Рішення

від 12.02.2008 по справі 3/497

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

3/497

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  3/497

12.02.08

За позовом            Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»

До                      Акціонерного товариства «Головний Інформаційно-Обчислювальний

                          Центр»

Про                       стягнення 72517,87 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

Від позивача         Гаврилюк В.М. –по дов. № 23-03/94 від 05.11.2007

Від відповідача    Коберник А.В. –по дов. № 1/06 від 06.02.2008

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.02.2008 оголошувалась перерва.

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» до Акціонерного товариства «Головний Інформаційно-Обчислювальний Центр»про стягнення 51636,00 грн. основного боргу, 17315,04 грн. пені та 3% річних в сумі 3566,83 грн. за неналежне виконання останнім договірних зобов'язань по договорами № б/н від 01.08.2000.

Відповідачем було подано клопотання  № 01-118 від  09.12.2002 про зупинення провадження у справі № 3/497  до розгляду спору у справі № 6/411 за позовом Акціонерного товариства «Головний Інформаційно-Обчислювальний Центр»до  Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»про визнання договору оренди нежитлового приміщення № б/н від 01.08.2000 недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2002 було зупинено провадження у справі № 3/497 до  вирішення спору по справі № 6/411.

За даними відділу діловодства Господарського суду міста Києва спір у справі № 6/411  вирішено по суті.

Ухвалою Господарського суду міста № 3/497 від 11.01.2008, в зв'язку з тим, що відсутні обставини, що зумовили зупинення провадження у справі, провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 29.01.2008.

Ухвалою Господарського суду міста № 3/497 від 29.01.2008, в зв'язку з нез'явленням в засідання суду представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі від 11.01.2008, розгляд справи був відкладений на 07.02.2008.

У судовому засіданні 07.02.2008 представником позивача було подано доповнення до позовної заяви в яких зазначено, що 01.08.2000 між позивачем і відповідачем було укладено договір оренди нежитлових приміщень в будинках за адресою: вул. П. Сагайдачного, 10 і 12 та підписано акти приймання-передачі вказаних приміщень. Згідно п. 2.3 договорів орендар зобов'язаний вносити орендну плату на рахунок орендодавця наперед, не пізніше 5-го числа кожного місяця. Але орендар не виконав договірних зобов'язань і станом на 25.10.2002 (на момент подання позову) і станом на лютий 2008 існує заборгованість зі сплати орендних платежів у сумі 201590,28 грн. 01.10.2001 відповідач надіслав на адресу позивача лист № 01-86 в якому фактично визнав несвоєчасність внесення орендної плати та просив відстрочити погашення заборгованості на один місяць. Згідно акта звірки взаєморозрахунків від 02.01.2002 сторони 15.01.2002 підписали протокол про порядок погашення заборгованості по сплаті орендних платежів як додаток до договору оренди від 01.08.2000. Тобто, позивач визнав свою заборгованість перед позивачем у сумі 105811,60 та зобов'язався її погасити частками до 29.03.2002 відповідно до визначеного графіка. До 15.12.2001 відповідача частково погасив заборгованість в сумі 35270 грн. але порушив умови протоколу щодо сплати поточних орендних платежів. Станом на 01.06.2002 сума боргу становила 149954,68 грн., тому позивач звернувся до суду   із позовною заявою про стягнення зазначеної заборгованості. Згідно рішення Господарського суду м. Києва від 12.03.2004 № 3/300 позовні вимоги було задоволено у повному обсязі і стягнуто з відповідача суму боргу у розмірі 149954,68 грн. та судові витрати. Згідно ст. 214 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми. Сума 3 % річних від боргу по орендним платежам за період з вересня 2001 по 01.10.2002 становить 3566,83 грн. Згідно п.п. 4.3 договорів, у випадку несвоєчасного внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня за кожен день прострочення від суми простроченого платежу. Розмір пені, нарахованої за період з 06.09.2001 по 25.10.2002 становить 17315,04 грн. Відповідач не виконував умови договору від 01.08.200 та не здійснював поточних орендних платежів. Станом на 15.10.2002 загальна сума боргу по орендним платежам за період з 01.06.2002 по 01.10.2002 складала 51636 грн.  Зазначає, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2003 № 6/411 договори від 01.08.2000 оренди нежитлових приміщень по вул.. П. Сагайдачного, 10  і 12 визнано недійсними на майбутнє. Таким чином, ці договори діяли у період з 01.08.2000 по 28.02.2003, тому за цей період відповідач зобов'язаний сплатити орендну плату відповідно до умов договорів від 01.08.2000.

Відповідач у письмовому відзиві позов не визнає і зазначає наступне. 21.07.2004 між сторонами було підписано договір про врегулювання претензій і спорів між АСК «Укррічфлот»та ВАТ «ГІОЦ». Згідно даного договору АСК «Укррічфлот»погодилося, що з моменту виконання п. 1-3 цього договору воно не має будь-яких претензій чи вимог до відповідача як майнового, так і не майнового характеру. Відповідно до п. 2 цього договору, сторони погоджуються, що з моменту підписання ними цього договору, жодна із сторін не має будь-яких боргових зобов'язань перед іншою стороною з приводу правовідносин, що виникають з цивільно-правових угод, укладених між сторонами або з правовідносин приватизації. 27.08.2004 між АСК «Укррічфлот»та ВАТ «ГІОЦ»на виконання умов про врегулювання претензій та спорів між ними від 21.07.2004 було укладено договір оренди нежитлових приміщень. Згідно даного договору позивач передав, а відповідач прийняв у довгострокове користування нежитлові приміщення строком на 10 років загальною площею 110,7 кв. м. Зазначає, що враховуючи те, що між сторонами у договорі про врегулювання претензій та спорів від 21.07.2004 було досягнуто згоди відносно відсутності будь-яких вимог майнового і не майнового характеру, то даній справі відсутній предмет спору.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2000 року між Акціонерною судноплавною компанією «Укррічфлот»(орендодавець) та Акціонерним товариством «Головний Інформаційно-обчислювальний центр»(орендар) було укладено договори оренди нежитлових приміщень, а саме, нежитлового приміщення в будинку № 10 по вул. П. Сагайдачного площею 653 кв. м. для використання під виробничі кабінети 1 та 2 поверхів та нежитлові приміщення у будинку № 12 по вул. П. Сагайдачного площею 373,3 кв. м. для використання під виробничі кабінети та підвал площею 172 кв. м. для використання під склади та інші цілі.

Вказані приміщення за актами приймання-передачі від 01.08.2000 були передані орендодавцем орендарю в користування.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу УРСР, строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством.

Пунктом 1.3 договору оренди приміщень площею 653 кв. м. за адресою: вул. П. Сагайдачного, 10 встановлено строк дії договору з 01.08.2000 до 31.07.2003 з наступною пролонгацією за згодою сторін згідно чинного законодавства.

Пунктом 1.3 договору оренди приміщень площею 515 кв. м. за адресою: вул.. П. Сагайдачного, 12 строк дії договору встановлено з 01.08.2000 до 31.07.2002 з наступною пролонгацією за згодою сторін згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Цивільного кодексу УРСР, наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування майном.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 договору оренди приміщень у будинку № 10 по вул. П. Сагайдачного, орендар сплачує орендну плату у розмірі 8880,80 грн. на місяць (плюс ПДВ), яка вноситься ним на рахунок орендодавця шляхом передплати щомісячно, але не пізніше 5-го числа поточного місяця.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 договору оренди приміщень у будинку № 12 по вул.. П. Сагайдачного, орендар сплачує орендну плату у розмірі 5476,08 грн. на місяць (плюс ПДВ), яка вноситься ним на рахунок орендодавця шляхом передплати щомісячно, але не пізніше 5-го числа поточного місяця.

15 листопада 2001 року до договорів оренди від 01.08.2000 сторонами було внесено зміни, а саме, змінено площу приміщень, що були передані в оренду,  у будинку № 10 по вул.. П. Сагайдачного з 653 кв.м. на 485 кв.м., а в будинку № 12 по вул.. П. Сагайдачного змінено площу підвалу з 172 кв.м. на 72 кв.м., а також підписано відповідні акти приймання-передачі з урахування вказаних змін.

Крім того, зазначеними змінами до договорів оренди від 01.08.2000 сторонами також внесено зміни щодо розмірів орендної плати за користування орендованими приміщеннями орендарем, а саме, розмір орендної плати за користування приміщення у будинку № 10 по вул.. П. Сагайдачного становить 6596,00 грн., у будинку № 12 по вул.. П. Сагайдачного –5236,08 грн.

Вказані зміни набрали чинності з моменту їх підписання сторонами, тобто з 15.11.2001, отже нові ставки орендної плати було встановлено також з цієї дати.

Відповідно до п. 3.3.3 договорів оренди, орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату за оренду.

Як вбачається з листа відповідача від 01.10.2001 № 01-86 та акта звірки взаєморозрахунків від 02.01.2002, відповідач, в порушення умов договору, не виконав основного  обов'язку орендаря, вищезазначені платежі повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 105 811,60 грн., яка відповідачем була визнана і ним не оспорювала ся.

15 січня 2002 року між позивачем та відповідачем було підписано протокол про порядок погашення заборгованості по сплаті орендних платежів, який є додатком до договору оренди від 01.08.2000 приміщень у будинку № 10 по вул.. П. Сагайдачного.

За умовами вказаного протоколу відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем зі сплати орендних платежів  у розмірі 105 811,60, що виникла станом на 01.01.2002, та зобов'язався з метою ліквідації заборгованості даної заборгованості перед позивачем здійснювати її погашення частками до 29.03.2002 згідно затвердженого графіку, а також сплачувати своєчасно поточні орендні платежі згідно договору оренди від 01.08.2000.

Як було встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 25.07.2002 № 3/300, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2004 № 3/300, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань згідно вказаного протоколу і до 29.03.2002 заборгованість у повному обсязі не сплатив. Не сплачену ним заборгованість у розмірі 149 954,68 грн., визнану відповідачем у протоколі від 15.11.2002 та акті звірки взаєморозрахунків від 02.01.2002, було стягнуто з останнього на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2002 № 3/300.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач також не виконав свого зобов'язання згідно договорів оренди від 01.08.2000 та протоколу від 15.11.2002 про своєчасну сплату поточних орендних платежів у зв'язку з чим, за період з 01.06.2002 по 01.10.2002, виникла заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 51 636,00 грн.    

У матеріалах справи наявна постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2003 № 6/411, якою визнано недійсним на майбутнє договір оренди нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул.. П. Сагайдачного,12, б/н від 01.08.2000 та додатки до нього від 15.11.2001 в наступній частині: п.п. 1.1.1, 1.1.2, 1.3, 2.1 , 6.5 та зміни від 15.12.2001 щодо вказаних пунктів договору; визнано недійсним на майбутнє договір оренди нежилих приміщень від 01.08.2000 та додатки до нього від 15.11.2001 в наступній частині: п.п. 1.1.1, 1.3, 2.1, 6.5 та зміни 15.12.2001 щодо вказаних пунктів договору.

Таким чином, договори оренди від 01.08.2000 породжували для сторін права та обов'язки у період з 01.08.2000 до 28.02.2003, тобто до набрання вказаною постановою суду законної сили, отже з урахуванням вимог ч. 1 ст. 265 Цивільного кодексу УРСР, відповідач не звільнений від обов'язку сплати орендної плати за використані приміщення.

Твердження відповідача про те, що між сторонами на сьогоднішній день відсутній предмет спору у зв'язку з підписання договору про врегулювання претензій та спорів між Акціонерною судноплавною компанією «Укррічфлот»та Акціонерним товариством «Головний Інформаційно-обчислювальний центр»судом не приймається з огляду на наступне.

21 липня 2004 року між позивачем та відповідачем було підписано договір про врегулювання претензій та спорів згідно умов якого позивач зобов'язався у разі, якщо відповідач на протязі 20 календарних днів з моменту укладення цього договору отримає згоду всіх співвласників, продати ВАТ «ГІОЦ»95 кв. м. нежитлових приміщень, розташованих у м. Києві на вул.. П. Сагайдачного, 12 літ. «А,А», 2-й поверх за ціною прийнятною для всіх співвласників, про що з ВАТ «ГІОЦ», протягом 10 днів з моменту отримання такої згоди співвласників, повинен бути укладений відповідний нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу; у разі недосягнення такої згоди співвласників про продаж, укласти з ВАТ «ГІОЦ»договір довгострокової оренди зазначених приміщень.

Пунктом 2 договору про врегулювання претензій та спорів сторони погодилися, що з моменту підписання ними цього договору жодна із сторін не має будь-яких боргових зобов'язань перед іншою стороною з приводу правовідносин, що виникають з цивільно-правових угод, укладених між сторонами, або з правовідносин приватизації.

Пунктом 3 договору про врегулювання претензій та спорів сторони погодилися на протязі 20 календарних днів з моменту укладання цього договору припинити всі судові або претензійні справи, що виникли до підписання цього договору шляхом укладення мирових угод щодо справі, які знаходиться у провадженні судів, а також не заявляти у майбутньому будь-яких позовів щодо майнових прав сторін, які виникли до підписання цього договору.

Пунктом 5 договору про врегулювання претензій та спорів позивач погодився з тим, що з моменту виконання умов п.п. 1-3 цього договору він не має і не матиме жодних претензій чи вимог до відповідача як майнового, так і не майнового характеру.

З наявного у матеріалах справи нотаріально посвідченого договору оренди нежитлових приміщень від 27.08.2004, укладеного між позивачем та відповідачем, вбачається, що останній отримав у довгострокову оренду нежиле приміщення з групи приміщень № 12 2-го поверху, загальною площею 16,70 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, вул.. П. Сагайдачного, 12а (літ. А,А) та приміщення з групи приміщень № 12 2-го поверху загальною площею 94 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. П. Сагайдачного, 12а (літ. А,А).

Таким чином, з даного договору оренди не вбачається факту передачі відповідачу в орендне користування 95 кв. м. нежитлових приміщень, розташованих у м. Києві на вул. П. Сагайдачного, 12 літ. «А,А», 2-й поверх. Отже, п. 1 договору про врегулювання претензій та спорів не виконано.

Крім того, у відповідності до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Сторонами не надано суду заяви про затвердження мирової угоди по даній справі, яка б стосувалася їх прав та обов'язків щодо предмета спору. Отже, п. 3 договору про врегулювання претензій та спорів сторонами теж не виконано.

Також суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 12 Цивільного кодексу України, особа може відмовитися від свого майнового права. З огляду на положення ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова від майнового права позивача у господарському процесі здійснюється шляхом подання ним заяви про відмову від позову.

По даній справі позивачем заява про відмову від позову, і тим самим, реалізація відмови від належного йому майнового прав не здійснена.

Крім того, згідно ч. 3 ст. Господарського процесуального кодексу України, угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що умови договору про врегулювання претензій та спорів сторонами не виконані, отже з урахуванням положень п. 5 цього договору та ч. 3 ст. Господарського процесуального кодексу України позивач не позбавлений права захищати своє порушене відповідачем право по даній справі.

Відповідно до ст. ст. 161, 162 Цивільного кодексу УРСР, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Аналогічні положення передбачено ч. 1 ст. 530,  ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу зі сплати орендної плати у розмірі 51 636,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням положень розділу 18 Цивільного кодексу УРСР, а також ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу УРСР, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Аналогічне правило міститься у ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 204 Цивільного кодексу УРСР, законом або договором можуть бути передбачені випадки коли допускається стягнення тільки неустойки (штрафу, пені), але не збитків; коли збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад неустойку (штраф, пеню); коли за вибором кредитора можуть бути стягнуті або неустойка (штраф, пеня), або збитки.

Пунктом 4.3 договорів оренди від 01.08.2000 передбачено відповідальність орендаря за прострочку платежу у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 180 Цивільного кодексу УРСР, угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку (штраф, пеню).

При укладанні договорів оренди від 01.08.2000 сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендних платежів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 4.3 договору оренди та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, як вбачається з наданого позивачем розрахунку позову, становить  17 315,04 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 17 315,04 грн. теж обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 214 Цивільного кодексу УРСР, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Аналогічна норма міститься також у ст. 625 Цивільного кодексу України.

За розрахунками позивача 3% річних від простроченої суми за несплату орендної плати становить 3 566,83 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних також є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Головний інформаційно-обчислювальний центр»(м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 12, код 03150119) на користь Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»(м. Київ-71, вул. Нижній Вал, 51, код 00017733) суму основного боргу у розмірі 51 636 (п'ятдесят одну тисячу шістсот тридцять шість) грн., суму 3 % річних у розмірі 3 566 (три тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн. 83 коп., суму пені у розмірі 17 315 (сімнадцять тисяч триста п'ятнадцять) грн. 04 коп., 725 (сімсот двадцять п'ять) грн. 18 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В.Сівакова