Рішення

від 23.12.2010 по справі 9/187-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/187-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2010 р.                                                                  Справа № 9/187-10

  За позовом  Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова

                     компанія”

До                 Відкритого акціонерного товариства „Бориспільсільбуд”

Про               стягнення 9299,23 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача            предст. Томін О.О. (125 від 13.10.2010 р.)

Від відповідача    не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа  № 9/187-10 за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія.»(позивач) до Відкритого акціонерного товариства “Бориспільсільбуд” (відповідач) про стягнення 9299,23 грн. витрат на виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2010 року порушено провадження у справі № 9/187-10 та призначено її до розгляду на 23.11.2010 року; зобов'язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, оригінали установчих документів, довідку про відповідача з ЄДРПОУ; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини.

Ухвалою суду від 04.11.2010 р. явку представників сторін в судове засідання визнано обов'язковою.

Розгляд справи № 9/187-10 23.11.2010 р. не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді Сокуренко Л.В. на лікарняному.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 30.11.2010 р. розгляд справи відкладено на 07.12.2010 р.

07.12.2010 через загальний відділ господарського суду Київської області для всебічного та об'єктивного розгляду справи, представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду спору.

        Частиною третьою статті 69 Господарсько-процесуального кодексу встановлено, що  у виняткових  випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду  спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 07.12.2010 року представник позивача надав витребувані судом документи; представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 30.11.2010 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

         Відповідно до частини першої п. 1 ст. 77 ГПК України, в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу господарський суд відкладає розгляд справи.

Ухвалою суду від 07.12.2010 р. продовжено строк розгляду спору; розгляд справи відкладено на 23.12.2010 р.

В судове засідання 23.12.2010 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 30.11.2010 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив; представник позивача надав витребувані судом документи; позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.          

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві та Довідці ЄДРПОУ, а саме: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях,84 та отримані представником відповідача, але відповідач жодного разу не з'явився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки, справа № 9/187-10 двічі відкладалась у зв'язку з неявкою відповідача, а відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши пояснення позивача, Господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

01.06.2007 р. між ЗАТ "Українська транспортна страхова компанія" (позивачем) та ТОВ „Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті” в особі директора Ахмета Дюрена, що діє на підставі статуту, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 39038, відповідно до якого був застрахований автомобіль Рено Кенго д.н. АА 0567 АК.

Згідно цього договору, Позивач брав на себе зобов'язання виплатити страхове відшкодування у випадку пошкодження застрахованого автомобіля внаслідок ДТП.

11.09.2007 р. на перехресті вулиць Тальнівська - Григоренка, у м. Києві, трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Рено Кенго, д.н. АА 0567 АК, що належить ТОВ „Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті” і під керуванням Красника Вячеслава Васильовича та автомобіля Маз, д.н. 223-81 КМ, що належить ВАТ „Бориспільсільбуд” і під керуванням Хвесика Сергія Володимировича.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України “Про страхування”, страховий випадок це подія,  передбачена договором страхування або  законодавством,  яка  відбулася  і  з  настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового

відшкодування)  страхувальнику,  застрахованій  або  іншій  третій особі.

Відповідно до переліку осіб, допущених до керування транспортним засобом (подорожній лист та випис з наказу на призначення водієм) зазначено Красника В.В.

Винним у зазначеному ДТП, відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 15.10.2007 р. визнано водія ВАТ „Бориспільсільбуд” Хвесика С.В.

Доказів про оскарження зазначеної Постанови Дарницького районного суду м. Києва від 15.10.07 р. року суду не надано.

30.10.2007 року співробітниками ПрАТ „УТСК” було складено акт страхового відшкодування, що належить до виплати страхувальнику.

Згідно з даним розрахунком страхове відшкодування складає 8949,23 гривень.

На виконання умов договору, позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 8949,23 грн., що підтверджується платіжним дорученням позивача № 5763 від 08.11.2007 р., копія якого долучена до матеріалів справи, крім того, позивачем було оплачено вартість автотоварознавчої експертизи у розмірі 350,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5216 від 02.10.2007 р. Таким чином, загальний розмір збитків позивача склав 9299,23 грн.

Позивач, виконавши свої зобов'язання перед страхувальником, відповідно до п. 27 Закону «Про страхування», просить суд стягнути з відповідача 9299,23 грн. збитків в порядку регресу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки. Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання  майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України, особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки  відшкодовуються  у повному обсязі,  якщо договором або законом не передбачено відшкодування у  меншому  або  більшому розмірі.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика,  який  виплатив  страхове   відшкодування   за договором   майнового   страхування,   в  межах  фактичних  затрат переходить право вимоги,  яке страхувальник  або  інша  особа,  що одержала страхове відшкодування,  має до особи,  відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є  діяльність,  пов'язана  з використанням,  зберіганням  або  утриманням транспортних засобів, механізмів та  обладнання,  використанням,  зберіганням  хімічних, радіоактивних,   вибухо-  і  вогненебезпечних  та  інших  речовин, утриманням диких звірів,  службових  собак  та  собак  бійцівських порід  тощо,  що  створює  підвищену  небезпеку для особи,  яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода,    завдана    джерелом    підвищеної     небезпеки, відшкодовується  особою,  яка  на  відповідній  правовій  підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє   транспортним   засобом,   механізмом,   іншим  об'єктом, використання,  зберігання або утримання  якого  створює  підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа,  яка відшкодувала шкоду,  завдану іншою особою, має право  зворотної  вимоги  (регресу)  до  винної  особи  у  розмірі виплаченого  відшкодування,  якщо  інший  розмір  не  встановлений законом.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за  вибором  потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду  і  такої  ж  якості,  полагодити пошкоджену  річ  тощо)  або  відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків,  що  підлягають  відшкодуванню   потерпілому, визначається  відповідно  до реальної вартості втраченого майна на момент  розгляду  справи  або  виконання  робіт,  необхідних   для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов”язків. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Відповідно до ст. 49 ГК України, підприємці  зобов'язані  не  завдавати шкоди довкіллю,  не порушувати права та законні  інтереси  громадян  і  їх  об'єднань, інших   суб'єктів   господарювання,  установ,  організацій,  права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок    заподіяння   шкоди   суб'єкту   або    суб'єктом господарювання,  придбання  або  збереження  майна  суб'єкта   абосуб'єктом  господарювання за рахунок іншої особи без достатніх  нате підстав.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими     визнаються     цивільно-правові зобов'язання,  що виникають між учасниками господарських  відносин при  здійсненні господарської діяльності,  в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на  користь  другої сторони  або  утриматися  від певної дії,  а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання,   які    виникають    між    учасниками господарських відносин,  регулюються  Цивільним  кодексом  України( 435-15 ) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1-3 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До  виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування  господарських  санкцій  до  суб'єкта,   який порушив  зобов'язання,  не  звільняє  цього суб'єкта від обов'язку виконати  зобов'язання  в  натурі,  крім   випадків,   коли   інше передбачено   законом   або   договором,   або  управнена  сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів,  зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших  санкцій  суб'єкт  господарювання  чи  інша юридична особа-учасник господарських відносин,  чиї права  або  законні  інтереси порушено,  з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього  з  письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 228 ГК України, учасник  господарських відносин, який відшкодував збитки, має право  стягнути  збитки  з  третіх  осіб  у  порядку  регресу. Державні    (комунальні)   підприємства   за   наявності   підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з  інших  суб'єктів  господарювання  або  стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно  до  вимог  законодавства  про працю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судові засідання 07.12.2010 р. та 23.12.2010 р. не з'явився; вимоги ухвали суду від 04.11.2010 р. не виконав, відзив на позовну заяву не надав, доказів проти існування боргу або погашення заборгованості не надав та не надіслав.

Таким чином, з огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що вимога позивача про відшкодування збитків у розмірі 9299,23 грн. в порядку регресу є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, господарський суд Київської області,

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Бориспільсільбуд” (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 84, 1, код ЄДРПОУ 13707422) на користь Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія.” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, 9 299 (дев'ять тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн. 23 коп. збитків по виплаті страхового відшкодування, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                Л.В. Сокуренко

Суддя                                                                      

 Суддя                                                                                Сокуренко Л. В.