Рішення

від 02.02.2011 по справі 35/577

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/577

02.02.11

За позовом  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до                  Закритого акціонерного товариства "АСКО-Транс"

про                      стягнення 40 589,60 грн.

                                                                                                Суддя Літвінова М.Є.

Представники:

від позивача:     ОСОБА_2 –предст. за довір.; ОСОБА_1.-СПД.;

від відповідача: Кравченко І.І. –предст. за довір.

          Рішення прийняте 02.02.2011 у зв'язку з оголошеними у судовому засіданні перервами з 27.12.2010 по 12.01.2011, з 12.01.2011 по 17.01.2011, з 17.01.2011 по 26.01.2011, з 26.01.2011 по 31.01.2011, з 31.01.2011 по 02.02.2011.

          В судовому засіданні 02.02.2011, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «АСКО-Транс»про стягнення 40 589,60 грн. заборгованості за договором оренди №20/10 від 21.12.2009, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2010 порушено провадження у справі №35/577, розгляд справи призначений на 08.12.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2010 №35/577, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладений на 27.12.2010.

13.12.2010 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/577 від 19.11.2010.

В судовому засіданні 27.12.2011 представник позивача подав суду додаткові документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2010 №05-5-35/15416, на підставі пп.1,4,5 ст.63 ГПК України зустрічна позовна заява Закритого акціонерного товариства «Аско-Транс»про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування завданих збитків.

В судовому засіданні 27.12.2010, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 12.01.2011.

В судовому засіданні 12.01.2011, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 17.01.2011.

В судовому засіданні 17.01.2011 представник відповідача подав суду відзив на позов та додаткові документи.

В судовому засіданні 17.01.2011 представниками сторін подане клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

В судовому засіданні 17.01.2011, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 26.01.2011.

25.01.2011 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника  відповідача надійшли письмові доповнення до відзиву.

В судовому засіданні 26.01.2011 позивач подав суду письмові додаткові пояснення до позовної заяви з додатком.

В судовому засіданні 26.01.2011, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 31.01.2011.

В судовому засіданні 31.01.2011, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 02.02.2011.

02.02.2011, відповідно до ст.85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

21.12.2009 між Суб»єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (далі орендодавець - позивач) та Закритим акціонерним товариством "Аско-транс" (далі орендар –відповідач) був укладений договір оренди №20/10 (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору орендодавець надає Орендарю у платне тимчасове користування, на правах оренди, окремі приміщення майнового комплексу для використання їх орендарем у своїй виробничій діяльності за адресою: АДРЕСА_1

Орендар приймає на себе зобов»язання використовувати об»єкт оренди для розміщення парку автоцистерн (п.1.2 Договору).

Об»єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання актів приймання-передачі, що є невід»ємними частинами цього договору (п.2.3 Договору).

01.01.2010 сторонами був підписаний Акт приймання-передачі приміщення майнового комплексу: майстерня з верстатами (токарний, фрезерувальний свердли ний, кран-балка), асфальтове покриття, офісні приміщення –4 кімнати).

За користування об»єктом орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка складається з плати за користування приміщеннями з розрахунку 9 000,00 грн. на місяць без ПДВ, а також відшкодування сплачених орендодавцем та використаних орендарем комунальних послуг (електроенергії, водозабезпечення, споживання природного газу та ін.) (п.3.1Договору).

Згідно п. 3.2 Договору розрахунок вартості використаних орендарем комунальних послуг проводиться на підставі показників приладів обліку та діючих нормативів і враховує усі вимоги до орендодавця з боку постачальних організацій.

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно на підставі рахунку, який виписується орендодавцем. В рахунку зазначається поточний розмір орендної плати та наводиться розрахунок вартості спожитих орендарем комунальних послуг. Розмір орендної плати з поточний місяць може визначатись шляхом коригування розміру місячної орендної плати на індекс інфляції за попередній місяць (п.3.3 Договору).

Відповідно до п.3.4 Договору орендна плата сплачується орендарем до початку поточного місяця.

Термін дії договору встановлений сторонами з 01.07.2009 по 31.12.2009, а в частині розрахунків –до повного виконання сторонами своїх обов»язків. Дія Договору може бути продовжена на наступний період.  У цьому випадку  сторони складають додаткову угоду, яка є невід»ємною частиною договору (п. 6.1. договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов Договору відповідач не сплатив своєчасно і в повному обсязі орендну плату та відшкодування комунальних послуг за період з січня 2010 по жовтень 2010, актом звірки взаєморозрахунків сторін станом на 22.09.2010, Актом звірки взаєморозрахунків від 07.07.2010, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 39 591,18 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг по Договору, копії яких міститься в матеріалах справи.  

Крім того, позивачем до матеріалів справи наданий гарантійний лист, яким відповідач зобов»язується погасити суму основного боргу в розрізі 39 574,02 грн. за графіком погашення заборгованості, а саме: 28.09.2020 в розмірі 9 574,02 грн., до 15.10.2010 в розмірі 15 000,00 грн., до 01.11.2010 в розмірі 15 000,00 грн..

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що з 22.09.2010 року відповідач не використовує спірне приміщення, а тому нарахування позивача і в цьому періоді є безпідставними та необгрунтованими.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як свідчать умови укладеного між сторонами договору, за свою правовою природою вказаний договір є договором найму.   

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, станом на дату звернення з позовом до суду та дату вирішення спору у судовому засіданні відповідач не сплатив позивачу орендну плату за період з січня 2010 по жовтень 2010 за Договором у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 39 591,18 грн.

Посилання відповідача на ті обставини, що він не займає приміщення з 22.09.2010 року судом не приймаються до уваги, оскільки відповідачем не було подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин. Так, лист від 12.10.2010 №342, яким відповідач просив позивача підписати акт приймання приміщення з оренди, не містить доказів його направлення позивачу. Крім того, Акт від 02.11.2020 перевірки дверей до офісу за адресою: с. Кірове, вул. Леніна, 59-б, який також наданий відповідачем до матеріалів справи на підтвердження своїх заперечень судом також не може бути прийнятий як належний доказ, оскільки даний акт складений за відсутності позивача, доказів того, що позивач запрошувався для огляду приміщення та складання зазначеного акту суду надано не було. Крім того, даний акт складений в листопаді 2011 року та не відноситься до спірного періоду.

Як передбачено ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2. Договору за несвоєчасний розрахунок, у відповідності з п.3.4 цього Договору, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нарахована пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

На підставі зазначених норм законодавства та умов договору позивач просить стягнути з відповідача за несвоєчасну сплату платежів за Договором пеню у розмірі 712,62 грн.

Згідно із ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму боргу нараховано інфляційні втрати в розмірі 147,87 грн.

Разом з позовними вимогами позивач заявлено до стягнення суму витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 4 000,00 грн. На підтвердження зазначених витрат позивачем надано суду витяг з банківського рахунку позивача від 22.11.2010 року, копію договору про надання адвокатських послуг від 10.11.2010, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1356 на представника ОСОБА_2.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, не навів підстав для звільнення від обов’язку її оплатити та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов»язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу а інших витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому законом України «Про адвокатуру»(ч.3 ст.48 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги надання позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката, з огляду на задоволення позову, судові витрати та витрати на послуги адвоката, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Аско-транс»(фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, юридична адреса: 01133, м. Київ. вул.. Кутузова, 18/7, к.102, код ЄДРПОУ 30635392, рахунок № 26007000228611 в Обласній дирекції УСБ м. Київ, МФО 300023) на користь  (03035, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, рахунок НОМЕР_2 в АКБ «Правекс-Банк», МФО 321983) 39 591,18 грн. (тридцять дев»ять тисяч п»ятсот дев»яносто одну гривню 18 коп.) - основного боргу, 712,62 грн. (сімсот дванадцять гривень 62 коп.) - пені, 137,93 грн. (сто тридцять сім гривень 93 коп.) –інфляційних нарахувань, 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.) –адвокатських послуг; 405,90 грн. (чотириста п»ять гривень 39 коп.) - державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя                                                                                                       М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення 02.02.2011