Постанова

від 11.11.2008 по справі 3/497

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 11 листопада 2008 р.                                                                                   

№

3/497 

              Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого     

Овечкіна

В.Е.,

суддів

:

Чернова

Є.В., Цвігун В.Л.,

за

участю представників:

позивача

- Драюк

І.В.,

відповідача третіх осіб

- Сокор

О.М., - не з'явилися,

розглянувши

у відкритому  судовому засіданні  касаційну скаргу

 приватного підприємця ОСОБА_1.

на  постанову 

від

10.07.2008 Київського апеляційного господарського суду

у

справі

№3/497

за   позовом 

КП

"Позняки-Інвест"

до  (треті особи

приватного

підприємця ОСОБА_1. - Дарницька районна у м.Києві рада, Бортницьке міжрайонне

управління водного господарства)

про

звільнення

самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду м.Києва від 22.04.2008 (суддя Сівакова В.В.) в позові

відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Постановою

Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2008 (судді: Моторний

О.А., Кошіль В.В., Шапран В.В.) рішення скасовано, позов задоволено - на

підставі ч.1 ст.212 Земельного кодексу України зобов'язано відповідача

звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_2 від всіх самовільно побудованих споруд

шляхом їх знесення, що знаходяться в межах території забудови житлового будинку

(всі споруди (гаражі), крім будівлі літнього кінотеатру площею 67,30 кв.м. по

АДРЕСА_1

Приватний

підприємець ОСОБА_1. в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати,

рішення залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм

матеріального та процесуального права, а саме земельного законодавства, ст.16

ЦК України та ст.1 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на те, що КП «Позняки

- Інвест» не є орендарем спірної земельної ділянки, а на даний час взагалі

немає законного орендаря землі, оскільки строк її використання Дарницькою

районною у місті Києві радою на умовах оренди закінчився 26.04.2008 року і дія

відповідного договору оренди не продовжувалася.

Колегія

суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх

юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх

у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна  скарга 

підлягає  задоволенню, а

оскаржувана постанова -скасуванню  із  залишенням 

без  змін  первісного рішення  з наступних 

підстав.

Відмовляючи

в позові суд першої інстанції виходив з того, що:

На

підставі рішення Київської міської ради 12.02.2004 №59/1269 та договору оренди

земельної ділянки від 01.04.2005, укладеного між Київською міською радою та

Дарницькою районною у місті Києві радою, законним землекористувачем (орендарем)

земельної ділянки площею 0,96 га, розташованою на АДРЕСА_2м. Києва є Дарницька

районна у місті Києві рада.

КП

«Позняки - Інвест» не є стороною договору оренди земельної ділянки,   доказів наявності правовстановлюючого

документа, що надав би позивачу право користуватися земельною ділянкою площею

0,96 га, розташованою на АДРЕСА_2, суду не представлено.

Посилання

позивача про наявність порушення його прав як забудовника спірної земельної

ділянки, спростовується тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про

архітектурну діяльність», забудовником є особа, яка відповідно до закону

отримала право власності або користування земельною ділянкою для містобудівних

потреб та виконує передбачені законодавством дії, необхідні для здійснення

будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування, а

відповідно до статті 22 Закону України «Про основи містобудування», забудова

земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після

виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку,

передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Наявний

у матеріалах справи дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва

житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою:

АДРЕСА_2 № 2550-Др/Р від  04.05.2007          виданий Дарницькій районній у місті Києві

раді, тобто законному орендарю спірної земельної ділянки. Таким чином, саме

Дарницька районна у місті Києві рада, а не КП «Позняки-Інвест», є забудовником

спірної земельної ділянки. Як вбачається з вказаного дозволу на виконання

будівельних робіт, КП «Позняки-Інвест»лише здійснює  технічний нагляд за будівництвом на спірній

земельній ділянці, а тому порушення його прав, як забудовника, також не має

місця.

Угода

№4 від 29.05.2003 про спільну діяльність по будівництву комплексу житлових

будинків вАДРЕСА_2також не підтверджує наявність у позивача права забудовника

спірної земельної ділянки, оскільки дана угода укладена з Дарницькою районною у

місті Києві державною адміністрацією, яка не є орендарем спірної земельної

ділянки. Крім того, за цією угодою позивач має лише права замовника будівництва

об'єкта на спірній земельній ділянці.

Сплата

позивачем коштів у вигляді орендної плати по об'єкту наАДРЕСА_2не свідчить про

наявність у позивача права на спірну земельну ділянку.

Договором

доручення від 31.05.2007, укладеним між Дарницькою районною у місті Києві

радою, КП «Позняки - Інвест»та СП «Інекон-Сервіс», на позивача покладено

функції замовника будівництва спірної земельної ділянки, які позивач за цим же

договором передав СП «Інекон-Сервіс».

Статтею

27 Закону України «Про оренду землі»передбачено лише право орендаря на захист

його права на орендовану земельну ділянку у вигляді витребування орендованої

земельної ділянки з будь-якого незаконного володіння та користування, усунення

перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці

громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства,

іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та

організаціями.

Враховуючи

те, що позивач не є орендарем і забудовником спірної земельної ділянки,

порушення його прав відповідачем не має місця. Зважаючи на положення статті 16

Цивільного кодексу України та статті 1 Господарського процесуального кодексу

України, право, яке не порушено, не підлягає захисту у судовому порядку.

Скасовуючи

первісне рішення та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний

господарський суд, в свою чергу, виходив з того, що:

29.05.2003р.

між Дарницькою районною в м.Києві держадміністрацією               (замовник), Комунальним

підприємством "Позняки-Інвест" (представник замовника) та СП

"ІНЕКОМ-Сервіс" (інвестор) було укладено угоду № 4 про спільну

діяльність по будівництву комплексу житлових будинків в АДРЕСА_2

Пунктом

1.1 договору від 29.05.2003 передбачено, що сторони здійснюють проектування та

будівництво комплексу житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями

в АДРЕСА_2

31.05.2007р.

між Дарницькою районною в м.Києві радою (довіритель), Комунальним підприємством

"Позняки-Інвест" (повірений) та СП "ІНЕКОМ-Сервіс"

(представник) було укладено договір доручення на будівництво комплексу житлових

будинків поАДРЕСА_2

Відповідно

до п.1.1 договору від 31.05.2007 довіритель доручає, повірений приймає на себе

виконання обов'язків землекористувача та функцій замовника по проектуванню,

фінансуванню та будівництву комплексу житлових будинків по АДРЕСА_2на земельній

ділянці, яка надана довірителю, згідно п.57 рішення Київської міської ради

№59/1269 від 12.02.2004 "Про надання і вилучення земельних ділянок та

припинення права користування землею".

Згідно

зі ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням охороною

земель", самовільне зайняття земельних ділянок - будь-які дії особи, які

свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір

використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на

місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його

державної реєстрації.

Як

вбачається з матеріалів справи, стосовно відповідача було прийнято постанови

про накладення адміністративного стягнення №191 від 15.03.2006, №488 від

05.07.2006, №615 від 09.08.2006 та №192 від 28.02.2007 за самовільне заняття

земельної ділянки по АДРЕСА_1

Також,

як вбачається з пояснень особи, на яку складено протоколи (Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1) про адміністративне

порушення №133 від 27.02.2006, №473 від 08.06.2006, №535 від 04.07.2006 та №80

від 01.02.2007, відповідач погоджується з даними порушеннями про незаконне використання

земельної ділянки по АДРЕСА_1

Актом

№937/02 від 26.11.2007 перевірки дотримання вимог земельного законодавства

Головним управління земельних ресурсів Київської міської державної

адміністрації було встановлено, що земельна ділянка за адресоюАДРЕСА_2

зареєстрована на умовах договору оренди від 01.04.2005 за Дарницькою районною в

м.Києві радою у відповідності до рішення Київради від 12.02.2004№ 59/1269.

Також на час перевірки було встановлено, що відповідач займає вище зазначену

земельну ділянку та використовує земельну ділянку площею орієнтовно 200 кв.м.

під склад-магазин без документів, передбачених ст.ст.125,126 Земельного кодексу

України.

Апеляційний

господарський суд дійшов висновку про те, що на час звернення позивача з

позовом до суду у відповідача відсутні докази про передачу земельної ділянки

йому у власність чи в користування.

Проте,

колегія не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на

таке.

Відповідно

до ст.212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки

підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без

відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи

знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або

юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно

зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Стаття

152 цього Кодексу передбачає одним із способів захисту порушеного права відновлення

стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню

дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Власник

земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень

його прав на землю. Таким чином, особа, що використовувала земельну ділянку з

порушенням прав іншої, повинна привести земельну ділянку у придатний для

використання стан (а точніше у попередній стан), включаючи знесення будинків,

будівель і споруд, за власний рахунок.   

Статтею

27 Закону України «Про оренду землі»також передбачено право орендаря на захист

його права на орендовану земельну ділянку у вигляді витребування орендованої

земельної ділянки з будь-якого незаконного володіння та користування, усунення

перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці

громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства,

іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та

організаціями.

Як

встановлено судом першої інстанції, єдиним законним землекористувачем

(орендарем) земельної ділянки площею 0,96 га, розташованої на АДРЕСА_2м. Києва

є Дарницька районна у місті Києві рада, яка набула відповідне право на підставі

рішення Київської міської ради 12.02.2004 №59/1269 та договору оренди земельної

ділянки від 01.04.2005, укладеного між Київською міською радою та Дарницькою

районною у місті Києві радою, а  КП

«Позняки - Інвест»не є стороною договору оренди земельної ділянки та не має

належного правовстановлюючого документа на земельну ділянку.

Вказані

фактичні обставини апеляційним судом не спростовано.

Доказів

суборенди спірної земельної ділянки позивачем матеріали справи також не містять

та судами не встановлено.

 За таких обставин, приймаючи нове рішення про

задоволення позову апеляційний господарський неправильно встановив право інших

осіб подавати позов про звільнення (повернення) самовільно зайнятої земельної

ділянки, окрім власників землі та землекористувачів (п. "б" ч.3

ст.152, ч.1 ст.212 Земельного кодексу України та ст.27 Закону України «Про

оренду землі»).

При

прийнятті первісного рішення судом правомірно відхилено посилання позивача в

обгрунтування порушення своїх прав забудовника на укладені ним з Дарницькою

районною в м.Києві держадміністрацією угоду №4 про спільну діяльність по

будівництву комплексу житлових будинків від 29.05.2003 та з Дарницькою районною

в м.Києві радою і СП "ІНЕКОМ-Сервіс" договір доручення на будівництво

комплексу житлових будинків від 31.05.2007, оскільки виходячи зі змісту ст.1 Закону

України «Про архітектурну діяльність»та ст.22 Закону України «Про основи

містобудування»забудовником є особа, яка відповідно до закону отримала право

власності або користування земельною ділянкою для містобудівних потреб та

виконує передбачені законодавством дії, необхідні для здійснення будівництва

або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування, а забудова

земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після

виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку,

передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Наявний

же дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва житлових будинків з

об'єктами соціально-побутового призначення за адресою:АДРЕСА_2  № 2550-Др/Р від  04.05.2007, виданий Дарницькій районній у

м.Києві раді, тобто законному орендарю спірної земельної ділянки. Таким чином,

саме Дарницька районна у місті Києві рада, а не КП «Позняки-Інвест», є

забудовником спірної земельної ділянки.

Окрім

того, чинне земельне законодавство не передбачає передачу прав землекористувача

(орендаря) іншій особі за угодами про спільну діяльність, інвестиційними

договорами чи договорами доручення, оскільки це суперечить вимогам

ст.ст.116,124 Земельного кодексу України, згідно яких юридичні

особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із

земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади

або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Зокрема, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або

комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу

виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору

оренди земельної ділянки.

Наведеним

спростовуються помилкові посилання суду апеляційної інстанції в обгрунтування

своїх висновків на п.1.1 договору від 31.05.2007, згідно якого довіритель

доручає, а повірений приймає на себе виконання обов'язків землекористувача та

функцій замовника по проектуванню, фінансуванню та будівництву комплексу

житлових будинків по вул.Леніна, 47-59 в мікрорайоні Бортничі у Дарницькому

районі м.Києва.

 Водночас касаційна інстанція вважає за

необхідне додатково зазначити наступне.

Відповідно

до ст.90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають, зокрема,

право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені

права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку,

встановленому законом. Стаття 95 Земельного кодексу України надає право на

здійснення будівництва на земельній ділянці також землекористувачам, право

землекористування яких оформлене відповідно до Закону. Іншим особам, які не є

власниками чи землекористувачами земельної ділянки, чинне законодавство не

надає права здійснювати будівництво на цій земельній ділянці.

Відповідно

до ст.24 Закону України "Про планування і забудову територій" (в

редакції чинній на момент укладення спірного договору №9) фізичні та юридичні

особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на

земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування,

зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та

Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких

повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів

містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до

виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської

державної адміністрації. До заяви додається документ, що засвідчує право

власності чи користування земельною ділянкою, або документ про згоду власника

земельної ділянки на забудову цієї ділянки.

            Отже, виходячи з системного аналізу

змісту ст.ст.90,95 Земельного кодексу України та ст.24 Закону України "Про

планування і забудову територій" право здійснювати будівництво на

земельній ділянці має лише власник цієї земельної ділянки або особа, якій ця

земельна ділянка передана в користування власником і стосовно якої власником

надана згода на здійснення на цій земельній ділянці будівництва.

Спірна

земельна ділянка на момент пред'явлення позову знаходилася в оренді у

Дарницької районної у місті Києві ради і ніяким іншим особам не була передана в

оренду чи в суборенду.

Окрім

того, відповідно до ч.3 ст.125 Земельного кодексу України приступати до

використання земельної ділянки, в тому числі шляхом будівництва на ній, до

встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує

право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Таким

чином апеляційним судом не спростовано висновок місцевого господарського суду

про відсутність порушення прав позивача, як землекористувача, чи забудовника,

який (висновок) покладено в основу первісного рішення про відмову в позові.

Що

стосується зафіксованого актом Головного управління земельних ресурсів

Київської міської державної адміністрації №937/02 від 26.11.2007 факту зайняття

відповідачем спірної земельної ділянки та використання її частини орієнтовною

площею 200 кв.м. під склад-магазин без правовстановлюючих документів,

передбачених ст.ст.125,126 Земельного кодексу України, то вказані обставини

можуть бути підставою для звернення до господарського суду належного позивача з

врахуванням вимог п. "б" ч.3 ст.152, ч.1 ст.212 Земельного кодексу

України та ст.27 Закону України «Про оренду землі».

З

огляду на те, що підставою скасування рішення суду  першої інстанції стало неправильне

застосування апеляційним господарським судом норм ст.ст.90,95,116,124, ч.3

ст.125, п. "б" ч.3 ст.152, ч.1 ст.212 Земельного кодексу України,

ст.27 Закону України «Про оренду землі», ст.1 Закону України «Про архітектурну

діяльність», ст.22 Закону України «Про основи містобудування»та ст.24 Закону

України "Про планування і забудову територій", а судом першої

інстанції з достовірністю встановлено недоведеність порушення відповідачем прав

позивача, як землекористувача чи забудовника, і ці обставини не спростовано  апеляційним 

господарським судом, то первісне рішення про задоволення позову є  правомірним 

та підлягає залишенню без змін.

Враховуючи

викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу приватного підприємця ОСОБА_1. задовольнити.

Постанову

Київського  апеляційного господарського

суду від 10.07.2008 у справі №3/497 скасувати, а рішення господарського

суду  м.Києва від 22.04.2008 у даній

справі залишити без змін.

Витрати

приватного підприємця ОСОБА_1. по сплаті державного мита за подання касаційної

скарги покласти на позивача.

Наказ

доручити видати господарському суду м.Києва.

Головуючий,

суддя                                                         

                                                                           В.Овечкін

Судді:                                                                                                                                                    

Є.Чернов

                                                                                                                                                                В.Цвігун