Рішення

від 20.12.2007 по справі 47/309

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/309

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/309

20.12.07

За позовом     Приватне підприємство "Промінь"

до                     Приватне підприємство." Хайвей"

про                    стягнення 4 402,20 грн.

Суддя  Станік С.Р.

Представники:

Від позивача: Зотова Т.В. –предст. (дов.№б/н від 31.10.2007р.)

Від відповідача: не з”явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 4 402,20 грн. штрафу за договором про організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом №13/03-ЕсП4 від 13.03.2007р. та заявки №ДБ - 000000052 від 13.03.2007р., а також витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2007р. було порушено провадження у справі №47/309 та призначено її до розгляду на 28.11.2007р.

28.11.2007р. у відповідності до вимог ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 20.12.2007р.

У судовому засіданні 20.12.2007р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач вимоги ухвал суду від 05.10.2007р. та 28.11.2007р. не виконав, відзив на позовну заяву не надав, в судові засідання 28.11.2007р. та 20.12.2007р. представника не направив. Про проведення судових засідань 28.10.2007р. та 20.12.2007р. був повідомлений належним чином. Через канцелярію Господарського суду ніяких заяв та клопотань не подавав.

У відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

13.03.2007р. між позивачем –Приватним підприємством "Промінь", в якості експедитора, та відповідачем - Приватним підприємством "Хайвей", в якості перевізника, було укладено договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №№13/03-ЕсП4, у відповідності до умов якого, предметом цього договору є взаємовідносини сторін, які виникають при плануванні, взаєморозрахунках та здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України, а також країн далекого та ближнього зарубіжжя.

Відповідно до п. 1.2. цього договору перевізник (відповідач) на підставі письмових заявок експедитора (позивача) виконує транспортне перевезення вантажу шляхом залучення транспортних засобів, які належать перевізнику, відповідно до умов цього договору та заявок.

Відповідно до п.2.5. даного договору, перевезення здійснюються на підставі письмових заявок, які направляються експедитором (позивачем) перевізнику (відповідачу) поштою або факсом.

Пунктом 2.7. вищеназваного договору сторони погодили, що експедитор (позивач) надає перевізнику (відповідачу) письмову заявку не пізніше ніж за 12 годин до моменту подачі транспорту в пункт завантаження (при міжнародних перевезеннях) та 6 годин (при міжміських перевезеннях) або за згодою сторін не пізніше часу, який достатній для подачі транспорту в пункт завантаження і оформлення всіх необхідних документів.

Пунктом 2.9. названого договору передбачено, що договір та заявка, які оформлені за допомогою факсимільного зв”язку є дійсними, а також є підставою для розгляду в суді до моменту отримання сторонами оригіналів договору та заявки.

Згідно п. 2.10. цього ж договору, екпедитор (позивач) може вважати заявку такою, що прийнята до виконання перевізником (відповідачем), тільки в тому випадку, якщо вона підписана уповноваженою посадовою особою перевізника (відповідача) та скріплена печаткою.

Згідно п.2.12. даного договору, перевізник (відповідач) не має права передавати свої обов”язки по здійсненню перевезення третім особам.

Пунктом 2.13. вищезазначеного договору сторони погодили, що печатка та підпис перевізника (відповідача) на договорі та заявці свідчить про те, що перевізник (відповідач) отримав інформацію про послуги, які необхідно надати та був ознайомлений з правилами , статутом, умовами договору та заявки, вони йому зрозумілі та він зобов”язується їх виконувати.

Згідно п. 3.1.3. договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №13/03-ЕсП4 від 13.03.2007р. сторони домовились, що перевізник (відповідач) зобов”язаний подати технічно справний транспортний засіб, який має допуск до перевезення під митними пломбами та печатками та який спроможний перевозити вантаж, вказаний у заявці та відповідає санітарним вимогам і нормам країн по території яких прямуватиме транспортний засіб в пункт завантаження та в строки, які вказані у заявці.

Згідно п.5.2.3 вищевказаного договору сторони погодили, що у разі неподання транспортного засобу в пункт завантаження більш ніж на 6 годин з моменту, який обумовлений у заявці, перевізник (відповідач) виплачує експедитору (позивачу) штраф у розмірі 20% від ставки за перевезення, але не меньш ніж:

- при перевезеннях по території України - 200 (двісті) гривень;

- при міжнародних перевезеннях - 550 (п”ятсот п”ятдесят) гривень.

Відповідно до заявки №ДБ –000000052 від 13.03.2007р. відповідач (перевізник) зобов'язався подати транспортний засіб MAN державний номерний знак АО 5243 АВ № напівпричепа АО 1907 ХХ під завантаження з 20.03.2007 до 21.03.2007р. о 08 год. 00 хв. за адресою: Via Provinciale Ludovica, 55067 Valdottavo di Borgo a Mozzano, Lucca, Italy, вантажовідправник –Imbalpaper S.p.a. та доставити вантаж (паперова продукція –рушники, серветки, протиральні матеріали) і здати його уповноваженій особі (одержувачу –фірма „Соляріс” м. Харків), строк доставки 26.03.2007р. –27.03.2007р. 08 год. 00 хв., а позивач  зобов'язався здійснити оплату перевізнику (відповідачу) протягом 6-ти днів з моменту надання оригіналів документів: рахунку, акту виконаних робіт, СМR, договору та заявки у розмірі 22 011,00 грн.

Відповідно до листа вантажоотримувача - Приватного підприємства „Фірма „Соляріс” транспортний засіб MAN державний номерний знак АО 5243 АВ № напівпричепа АО 1907 ХХ під завантаження з 21.03.2007р. о 08 год. 00 хв. за адресою: Via Provinciale Ludovica, 55067 Valdottavo di Borgo a Mozzano, Lucca, Italy не прибув.

На підставі викладеного, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 4 402,00 грн. штрафу за ненадання транспортного засобу у відповідності до п.5.2.3. договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №№13/03-ЕсП4 від 13.03.2007р.

Згідно ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). 2. Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу..

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 45 Статуту автомобільного транспорту УРСР затвердженої Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 р. N 401 (із змінами та доповненнями) за договором перевезення вантажу автотранспортне підприємство або організація зобов'язуються доставити ввірений їм вантажовідправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату і укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 917 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

Стаття 921 Цивільного кодексу України встановлює, що перевізник за ненадання транспортного засобу для перевезення вантажу, а відправник за ненадання вантажу або невикористання наданого транспортного засобу з інших причин несуть відповідальність, встановлену договором, якщо інше не встановлено транспортними кодексами (статутами). 2. Перевізник і відправник вантажу звільняються від відповідальності, якщо ненадання транспортного засобу або невикористання наданого транспортного засобу сталося не з їхньої вини, зокрема у разі припинення (обмеження) перевезення вантажу у певних напрямках, встановленого у випадках і порядку, передбачених транспортними кодексами (статутами).

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник :господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем –Приватним підприємством "Хайвей" не було виконано вимоги укладеного між сторонами договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №13/03-ЕсП4 від 13.03.2007р. та заявки №ДБ –000000052 від 13.03.2007р., не було надано транспортний засіб MAN державний номерний знак АО 5243 АВ № напівпричепа АО 1907 ХХ під завантаження з 21.03.2007р. о 08 год. 00 хв. за адресою: Via Provinciale Ludovica, 55067 Valdottavo di Borgo a Mozzano, Lucca, Italy, а тому позовні вимоги позивача щодо нарахування відповідачу штрафу (відповідно до умов п. п.5.2.3 договору про організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом №13/03-ЕсП4 від 13.03.2007р.) у сумі 4 202,20 грн. (20% від ставки за перевезення, що дорівнює - 22 011,00 грн. (ставка за перевезення згідно заявки №ДБ –000000052 від 13.03.2007р.) *20% = 4 202,20 грн. штрафу) є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають судом задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Хайвей" (код ЄДРПОУ 33260678, місцезнаходженя: 03126, м. Київ, вул. Стражеска, 11, кв. 48, р/р 2600118640 в АБ «Укргазбанк»м. Києва, МФО 320478), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства "Промінь" (код ЄДРПОУ 31343888, місцезнаходження: 61093, м.Харків, вул. Полтавський шлях, 56, р/р 26002825323830 в Харківській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк” м.Харків, МФО 351016) штраф у розмірі 4 402 (чотири тисячі чотириста дві) грн. 20 коп., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                    С.Р. Станік