Рішення

від 19.02.2007 по справі 2-114/2007

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-114   2007 р.

    РІШЕННЯ     копія

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2007 року                    Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого                                          судді Реви О.І.

при секретарі                                         Хоменко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницький справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,—

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення із відповідача боргу в розмірі 5475 грн. 00 коп., як взятого на себе зобов’язання про повернення взятих у позику грошових коштів; 387 грн. 80 коп. процентів за користування позикою, виходячи із облікової ставки НБУ; 3% проценти річних без зазначення суми; 100 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу; 13 грн. 60 коп. за отриману довідку про індекси інфляції, судові витрати в розмірі 243 грн. 37 коп. та 3000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали таку вимогу і просять стягнути із відповідача суму боргу з урахуванням процентів та понесені позивачем судові витрати.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що суму боргу він погасив. Також вказує на те, що в дійсності позичав у позивача 800 доларів США та 1000 грн. Проте у розписці, за вимогою позивача, зазначив суму позики як 5475 грн. 00 коп. На підтвердження повернення позики надав суду цифровий запис на CD, де є зображення та звукозапис сторін по справі з приводу боргу між ними.

В судовому засіданні було встановлено, що 16 лютого 2006 року відповідач видав на ім’я позивача розписку за якою зобов’язувався повернути отримані у позику гроші в сумі 5475 (п’ять тисяч чотириста  сімдесят п’ять) грн. до 16 березня 2006 року. У визначений термін суму не виплатив.

За правилами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики).

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Тобто, суд прийшов до висновку, що між сторонами був укладений договір позики, умови якого в частині повернення грошових коштів відповідачем не виконані.

В силу ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов’язку.

В силу ст. 11 ЦК України між сторонами існували підстави для виникнення між ними цивільних прав та обов’язків.

В силу ст. 524 ЦК України сторони визначили валюту зобов’язання у гривні.

Відповідач не виконавши взяте на себе зобов’язання порушив вимогу ст. ст. 525, 526 ЦК України в частині односторонньої відмови від зобов’язання та невиконання зобов’язання.

Відповідно до вимог ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти не були одержані ним від позикодавця.

Однак, відповідач не скористався своїм правом та не заявив позову до суду про визнання укладеного між сторонами договору позики фіктивним.

З показів свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були викликані в судове засідання за клопотанням відповідача, вбачається, що їм не відомо про предмет даного спору, відомо лише про інші договірні відносини між сторонами по справі.

З дослідженого у судовому засіданні цифрового запису на CD, де є зображення та звукозапис сторін по справі з приводу боргу між ними, суд не може встановити з приводу якого боргу сторони спілкувалися.

Відповідно до вимог ст. 545 ЦК України на підтвердження виконання взятого на себе зобов’язання за договором позики від 16.02.06 р. відповідач мав надати суду розписку позивача про одержання виконання зобов’язання частково або в повному обсязі. Такої розписки відповідач суду не надав. Запис на CD, де є зображення та звукозапис сторін по справі з приводу боргу між ними, прямо не вказує на погашення відповідачем боргу за договором позики від 16.02.06 р., оскільки між сторонами існували ще й інші зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути із відповідача суму боргу, проценти за прострочення виконання взятого зобов’язання та проценти за договором позики.

Договором позики від 16.02.06 р. не встановлений розмір процентів за прострочку виконання грошового зобов’язання.

Загальний строк прострочення зобов’язання складає 340 днів (з 17.03.06 по 19.02.07), сума боргу складає 5475 грн., отже три проценти річних мають складати:

( У · 3% : Д ) · Дпр = Угрн., де:

У – сума основного боргу,

3% - річні,

Д – кількість днів у році,

Дпр – кількість днів прострочки

грн.. – сума річних в грн.

(5475 · 3% : 365) · 340 = 153 грн.

Таким чином, відповідач окрім суми боргу має сплатити і три проценти річних.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення 100 грн., як витрати на правову допомогу, не підтверджені належними доказами, а тому мають бути залишені без задоволення. Оскільки із наданої квитанції не вбачається хто, кому сплатив суму. Дана квитанція взагалі видана від імені СПД ОСОБА_1 Окрім того, відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги несуть сторони.

Відносно стягнення із відповідача суми боргу з урахуванням інфляції, судом встановлено, що розмір інфляції у лютому 2006 року складав 101,8%, а інфляція у січні 2007 року склала 100,5%. Тобто, у порівнянні з минулим роком величина інфляції має від’ємне значення, а тому не призведе по підвищення розміру боргу.

Відносно витрат позивача за отримання розміру індексів інфляції у розмірі 13 грн. 60 коп. суд приходить до висновку, що вони не належать до складу судових витрат, що передбачені ст. 79 ЦПК України, а тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Вирішуючи питання про задоволення вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами з урахуванням облікової ставки НБУ, суд прийшов до висновку, що вони позивачем не доведені належним чином та у встановленому ЦПК України порядку, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

В задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити, оскільки вона не стягується за такими спорами (рішення Судової палати в цивільних справах Верховного суду України від 01.02.06 р.), оскільки норма ст. 1167 ЦК України не розповсюджується на договірні зобов’язання, а регулює правовідносини, що виникають із заподіяння позадоговірної шкоди.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 213 грн. 37 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 грн. 00 коп., то відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума, пропорційна розміру задоволених вимог. Таким чином, із відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судових витрат в розмір 81 грн. 00 коп. (51 грн. 00 коп. – судовий збір та 30 грн. 00 коп. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи).

Таким чином, з огляду на обставини та матеріали справ, а також на добуті та дослідженні  в судовому засіданні докази, даний позов має бути задоволений частково і з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за невиконання взятого на себе зобов’язання сума в розмірі 5475 грн. 00 коп., річні за прострочку виконання зобов’язання в розмірі 153 грн. 00 коп. та судові витрати в розмірі 84 грн. 75 коп., а всього: 5713 грн. 75 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.  509, 523-526, 533,625, 1046, 1047,1050,1051 ЦК України, згідно ст.ст.  10, 11, 60, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд, —

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5475 (п’ять тисяч чотириста сімдесят п’ять) грн. 00 коп. основного боргу; 153 (сто п’ятдесят три) грн. 00 коп. річних за прострочку та 84 (вісімдесят чотири) грн. 75 коп. судових витрат.

В решті позовних вимог – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцяти денний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: (підпис)