та суперечить положенням ст. 3 Цивільного кодексу України, які передбачають необхідність дотримання таких засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність визнаються судом необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Так, зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту,вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових норм: добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов’язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм –добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов’язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що цивільне законодавство саме обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи при укладенні угоди, а позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що  абзац 4 пункту 2.2. договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.03.2010 р. суперечить статті 3 Цивільного кодексу України, частині третій статті 509 Цивільного кодексу України, а тому суд дійшов висновку, що оспорюваний договір був укладений сторонами шляхом вільного волевиявлення, які самостійно визначили його умови, сторони досягли всіх істотних умов договору, зміст укладеного сторонами правочину відповідає вимогам закону, сторонами додержано встановлена законом форма угоди, під час укладання договору сторонами були додержані загальні засади цивільного законодавства зокрема принципи справедливості, розумності та добросовісності, отже відсутні обставини та правові підстави  з якими закон пов’язує визнання угод недійсними, а тому суд визнає вимогу позивача про визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.03.2010 р. недійсним –незаконною, необґрунтованою, не доведеною належними та допустимими доказами та такою що не підлягає задоволенню.

Також, розглянувши зустрічний позов ТОВ «Буд Арт Плюс»(позивач за зустрічним позовом)  до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б-Лог" (відповідач за зустрічним позовом) про про стягнення суми боргу в розмірі 7 851 191,97 грн. судом встановлено наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ «Буд Арт Плюс»посилається на договір генпідряду  № 2 та договір  підряду на виконання проектних робіт № 2/а, на підставі яких  у  ТОВ "Б-Лог" виник борг перед  ТОВ «Буд Арт Плюс» на загальну суму 7 840 367,47 грн.

Договором  про визнання боргу  № 1 від 02.03.2009 р. ТОВ "Б-Лог" визнало свою заборгованість в розмірі 7 840 367,47 грн. перед ТОВ «Буд Арт Плюс» за договором генпідряду  № 2 та договором підряду на виконання проектних робіт № 2/а.

03.03.2009 р. між ТОВ "Б-Лог", як іпотекодавцем, та ТОВ «Буд Арт Плюс», як іпотекодержателем,  було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, згідно умов якого на забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з договору про визнання боргу № 1 від 02.03.2009 р. в сумі 7 840 367,47 грн. та можливої неустойки, ТОВ "Б-Лог" передало в іпотеку ТОВ «Буд Арт Плюс»земельну ділянку загальною площею 12,5926 га, що розташована за адресою: Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Садова, 1а.

15.03.2010 р. між ТОВ "Б-Лог", як іпотекодавцем, та ТОВ «Буд Арт Плюс», як іпотекодержателем,    було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за № 1023, відповідно до пункту 1.2.1.1 якого сторони погодили, що згідно договору про визнання боргу № 1 від 02.03.2009 іпотекодавець (ТОВ «Б-Лог») зобов’язаний сплатити іпотекодержателю (ТОВ «Буд Арт Плюс») повністю суму заборгованості в розмірі 7 840 367,47 грн. у строк до 30.03.2009 шляхом переказу коштів на рахунок іпотекодержателя (ТОВ «Буд Арт Плюс»), а пунктом 1.3 зазначеного договору сторони погодили, що іпотекодавець (ТОВ «Б-Лог») для забезпечення виконання своїх зобов’язань перед іпотекодержателем (ТОВ «Буд Арт Плюс») по договору про визнання боргу № 1 від 02.03.2009 щодо погашення основної суми боргу, передав в іпотеку іпотекодержателю (ТОВ «Буд Арт Плюс») на підставі іпотечного договору від 03.03.2009 земельну ділянку загальною площею 12,5926 га, що розташована за адресою: Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Садова, 1а.

Відповідно до п.1.5. договору про задоволення вимог іпотеко держателя від 15.03.2010р., переданий в іпотеку предмет іпотеки (земельна ділянка загальною площею 12,5926 га, що розташована за адресою: Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Садова, 1а) за домовленістю сторін оцінено в 7 037 800,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сума боргу відповідача за зустрічним позовом - ТОВ "Б-Лог" перед позивачем за зустрічним позовом –ТОВ «Буд Арт Плюс» складає загалом 802 567,47 грн. (802 567,47 грн. = 7 840 367,47 грн. – сума заборгованості за договором про визнання боргу № 1 від 02.09.2009р. - 7 037 800,00 грн. –погоджена сторонами вартість предмету іпотеки), яка на даний час ТОВ "Б-Лог" не погашена і доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було. Крім того, у своєму відзиві на зустрічну позовну заяву  ТОВ "Б-Лог"  заперечень стосовно суми боргу не має та не заперечувало проти його наявності саме у розмірі 802 567,47 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом –ТОВ «Буд Арт Плюс»про стягнення з відповідача за зустрічним позовом - ТОВ "Б-Лог" суми боргу в розмірі 802 567,47 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 877 691,54 грн., суму штрафу в розмірі 5 006 117,10 грн., суму трьох відсотків річних в розмірі 233 181,46 грн. та суму втрат від інфляції в розмірі 931 634,87 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

За весь час несанкціонованого користування чужими коштами штрафні санкції можуть бути встановлені у відсотках, розмір яких обчислюється обліковою ставкою Національного банку України. Облікова ставка НБУ - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк визначає для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених коштів на певний період, тобто є, відповідно до Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. № 679-ХІV, орієнтиром ціни на гроші.

Частина. 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі –Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 3.2.2. договору про визнання боргу № 1 від -02.03.2009р. за кожен день прострочення повернення грошових коштів боржник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від першого дня прострочення за цим договором до дня фактичної оплати, а згідно пункту 2.2 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.03.2010 р. передбачено, що відповідач за зустрічним позовом визнає наявність непогашеної заборгованості та сплату пені і штрафу.

Враховуючи вказані норми Цивільного кодексу України та погоджені сторонами умови договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.03.2010 р., здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача  суми пені в розмірі 877 691,54 грн.  підлягають частковому задоволенню, а саме:

  Сума боргу (грн.)

Період

    прострочення

Кількість днів  

прострочення

  Розмір облікової  

  ставки НБУ

    Сума пені за період   

     прострочення

802567,47

30.03.2009 -  

14.06.2009

77

12 %

40634,10

802567,47

15.06.2009 –

11.08.2009

58

11 %

28056,88

802567,47

12.08.2009 –

27.09.2009

47

10.25 %

21185,58

182

89876,56

За  таких обставин, загальна сума пені, яка підлягає стягненню складає 89 876,56 грн.

Відповідно до ст. 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Отже,  згідно вимог Цивільного кодексу України відповідальністю за порушення зобов’язання є окремі види неустойки: штраф та пеня. А враховуючи те, що штраф, як і пеня згідно Цивільного кодексу України є видами  неустойки, і за невиконання зобов’язань згідно вимог оспорюваного договору  судом вже присуджено на користь позивача за зустрічним позовом пеню, а тому застосування одного виду відповідальності (неустойки у розумінні 549 ЦК України) двічі –є неправомірним.

Таким чином, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Арт Плюс»(позивач за зустрічним позовом) про стягнення з Товариства  з обмеженою відповідальністю "Б-Лог" (відповідач за зустрічним позовом) штрафу в сумі  5 006 117,10 грн. задоволенню не підлягає.

         Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказані норми ЦК України , здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох відсотків річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача  трьох відсотків річних  в розмірі 233181,46 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи вказані норми ЦК України, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру втрат від інфляції, суд прийшов до висновку, вимоги ТОВ «Буд Арт Плюс»про стягнення з ТОВ "Б-Лог" втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню у сумі 885 961,48 грн. В іншій частині позовних вимог стосовно стягнення 45 673,39 грн. втрат від інфляції (931 634,87 грн. –885 961,48 грн. = 45 673,39 грн.) ТОВ «Буд Арт Плюс» належить відмовити.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом, а витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за зустрічним позовом покладаються на відповідача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

                                                                В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Б-Лог” (код ЄДРПОУ 34439730) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Арт Плюс»(код ЄДРПОУ 33994453) 802 567,47 грн. (вісімсот дві тисячі п’ятсот шістдесят сім гривень 47 коп.) основного боргу, 89 876,56 грн. (вісімдесят девять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 56 коп.) пені, 233 181,46 грн. (двісті тридцять три тисячі сто вісімдесят одну гривню 46 коп.) три відсотки річних, 885 961,48 грн. (вісімсот вісімдесят п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят одну гривню 48 коп.) втрат від інфляції, 6533,46 грн. (шість тисяч п’ятсот тридцять три гривні 46 коп.) державного мита та 60,47 грн. (шістдесят гривень 47 коп.)  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським  судом.

       Суддя                                                                                                                                  С.Р.Станік

Дата складання повного  рішення  - 31.01.2011 р.