Рішення

від 01.04.2011 по справі 9/187-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/187-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.03.11р.

Справа № 9/187-10

За позовом  Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ 

до  Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз", м.Дніпропетровськ  

про стягнення 111 794 494 грн. 13 коп.

Суддя  Подобєд І.М.

При секретарі судового засідання Пономарьов І.В.

Представники:

  Від позивача - Яковенко П.А., юрисконсульт, довіреність №184/10 від 23.12.10 р.

  Від відповідача - Кондратенко Д.А. начальник служби, довіреність № 128 юр від 24.12.10 р. 

СУТЬ СПОРУ:

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулось із позовом до ВАТ "Дніпрогаз", в якому просить господарський суд стягнути з Відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 111794494,13 грн. заборгованості за поставлений природний газ,  у тому числі: 93237063,45 грн. - основного боргу, 7401676,14 грн. - пені, 8599837,48 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 2555917,06 грн. три проценти річних за несвоєчасні розрахунки, а також 25500,00 грн. витрат на держмито та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Обґрунтовує свої позовні вимоги наявністю не виконаних Відповідачем належним чином зобов'язань за договором на постачання природного газу №06/09-22 від 30.01.2009р.

ВАТ "Дніпрогаз" позовні вимоги не визнає. Вказує у своїх запереченнях на позов, що позовна заява була подана без врахування усіх здійснених Відповідачем оплат в період з квітня по червень 2010 року, тому на сьогоднішній день розмір основного боргу становить 55492325,37 грн. Вказує також, що з урахуванням умов договору про порядок оплати та остаточних розрахунків до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки (пункти 3.5, 6.1 договору) має здійснюватись в місяць, який минув після дати остаточного розрахунку за газ, переданий Відповідачу  в поточному місяці з урахуванням здійснених оплат. Вважає, що Позивач не врахував цих обставин, а відтак Відповідач наводить свій власний контррозрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів за період з лютого 2009 року по березень 2010 року, згідно з яким належна до сплати сума становить 6748470,27 грн. Також вказує, що нараховані Позивачем до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками Позивача. Звертає увагу суду на те, що неповна та несвоєчасна оплата Відповідачем отриманого природного газу пов'язана із скрутним фінансовим становищем підприємства.

Заявою від 04.08.2010р. ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України" у зв'язку із частковою оплатою Відповідачем заборгованості на час розгляду справи судом, змінила свої позовні вимоги та просить стягнути з Відповідача на свою користь: 55492352,37 грн. основного боргу, 14968852,29 грн. пені, 8599837,48 грн. втрат від інфляції та 2576752,31 грн. трьох процентів річних.

Відповідач у відзиві на заяву Позивача про зміну позовних вимог повідомив суд про те, що на сьогоднішній день Відповідач частково погасив основний борг, розмір якого становить 46773551,34 грн., та надав власний контррозрахунок пені та інфляційних втрат, згідно з яким сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, становить 6748470,27 грн., а сума пені становить 8973613,37 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2010р. розгляд справи № 9/187-10 зупинявся на підставі п.1 ч.2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із призначенням у справі судової економічної експертизи, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, та на вирішення якої були поставлені питання перевірки правильності розрахунків Позивача та Відповідача пені та збитків від інфляції.

29.12.2010р. справа повернулася до господарського суду із висновком Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2330/2331-10 від 26.08.2010р.

У додаткових запереченнях від 03.02.2011р. Відповідач вказує, що висновок експертизи стосовно розміру нарахування пені та інфляційних втрат є хибним та суперечить положенням діючого законодавства України, тому не може бути застосований  судом під час розгляду даної справи. Просить призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. У задоволенні цього клопотання було відмовлено судом з тих підстав, що оцінка висновку судової експертизи, як доказу, щодо відповідності положенням чинного законодавства може бути надана безпосередньо судом.

У додаткових поясненнях від 23.03.2011р. Відповідач звертає увагу на повне погашення основного боргу і просить суд, врахувавши ступінь виконання ним своїх зобов'язань  та важливе стратегічне значення свого підприємства для економіки і енергетичної безпеки держави, скрутне фінансове становище підприємства, а також одночасне примусове стягнення на користь Кабінету Міністрів України у березні 2011 року з рахунків підприємства грошових коштів в розмірі понад 100 млн. грн., зменшити розмір нарахованих Позивачем штрафних санкцій на 50%.

Позивач у своїх запереченнях вказує на те, що важке фінансове становище Відповідача утворилося внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних обставин, щоб унеможливило виконання договірних зобов'язань та рішень суду. Наголошує на тому, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання наступає незалежно від наявної вини. Вважає, що Відповідач не надав належних доказів на підтвердження винятковості обставин, які призвели до порушення ним свого грошового зобов'язання. Вважає, що суд не має права зменшувати розмір санкцій, передбачених нормами чинного законодавства. Вказує на те, що ДК "Газ України" також є державним підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, зі своєї сторони має борги перед НАК "Нафтогаз України" загальний розмір яких становить більше 31 млрд. грн. і цю заборгованість Позивач зобов'язаний сплачувати незалежно від рівня розрахунків своїх контрагентів. Звертає увагу на судову практику, згідно якої відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки.

В судовому засіданні 30.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін і судового експерта, дослідивши надані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем - Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (“постачальник”) та Відповідачем –Відкрити акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Дніпрогаз»(“покупець”) був укладений договір №06/09-22 від 30.01.2009р. поставки природного газу (далі - Договір) із протоколом узгодження розбіжностей від 30.01.2009р., згідно з яким постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю в 2009 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

В подальшому до вказаного договору сторони уклали низку додаткових угод №1 від 31.03.2009 р., №2 від 31.03.2009р., №3 від 26.04.2009р., №4 від 24.06.2009р., №5 від 24.09.2009р., №6 від 20.10.2009р., №7 від 20.11.2009р., №8 від 29.01.2010р., якими, зокрема узгоджувались ресурси та обсяги природного газу, який передається Постачальником Покупцю, а також дія цього договору в частині поставки газу –до 31.01.2010р.. а в  частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення.

Згідно з п.1.3 Договору газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання.

Відповідно до п.3.5 Договору, кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються  постачальником і Покупцем.

Протягом періоду з січня по грудень 2009 року та в січні 2010 року Позивач поставив Відповідачу 148939,088 тис. м куб. природного газу на загальну суму 382877713,53 грн., що підтверджується розрахунком Позивача та відповідними актами приймання-передачі природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.6.1. Договору, Відповідач зобов'язався здійснювати оплату за поставлений природний газ грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого йому природного газу виконував із простроченням належних до оплати платежів.

Судом були прийнята до розгляду заява Позивача від 04.08.2010р. про зміну позовних вимог, тому обґрунтованість вимог Позивача має оцінюватись судом з урахуванням його уточнених розрахунків.

Так, згідно з розрахунком Позивача за станом на 01.04.2010р., Відповідачем здійснено оплату в загальному розмірі 289640650,08 грн., внаслідок чого утворився основний борг на загальну суму 93237063,45 грн.

В подальший період часу з 01.04.2010р. по 28.02.2011р. Відповідач здійснив повну оплату за вищевказаний обсяг природного газу, а саме: на суму 37744738,09 грн. - до пред'явлення позову до суду (направлений поштовим зв'язком 09.06.2010р., та на суму 55492325,36 грн. - після пред'явлення позову до суду, що підтверджується уточненим розрахунком Позивача та актами звірки взаємних розрахунків сторін за станом на 28.02.2011р., які наявні в матеріалах судової справи.

Таким чином, основний борг у Відповідача перед Позивачем з оплати природного газу, який був поставлений на виконання умов вказаного вище договору, на час прийняття судом рішення у цій справі відсутній.

Водночас вказані вище обставини свідчать про порушення Відповідачем умов вказаного договору поставки щодо здійснення своєчасної та повної оплати за поставлений за цим договором природний газ.

У зв'язку із допущеним простроченням оплати, на підставі пункту 7.2. договору, якими встановлено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, та пункту 7.7. договору (в редакції згідно з протоколом узгодження розбіжностей від 30.01.2009р.), яким обумовлено, що неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, Позивач нарахував Відповідачу суму 14968852,29 грн. пені за період з 11.07.2009р. по 07.06.2010р.

На підставі положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, Позивач додатково нарахував Відповідачу суму 8599837,48 грн., на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період з лютого 2009 року по квітень 2010 року, та суму 2576752,31 грн. –три проценти річних за період з 11.02.2009р. по 01.07.2010р.

Відповідач докази погашення зазначеної заборгованості на час розгляду справи не надав. Надав контррозрахунок, згідно з яким належний до стягнення розмір інфляційних втрат має складати суму 6748470,27 грн., а загальний розмір пені складати суму 8973613,37 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2010р. розгляд справи № 9/187-10 зупинявся на підставі п.1 ч.2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із призначенням у справі судової економічної експертизи, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, та на вирішення якої були поставлені питання:

- чи правильно визначено ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" розмір пені та збитків від інфляції в розрізі періодів, за які їх було нараховано, правильності визначення сум та днів або місяців прострочення, з урахуванням умов договору про порядок розрахунків та фактично здійснених проплат ?

- який розмір мають становить пеня та збитки від інфляції, виходячи з розрахунку основного боргу ВАТ “Дніпрогаз”, виконаного ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", та умов договору про порядок розрахунків ?

- у чому причини розбіжностей між розрахунком ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"  та контррозрахунком ВАТ “Дніпрогаз” пені та збитків від інфляції ?

Як зазначено у Висновку судово-економічної експертизи по справі №9/187-10 за  №2330/2331-10 від 30.11.2010р., складеного експертами Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, під час експертних досліджень були отримані такі відповіді на поставлені судом запитання.

По першому питанню.

З урахуванням умов про порядок розрахунків та фактично здійснених проплат в розрізі періодів Договору №06/09-22 від 30.01.2009р. розмір пені становить:

- враховуючи день оплати за день прострочки, на загальну суму пені 15835391,44 грн.;

- не враховуючи день оплати за день прострочки, на загальну суму пені 15674570,77 грн.

З урахуванням умов про порядок розрахунків та фактично здійснених проплат в розрізі періодів Договору №06/09-22 від 30.01.2009р. розмір збитків від інфляції за період з лютого 2009 року по березень 2010 року (включно) становить 10204791,71 грн.

По другому питанню.

З урахуванням умов про порядок розрахунків та фактично здійснених проплат в розрізі періодів Договору №06/09-22 від 30.01.2009р. розмір пені становить:

За період з 10.07.2009р. по 07.06.2010р. (до дня подачі позовної заяви):

- враховуючи день оплати за день прострочки, на загальну суму пені 15835391,44 грн.;

- не враховуючи день оплати за день прострочки, на загальну суму пені 15674570,77 грн.

За період з 10 лютого 2009 року по 07.06.2010р. (з початку дії Договору):

- враховуючи день оплати за день прострочки на загальну суму пені 17639646,71 грн.;

- не враховуючи день оплати за день прострочки на загальну суму пені 17435405,67 грн.

З урахуванням умов про порядок розрахунків та фактично здійснених проплат в розрізі періодів Договору №06/09-22 від 30.01.2009р. розмір збитків від інфляції становить:

- з лютого 2009 року по березень 2010 року (включно) становить 10204791,71 грн.;

- з лютого 2009 року по травень 2010 року (включно) становить 94106548,14 грн.

По третьому питанню.

Причиною розбіжності між розрахунком ДК «Газ України»НАК «Нафтобаз України»та контррозрахунком ВАТ «Дніпрогаз»пені та збитків від інфляції, є кількість визначених підприємствами днів прострочки та відповідно розміру пені та збитків від інфляції , та щомісячної кінцевої заборгованості.

Як вбачається із дослідницької частини вказаного вище Висновку судово-економічної експертизи (аркуші цього висновку 9-10) та додатку до неї за №5 "Відомість результатів дослідження інфляційних втрат за періоди з 02.2009 року по 03.2010 року включно та з 02.2009 року по 05.2010 року включно", та було додатково пояснено судовим експертом Константиновським Д.Є. в судовому засіданні 17.02.2011р., цим судовим експертом було застосовано формулу визначення збитків від інфляції, згідно з якою нарахування інфляційних здійснювалось на суму основного боргу, який утворювався на перше число  кожного наступного місяця із застосуванням до цього боргу індексу інфляції за цей наступний місяць. При цьому судовий експерт вже не враховував у своєму розрахунку часткове погашення суми основного боргу, якщо таке погашення здійснювалось на протязі місяця, у якому брався для розрахунку офіційно встановлений індекс інфляції.

Такий же метод розрахунку інфляційних збитків був застосований і Позивачем.

На думку суду застосування вищевказаного порядку розрахунків збитків від інфляції не відповідає правилам, які наведені Верховним Судом України у своєму листі за N 62-97р від 03.04.97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", а відтак судом не можуть бути прийняті, у якості обґрунтованих розрахунки інфляційних втрат, як здійснені Позивачем, так і здійснені судовим експертом.

З вище наведених підстав, суд відхиляє висновок експерта по другому питанню в частині, яка визначає що, з урахуванням умов про порядок розрахунків та фактично здійснених проплат в розрізі періодів Договору №06/09-22 від 30.01.2009р. розмір збитків від інфляції за період становить: - з лютого 2009 року по березень 2010 року (включно) становить 10204791,71 грн.; - з лютого 2009 року по травень 2010 року (включно) становить 9410658,14 грн.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованим контррозрахунок Відповідача, згідно з яким розмір інфляційних втрат Позивача за період з січня 2009 року по лютий 2010 року включно буде становити суму 6748470,27 грн.

Щодо обґрунтованості здійснених Позивачем розрахунків пені, то як вбачається із вказаного Висновку судово-економічної експертизи, не враховуючи день оплати за день прострочки (10 число кожного місяця), як це робили у своїх розрахунках обидві сторони як Позивач так і Відповідач, судовий експерт обрахував пеню за період з 10.02.2009 року по 07.06.2010р. (з початку дії договору), розмір якої становить 17435405,67 грн.

Таким чином, судовий експерт підтвердив правильність порядку розрахунку пені, який застосований Позивачем, але суттєво збільшив період нарахування, який розпочав обраховувати з 11.02.2009р., у той час як уточнений розрахунок пені Позивача містить нарахування лише за період з 11.07.2009р. по 07.06.2010р.

За вказаних обставин суд не може скористатись результатами обчислення розміру пені, наведеними у вказаному Висновку судово-економічної експертизи, а відтак, не відхиляючи цих висновків судової експертизи, вважає за необхідне визнати обґрунтованим уточнений розрахунок пені, який був здійснений Позивачем, згідно якого розмір пені за прострочення Відповідачем своїх грошових зобов'язань за період з 11.07.2009р. по 07.06.2010р. має становити суму 14968852,29 грн.

З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Сторони є суб'єктами господарювання, тому згідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 530 ч.1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до приписів частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

Як вбачається із встановлених вище обставин, Відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобов'язання перед Позивачем, чим порушив умови укладеного із Позивачем договору на постачання природного газу №06/09-22 від 30.01.2009р. та вищевказані приписи чинного законодавства

На підставі викладеного позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 2576752,31 грн. трьох процентів річних, 6748470,27 грн. збитків від інфляції –є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Водночас визначаючи належну до стягнення з Відповідача на користь Позивача пеню слід виходити з наступного.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як вбачається із встановлених обставин ймовірні збитки Позивача, як кредитора Відповідача, компенсуються за рахунок додаткових нарахувань до основного боргу зазначених вище сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, право на зменшення яких судом не передбачено чинним законодавством.

У той же час нарахування Позивачем пені, яка за своїм розміром майже у двічі перевищує можливі збитки Позивача, які компенсуються за рахунок стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд вважає за можливе визнати такими, що є надмірно великими.

Таким чином, з огляду на надмірність штрафних санкцій над спричиненими Позивачу ймовірними збитками, враховуючи на стан виконання Відповідачем основного зобов'язання, яке на час розгляду справи є повністю припиненим (згідно ст. 202 Господарського кодексу України, як виконане належним чином), на незадовільний майновий стан обох сторін, які є підприємствами, підприємствами, які мають стратегічне значення для економіки та енергетичної безпеки держави, пов'язаними між собою спорідненою господарською діяльністю, але при цьому мають різні обсяги фінансових ресурсів, що ускладнює об'єктивне порівняння ступеня важкості їх майнового стану між собою, суд вважає за необхідне зменшити розмір належної до стягнення з Відповідача пені до суми 7000000,00 грн.

Щодо решти позовних вимог Позивача, то в частині позовних вимог про стягнення суми 55492325,37 грн. основного боргу –провадження у справі слід припинити, на підставі п.1-1ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а в решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та пені відмовити.

Судові витрати у справі, згідно ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід визначати виходячи із заяви Позивача про зміну позовних вимог та покласти у повному обсязі на Відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 36, 43-45, 49, 80 ч.1 п.1-1, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" суму 6748470 грн. 27 коп. втрат від інфляції, 2576752 грн. 31 коп. три проценти річних, 7000000 грн. 00 коп. пені, 25500 грн. 00 коп. витрат на держмито, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог на суму 55492352 грн. 37 коп. провадження у справі припинити.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.М. Подобєд

Повне рішення складено -04.04.2011р.