Постанова

від 21.02.2011 по справі 11/144-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2011 р.                                                           Справа № 11/144-10  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Гончар Т. В., суддя Кравець Т.В.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився,

1-го відповідача –не з’явився,

2-го відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №4549С/2-6) на рішення господарського суду Сумської області від 23.11.2010р. у справі № 11/144-10

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Охтирка Сумська обл.

до  1. Спільного українсько-російського підприємства "Технополіс" у формі ТОВ, м. Суми  2. Публічного акціонерного товариства "Сумигаз" в особі Охтирського управління по експлуатації газового господарства,  м. Суми

про зобов’язання вчинити дії,

                                              встановила:

У жовтні 2010 року позивач –ФО-П ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив суд зобов'язати Спільне українсько-російське підприємство "Технополіс" у формі ТОВ виконувати договір № 714 купівлі-продажу природного газу на комунально-побутові потреби шляхом постачання природного газу позивачу; зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Сумигаз" в особі Охтирського управління по експлуатації газового господарства здійснити перерахування суми виробничо-технологічних витрат пропорційно долі газу спожитого позивачем  за весь період їх нарахування та зобов'язати  Публічне акціонерне товариство "Сумигаз" в особі Охтирського управління по експлуатації газового господарства виконувати договір № 39Ак/Т- 2008 про надання послуг з транспортування природного газу шляхом транспортування природного газу позивачу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 23 листопада 2010 року у справі № 11/144-10 (суддя Зражевський Ю.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з зазначеним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 23 листопада 2010  року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 задовольнити повністю. Заперечуючи факти, викладені в оскаржуваному рішенні, позивач стверджує, що господарський   суд   Сумської   області   під   час   прийняття рішення порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, неповністю врахував обставини, що мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення. Обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими є недоведеними. Стверджує, що судом порушено (не застосовано) п.6 Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення затвердженого постановою N 1687 Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р., наказ Державного комітету України з енергозбереження від 19 липня 2001 року N 77 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 липня 2009 р. за N 703/16719) «Про затвердження форм повідомлення та актів, що складаються у разі пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення».

Крім того зазначає, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2006 р. N1687 «Про затвердження Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення», споживач повинен бути повідомлений газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством, Державною інспекцією з енергозбереження (далі уповноважене підприємство) про припинення (обмеження) газопостачання не менш як за три доби до дати, на яку воно заплановано. З цією метою уповноважене підприємство надсилає споживачеві повідомлення (за встановленою Мінпаливенерго формою), в якому зазначаються підстави та строк (дата і час) припинення (обмеження) газопостачання, і водночас про це інформує відповідний місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, а також територіальні органи Держжитлокомунінспекції.»(п.6 Порядку). Як стверджує позивач, жодного письмового повідомлення про припинення газопостачання він не отримував.

У призначене судове засідання (як і попереднє судове засідання) уповноважені представники сторін не прибули, позивач та 2-й відповідач про причини неявки апеляційний суд не повідомили, хоча, у відповідності до вимог чинного законодавства про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У відзиві на апеляційну скаргу від 17.01.2011р. за вх.№485 1-й відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю. Заперечуючи проти апеляційної скарги, 1-й відповідач, зокрема, посилається на те, що ФО-П ОСОБА_1 має заборгованість за спожитий природний газ у сумі  10428,61 грн., він був неодноразово повідомлений щодо погашення боргу перед Спільним Українсько-Російським підприємством "Технополіс" у формі ТОВ, звертався до ПАТ „Сумигаз" з дорученням №3 від 26.03.2010р. на відключення від газопостачання ФО-П ОСОБА_1 Після неодноразових попереджень ФО-П ОСОБА_1 про заборгованість за газ перед ПАТ „Сумигаз" у відповідності до вимог „Порядку пооб'єктної припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення" припинив газопостачання  згідно доручення від 26.03.2010 р №3 28.04.2010р. На даний час заборгованість за спожитий у 2010 році природний газ ФО-П ОСОБА_1 складає 9 489,68 гривень, тому газопостачання не може бути відновлене до повного його розрахунку за спожитий природний газ. Крім того 1-й відповідач просить справу розглянути за відсутності його представника.

Позиція 2-го відповідача у відзиві на апеляційну скаргу від 19.01.2011р. за вх.№501 повністю співпадає з аргументами, викладеними у відзиві 1-го відповідача, і також просить рішення господарського суду Сумської області від 23 листопада 2010 року у справі № 11/144-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзивах на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників  сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, Спільне Українсько-Російське підприємство "Технополіс" у формі ТОВ (1-й відповідач) є суб'єктом господарювання, видом діяльності якого є постачання природного газу за нерегульованим тарифом, що проводиться у відповідності до Статуту товариства та норм чинного законодавства на підставі виданої ліцензії. Відповідно до „Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом", затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010р № 10, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 15.01.2010р за № 27/17322 та Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу", постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.01 №1729 „Про забезпечення споживачів природним газом", „Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України", затверджених Наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994 р № 355, постачання природного газу для потреб підприємств, установ та організацій, незалежно від їх форм власності та підпорядкування, здійснюється лише на договірній основі.

Публічне акціонерне товариство "Сумигаз" в особі Охтирського управління по експлуатації газового господарства (2-й відповідач) є суб'єктом господарювання, основними видами діяльності якого є постачання та транспортування природного газу за регульованим тарифом, які проводяться у відповідності до Статуту товариства та норм чинного законодавства на підставі виданих ліцензій. Відповідно до «Ліцензійних  умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом», затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 року № 11, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.01.2010 за № 29/17323, «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного та нафтового газу», затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 року № 12, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.01.2010 за № 29/17324, «Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України», затверджених Наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994 року № 355, Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729 «Про порядок забезпечення споживачів природним газом»постачання та транспортування природного газу для потреб підприємств, установ та організацій, незалежно від їх форм власності та підпорядкування, здійснюється лише на договірній основі.

01 жовтня 2007 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Спільним Українсько-Російським підприємством «Технополіс»у формі ТОВ був укладений договір № 714 купівлі - продажу природного газу на комунально-побутові потреби,  метою якого є забезпечення позивача природним газом у відповідності до вищевказаних нормативних актів. По всіх істотних умовах зазначеного договору сторонами досягнуто згоди, що підтверджується підписами сторін, які скріплені їх печатками.

Предметом даного Договору є продаж Спільним Українсько-Російським підприємством «Технополіс»у формі ТОВ ФО-П ОСОБА_1  природного газу у обсягах, визначених в п.1.2. Договору на вхідній запірній арматурі газопроводів позивача (покупця), який зобов'язується прийняти вказаний обсяг газу та оплатити поставлені обсяги газу, виконати інші обов'язки, передбачені умовами Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору фактична кількість газу визначається комерційним вузлом обліку газу позивача (покупця). Показники вузла обліку є обов'язковими для сторін за договором і є відправними для складання актів прийому - передачі газу. Крім того, позивач (покупець) зобов'язаний укласти угоду з газотранспортним та газорозподільним підприємством на транспортування обсягів газу замовленому у договорі № 714. Згідно технологічних умов транспортування, газ до комерційного вузла обліку газу позивача подається в загальному потоці і розрахунки витрат та втрат газу, які виникають при транспортуванні природного газу відповідно до „Правил обліку природного газу під час його постачання і транспортування газорозподільними мережами та споживання", затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005р. №618, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26 січня 2006 р. за №67/11941, здійснює ПАТ „Сумигаз" та несе відповідальність за достовірність нарахованих витрат.

01 лютого 2008 р. між позивачем (замовником) та 2-м відповідачем ВАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»Охтирського управління по експлуатації газового господарства (газорозподільна організація) укладено договір № 39Ак/Т - 2008 про надання послуг з транспортування природного газу.

Відповідно до п.2.4 цього договору фактична кількість газу, протранспортованого газорозподільною організацією, визначається комерційним вузлом обліку газу замовника. Показники вузла обліку є відправними для складання актів прийому-передачі газу (п.2.6. договору).

Документальним підтвердженням, згідно  з п.3.2. договору № 714, постачання газу є акт прийому - передачі газу, який підписується позивачем (покупцем) та газорозподільною організацією –2-м відповідачем. Перший відповідач згідно з підписаним зазначеним сторонами актом прийому - передачі газу виписує позивачу (покупцю) рахунок –фактуру. Згідно з п.6.1. та 6.2. договору № 714 позивач по рахунку - фактурі  проводить розрахунок за фактично поставлений обсяг газу.

Відповідно до п.5.17 «Правил обліку природного газу під час його постачання і транспортування газорозподільними мережами та споживання», у разі розташування комерційного вузла обліку газу на території споживача, витрати і втрати газу, які виникають на газопроводі та на його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу, відносяться на рахунок споживача і додаються до об'єму газу, облікованого комерційним вузлом обліку газу. Розрахунки цих втрат і витрат проводяться відповідно до Методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 № 264 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 09.07.2003 за  №№  570/7891, 571/7892.

Відповідно до п. 5.10 Методики № 264 під час розрахунку виробничо-технологічних втрат газу враховуються всі елементи систем газопостачання, через яку протранспортовано газ. У разі розташування комерційного вузла обліку газу на території споживача, втрати газу, які виникають на газопроводі та його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу, розраховуються відповідно до методики, відносяться на рахунок споживача і додаються до об'єму газу, облікованого комерційним вузлом обліку газу.

Пунктом 3.1. договору № 39Ак/Т-2008 від 01.02.2008 року сторонами правочину передбачено, що технологічні витрати природного газу, не враховані приладами обліку, донараховуються замовнику газорозподільною організацією.

Комерційний вузол обліку газу (лічильник), за яким здійснювався облік кількості газу, спожитого позивачем, розташований після блоку редукування (шкафної розподільної дільниці - ШРД), обладнання якого знаходиться у власності позивача.

Тому, відповідно до п. 3.1. договору № 39Ак/Т-2008 від 01.02.2008 року, п. 5.17. Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року № 618, п. 5.10 Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу, до обсягів місячного споживання природного газу, додається обсяг виробничо-технологічних втрат газу з розрахунку, встановленого додатком № 2 до пункту 6.5. методики «Граничні обсяги виробничо-технологічних втрат природного газу за умови нормативної герметичності газового обладнання та приладів ГРП, БК ГРП, ШРП, ДКРТ».

Відповідно до розділу 4 Методики № 264 «Основні визначення», виробничо-технологічні втрати газу - граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. Крім того, до виробничо-технологічних втрат належить об'єм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і з'єднувальних деталей, який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов‘язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов‘язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до абзацу 3 преамбули договору № 39Ак/Т-2008 від 01.02.2008р. сторони за договором керуються Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729 «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом»(з наступними змінами та доповненнями), Законом України від 12.07.2001 року № 2665-ІП «Про нафту і газ», «Порядком пооб’єктного припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006р. №1687, «Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України», затверджених наказом Держнафтогазпрому України від 01.11.1994р. № 355, «Порядком доступу до газотранспортної системи», затвердженого наказом НАК «Нафтогаз України»від 26.03.2001р.№ 79, ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання», «Правилами обліку природного газу під час його постачання і транспортування газорозподільними мережами та споживання», затвердженими наказом Мінпалива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26 січня 2006р. за № 67/11941.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є підставою виникнення господарського зобов‘язання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

Згідно зі ст.ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов зазначених договорів з листопада 2009р. 2-м відповідачем розпочато нараховування позивачу до сум фактично спожитого природного газу суми виробничо-технологічних втрат.

Як зазначає позивач, оплата за поставлений та отриманий газ здійснювалась ним постійно в повному обсязі, крім виробничо - технологічних втрат, що не передбачено договором № 714 купівлі - продажу природного газу (на комунально - побутові потреби). Другим відповідачем 28.04.2010р. без попередження відключено газопостачання позивачу, що підтверджується актом № б/н від 28.04.2010 р. (а.с. 63).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що нарахування позивачу  2-м  відповідачем виробничо-технологічних втрат газу на ШРД, що перебуває у його власності, в обсягах, визначених Методикою № 264 та договором № 39Ак/Т-2008 від 01.02.2008 року, є обґрунтованим та правомірним.

У відповідності до п. 6.1. договору № 39Ак/Т –2008 відключення газу здійснюється згідно з Положенням «Про порядок пооб'єктного припинення газопостачання споживачам, крім населення, які не здійснюють оплату за спожитий природний газ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 506 від 22.04.1998р. Як  пояснює  позивач, його не було письмово  попереджено про припинення газопостачання. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Положення «Про порядок пооб'єктного припинення газопостачання споживачам, крім населення, які не здійснюють оплату за спожитий природний газ»із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 2219 від 08.12.1999р., відповідно до якого постачальник природного газу не менш як за п'ять діб повинен надіслати повідомлення, в якому зазначає підстави, дату і час, з якого споживач повинен припинити споживання природного газу.

Спільне Українсько-Російське підприємство "Технополіс" у формі ТОВ посилається на те, що, згідно з п.2.1.6. «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом»між ним та 2-м відповідачем  укладено договір від 04.01.2010р № 03/11 про припинення (обмеження) газу у разі порушення споживачем строку розрахунку за спожитий природний газ. Станом на 26.03.2010 р. позивач (покупець)  має заборгованість за спожитий природний газ в сумі 10 428,61 грн. і був неодноразово повідомлений щодо погашення боргу. 26.03.2010р. 1-й відповідач звернувся до 2-го відповідача  з дорученням № 3 від на відключення від газопостачання позивача. Після неодноразових попереджень позивача про заборгованість за газ 2-й відповідач  у відповідності до вимог „Порядку пооб'єктного припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення" припинило газопостачання .

Місцевим господарським судом з матеріалів справи вірно встановлено, що станом на 19.10.2010р. заборгованість позивача  за спожитий в 2010 р. природний газ позивача складає 9 489,68 грн.  та газопостачання не може бути відновлене до повного розрахунку за спожитий природний газ .

Відповідно до «Порядку пооб’єктного припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006р. № 1687 (на підставі якого втратили чинність Положення «Про порядок пооб'єктного припинення газопостачання споживачам, крім населення, які не здійснюють оплату за спожитий природний газ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 506 від 22.04.1998р.), газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство з власної ініціативи у разі порушення споживачем строку розрахунків за спожитий природний газ (коли зазначене підприємство є його постачальником) або за надані послуги з його транспортування припиняє або обмежує газопостачання, а у випадку відсутності у споживача ліміту природного газу припиняє газопостачання згідно з умовами договору на транспортування газу.

Відповідно до пункту 2.11. договору № 39Ак/Т-2008 від 01.02.2008 року замовник зобов’язаний при отриманні телефонограми газорозподільної організації про відключення або обмеження споживання газу, виконати дії, пов'язані з відключенням повністю або частково газовикористовуючого обладнання, у відповідності до визначених в телефонограмі умовам та термінам.

Згідно з пунктом 2.13. договору № 39Ак/Т-2008 від 01.02.2008 року при виникненні заборгованості в оплаті за газ (за дорученням постачальника) та надані послуги з його транспортування, газорозподільна організація має право після попередження обмежити або припинити подачу газу.

На підставі вищезазначених умов договору № 39Ак/Т-2008 від 01.02.2008 року, 30.03.2010 р. позивач  телефонограмою № 10 був повідомлений про наявність у нього заборгованості за переданий природний газ негайне погашення заборгованості та припинення йому газопостачання у разі несплати заборгованості в термін до 01.04.2010р..

27.04.2010 року позивач телефонограмою № 16 був повторно повідомлений про наявність у нього заборгованості за переданий природний газ, негайне її погашення та термін припинення йому газопостачання 28.04.2010 р.

Як пояснює 2-й відповідач, вказані повідомлення позивачем проігноровані, у зв'язку з чим 28.04.2010 року йому було припинено газопостачання шляхом пломбування засувки на вводі газопроводу, про що було складено відповідний акт.

Отже, газопостачання ФО-П ОСОБА_1 припинено правомірно у відповідності до вимог «Порядку пооб’єктного припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення»та умов договору про надання послуг з транспортування природного газу № 39Ак/Т-2008 від 01.02.2008 року.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом дотримано норми матеріального та процесуального права, повно з‘ясовані обставини, що мають значення для справи та викладені в рішенні місцевого господарського суду висновки відповідають як вимогам чинного законодавства, так і обставинам справи, у зв‘язку з чим рішення господарського суду Сумської області від 23.11.2010р. у справі № 11/144-10 має бути залишене без змін.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст.  99,101, п.1 ст. 103,  ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу  України, колегія суддів,-

                                                   постановила:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 23.11.2010р. у справі № 11/144-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                          Фоміна В. О.  

Суддя                                                                                                 Гончар Т. В.  

Суддя                                                                                                 Кравець Т.В.

Повний текс постанови підписано 15.02.2011 року