Рішення

від 11.02.2008 по справі 19/321

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/321

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.02.08 р.                                                                               Справа № 19/321                               

Господарський суд Донецької області у складі судової колегії: головуючий – Дучал Н.М., судді – Підченко Ю.О., Новікової Р.Г.

При секретарі Мішиній М.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: Ніколенко С.Я., директор

Від відповідача 1: Григорова А.Л., за довіреністю; Мацкул Т.Ф., за довіреністю

Від відповідача 2: без участі представника

Від відповідача 3: Зайцев В.О., за довіреністю

Від відповідача 4: Фомін В.Ю., за довіреністю

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мак-ойл-поставка” м.Макіївка Донецької області

до відповідача 1. Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) м.Київ в особі філії “Кальміуське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк”  м.Донецьк

до відповідача 2.  Товариства з обмеженою відповідальністю “Алмаз ЛТД” м.Красний Лиман Донецької області

до відповідача 3. Товариства з обмеженою відповідальністю “Маквуглеводень ЛТД”             м. Макіївка Донецької області

до відповідача 4.  Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо торгового підприємства “Донбуднафтопродукт” м.Макіївка Донецької області

про  визнання договорів № 70 від 07.06.05 р. та № 49 від 07.06.05 р. між ТОВ “Мак-ойл-поставка” та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії “Кальміуське відділення Промінвестбанку в м.Донецьк”, недійсними; про визнання договору № 1/1 від 03.01.05 р. між ТОВ “Мак-ойл-поставка” та ТОВ ВТП “Донбуднафтопродукт” недійсним; стягнення з відповідачів: ТОВ “Алмаз ЛТД” – 8 000, 00 грн., ТОВ “Маквуглеводень ЛТД” –  27 000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Мак-ойл-поставка” м.Макіївка Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) м.Київ в особі філії “Кальміуське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк”  м.Донецьк; Товариства з обмеженою відповідальністю “Алмаз ЛТД” м.Красний Лиман Донецької області; Товариства з обмеженою відповідальністю “Маквуглеводень ЛТД”             м. Макіївка Донецької області; Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо торгового підприємства “Донбуднафтопродукт” м.Макіївка Донецької області про визнання договорів № 70 від 07.06.05 р. та № 49 від 07.06.05 р. між ТОВ “Мак-ойл-поставка” та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії “Кальміуське відділення Промінвестбанку в м.Донецьк”, недійсними; про визнання договору № 1/1 від 03.01.05 р. між ТОВ “Мак-ойл-поставка” та ТОВ ВТП “Донбуднафтопродукт” недійсним; стягнення з відповідачів: ТОВ “Алмаз ЛТД” – 8 000, 00 грн., ТОВ “Маквуглеводень ЛТД” –  27 000,00 грн.

На підставі Клопотання (вх02-41/45552 від 11.12.07 р.) позивача, розпорядженням заступника голови господарського суду від 12.11.2007 р. була призначена колегія у складі: головуючого судді – Дучал Н.М., судді - Підченко Ю.О., судді - Новікової Р.Г.

За клопотанням позивача здійснюється  технічна фіксація судового процесу.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що між позивачем та Промінвестбанком в особі філії “Кальміуське відділення  Промінвестбанку в м. Донецьк” був укладений кредитний договір № 70 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 07.06.05 р. з цільовим призначенням кредиту – поповнення обігових коштів для розрахунків з постачальниками за паливно-мастильні матеріали, обладнання, послуги, агротехніку та агроматеріали, на інші виробничі потреби та розрахунки з кредиторами. При цьому у Товариства заборгованості в сумі 197 тис.доларів США  серед кредиторів на той час по балансу підприємства не було. Згідно протоколу загальних зборів засновників ТОВ “Мак-ойл-поставка” вартість застави має узгоджуватися представниками Товариства та робітників Банку при укладанні договору застави паливно-мастильних матеріалів. В ході досудового слідства по справі № 25-21127 за ст. 191 ч.5, яке проводиться обласною прокуратурою з”ясовано, що ПММ на суму 2051,3 тис.грн.. у Товариства на той час не було. Підприємство-зберігач ТОВ ВТП “Донбуднафтопродукт”, з яким укладено договір зберігання ПММ не мало змоги  на зберігання ПММ в такому обсязі, що підтверджує у своїх поясненнях директор ТОВ ВТП “Донбуднафтопродукт”. Позивач не має можливості для збереження ПММ в обсязі , що зазначений в договорі застави ПММ № 49 від 07.06.05 р. Банком не перевірена наявність ПММ, відсутній акт огляду та прийому ПММ, не перевірено місцезнаходження зберігання ПММ, охорона, ризик крадіжки ПММ. При вилученні документів по оформленню кредиту відділом ДСБЕЗ в м. Донецьк з”ясувалося, що є притворні акти перевірки ПММ, яких не було в наявності. Тому, вважає, що договір застави укладений без предмету застави, а значить є удаваним, згідно ст.ст. 229 ч.1-2,  230 ч.1-2, 232 ч.1-2, 234 ч.1-2, 235 ч.1-2,236 ч.1-2 Цивільного кодексу України. Послався на кримінальну справу  по факту крадіжки ПММ у позивача колишнім директором ТОВ “Мак-ойл-поставка” та посадовими особами підприємства-зберігача ТОВ ВТП “Донбуднафтопродукт” на суму 709 757 грн. Кредит був направлений на погашення всіх попередніх злочинним образом взятих кредитів з підробленням підписів засновників в протоколах загальних зборів.  

          ТОВ “Алмаз ЛТД” винно позивачу коштів 8 000,00 грн., які були перераховані без договорів та фінансових в цьому потреб Товариства з обмеженою відповідальністю “Мак-ойл-поставка”, в корисних цілях: 5 000,00 грн. фінансова допомога на закупівлю молока; 3000,00 грн. погашення боргів  по провадженню справ в юстиції по боргам ТОВ “АлмазЛТД”.

          ТОВ “Маквуглеводень ЛТД” винно позивачу 27000,00 грн. Згідно перерахунку коштів 05.05.06 р. з поточного рахунку позивача було перераховано 27 000,00 грн. за ПММ, яких ТОВ “Мак-ойл-поставка” не отримувало, та про цю операцію не знало. Ця махінація була здійснена колишнім директором Товариства позивача в угрупуванні з керуючою Кальміуським відділенням Промінвестбанку Антоненко З.Н.

          ТОВ ВТП “Донбуднафтопродукт”  уклав угоду № 1/1 від 03.01.05 р. з ТОВ “Мак-ойл-поставка” по зберіганню ПММ. Тому має повернути позивачу дизельне пальне 106232 л, бензин А-76 – 148665 л, що було прийняте на зберігання, так як це пальне є заставою по кредитному договору № 70 та договору застави № 49, але згідно листа директора ТОВ ВТП “Донбуднафтопродукт” не має ні технічних ні фізичних можливостей для зберігання ПММ.

Представник позивача протягом судового провадження наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 1, Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) м.Київ в особі філії “Кальміуське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк”  м.Донецьк, проти позову заперечив.

Надав відзив на позовну заяву № 1111312 від 12.12.07 р. з додаванням підтверджуючих документів, яким просить суд відмовити позивачу в його позовних вимогах щодо визнання недійсними кредитного договору № 70 від 07.06.05 р. та договору застави № 49 від 07.06.05 р.

Наполягає, що заявлені позивачем вимоги не є пов”язаними між собою підставами виникнення або поданими доказами. Промінвестбанк не має і не мав жодних відносин з ТОВ “Алмаз ЛТД”, при здійсненні платежу  на користь ТОВ “Маквуглеводень” банк виконував лише функції обслуговуючого банку, що ніяк не пов”язано з кредитуванням позивача. Також ніякі відносини не пов”язують Промінвестбанк та ТОВ “ВТП “Донбуднафтопродукт” . Договір зберігання ПММ, що знаходилися в заставі у банка, був лише документом, підтверджуючим право власності заставодавця на предмет застави.

Стосовно вимог позивача про визнання недійсним кредитного договору послався на наступне.

Необхідність в отриманні кредитних коштів позичальник пояснював збільшенням цін на нафтопродукти та необхідністю закупівлі бензину А-76 та дизельного палива, а ні наявністю заборгованості перед кредиторами. Відповідно ст.. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов”язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти. Банк як кредитор виконав свої зобов”язання, кошти були перераховані на поточний рахунок  ТОВ “Мак-ойл-поставка” у гривневому еквіваленті після продажу валюти в сумі 981 060,00грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку  позивача. Цей факт позивачем не оскаржується, та підтверджується діями позивача по сплаті процентів за користування кредитом. Рішеннями господарського суду Донецької області  по справі № 32/419 та № 32/169 стягнуто заборгованість ТОВ “Мак-ойл-поставка” по кредиту та по відсотках за користування кредитом. Позивачем не наведено жодного доказу для визнання недійсним кредитного договору, які є припустимими у господарському процесі. Відсутність предмету застави не тягне визнання недійсним кредитного договору.

Стосовно вимог позивача про визнання недійсним договору застави № 49 від 07.06.05 р. послався на наступне.

Предметом застави були паливно-мастильні матеріали: Газ в кількості 100 000 л заставною вартістю 175 600,00 грн., бензин А-76 в кількості 320 000 л заставною вартістю 858 000,00 грн., Бензин А-92  в кількості 120 000 л заставною вартістю 349 800,00 грн., дизпаливо в кількості 230 000 л заставною вартістю 616 700,00 грн. На підтвердження права власності  на предмет застави заставодавцем  були надані  накладні та бухгалтерська довідка станом на 01.06.05 р. за підписом директора та головного бухгалтера позивача щодо наявності на балансі підприємства позивача  вказаних матеріалів, договір зберігання № 1/1 від 03.01.05 р., акт звірки по зберіганню ПММ від 03.01.05 р. за підписами відповідальних осіб позивача та зберігача. При перевірці  наявності предмету застави  працівниками банку був складений акт перевірки від 06.06.05 р., яким підтверджено, що вказані ПММ частково знаходяться на зберіганні у ТОВ “Донбуднафтопродукт”( а саме – бензин А-76 в кількості 151060 л, та дизпаливо в кількості 106232 л), а частково у шляху. В заставу приймалися ПММ які були в наявності у позивача , знаходилися на зберіганні, та й ті, що стануть його власністю в майбутньому, допускалася також заміна предмету застави.

Кримінальна справа № 25-21127, на яку посилається позивач, порушена на підставі фактів розкрадання ПММ посадовими особами ТОВ “Мак-ойл-поставка” та ТОВ “Донбуднафтропродукт”, а не на підставі відсутності ПММ, яке було предметом застави.

Після виявлення банком факту знищення частини предмету застави, та складання відповідного акту від 10.10.06 р., позивача повідомлено листом № 02/988 від 23.11.06 р.. Позивач листом № 29-11/1 від 29.11.06 р. повідомив банк про призначення засідання учасників Товариства для вирішення питання  про надання банку в заставу іншого майна додатково до ПММ. Також про наявність на зберіганні  ПММ, продаж палива з направленням коштів від його продажу на погашення кредиту  йдеться в листі Ніколенко С.Я. № 01-12/1 від 01.12.06 р.

Тому вимоги про визнання недійсним договору застави вважає безпідставними.

Представник відповідача 2 в судове засідання 12.12.07 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив. В інші судові засідання також не з”явився, відзив та витребувані матеріали не надіслав.

На запит суду Державним реєстратором Слов”янської районної державної адміністрації Донецької області надіслано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно якого станом на 24.12.07 р. до реєстру включено Товариство з обмеженою відповідальністю “Алмаз ЛТД”, код 23611448, місцезнаходження: 84400, м. Красний Лиман Донецької області, вул. Сластієнко,буд.3, дата державної реєстрації – 11.03.2001 р., стан юридичної особи – в стані припинення підприємницької діяльності, керівник юридичної особи ( голова ліквідаційної комісії) – Дрюк Надія Олександрівна.

Представник відповідача 3 в судовому засіданні 12.12.07 р. повідомив, що в позовній заяві невірно вказана адреса Товариства з обмеженою відповідальністю “Маквуглеводень ЛТД”, на підтвердення чого надав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, згідно якого місцезнаходженням ТОВ “Маквуглеводень ЛТД” є пл.Трестовська, м.Макіївка, Донецька область, 86141. Заявив, що позов та додані до нього матеріали не отримував, просив відкласти розгляд справи та зобов”язати позивача направити відповідачу 3 позов та додатки.

Проти позову заперечив, про що повідомив у судовому засіданні 26.12.2007 р.,  просив суд в позовних вимогах відмовити.  Зазначив, що не отримав додатку до позовної заяви, тому не може письмово обґрунтувати свою позицію.

Клопотанням ( вх. № 02-41/2168 від 24.01.2008 р.) додав до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ “Мак-ойл-поставка” та ТОВ “Маквуглеводень”,  копію платіжного доручення № 1 від 30.06.2006 р. на суму 10 600,00 грн., та копію платіжного доручення № 0007 від 28.12.2005 р. на суму 20 000,00 грн.

В письмових поясненнях повідомив, що одне платіжне доручення не може вважатися доказами наявності боргу. На підставі Акта звірки взаємних розрахунків, заборгованість ТОВ “Мак-ойл-поставка” перед ТОВ “Маквуглеводень” становить 3 600,00 грн.

Представник відповідача 4  повідомив, що вимоги позивача відносно визнання договору № 1/1 від 03.01.05 р., укладеного між ТОВ “Мак-ойл-поставка” та ТОВ ВТП “Донбуднафтопродукт”, недійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги стосовно повернення ТОВ ВТП “Донбуднафтопродукт”               254 897, 00 літрів ПММ, вважає необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним взаємовідносинам між сторонами.

Зазначив, що виходячи з обставин справи, викладених позивачем в позові, можна зробити висновок, що позивачу відомий ряд фактів, які прямо свідчать про фіктивний характер угод, пов”язаних з придбанням, зберіганням, транспортуванням та переданням в заставу під кредитні зобов”язання МПП.

З метою встановлення первісної бухгалтерської документації, що підтверджує факт здійснення господарської операції по прийманню та зберіганню ПММ, що належали ТОВ “Мак-ойл-поставка”, в ТОВ ВТП “Донбуднафтопродукт” було здійснено перевірку бухгалтерських регістрів за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2006 р. Перевірка показала, що за вказаний період будь-яких господарських операцій, пов”язаних зі зберіганням товаро-матеріальних цінностей не здійснювало, первісної бухгалтерської документації, що підтвердила би факт приймання ПММ на зберігання не встановлено. Журнали реєстрації накладних та рахунків на підприємстві в той час не велися.

Для транспортування на зберігання МПП у кількості вказаній позивачем, 254 897 л, необхідна спеціальна техніка, яка відсутня у Товариства. Позивачем не долучено до справи договорів на надання транспортних послуг та первісну документацію, про факт доставки МПП Зберігачу та прийняття Зберігачем на зберігання.

У відповідності до фінансового звіту в Товаристві станом на 31.12.04 р. на балансі рахувалися основні засоби на загальну суму 172,00 тис.грн. Ємкості для зберігання ПММ   у Товариства відсутні взагалі. З ініціативи нового керівництва Підприємства 09.06.06 р. був складений акт приймання-передачі майна ТОВ ВТП “Донбуднафтопродукт”, згідно якого на момент передання Підприємство володіло основними засобами у кількості 5-ти одиниць, при цьому будь яких ємкостей для зберігання ПММ не з”явилося. Отже, договір зберігання є фіктивним, укладеним без намірів сторін виконувати його умови.

21.01.2008 р. до матеріалів справи надійшли пояснення позивача ( вих. № 10163 від 17.01.08 р.), в яких  на підтвердження вимог позовної заяви та пояснень до позовної заяви від 11.12.2007 р. повідомляється та вимагається, згідно ст. 90 ГПК України негайно повідомити правоохоронні органи про скоєння злочину згідно ст. 384 ч.2, ст. 396 КК України працівниками Відповідача 1 при наданні свідчень та “відзиву на позовну заяву від 12.12.07 р. за № 11/1312”. В поясненнях позивачем наводяться  докази злочинів.

В цьому ж листі позивачем заявлена вимога  про стягнення з Відповідача 1 –                127 000,00 грн., яка згідно ст. 230 ч.2 ЦК України нараховується в подвійному розмірі – 234 000,00 грн. за застосування обману та незаконно перерахованих з рахунку позивача, та пеню обліковану з цієї суми згідно законодавства.

Статтею 22 ГПК України встановлено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вимоги заявлені позивачем у листі № 10163 від 17.01.08 р. по суті є доповненням справи новими позовними вимогами, і ці вимоги мають самостійну підставу і предмет позову.

Звернення до суду має здійснюватися у формі, та в порядку, встановлених  Господарським процесуальним кодексом України.

Право позивача на доповнення позовних вимог,  положеннями  Господарського процесуального Кодексу України, і зокрема  статтею 22 ГПК України,  не передбачено.

Від позивача до суду надійшла заява про запобіжні заходи (вх. № 02-41/46575 від 18.12.2007 року), відповідно до якої позивач просив суд:

1. Витребувати у ПП „Шляхбуд плюс” код ЄДРПОУ 32442337, директор Ретюнських Роман Васильович, яке знаходиться за адресою: м. Макіївка, пл. Трестівська, документальне підтвердження отримування, місце зберігання ПММ, яке нібито було продане ТОВ „Мак-Ойл-Поставка” за кредитні кошти філії Кальміуське відділення АК ПІБ м. Донецька, отримані згідно договору № 70 від 07.06.2005 року, та за які кошти були придбані вищеназвані ПММ підприємством ПП „Шляхбуд плюс”;

2.          Зупинити процес закриття ПП „Шляхбуд плюс” Макіївською ДПНІ м. Макіївки, яка подала документи про закриття ПП „Шляхбуд плюс” в Адміністративний суд м. Донецька, справа № 2-а-8352/07, та перше засідання призначено на 20.12.2007 року, не дивлячись на те, що ТОВ „Мак-Ойл-Поставка” письмово вимагало перевірки діяльності ПП „Шляхбуд плюс” Макіївською ДПНІ м. Макіївки

Розділом У-1 Господарського процесуального кодексу України встановлений порядок звернення з заявою про запобіжні заходи. Відповідно до ст. 43-1 Господарського процесуального кодексу України, заява про вжиття запобіжних заходів  подається особою яка має підстави побоюватись,  що подача потрібних для неї доказів  стане  згодом  неможливою  або  утрудненою,  а  також підстави  вважати,  що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, до подання позову.

          Вважаючи на те, що вказана заява подана позивачем майже через місяць після звернення з позовом, та без дотримання порядку, визначеного розділом У-1 ГПК України, вона прийнята до матеріалів справи в якості клопотання.

          08.02.2008 р. до матеріалів справи надійшла заява позивача без номера та без дати ( вх. № 02-41/4021 від 08.02.2008 р.),  про уточнення та зміну вимог по справі                      № 19/321, з посиланням  на ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

          Позивач вимагає визнати недійсними: договір застави ПММ № 49 між Позивачем та Відповідачем 1; Кредитний договір № 70 між Позивачем та Відповідачем 1; Договір застави ПММ № 46 між Відповідачем 1 та ПП “Шляхбуд плюс”          ; Кредитний договір № 60 між Відповідачем 1 та ПП “Шляхбуд плюс”, Договір застави плодових насаджень № 111 між Позивачем та Відповідачем 1; Кредитний договір № 162 між Відповідачем 1 та Відповідачем 3; Договір зберігання ПММ між Позивачем та Відповідачем 4; Договір зберігання ПММ між ПП “Шляхбуд плюс” та Відповідачем 4; стягнути кошти з Відповідача 2 ( ТОВ “Алмаз ЛТД” в сумі 15 038,00 грн. з урахуванням ст. 623 ч.1,ч.2,ч.3,ч.4, ст. 625 ч.1,ч.2 ЦК України.          До заяви додані докази надсилання копії заяви відповідачам, та квитанція про сплату державного мита в сумі 225,38 грн.

          В описовій частині заяви позивач заявляє про відмову від заявлених вимог до відповідача 3, не конкретизуючи вимоги від яких відмовляється, та не надаючи обґрунтування відмови від позову. В судовому засіданні позивачем заявлено, що відмова позивача від позову може порушувати права інших осіб.

          Вивчивши подану заяву судом встановлено, що позивач до прийняття рішення по справі подав клопотання ( заяву), яка по суті є доповненням справи новими позовними вимогами, які мають самостійні підстави та самостійні   предмети позову.

          Подане клопотання не прийнято до розгляду та підлягає відхиленню, а державне мито поверненню з державного бюджету,  з огляду на наступне.          

          Передбачені   частиною   четвертою   статті   22   ГПК України  права позивача змінити підставу  або  предмет  позову, збільшити  або  зменшити  розмір  позовних вимог,  відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення  судом  першої інстанції.   Зміна  предмету  позову  означає  зміну  матеріально-правової вимоги  до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими  позивач  обгрунтовує  свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмету, і підстав  позову  не  допускається.  Під збільшенням  розміру  позовних вимог слід розуміти збільшення суми  позову  за  тією  ж  вимогою,  яку було заявлено у позовній заяві.

          Ні статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на іншою нормою Кодексу, позивачу не надано право доповнювати позовні вимоги.

          Відмова позивача від позову до відповідача 3 судом не прийнята, тому що позивачем не наведено обґрунтувань заявленої відмови, та доказів, що відмовою не будуть порушені права та охоронювані законом інтереси сторін по справі або інших осіб          ( навпаки в судовому засіданні 11.02.2008 р. позивачем заявлено про можливі порушення прав інших осіб). До того ж, про відмову заявлено в описовій частині заяви, та не викладено в заключних положеннях.  

З наведених вище підстав не підлягає задоволенню клопотання позивача                             № 101102 від 11.02.2008 р.

Позивачем надані суду пояснення до позовної заяви (вх. № 02-41/4552 від 11.12.2007 року), відповідно до яких позивач вимагає:

- викликати до господарського суду керівників (колишнього директора Гуртового Е.М.) та працівників ТОВ ВТП „Донбуднафтопродукт” для надання пояснень по суті справи, а також виїхати та під протокол огляду дослідити спроможність зберігача на зберігання бензину А-76 – 320000 л, бензину А-92 – 120000 л, дизпаливо – 230000 л, газ 100000 л., оскільки, на думку позивача, ТОВ ВТП „Донбуднафтопродукт” не мало технічної та дозвільної змоги на зберігання ПММ, згідно договору № 1/1 від 03.01.2005 року, а інших договорів зберігання у ТОВ „Мак-Ойл-Поставка” не було;

- витребувати у філії Кальміуського відділення АК ПІБ м. Донецька наступні документи:

1.          технічні та дозвільні документи по ТОВ ВТП „Донбуднафтопродукт” на можливість зберігання, охорону, пожежну, котлонадзорну документацію;

2.          наявні документи по страхуванню заставних ПММ;

3.          акти обстеження заставного ПММ;

-  викликати до суду посадових осіб (колишнього керівника банку Антоненко  З.Н. та колишню начальницю кредитного відділу Абашкіну О.М.) відповідача-1 для з'ясування фактичних обставин надання заставних ПММ;

- зробити запити до прокуратури Донецької області та м. Макіївки, м. Донецька, працівники яких в досудовому слідстві займаються з'ясуванням надання філією Кальміуським відділенням АК ПІБ м. Донецька удаваних кредитних договорів під удавані договори застав ПММ по ТОВ „Мак-Ойл-Поставка” та ПП „Шляхбуд плюс”;

- зробити запит до прокуратури м. Макіївки (слідчий по особо важливих справах Васильєв М.Ф.) для підтвердження фактів, що Ретюнських Р.В., Антоненко З.Н., Абашкіна О.М. створили гурт пов'язаних осіб по розкраданню кредитних коштів вкладників АК ПІБ та коштів засновників ТОВ „Мак-Ойл-Поставка” Николенко С.Я. та Николенко О.С., які надавали кошти через колишнього директора ТОВ „Мак-Ойл-Поставка” Ретюнських Р.В. на розвиток бізнесу Товариства та для придбання ПММ та майна підприємства, у підтвердження чого позивачем надано до суду заяву СПД Шевченко Н.І. до прокурора Донецької області, розписку, надану Ретюнських Р.В. для Николенко С.Я., а також копію про порушення карної справи № 26-27122 проти Ретюнських Р.В. по ст. 366, ст. 222 КК України;

- викликати до суду директора ТОВ „Мак-Ойл-Поставка” Ніколенко та головного бухгалтера ТОВ „Мак-Ойл-Поставка”  Зелинську для з'ясування обставин справи, зокрема, того, що зазначеними посадовими особами не підписувались платіжні доручення;

- зобов'язати відповідача-1 надати оригінали платіжних доручень від 05.05.2006 року по ТОВ „Мак-Ойл-Поставка” та ТОВ „Маквуглеводень ЛТД”;

- витребувати телефонні роздруківки ЗАТ „Укртелеком” за 05.05.2006 року по номеру 8-06-232-3-19-77 м. Макіївки для з'ясування обставин причетності працівників банку у порушенні Закону України „Про банки та банківську діяльність”

Згідно з клопотанням, наданим позивачем до суду (вх. № 02-41/46576 від 18.12.2007 року), позивач просив суд, залучити до справи в якості свідка директора ПП „Шляхбуд плюс” Ретюнських Романа Васильовича, який має по справі № 19/321 надати суду інформацію щодо покупки, зберігання та продажу ПММ, які згідно документів отримало ТОВ „Мак-Ойл-Поставка” на суму 981000 грн., при отриманні коштів з кредитної лінії філії Кальміуського відділення АК ПІБ м. Донецька.

18.12.2007 року позивач звернувся до суду із заявою про залучення третіх осіб та витребування документів (вх. № 02-41/76577 від 18.12.2007 року), відповідно до якої просив суд:

1.          Витребувати у відповідача-1 усі документи при укладенні кредитних договорів та договорів застави з підприємствами: ТОВ „Мак-Ойл-Поставка” код 30102433, ПП „Шляхбуд плюс” код 32442337, ТОВ „Маквуглеводень ЛТД” код 33858502, акти перевірки та зберігання ПММ, договори страхування ПММ та платіжного доручення по перерахуванню коштів за 2005 - 2006 роки для огляду, вивчення та ідентифікації осіб, з урахуванням права першого та другого підписів на документах, оскільки згідно ст. 65 Закону України „Про банки та банківську діяльність” банк зобов'язаний зберігати протягом п'яти років усі документи про здійснення фінансових операцій та результати ідентифікації осіб, які здійснювали такі операції

2.          Викликати до суду для надання пояснень посадових осіб вищенаведених підприємств на час роботи підприємств в 2005- 2006 році – директора та головного бухгалтера;

3.          Викликати до суду для подання пояснень посадових осіб ТОВ ВТП „Донбуднафтопродукт”: колишнього директора Гуртового Е.М. та головного бухгалтера Трубнікову А.М. з усією документацією по зберіганню ПММ;

4.          Згідно ст. 71 „Інспекційні перевірки банків” на підставі наявних фактів порушення відповідачем-1 ст.ст.49, 42, 56, 60, 61, 62, 64 Закону України „Про банки та банківську діяльність” прийняти окрему ухвалу про інформування Національного банку України про виявлені порушення та необхідність прийняття рішення Національним банком України про проведення позапланової перевірки відповідача-1;

5.          Окремою ухвалою інформувати Донецький окружний адміністративний суд по справі № 2-а-8352/07, що знаходиться у нього на розгляді, про залучення ПП „Шляхбуд плюс” у якості третьої сторони (або відповідача) по справі № 19/321;

6.          Викликати до суду в якості свідка слідчого по ОВС відділу „ОВС та ОЗ” УМВС України в Донецькій області Є.В. Сальникова для надання пояснень стосовно взаємовідношень між ПП „Лугпродвест” та ТОВ „Мак-Ойл-Поставка” по карній справі № 67-1597, а також відносини між ПП „Лугпродвест” та ПП „Шляхбуд плюс”, що, на думку позивача, надасть суду можливість з'ясувати всі обставини по придбанню ПММ та використанню особистих та кредитних коштів засновника ТОВ „Мак-Ойл-Поставка” С.Я. Николенко згідно кредитних договорів № 60 від 23.05.2005 року та № 70 від 07.06.2005 року

Позивач звернувся до суду із клопотанням № 1 від 06.01.2007 року (вх. № 02-41/442 від 09.01.2008 року), відповідно до якого просив суд:

витребувати у відповідача-1 платіжні доручення по перерахуванню коштів Позивачем відповідачу-3;

зобов'язати відповідача-1 надіслати всі підтверджуючі документи на адресу ТОВ „Мак-Ойл-Поставка”;

до наступного засідання 23.01.2008 року дослідити з виїздом та складанням протоколу можливості відповідача-4 по зберіганню ПММ;

викликати та з'ясувати у працівників відповідача-4, чи з'являлися представники відповідача-1 для перевірки залишків ПММ та як саме відбувався цей процес;

витребувати у відповідача-1 всі наявні документи по взаємовідносинам з відповідачем-2;

згідно п. 3 ст. 156 КАС України   окремою Ухвалою повідомити та зупинити розгляд справи у Адміністративному суді Донецької області ОДПІ м. Макіївка до ПП „Шляхбуд Плюс” (ЄДРПОУ 32442337, адреса: м. Макіївка, пл. Трестівська, директор Ретюнських Роман Васильович) у зв'язку з участю у справі № 19/321;

витребувати у відповідача-1 всі документи по наданню кредиту в 1000000 грн. згідно кредитного договору № 60 та договору застави ПММ на суму 2000,7 тис.грн. в кількості: газ – 110 тис.л., бензин А-76 – 280 тис.л., бензин А-92 – 61,8 тис.л., дизпаливо – 287,7 тис.л. по ПП „Шляхбуд плюс” станом на 23.05.2005 року; витребувати у відповідача-1 акти перевірки, зберігання, страхування цього ПММ, оскільки стає не зрозумілим, навіщо директор Ретюнських Р.В. брав кредити на ПП „Шляхбуд плюс” та ТОВ „Мак-Ойл-Поставка”, коли мав на зберігати у відповідача-4 такі значні залишки ПММ;

витребувати у Центрально-міського відділення ПІБ м. Макіївки та у відділення „Укрсоцбанку” м. Макіївки документи, що підтверджують наявність заборгованості ТОВ „Мак-Ойл-Поставка” цим установам по кредитним договорам – це, на думку позивача, дасть змогу суддям господарського суду з'ясувати змову керівників відповідача-1 та директора ТОВ „Мак-Ойл-Поставка” Ретюнських Р.В. (ст.ст. 215, 216, 230 ,235 ЦК України) з „застосуванням обману” та „відсутністю волевиявлення” для „приховування правочину, який  сторони насправді вчиняли, який суперечить законодавству” (порушення ст. 49 ЗУ „Про банки та банківську діяльність”).

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік засобів доказування у господарському процесі.

Відповідно до зазначеної статті, фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до  ст. 3  Кримінального кодексу України, злочинність   діяння,  а  також  його  караність  та  інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Застосування закону про  кримінальну  відповідальність  за аналогією заборонено.

Згідно статтей 11,18 Кримінального кодексу України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.  Суб'єктом  злочину  є  фізична  осудна особа,  яка вчинила злочин у віці,  з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

Правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом.

Ніхто не  може  бути  визнаний  винним у вчиненні злочину,  а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону( ст. 15 Кримінально-процесуального кодексу України).

          Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона, яка порушує клопотання перед господарським  судом  про  витребування  доказів, повинна докладно зазначити:  - який доказ вимагається;  підстави, з яких вони вважають, що  ці  докази  має  підприємство чи організація; і обставини, які можуть підтвердити ці докази.     Господарський   суд  може  уповноважити  на  одержання  таких доказів заінтересовану сторону. Витребування доказів судом здійснюється у разі їх необхідності.

За приписами ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у  господарських  судах  здійснюється  на засадах змагальності.  Сторони та  інші  особи,  які   беруть  участь  у  справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно приписів Господарського процесуального кодексу України, суд не зобов”язаний в судових засіданнях ретельно пояснювати сторонам стосовно кожного заявленого клопотання причини його незадоволення, з докладним поясненням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно приписів ст.ст. 84, 86 ГПК України, доводи,  за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, мають викладатися судом  у  судовому рішенні.            

Клопотання, що були розцінені як обґрунтовані судом задоволені, що відображено в процесуальних документах по справі.

У задоволенні інших клопотань позивачу відмовлено, з огляду наступне.

Позивачем не виконано приписи ст. 38 ГПК України стосовно обов”язку докладно зазначити:  який доказ вимагається;  підстави, з яких він вважає, що  ці  докази  мають  підприємство чи організація;  обставини, які можуть підтвердити ці докази.     

Розділом ІV Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік учасників судового процесу. Стаття 18 цього кодексу передбачає, що до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Окрім сторін, їх представників, третіх осіб, їх представників, прокурора, у судовому засіданні можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 Господарського процесуального кодексу України).

Процесуальним законодавством не передбачено такого учасника процесу як свідок. Оскільки господарським процесуальним кодексом не передбачено участь в судовому процесі свідків, надані ними пояснення не можуть бути прийняті судом в якості засобів доказування у справі.

У частині першій статті  30  ГПК України  йдеться  про можливість  участі в судовому процесі лише посадових осіб та інших працівників підприємств,  установ, організацій, державних та інших органів,  тобто  осіб,  зв'язаних  з  відповідними  підприємствами (установами,  організаціями,  органами),  які не беруть  участі  в судовому  процесі,  трудовими правовідносинами на основі трудового договору (контракту). Отже,  якщо   певна   фізична   особа  не   є   посадовою   особою  чи  іншим  працівником підприємства (установи,  організації, органу), то вона не підпадає під ознаки зазначеної норми ГПК.

Позивачем не надано суду обґрунтованого вмотивування необхідності виклику посадових осіб для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, їх адрес та інш., не доведено, що вказані особи є працівниками підприємств-відповідачів, що працюють у цей час.

До того ж, відповідно п.8 ст. 65 ГПК України, виклик посадових  та  інших  осіб  для дачі пояснень по суті справи, є правом суду.

Відповідно ст. 17 Закону України “Про прокуратуру”, слідчим є посадова особа, що  проводить попереднє слідство у справах про діяння,  що  містять  ознаки  злочину,  віднесені  законом  до  їх підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором.

Слідчий є самостійною процесуальною фігурою, отже всі рішення щодо проведення слідчих дій він приймає від свого імені, а не від органу в якому він працює. Чинним законодавством України не передбачено можливість виклику слідчого для надання пояснень.

Відповідно до ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,  виявивши  при  вирішенні  господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи,  організації,  державного  чи  іншого  органу,  виносить окрему ухвалу. Окрема  ухвала  надсилається    відповідним    підприємствам, установам, організаціям, державним  та  іншим  органам,  посадовим особам, які несуть  відповідальність  за  ухилення  від  виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі. Вказівки відносно  усунення  порушень  законності чи недоліків у діяльності підприємств і організацій не повинні виходити за межі  компетенції господарського суду. Крім того, окрему ухвалу може бути винесено лише якщо зазначені обставини виявлені під час розгляду справи в розумінні статті 43 ГПК України.

Надсилання окремих ухвал про виявлені порушення, що були допущені комерційними банками до Національного банку України, як до установи, що регулює діяльність банків та здійснює банківський нагляд, процесуальним законодавством не передбачено, так як і не входить до повноважень господарського суду зобов'язувати будь-кого проводити планові або позапланові перевірки на підприємствах, в установах та організаціях.

Позивачем не наведено правового обґрунтування, необхідності та доцільності  заявленого клопотання про виїзд та дослідження під протокол огляду спроможності зберігача на зберігання ПММ,  а саме, бензину А-76 – 320000 л, бензину А-92 – 120000 л, дизпаливо – 230000 л, газ 100000 л.

Відповідно до ст. 39 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може провести огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів. При цьому, цією статтею встановлено право господарського суду оглядати та досліджувати конкретні письмові чи речові докази у місці їх знаходження, та не передбачено права чи обов'язку суду встановлювати шляхом виїзду певних фактів чи обставин. Зазначене є компетенцією експертних установ.

Відповідно до п. 6 ст. 65 ГПК України, огляд і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження, є правом суду.

Клопотання позивача про здійснення запитів до прокуратури Донецької області, прокуратур м. Макіївки та м. Донецька, працівники яких в досудовому слідстві займаються з'ясуванням надання філією Кальміуського відділення АК ПІБ м. Донецька удаваних кредитних договорів під удавані договори застав ПММ по ТОВ „Мак-Ойл-Поставка” та ПП „Шляхбуд плюс”; до прокуратури м. Макіївки (слідчий по особо важливим справам Васильєв М.Ф.) для підтвердження фактів, що Ретюнських Р.В., Антоненко З.Н., Абашкіна О.М. створили гурт пов'язаних осіб по розкраданню кредитних коштів вкладників АК ПІБ та коштів засновників ТОВ „Мак-Ойл-Поставка” Николенко С.Я. та Николенко О.С.; а також про витребування копії про порушення  карної справи № 26-27122 проти Ретюнських Р.В. по ст. 366, ст. 222 КК України, не підлягають задоволенню на підставі ст. 7 Закону України “Про прокуратуру”. Крім того, відповідно до вказаного Закону, прокурор самостійно визначає загрозу порушення економічних інтересів держави та громадян.

Клопотання позивача про витребування від різних установ банків банківських документів стосовно різних підприємств, про витребування телефонних роздруківок ЗАТ „Укртелеком” за 05.05.2006 року по номеру 8-06-232-3-19-77 м. Макіївки для з'ясування обставин причетності працівників банку у порушенні Закону України „Про банки та банківську діяльність”, є порушенням законодавства про банківську таємницю ( ст. 60 Закону України “Про банки і банківську діяльність”), та не входить до компетенції господарських судів при розгляді господарських спорів.

Статтею 90 Господарського процесуального кодексу України не передбачено інформування окремими ухвалами інших судів, зокрема, Донецький окружний адміністративний суд по конкретній справі, що знаходиться у нього в провадженні, про здійснення будь-яких процесуальних дій  господарським судом у межах господарського провадження. На вчинення процесуальних дій, визначених ч.3 ст.156  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд не уповноважений.

Господарським процесуальним кодексом України не надано господарському суду повноважень по зупиненню справ, що розглядаються іншими, зокрема, адміністративними   судами. Зазначене в розумінні Закону України “Про судоустрій України, є втручанням  в діяльність іншого суду.

Зупинення провадження у адміністративній справі відноситься до виключної компетенції відповідного адміністративного суду. Зважаючи на викладене, клопотання позивача, що стосується зупинення провадження у адміністративній справі № 2-а-8352/07 про закриття ПП „Шляхбуд плюс”, яка розглядається Донецьким окружним адміністративним судом, не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов”язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Отже, позивач має самостійно надавати докази на підтвердження заявлених вимог.

Відповідно до частини  другої  статті  22  ГПК України сторони мають право, зокрема, заявляти клопотання, надавати докази.

Але ж, сторони зобов'язані добросовісно користуватися  належними  їм процесуальними  правами,  виявляти  взаємну  повагу  до  прав    і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів  до всебічного, повного  та  об'єктивного  дослідження  всіх  обставин справи.

Неподання   або  несвоєчасне  подання  стороною  у  справі доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування  судового процесу, суперечить,  зокрема,  вимогам  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,  1950 року,  учасником якої є Україна, та  може  розцінюватися  господарським  судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві  може  бути  об'єднано  кілька  вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

На вимогу суду позивач не надав доказів, що всі заявлені вимоги є взаємопов”язаними. В період судового провадження судом встановлено порушення позивачем правил об”єднання заявлених у позові вимог, що значно утруднило розгляд справи.

          Позивачем не виконані ухвали суду щодо надання документових доказів  на підтвердження заявлених ним вимог.

За приписами ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або  в  належним  чином засвідченій копії. Якщо для  вирішення  спору  має  значення  лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.     Ніякі  докази  не  мають  для господарського суду заздалегідь встановленої сили.  Визнання однією стороною фактичних даних  і  обставин,  якими інша  сторона  обгрунтовує  свої  вимоги  або  заперечення,    для господарського суду не є обов'язковим ( ст. 43 ГПК України).

Заявляючи позов про визнання угод недійсними, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків, а саме: невідповідність змісту угод вимогам закону; недодержання встановленої форми угоди; відсутність правоздатності у сторін за угодою; довести у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою  та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншім актам цивільного законодавства, а також  моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Цивільна дієздатність юридичної особи визначена ст. 92 Цивільного Кодексу України. Юридична  особа  набуває  цивільних  прав  та обов'язків і здійснює їх через свої органи,  які діють відповідно до установчих документів та закону.  Порядок створення   органів  юридичної  особи  встановлюється установчими документами та законом.

Між позивачем та відповідачем 1, був укладений кредитний договір №70 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 07.06.05р., згідно з яким позивач надає відповідачу кредит, цільовим призначенням якого є поповнення обігових коштів для розрахунків з постачальниками за паливно – мастильні матеріали, обладнання, послуги, агротехніку та агроматеріали, на інші виробничі потреби та розрахунки з кредиторами, шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії в сумі 197 000, 00 дол. США строком повернення до 06.06.07р. Відповідно до п. 3.1. договору кредит надається банком шляхом перерахування валюти кредиту безпосередньо з позичкового рахунку позивача на поточний валютний рахунок відповідача.

Позивач свої обов'язки за договором виконав, про що свідчать меморіальні валютні ордера. Відповідно до п. 3.1. договору кредит надається банком шляхом перерахування валюти кредиту безпосередньо з позичкового рахунку позивача на поточний валютний рахунок відповідача.

Вказане встановлено рішенням господарського суду Донецької області  від 24.01.2007 р. у справі № 32/419, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального Кодексу України, факти,   встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,  не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За приписами ст. 1054 Цивільного Кодексу України, за  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується  надати  грошові  кошти   (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором,  а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До  відносин   за   кредитним   договором застосовуються положення параграфа  1  цієї глави ( “Позика”),  якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.   Договір позики  є  укладеним  з  моменту передання грошей.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний  договір,  укладений  з  недодержанням письмової форми, є нікчемним ( ст. 1055 Цивільного кодексу України).

Позичальник має право відмовитися  від  одержання  кредиту частково або в повному обсязі,  повідомивши про це кредитодавця до встановленого  договором  строку  його  надання,  якщо   інше   не встановлено договором або законом ( ст. 1056 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст. 1051 Цивільного Кодексу України, позичальник  має  право  оспорити  договір  позики  на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця  або  були  одержані  у  меншій  кількості,  ніж встановлено договором.  Якщо договір  позики  має  бути  укладений у письмовій формі, рішення суду  не  може  ґрунтуватися  на  свідченнях  свідків  для підтвердження  того,  що гроші або речі насправді не були одержані позичальником  від  позикодавця  або  були   одержані   у   меншій  кількості, ніж   встановлено   договором.   

Аналіз наданого до справи  кредитного договору показує, що зміст кредитного договору № 70 від 07.06.05 не суперечить нормам Цивільного кодексу України.

Зазначений договір був укладений з боку позичальника належною особою, директором, в межах повноважень, наданих йому Статутом Товариства, з врахуванням протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Мак-Ойл-Поставка» від 03.06.2005 р., в  якому засновники ( Ретюнських Р.В. та Ніколенко О.С.) уповноважили директора товариства підписати кредитний договір у сумі до 1000 тис.грн. або в її еквіваленті у доларах США, а також всі необхідні документи з цього питання від імені підприємства. Засновниками також постановлено в зв”язку з тим, що ТОВ в цей час потребує додаткових обігових коштів у вигляді банківського кредиту в сумі до 1000 тис. грн. або в дол. США еквівалентній цій сумі, клопотати перед філією “Кальміуське відділення Промінвестбанку в м. Донецьку” про надання банківського кредиту в сумі 1000тис.грн. строком на 24 місяці у вигляді мультивалютної кредитної лінії ( дол. США/грн.) в гривневому  еквіваленті для проведення розрахунків з контрагентами на території України.

Судового рішення про визнання недійсним рішень загальних зборів засновників ТОВ «Мак-Ойл-Поставка», викладених у протоколі  від 03.06.2005 р., позивачем до матеріалів справи не представлено.

Повноваження особи, що підписала договір з боку кредитора ( банка), підтверджені Статутом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку ( закрите акціонерне товариство), Положенням про  філію “Кальміуське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк”, та довіреністю від 08.02.2005 р.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України кредитний договір є консенсуальним, тобто він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами домовленості за всіма  істотними умовами цього договору. Виходячи із змісту кредитного договору № 70 від 07.06.2005 року, судом встановлено що сторони  досягли домовленості по всіх істотних умовах, тому вказаний кредитний договір є укладеним, сума кредиту  видана та отримана позивачем, ТОВ “Мак-ойл-поставка”.

До матеріалів цієї справи надані докази виконання Відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором щодо надання кредиту шляхом перерахування згідно умов кредитного договору на поточний рахунок ТОВ «Мак-Ойл-Поставка» гривневого еквіваленту від продажу валюти в сумі 981 060 грн. (згідно виписки про рух кредитних коштів по особовому рахунку Позивача).

За умовами ст.1051 Цивільного Кодексу України позичальник має право оскаржити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Факт отримання Товариством кредиту в сумі, що зазначена в кредитному договорі позивачем не спростовується.

Навпаки, факт отримання кредиту підтверджується діями позивача по сплаті процентів за користування кредитом, письмовими зверненнями до Банку (лист №29-11/1 від 29.11.06р., №01-12/1 від 01.12.06р.), рішенням Господарського суду Донецької області  від 24.01.2007 р. у справі № 32/419, яке набрало законної сили, яким з ТОВ “Мак-ойл-поставка” на користь Промінвестбанку в особі філії “Кальміуське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк” стягнуто заборгованості за кредитним договором № 70 від 07.06.05 р. в сумі 197 000,00 дол. США кредиту, 1 190,10 дол США по відсотках за користування кредитом, 122,65 грн. плати за кредит, 29 550,00 дол. США штрафу в сумі 29 550,00 дол. США, рішенням Господарського суду Донецької області від 20.06.2007 р. у справі № 32/169, яке набрало законної сили, яким з ТОВ “Мак-ойл-поставка” на користь Промінвестбанку в особі філії “Кальміуське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк” стягнуто заборгованості за користування кредитом у вигляді відсотків в розмірі 45 408,73 грн., комісійну винагороду в розмірі 926,72 грн.

Вільне волевиявлення ТОВ “Мак-ойл-поставка” на отримання кредиту та укладання кредитного договору виражене: у протоколі загальних зборів засновників ТОВ “Мак-ойл-поставка” від 03.06.05 р.;  у заяві Товариства до банку від 06.06.2005 р. про надання банківського кредиту у сумі 1000 тис. грн. на строк 24 місяці на проведення розрахунків з контрагентами на території України ( за підписом директора), у клопотанні про видачу банківського кредиту в сумі до 1000 тис.грн. ( за підписом засновників), заявці на одержання кредиту від 02.06.2005 р.( за підписом директора та головного бухгалтера).

Посилання Позивача на недійсність кредитного договору в зв'язку  з відсутністю предмета застави або недійсністю договору  застави не може прийматися судом до уваги, оскільки кредитний договір є самостійним правочином, який встановлює основне зобов'язання, а договір застави згідно ст.ст. 546,548, 572, 573, 574 ЦК України є правочином щодо забезпечення кредитних зобов'язань.

Отже, вимоги позивача про визнання недійсним кредитного договору №70 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 07.06.05р., укладеного між ТОВ “Мак-ойл-поставка” та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії “Кальміуське відділення Промінвестбанку в м.Донецьк”, не підлягають задоволенню.

07.06.2005 р. між позивачем (“Заставодавець”) та відповідачем 1 (“Заставодержатель”) був укладений Договір застави паливно-мастильних матеріалів  № 49, п.1.1. якого зазначено, що цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору  про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 70 від 07.06.2005 р. ( а також усіх можливих додаткових угод до нього), укладеного між Заставодержателем та Заставодавцем  ( він же позичальник за Кредитним договором), за умовами якого останній зобов”язаний повернути Заставодержателю  по 06.06.2007 р. кредит у розмірі 1000 тис.грн., чи кредит у доларах США та/чи 18 % річних за кредитом у нацвалюті ( комісійну плату за управління кредитом у розмірі 0,25 % річних від заборгованості у іноземній валюті та/чи 0,5% річних від заборгованості у нацвалюті), сплатити неустойку, пеню, штрафи), а також відшкодувати Заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Позичальником умов кредитного договору, у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Крім цього, заставою забезпечені інші зобов”язання, що виникають в силу цього договору.

Предметом застави є паливно-мастильні матеріали, що належать Заставодавцю, а саме ( п. 1.2. договору застави):

Газ в кількості 100 000л заставною вартістю 175600 грн.

Бензин А-76  в кількості 320 000л заставною вартістю 858000 грн.

Бензин А-92 в кількості 120 000л заставною вартістю 349 800 грн.

Дизпаливо в кількості 230 000л заставною вартістю 616700 грн.

Суть правовідносин  застави  полягають у  першочерговому  праві кредитора - заставодержателя   на отримання задоволення  із вартості  заставного майна. Водночас, договір застави, підпорядковується  загальним правилам  укладення правочину  з урахуванням особливостей, передбачених спеціальним законодавством, а саме:  Законом  України „Про заставу”.

Відповідно ст. 1 Закону України “Про заставу”, застава  -  це  спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.  В силу застави кредитор (заставодержатель) має право  в  разі невиконання  боржником  (заставодавцем)  забезпеченого    заставою зобов'язання одержати задоволення з  вартості  заставленого  майна переважно перед іншими кредиторами. Застава  виникає  на  підставі  договору,  закону або рішення суду.

За ст. 576 Цивільного кодексу України предметом  застави  може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом  застави  може  бути  майно,  яке  заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай,  приплід худоби тощо). Предметом застави товарів в обороті або  у  переробці  можуть бути  сировина,  напівфабрикати,  комплектуючі   вироби,    готова продукція тощо.   При заставі товарів в обороті  або  у  переробці  реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави  з  моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки  набувачу,  а  набуті заставодавцем  товари,  передбачені  в  договорі  застави,  стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності ( ст. 40 Закону України “Про заставу”).

За приписами ст. 41 Закону України “Про заставу”, договір  застави  товарів  у  обороті або в переробці повинен індивідуалізувати  предмет  застави  шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця  чи  їх  розташування  в  певному цеху,  складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави.

Оцінка   предмета   застави   здійснюється   у   випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін,  що склалися  на момент   виникнення  права  застави,  якщо  інший  порядок  оцінки предмета застави не встановлений договором або законом ( ст. 582 Цивільного Кодексу України).

За приписами ст.583 Цивільного Кодексу України, заставодавцем може бути боржник або третя особа  (майновий поручитель). Заставодавцем  може  бути  власник  речі  або особа,  якій належить майнове право,  а також  особа,  якій  власник  речі  або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.Застава права на чужу річ здійснюється за згодою  власника цієї речі,  якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.

У договорі  застави  визначаються  суть,  розмір  і  строк виконання  зобов'язання,  забезпеченого  заставою,  подається опис предмета застави,  а  також  визначаються  інші  умови,  погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо) ( ст. 584 Цивільного Кодексу України).

Законом чи договором передбачається перебування  заставленого майна  у  володінні  заставодавця,  заставодержателя  або  третьої особи ( ст. 9 Закону України “Про заставу”).

Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі ( ст.13 Закону України “Про заставу”). Недотримання  вимог  щодо  форми  договору  застави  та  його нотаріального посвідчення тягне за собою  недійсність  договору  з наслідками, передбаченими законодавством України ( ст. 14 Закону України “Про заставу”).

Застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону                                                                  (ст. 15 Закону України “Про заставу”).

          Вимоги позивача про визнання недійсним договору застави   паливно-мастильних матеріалів № 49 від 07.06.05р. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Позивач наполягає, що договір застави є удаваною угодою, але не зазначає, який інший правочин прихований під договором застави паливно-мастильних матеріалів.

Відповідно до ст. 235 Цивільного Кодексу України,  удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено,  що правочин був вчинений сторонами для  приховання  іншого  правочину,  який  вони насправді вчинили, відносини  сторін  регулюються  правилами  щодо  правочину,   який сторони насправді вчинили.

Зазначений договір укладений з боку позичальника належною особою, директором, в межах повноважень, наданих йому Статутом Товариства, з врахуванням протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Мак-Ойл-Поставка» від 03.06.2005 р., в якому засновники ( Ретюнських Р.В. та Ніколенко О.С.) уповноважили директора підписати договір застави, а також всі необхідні документи з цього питання від імені підприємства. Засновниками також постановлено надати в заставу в якості забезпечення кредиту майно підприємства – товари в обігу (ПММ в асортименті) на загальну суму 2051,3 тис.грн. Вартість застави визначити спільно з філією “Кальміуське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк” при підписанні відповідного договору застави.

Судового рішення про визнання недійсним рішень загальних зборів засновників ТОВ «Мак-Ойл-Поставка», викладених у протоколі  від 03.06.2005 р., позивачем до матеріалів справи не представлено.

Повноваження особи, що підписала договір з боку заставодержателя( банка), підтверджені Статутом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку                 (закрите акціонерне товариство), Положенням про  філію “Кальміуське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк”, та довіреністю від 08.02.2005 р.

Вільне волевиявлення ТОВ “Мак-ойл-поставка” на укладання договору застави паливно-мастильних матеріалів виражене: у протоколі загальних зборів засновників ТОВ “Мак-ойл-поставка” від 03.06.05 р.;  у заяві Товариства до банку від 06.06.2005 р. про надання банківського кредиту у сумі 1000 тис. грн. на строк 24 місяці на проведення розрахунків з контрагентами на території України ( за підписом директора), у клопотанні про видачу банківського кредиту в сумі до 1000 тис.грн. ( за підписом засновників), документами, що надавалися банку в підтвердження можливості передання майна ( ПММ) в заставу.

 Позивач вказує на те, що на момент укладення спірного договору застави,  у нього був відсутній предмет застави, а банк, не перевіривши наявність  предмету застави у заставодавця,  уклав договір застави  паливно-мастильних матеріалів №49 від 07.06.05р. За твердженням Позивача,  за наявності зовнішньої форми правочину, у сторін  при його укладені   були відсутні  дійсні наміри створити правові наслідки, які  цим договором обумовлені ( відсутній предмет застави, який є складовою частиною такого  виду договору), тому правочин є фіктивним та удаваним.

Посилання позивача на постанову про порушену кримінальну справу №25-21127 не є доказом відсутності у позивача ПММ, фіктивності та удаваності угоди.

Відповідно до ст.35 ГПК України обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору, є вирок суду з кримінальної справи по питаннях чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Тому цей доказ Позивача не може бути прийнятий судом. Окрім цього, з огляду на надану до суду постанову вбачається, що кримінальну справу №25-21127 порушено не за фактом відсутності ПММ, що були предметом застави, станом на час укладення договору застави, а за фактом крадіжки посадовими особами ТОВ «Мак-Ойл-Поставка» та ТОВ «Донбуднафтопродукт»  ПММ, що були предметом застави.

Про наявність у позивача ПММ на загальну суму 2051,3 тис.грн. йдеться у протоколі загальних зборів засновників ТОВ “Мак-ойл-поставка”, у бухгалтерських документах, що надавалися позивачем до банку для отримання кредиту та укладання договору застави, у накладних, що додані до матеріалів справи.

В пунктах 2.1., 2.2. договору застави, заставодавець( позивач) засвідчив, що передане у заставу Майно є його власністю, право якої отримано ним на правомірних підставах; Майно не підлягає вилученню за вимогою третіх сторін, у тому числі уповноважених державних органів, і вільне від будь-яких зобов”язань;  до Майна не пред”явлені і  не будуть пред”явлені за обставин, що існують на момент укладення та дії цього договору, майнові позови, пов”язані з вилученням майна або обмеженням користування, володіння чи розпорядження ним; Майно не знаходиться у спільній власності, не є часткою, паєм або внеском у спільну господарську діяльність; будь-які вимоги третіх осіб не забезпечені і не будуть забезпечені Майном чи правами на його отримання незалежно від строків виникнення цих вимог; зазначено, що будь-яка інформація, надана Заставодавцем щодо Майна на момент укладення цього договору є достовірною.

Наполягання позивача, що в місці знаходження майна, м. Макіївка Донецької області, пл. Трестівська, не могло бути розміщена така кількість ПММ, не може бути підставою для визнання недійсним договору застави.

Вказаний предмет застави є за своєю сутністю заставою товарів в обороті, що на підставі приписів Закону України “Про заставу” є  заставою яка може обновлятися.

Як зазначалося вище, при заставі товарів в обороті  або  у  переробці  реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави  з  моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки  набувачу,  а  набуті заставодавцем  товари,  передбачені  в  договорі  застави,  стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності.

Наявність ПММ позивач ( при укладенні договорів кредиту та застави) доводив наданими відповідачу1 накладними, що свідчать про придбання позивачем ПММ, договором зберігання № 1/1 від 03.01.2005 р., балансами, звітами про фінансові результати,в тому числі дебіторську та кредиторську заборгованість,та інш.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності,  що використовують грошовий вимірник,  грунтуються на даних бухгалтерського обліку.   Метою   ведення   бухгалтерського   обліку   і   складання фінансової  звітності  є надання користувачам для прийняття рішень повної,  правдивої  та  неупередженої  інформації  про   фінансове становище,   результати   діяльності   та   рух   грошових  коштів підприємства.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться  безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Відповідальність   за   несвоєчасне   складання  первинних

документів і регістрів бухгалтерського обліку  та  недостовірність відображених у них даних несуть особи,  які склали та підписали ці документи. ( ст. 8 того ж Закону).

На   основі   даних  бухгалтерського  обліку  підприємства зобов'язані  складати  фінансову  звітність.  Фінансову  звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства. Фінансова  звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв  іноземних  суб'єктів  господарської  діяльності  та суб'єктів  малого  підприємництва,  визнаних  такими відповідно до чинного  законодавства)  включає:  баланс,  звіт   про   фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів               ( ст.11. Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Вироку суду по кримінальній справі стосовно колишніх керівника та головного бухгалтера ТОВ “Мак-ойл-поставка” за фактом недостовірності даних відображених у фінансових та бухгалтерських документах, що подавалися до банку для отримання кредиту, позивачем до матеріалів справи не представлено.  

Відповідно до п. 4.2.1  спірного договору  застави   -  предмет застави (згідно  п. 1.2. – ПММ заставною вартістю 2000100 грн.)  залишається у володінні і користуванні  заставодавця, а відповідно до  п. 4.1.8 – до обов'язку  заставодця  належить здійснення державної реєстрації предмету застави  згідно з порядком   ведення державного  реєстру  застав рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів  України від  30.07. 98р. № 1185.

Як вбачається з матеріалів справи,  згідно витягу № 3999409, наданому  реєстратором ,  до Державного  реєстру застав рухомого майна 07.07.2005 р  об 11:20 год  було  внесено запис   про заставу  № 2162305, який містить  дані  про  заставодавця- ТОВ «Мак-Ойл-Поставка», код  30102433, заставодержателя -  філія „Кальміуське відділення Промінвестбанку в в.Донецьк”, код 21958641,  та майно – ПММ на загальну суму 2000100 грн. ( газ 100 тис.л., бензин А-76 – 320 тис.л.; бензин А-92 – 120 тис.л.; дизпаливо – 230 тис.л. ).

У зв'язку з викладеним,  суд дійшов висновку, що  договір   застави  є укладеним  з моменту  досягнення між сторонами згоди зо всіх істотних умов договору даного виду, а доводи позову про фіктивність та удаваність  договору   спростовуються  встановленими  судом  та оціненими ним  доказами. За таких обставин,  підстав для визнання недійсним договору застави  паливно-мастильних матеріалів №49 від 07.06.05р , немає.  

03.01.2005 р. між позивачем ( Поклажедавець) та ТОВ ВТП “Донбуднафтопродукт” (Зберігач) був укладений договір зберігання № 1/1, згідно п. 1.1. якого поклажедавець передає, а зберігач приймає та зобов”язується зберігати ПММ ( далі-товар). Приймати товар зберігач зобов”язався на підставі накладної. Дію договору встановлено до 31.12.2005 р. До договору зберігання укладено Додаткову угоду № 1  від 30.12.2005 р., якою продовжено дію договору до 31.12.2005 р.,   та додаткову угоду № 2 від 10.02.2006 р. про зміну вартості послуг за зберігання.

Звіркою по збереженню МПП згідно договору № 1/1 від 03.01.2005 р., проведеною сторонами договору, встановлено, що станом на 01.01.06 р. залишки ПММ становили 148665 л Бензину А-76, 106232 л – дизпалива. Акт підписано директорами та головними бухгалтерами підприємств.

Бухгалтерською довідкою ТОВ “Мак-ойл-поставка” № 07-04/1 від 07.04.06 р. засвідчено, що в наявності є ПММ, придбані Товариством, які знаходяться на зберіганні на нафтобазі ТОВ ВТП “Донбуднафтопродукт” в обсязі  89489 л Бензину А-76, Дизпаливо в обсязі 117558 л , на загальну суму  627 999,79 грн.   

Відповідно ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором  зберігання   одна   сторона   (зберігач) зобов'язується зберігати річ,  яка  передана  їй  другою  стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором  зберігання,  в  якому  зберігачем  є особа,  що здійснює  зберігання   на   засадах   підприємницької   діяльності може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Договір  зберігання  укладається  у  письмовій   формі   у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання,  за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому,  має бути укладений  у  письмовій формі,   незалежно   від  вартості  речі,  яка  буде  передана  на зберігання.  Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі  на  зберігання  посвідчене  розпискою,  квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем ( ст.. 937 ЦК України).

Зберігач,  який зобов'язався прийняти в майбутньому річ на зберігання, не має права вимагати її передання на зберігання. Поклажодавець,   який   не   передав  річ  на  зберігання, зобов'язаний  відшкодувати  зберігачеві  збитки,  завдані  йому  у зв'язку  з  тим,  що зберігання не відбулося,  якщо він в розумний строк не попередив зберігача про відмову від договору зберігання ( ст. 939 ЦК України).

Зберігач   звільняється  від  обов'язку  прийняти  річ  на зберігання,  якщо у  зв'язку  з  обставинами,  які  мають  істотне значення, він не може забезпечити її схоронності.     Якщо річ  мала  бути  передана  на  зберігання в майбутньому, зберігач звільняється від обов'язку прийняти  річ  на  зберігання, якщо у зв'язку з обставинами,  які мають істотне значення,  він не може забезпечити її схоронності ( ст. 940 ЦК України).

В договорі не зазначено обсяги ПММ, які будуть передаватися Зберігачу на зберігання.

Позивач не зазначив обсяг ПММ, в якому ТОВ ВТП “Донбуднафтопродукт” не мало змоги зберігати.

Тому, наполягання позивача про неможливість ТОВ ВТП “Донбуднафтапродукт” зберігання ПММ  є недоведеним.

Виходячи з умов договору зберігання сторони домовилися про зберігання ПММ в майбутньому. Тому, передання ПММ на зберігання  у визначених сторонами обсягах є виконанням договору зберігання, а не його укладенням.

Невиконання сторонами ( або однією зі сторін) договору не тягне недійсність договору.

Будь-яких підстав, з якими ст. ст. 215, 203 ЦК України пов”язують недійсність договору позивачем до матеріалів справи не представлено.

Вироку суду по кримінальній справі стосовно колишніх керівника та головного бухгалтера ТОВ “Мак-ойл-поставка”, чи ТОВ ВТП “Донбуднафтопродукт” за фактом недостовірності даних відображених у первинних документах, фінансових та бухгалтерських документах, що складалися при підписанні договору зберігання № 1/1, ні позивачем, ні відповідачем 4,  до матеріалів справи не представлено.  

Невиконання договору зберігання ( навіть якщо було б доведено відсутність можливості зберігати відповідну кількість ПММ) не тягне за собою визнання недійсним кредитного договору та / або  договору застави.

Суд,  який вирішує спір,  не зв'язаний заявою відповідача - про визнання  позову.  На  підставі  частини  шостої статті 22  ГПК України, у разі,  якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси  (у  тому  числі  юридичної  чи фізичної особи,  яка не є учасником даного судового процесу),  спір  підлягає  вирішенню  по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Суд не приймає визнання відповідачем 4 позову про визнання недійсним договору зберігання № 1/1, тому що його дії суперечать вище зазначеному законодавству, та можуть призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Доказів, що мають допустимий характер до суду не надано, тому підстав для визнання недійсним договору зберігання №1/1 від 03.01.2005р., що був укладений між Позивачем та відповідачем 4, суд не вбачає.

Позивач, ТОВ «Мак-Ойл-Поставка», вимагає стягнення з відповідача 2,ТОВ “Алмаз ЛТД”,  8 000,00 грн. Позивачем в позові не визначено, який статус має вказана сума.

В обґрунтування заявлених вимог позивач наполягає, що ТОВ “Алмаз ЛТД” винно позивачу кошти в сумі  8 000,00 грн., які були перераховані без договорів та фінансових в цьому потреб Товариства з обмеженою відповідальністю “Мак-ойл-поставка”, в корисних цілях: 5 000,00 грн. фінансова допомога на закупівлю молока; 3 000,00 грн. погашення боргів  по провадженню справ в юстиції по боргам ТОВ “АлмазЛТД”, та не повернені Товариству.

До позову позивачем додане платіжне доручення № 32 від 15.06.2004 р. на суму          5 000,00 грн., призначення платежу: перераховується фінансовий займ для закупівлі молока, без ПДВ, згідно рахунку № б/н від 15.06.2004 р.; отримувач ТОВ “АлмазЛТД”.  

Також позивачем надано копію реєстру електронних платіжних документів за 27.05.05 р., в якому наявна копія електронного платіжного документу № 2 на суму 3000,00 грн., платник ТОВ “Мак-ойл-поставка”, отримувач ВДВС Краснолиманс місц.УЮ, призначення платежу: “погашення боргів по провадженню юстиції ПИС б/н від 27.05.05 р.”

Доказів, які б доводили факт відносності цього платежу до ТОВ “Алмаз” ЛТД, позивачем до матеріалів справи не представлено.  

Протягом судового провадження позивач повідомив про безтоварність вказаних платежів, і що сума 8 000,00 грн., яка вимагається до стягнення, є збитками, що нанесені Товариству в результаті заподіяної шкоди. Правові підстави для  їх відшкодування – не визначає.

Позивач, ТОВ «Мак-Ойл-Поставка», вимагає стягнення з відповідача 3, ТОВ “Маквуглеводень”, 27 000,00 грн. Позивачем в позові не визначено, який статус має вказана сума.

Наполягає, що за кошти, які перераховані 05.05.06 р. з поточного рахунку позивача за ПММ, ТОВ “Мак-ойл-поставка” паливно-мастильних матеріалів не отримувало, та про цю операцію не знало. Зазначена махінація була здійснена колишнім директором Товариства позивача в угрупуванні з керуючою Кальміуським відділенням Промінвестбанку Антоненко З.Н.

До позову позивачем надано копію реєстру електронних платіжних документів за 05.05.2006 р., в якому наявна копія електронного платіжного документу № 492 на суму  27 000,00 грн., платник ТОВ “Мак-ойл-поставка”, отримувач ТОВ “Маквуглеводень”, призначення платежу: “оплата за ПММ згідно рах. Б/н від 05.05.06 р., в т.ч. ПДВ 4500,00 грн.”

Протягом судового провадження позивач повідомив про безтоварність вказаного платежу, і визначився, що сума 27 000,00 грн., яка вимагається до стягнення, є збитками, що нанесені Товариству в результаті заподіяної шкоди. Правові підстави для їх відшкодування – не визначає.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 2,ТОВ “Алмаз ЛТД”,  8 000,00 грн., та про стягнення з відповідача 3, ТОВ “Маквуглеводень”, 27 000,00 грн., які він вважає збитками – не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Від позивача судом вимагалося підтвердити документово наявність збитків у Товариства; підтвердити документово, що збитки спричинені позивачу саме відповідачем 2 та відповідачем 3. Позивач не надав до матеріалів справи таких доказів.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Враховуючи, що позивач наполягає на тому, що договорів між ним та відповідачем 2, та відповідачем 3 не укладалося, і кошти перераховані безпідставно, судом використані положення глави 82 Цивільного Кодексу України, що стосуються відшкодування шкоди, що виникає не з договорів.

Відповідно до приписів ст. 1166 Цивільного Кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди,   звільняється  від  її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана  правомірними  діями,  відшкодовується   у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

У ст. 1166 Цивільного кодексу України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода – у зменшенні майнової сфери потерпілого, що в свою чергу тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника.

Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог  правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином.

Причинний зв'язок існує там, де є тимчасова послідовність явищ; причина завжди передує результату.

Суб'єктивною підставою деліктної відповідальності є вина, тобто психічне ставлення осудної особи до вчиненого нею протиправного діяння, а також до наслідків. Вина може проявлятися у  формі умислу та необережності.

Позивачем не наведено доказів наявності повного складу правопорушення, а саме: наявності у нього шкоди; протиправної поведінки заподіювача шкоди; причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вини, в тому числі доведеності в судовому порядку вини відповідача 2, та/чи вини відповідача 3.

Крім того, представник відповідача 3 надав до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.08 р., відповідно якого ТОВ “Мак-ойл-поставка”  було отримано від ТОВ “Маквуглеводень” за платіжним дорученням № 1 від 30.06.2006 р. - 10 600,00 грн., призначення платежу: “за ПММ рах.б/н від 29.06.2006 р.”, та за платіжним дорученням 0007 від 28.12.2005 р. – 20 000,00 грн., призначення платежу: “за ПММ рах.б/н від 28.12.2005 р.”. На підтвердження зазначеного додав копії платіжних доручень.

В результаті звірки боргових зобов”язань станом на 01.01.2008 р., згідно акту звірки, борг рахується за ТОВ “Мак-ойл-поставка” в сумі 3 600,00 грн.

Позивачем не надано до матеріалів справи документових доказів,  вироку(вироків) суду з  кримінальної справи ( на які позивач посилається),  що  набрав  законної  сили, отже,  позивачем не доведено ті обставини,  на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Наявні у   матеріалах   справи   документи,   не   підтверджують сукупність необхідних складових та достатніх правових підстав для задоволення позову про стягнення з збитків з відповідача 2, ТОВ “АлмазЛТД”,  та з відповідача 3, ТОВ “Мак вуглеводень”.

Враховуючи вищевикладене, позивач не довів порушення відповідачами його прав та охоронюваних законом інтересів; заявлені вимоги є недоведеними та непідтвердженими, тому позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на позивача.

Помилково сплачене позивачем  державне мито в сумі 225,38 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 38, 43, 44, 47, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський  суд, -

                                                       В И Р І Ш И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Мак-ойл-поставка” м.Макіївка Донецької області у задоволенні позову до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) м.Київ в особі філії “Кальміуське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк”  м.Донецьк; Товариства з обмеженою відповідальністю “Алмаз ЛТД” м.Красний Лиман Донецької області; Товариства з обмеженою відповідальністю “Маквуглеводень ЛТД” м. Макіївка Донецької області; Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо торгового підприємства “Донбуднафтопродукт” м.Макіївка Донецької області про визнання договорів № 70 від 07.06.05 р. та № 49 від 07.06.05 р. між ТОВ “Мак-ойл-поставка” та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії “Кальміуське відділення Промінвестбанку в м.Донецьк”, недійсними; про визнання договору № 1/1 від 03.01.05 р. між ТОВ “Мак-ойл-поставка” та ТОВ ВТП “Донбуднафтопродукт” недійсним; стягнення з відповідачів: ТОВ “Алмаз ЛТД” – 8 000, 00 грн., ТОВ “Маквуглеводень ЛТД” –  27 000,00 грн.

Повернути ТОВ “Мак-ойл-поставка” м. Макіївка Донецької області з Державного бюджету 225,38 грн. державного мита, сплаченого по квитанції №82 від 08.02.208 р. Видати довідку на повернення державного мита.

Текст рішення оголошено в  судовому засіданні 11.02.2008 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Головуючий суддя                                                                         Дучал Н.М.                               

Суддя                                                                                          Ю.О.Підченко

Суддя                                                                                            Р.Г.Новікова

Вик.:  Мішина М.О.

Тел. 305-61-38

Надруковано 7 екземплярів.